Львів є Львів, а осінь є осінь, дощ ніц ти йому не скажеш, однак, як кажуть мудрі люди - не всіх варятів війна забрала. . .У з*язку з мінімумом оптимізму надворі, було вирішено вилазку перенести. Та мене та тема настільки захопила, що чекати кращих часів не було сили. Тому я вирішив, підшукати собіподібномислячого вар*ята і все ж здійснити (хоча б розвідувальну) вилазку і. . .не пожалів!))))
Погода милувала і вилазка вдалась просто МЕГООО!))))))) (Ше досі сиджу на враженнях, кількість яких грунтовно розпирає)))).
Отож вибрався лише я зі своїм другом. О 9.00 ми сіли на марширутку ( озброївшись поясненнями Інкогніто, про те, як же туди добиратися) і рушили. Успішно *засікли* потрібний поворот поблизу дестроя, вийшли і пошпендлювали до заводу. Надворі стояв непоганий туман, тому завод відкрився перед нашим очима, як примара з америкоського фільму жахів. Перше, що кинулось в очі - не повний дестрой, корпуси із людьми (ми вирішили не слухати порад Голема, щодо установлення контаків із стражами, а натомість побавитсі в шпигунів, зрештою двом то шо палець об палець
Підійшовши ближче натрапили на вхіду бомбік, однак він був затоплений водоу, а бахілів із собою ми не мали. Тому його ми обминули і рушили до цехів.
А Ось тут починається казка! Відчуття такі, наче ти перемістився в забавку сталкер. Масштаби - зашкалюють, атмосфера - зносить голову, краєвиди - не знаєш, що ж то краще сфоткати!
Отож, взялися ми за *опрацювання* першого цеху. Під ногами - просто величезна кількість всяких виробничих дрібничок, каски, протигази. . .Піднявшись по не конче надійних сходах на верх цеху ми перейшли у його адмінчастину. Вона зустріла нас політ-агітацйними плакатиками на кшталт *болтун у телефона - находка для шпиона*
Оглянувши все гарненько ми рушили далі. Наступний цех був куди більшим, однак. . .ми ніяк не могли в нього потрапити (оскільки всі вікна першого повершу були забиковані. Тому ми взялися пробиратися туди через косі підйоми (по них, на скільки я зрозумів до цеху доставлялася сірка). Потрапили всередину і. . .челюсть просто відвисла, аж поди захопило! *Курча*- думаю, та ж комбінат у Шклі - просто розминка в порівнянні з цим!Цьому цеху ми присвятили досить багато часу, облазили його якшо не вздовж і впоперек, то у всякому разі досить сильно (мушу зазаначити, шо пробирання до окремих його части є справою не конче легкою, а є місця і взагалі не конче безпечні, тому треба на цьму об*єкті бути досить уважним (!) (до речі, довелося мені там отримати і бойове хрещення, і то досить таки неприємне, бо я добряче впав на гомілку
Відвідали ми ще два цехи + намилувалися *місячними* краєвидами тай вирішили іти собі додому.Однак, тут з нами сталася досить кумедна пригода: ну йдемо ми собі не поспішаючи, про високо моральні теми говорим і. . . ...виходими прямісінько на трьох охоронців (нуу, думаю - п***ц), але виправляти вже пізно, вони нас побачили! Вдихнув, тай думаю, ну ладно! Побавимось! ідемо собі, так спокійнісінько, ніби ми собі по стометрівці в неділю прогулюємось, прямо до них ідемо. . .вони дивляться. .мовчать. . .ми йдемо (мовчимо). . .10 метрів до них, 5. . .3 метри. . .все ми біля них (мене розбирає на лахушку, просто вмираю
, але мовчу!) ВОНИ ТЕЖ МОВЧАТЬ, тільки дивляться. ..все пройшли (!!!) ідемо собі віддаляємось від них і. . .тут в мене вже просто спортивний інтерес виник, підходжу я до одного ахранніка тай питаюся, а шо ж з тим будут робити. Так він розказав, шо швидше за все зносити
Отож охорона там дууже ЛОЯЛЬНА (навіть, пофігістична
Далі кілька фоток із супер -мего вилазки (решта - завтра)
