В понеділок (14/09) випадково зайшов в аську в другій половині дня, і тут зразу ж кличуть мене на вилазку в Стефаника-Університетська-Городоцька колектор.
До того в мене було велике бажання туди попасти і тут зовсім не заплановано - "через 1,5год збираємся".
На ходу спілкуюся про деталі з Stinger'ом і консультуюся щодо споряги з Golem'ом, шукаю підходяще взуття, заряджаю батареї мобільного, ліхтарика і фотоапарата
В 20-00 біля клумби навпроти універу зібралися Stinger, його друг Едік і я.
З нас лишень Стінгер має досвід експлору в інженерних спорудах (Лощина і інші бомбіки), проте ніхто з нас ще не був в колекторі. Все колись треба робити вперше =)
"Інсталимся" в люк, в який кілька днів до того вже відкривався компанією з цього комюніті. Хоч вже майже темно, але кілька людей з зупники палять)) Ну і поф))
Нас зустрічає повний морок, хороший шум потоку і зовсім символічний каналізаційний аромат, до якого звикається в перші ж хвилини.
Варто сказати, що я спочатку мінімально висаджувався до моменту коли відкрили люк, в момент відкриття і в перші хвилини під кількома метрами землі. Але діватись нема куди, беру волю в кулак, вмикаю ліхтар і помалу чимчикую за хлопаками. Найбільше боявся послизнутися і гримнутися об бетон.Навіть спершу був маленький приступ клаустрофобії (вдруге чи втретє за життя), але що нам молодим і не жонатим?
Рушили спочатку за течією в напрямку Городоцької. Час для інсталу був вибраний не зовсім оптимальний, і потік був за 1-10см від хіднику. В деяких місцях хідник був на 2/3 ширини залитий водою, але таких місць було всього 2.
Ріст в мене не "дігерський" і весь час йшов в трошки зігнутій позі)). Пацюка побачили за весь експлор лище один раз.
Зпоміж гуркоту води час від часу машини файно товкли по люках. Час поки ми ішли за течією пройшов ну дуже швидко і ми вперлися в злив до потоку з Городоцької.
Там помилувалися і потопали назад. Дійшли до входу і вирішили пройтися ще далі проти течії. Але йти прийшлося не довго, вже за першим поворотом весь хідник виявився повністю залитим по всій ширині і доки досвічував ліхтарик.
Я і Едік були в звичайних кросовках (які, до слова, вже трошки промочили) а Стінгер нарив бахіли і ще пройшовся по затопленій частині десь метрів на 5 вперед, поки не відчув що бахіли протікають.
Так ми повернулися до люку, там зробили кілька фоток і я зробив ще на дорогу свій "внесок" в Балтійське море)))
Фотографій у мене не багато, бо фоткали лишень вкінці. Та й з них вийшли небагато, бо все ж це дешева цифрова мильничка.
Стінгер ще фоткав мобільним, мейбі у нього вийшли кілька цікавих фото. Зрештою, всі фішки вже були гарно сфотографовані до нас =)
Так нас зустріла притока Полтви
Едік на фото. А потічок місцями не широкий, проте глибиною з пів метра (палкою міряли) і береги місцями трохи слизькі
Сістєма фотографування - однією рукою свічу ліхтарем вперед, другою рукою фотографую. Ось що вийшло.
Весь експіріенс зайняв 40 хвилин, а здавалось що не більше 15-ти.
Потім, ідучи вулицями вечірнього Львова, весь час переслідувало дивне відчуття, щось на кшталт - "превед землянє" плюс філософські роздуми.
Надіюсь, ця мандрівка кількома метрами нижче Львова не буде останньою
Велике і масне сенькс Стінгеру і Едіку за компанію і цікаві діг-історії потім за фляшкою Оболоні.
Тут ще кілька фото.
Нехай товариство пробачить їх не велику кількість і середню якість, по дорозі колектором переповнювали завсім інші думки і емоції а не фотографії
