Автор Тема: Вулиця Шевська та площа Яворського  (Прочитано 4536 разів)

1 гість дивиться цю тему.

explorer

  • Адміністратор
  • Гуру
  • *
  • Повідомлень: 792
  • Рейтинг 231
    • Перегляд профілю
    • explorer
Львівська Газета http://gazeta.lviv.ua/

Вулиця Шевська та площа Яворського

Львівську площу Ринок будували за унікальним плануванням, яке називають ортогональним і яке доволі рідко трапляється навіть у європейських містах: із площі під прямим кутом виходять вісім вулиць.


Від північно-західного кута Ринку на захід прямує вулиця Шевська. Вона, найімовірніше, старіша навіть від самої площі Ринок.

Іще до того, як польський король Казимир ІІІ побудував площу наприкінці XIV століття, вулиця мала цю назву. Оскільки серед тодішніх польських ремісників шевців не було, цілком логічно припустити, що тут із давніх-давен селилися українці. Наприкінці XVI століття натрапляємо на назву До Хвіртки, бо вулиця виходила до Єзуїтської хвіртки в міських мурах. Із початку XVII століття вулицю називали Єзуїтською, оскільки вона сполучала Ринок із Єзуїтською колегією. Після того, як австрійська влада касувала орден єзуїтів 1773 року, в будинку колишньої колегії розмістилися адміністративні органи, і вулицю назвали Дикастеріальною (урядовою). З 1871 року її назвали Трибунальською, бо в ті часи в будинку колишньої колегії містився цивільний трибунал. Радянська влада з 1957 року назвала цю вулицю Народної гвардії імені Івана Франка на честь підпільної комуністичної організації, яку створили 1942 року у Львові для боротьби з німецькою окупацією. І нарешті 1990-го їй повернули автентичну назву, якої позбавили на майже 400 років. Шевську забудовано в стилі бароко, класицизму та неоренесансу.

На південному боці вулиці на розі з площею Яворського під № 1 від радянських часів була найбільша та найпопулярніша у Львові фабрика хімчистки та фарбування одягу
з ательє “Сніжинка”, у 1950-1960-х тут також було ательє мод першого розряду, а за польських часів – горілчана фабрика Кроніка. Під №3 за радянських часів містився магазин “Меблі”, а під №4 – комісійний магазин “Лоскут тканин”, де ще на початку 1980-х уперше офіційно можна було придбати імпортні джинси. У житловому будинку №4 у XVII столітті мешкала родина львівського патриція, багатого купця, вихідця з Угорщини Дьйордя Боїма. У січні 1904 року тут відбулося весілля Василя Стефаника й Ольги Гаморак, на весільній урочистості були Іван Франко, Лесь Мартович і Марко Черемшина.

Під №6 на початку ХХ століття містилося Музичне товариство імені Миколи Лисенка, а в 1930-х – магазин дамського одягу Корнера. На початку ХХІ століття житловий будинок повністю викупили і 23 травня 2004 року тут відкрили ґрунтовно відреставроване приміщення, всі чотири поверхи якого зайняли зали престижної книжкової крамниці “Буква”. Під №8 – один із найстаріших букіністичних магазинів “Знахідка” з автентичною вивіскою 1970-х років (нині закритий).

Під №10 за польських часів був готель “Під трьома коронами” та ресторан Анни Колонської, а також магазин взуття Штарка. За радянських часів тут був тир, а нині – магазин італійського одягу та взуття. В будинку №12 на початку ХХ століття був знаний у Львові ресторан Нафтули Тепфера, який відвідували політичні та мистецькі вершки тогочасного Львова. Син Тепфера Михайло був надзвичайно яскравою й непересічною людиною: музикознавцем, музичним критиком, мемуаристом, меценатом, який матеріально підтримував багатьох молодих митців, зокрема українського художника Івана Труша. Тепфер, виїхавши до Вроцлава, подарував свою колекцію картин львівським музеям.       

У житловому будинку №14 за польських часів був меблевий магазин Кіршнера та магазин ламп і порцеляни Мнекеса, а за радянських – салон замовлень продторгу, бутербродна, а потім до кінця 1990-х кафе. В житловому будинку №16 за Польщі була торгівля папером Шаффа та меблевий магазин Юзефа Гермеліна, у 1950-х  тут ремонтували ваги та вимірювальні прилади.

Північна сторона вулиці зазнала значних руйнувань власне на зламі тисячоліть.
1 жовтня 2002 року на Шевській, №12 стався обвал внутрішнього перекриття будинку, постраждали двоє мешканців-пенсіонерів, яких довелося госпіталізувати. Це був перший випадок обвалу житлового будинку у Львові за нових часів. Далі почали валитися будинки північної сторони вулиці, їх поставили на тривалий капремонт. Реставрація будинків №№ 14 і 16 наближається до завершення, а будинок №12 потребує ще багато роботи.

Площа Стефана Яворського, яка примикає до вулиці Шевської, одержала свою назву 1992 року на честь уродженця Львівщини, видатного українського церковного діяча, ректора Києво-Могилянської академії (роки життя 1658-1722). До того площа носила ті ж самі назви, що й вулиця Шевська, за винятком періоду 1933-1941 років, коли називалася площею Яблоновського на честь того, що сюди з Валів Гетьманських (проспект Свободи) перенесли фігуру гетьмана Станіслава Яблоновського – захисника Львова від татар.

Це було п’яте й останнє місце перебування у Львові першого в Україні пам’ятника цивільній особі, виготовленого ще наприкінці XVII століття. Спочатку гетьман Яблоновський стояв навпроти Низького Замку, потім – у колегії Єзуїтів, далі на площі Святого Духа (площа Івана Підкови), із середини XIX століття – на Валах Гетьманських (біля нинішнього Національного музею) і, нарешті, 1932 року його поставили на цій площі, але, на жаль, 1944 року пам’ятник безслідно зник. Площу забудували у стилі класицизму та неоренесансу.     

1979 року на площі встановили пам’ятник членам підпільної організації “Народна гвардія імені Івана Франка” (скульптор Садовський, архітектор Консулов), знаний у народі як “цирозна печінка” за схожість із цим медичним патологічним явищем. Пам’ятник демонтували на початку 1990-х. Під №1 за часів Польщі містилося Акціонерне електричне товариство, нині тут Федерація футболу Львівської області, термінове виведення плям і магазин “Джинси”, на місці якого нещодавно містився магазин подарунків і сувенірів. 2005-го на куті Шевської та площі Яворського фабрику хімчистки “Сніжинка” потіснило бістро “Цитрус”.

Наступної п’ятниці
в рубриці “Вулиці Львова” ви прочитаєте, де на  Краківській чотириста років тому малювали перші в нашому місті графіті.
У якому будинку побачила світ перша друкована книжка, де влаштовували перші в посттоталітарні часи художні вернісажі

Ілько Лемко

Розшарити F VK G+