Просвіти, Короленка, Смольського, Миклухи-Маклая

Автор explorer, 07.04.2007 17:43:59

« попередня тема - наступна тема »

0 Користувачі і 1 Гість дивляться цю тему.

explorer

http://gazeta.lviv.ua/articles/2007/04/06/22803/

П'ятниця, 06 квітня, 2007 року, № 61 (1112)
Просвіти, Короленка, Смольського, Миклухи-Маклая
Від будівлі обласної держадміністрації на Винниченка стрімко на схід здіймається вулиця Просвіти, названа так 1993 року на честь 125-річчя українського культурно-освітнього товариства в Галичині.




З початку ХІХ століття вулиця називалася Кармелітською дорогою, бо йшла повз маєтності монастиря кармелітів босих, із 1849-го – Дорогою до Францішканського костелу, збудованого у XVIII столітті на сучасній вулиці Короленка, з 1865-го – Поштовою, бо тут у маєтку Коморовщизна був поштовий заїзд, з якого вирушали диліжанси до Відня. 1871 року вулиця одержала назву Кармелітської, а за часів фашистської окупації на честь союзників Німеччини у війні називалася Румунською. З 1944-го мала назву Дарвіна на честь англійського вченого-натураліста Чарльза Дарвіна.

У двох будівлях вулиці до 1960-х років містилося багато державних і партійних установ. За Польщі під №2 були Староство, Державне водне управління, Окружне і повітове земельні управління, Кураторій шкільного округу та шкільної інспекції, редакція "Газети Львівської", за радянських часів – обласний комітет ЛКСМУ, обласний військовий комісаріат, райвійськкомат Ленінського району, а від 1960-х років тут розташована школа-інтернат №2. Під №4 до 1939 року були Окружне страхове управління й управління еміграції, за радянської влади – органи Сталінського району: районний комітет Компартії України, райком комсомолу, відділ народної освіти, виконком райради депутатів трудящих, районне бюро ЗАГС, прокуратура району, інспекція пожежного нагляду, інспекція держстраху, зараз тут міститься управління освіти і науки Львівської обласної держадміністрації. У будинку №8 за польських часів була торгівля худобою "Цехус", зараз тут житловий будинок. Забудова вулиці – класицизм.

Вулицю Лисенка з Личаківською з'єднує вулиця Короленка, названа так 1944 року на честь російського письменника Володимира Короленка (1853-1921). З 1920 до 1944 мала назву Фрацішканської, бо тут був монастир францішканів. Коли його ліквідували після Другої світової війни, тут (№1) містилася Дитяча трудова колонія №2, потім школа-інтернат №6 для дітей із вадами мови, яка існує й дотепер. Чудовий сад францішканського монастиря за радянських часів покраяли на декілька частин, відгородили муром і влаштували з боку вулиці Лисенка дитячий і спортивний майданчики. За будівлею школи-інтернату залишилася алея з величними старими буками. З другої половини 1990-х приміщення костелу францішканів віддали під молитовний будинок Церкви Адвентистів Сьомого Дня. У сусідньому приміщенні за адресою Короленка, 1-а за польських часів був кінотеатр "Пакс", наприкінці 1939 року його перейменували на "Фелікса Дзержинського", до 1990-х кінотеатр називався імені Короленка, потім тут облаштували Російське культурне товариство імені Пушкіна. Протягом останнього десятиріччя було близько десятка спроб підпалити будівлю та понищити невелике погруддя російського поета Пушкіна, встановлене на фасаді будівлі на початку 1990-х. Жодного разу міліція не виявила замовників актів вандалізму, втім щоразу російські телеканали оперативно та із задоволенням демонстрували наслідки цих акцій.

Нижче від будівлі російського товариства – православний Святогеоргіївський храм, який існує тут із початку ХХ століття і який 1939 року потрапив під юрисдикцію Московського патріархату. На богослужіння в церкві збирається російська громада Львова, деколи тут влаштовують роздачі подарунків для дітей та обіди для бідних. На подвір'ї храму встановили пам'ятний знак на честь 2000-річчя Різдва Христового та 100-річчя заснування храму (1901). Під №7 за Польщі було товариство ремісників "Гвязда" й однойменний ресторан, із 1939-го й до початку 1950-х тут містився Інститут народної творчості, в повоєнні часи тут був також Львівський театр ляльок, згодом – школа-інтернат. За Польщі під №9 була торговельна школа, після Другої світової – міська поліклініка №4 та Сталінський районний відділ охорони здоров'я, в 1950-х роках у будівлі облаштували Міський палац піонерів, також тут була бальнеологічна лікарня, а зараз – обласний центр репродуктивного здоров'я населення.

У нижній частині вулиці від будинку №8 до перетину з вулицею Смольського до 1939 року стояли будинки, які потім розібрали. Від будинку на розі з вулицею Просвіти (№2) і до №8 за Радянського Созу забудов не було, сюди виходив сад школи-інтернату №2 з теплицями. До 2005 року цю частину вулиці щільно забудували багатоквартирним будинком. Під №10 за Польщі була бляхарська майстерня Льопеля, нині тут житловий будинок. У житловому будинку №12 за польських часів була майстерня зі шліфування скла та дзеркал. Забудова вулиці: класицизм, сецесія, нові забудови 2005 року.

Вулицю Короленка з Личаківською з'єднує вулиця Смольського, названа 1993 року на честь видатного українського художника Григорія Смольського (1893-1985). Із 1892-го і до 1945 року вона носила назву видатного львівського художника ХІХ століття Артура Ґроттґера, 1945 р. епізодично називалася Васильківського на честь українського живописця Сергія Васильківського, а з 1950-го до 1993-го – Васнецова на честь російського художника. Вулиця забудована престижними будинками сецесійного стилю початку ХХ століття. На фасаді будинку №1 – таблиця, яка засвідчує, що його збудував упродовж 1908-1909 років архітектор Тадеуш Мостовський. У будинку №10 міститься група експертів творів мистецтва обласного управління культури.

Коротеньку вуличку Миклухи-Маклая, яка з'єднує Лисенка з Гуцульською, названо іменем знаменитого українського вченого та мандрівника Миколи Миклухи-Маклая (1846-1888) 1946 року. До 1871-го мала назви Сліпа, Коротка і Бічна Стрілецька, бо розміщувалася неподалік міської стрільниці на Курковій, із 1871 р. – Сави. Вулиця не має жодної адреси. Забудова – класицизм, конструктивізм.

Ілько Лемко



285 Гості, 0 Користувачів