Печера Оптимістична

[Tinigard]

довжина печери - 231 (або 2) км. І вона не перша по довжині карстова, а друга, або ж перша, але гіпсова.

[deadmeat]

Шо означає

231 (або 2) км.

що з різницею?
і на скільки я знаю то на минулий рік протяжність розвіданих тунелей складала 271 км, а зараз поза 300

[Tinigard]

На початку 2008 року знайшли новий район, і тоді довжина збільшилася з 224 до 231 км.
Стаття в Вікіпедії зараз справді говорить про 240 км. Статтю доволі грамотно написав той, хто має відношення до правдивої інформації. (тобто, про більшу довжину аж ніяк не йдеться). Є у тексті "станом на 2008", коли довжина була 23; можливо, відредагував хтось веселий, бо інакше мали б змінити на дату актуальну. На сайті ЗУРСГС, що в цьому плані можна вважати першоджерелом, та ж сама цифра.
Якби відкрили щось велике, спелеотовариство б про це точно б дізналися. Нещодавно був з'їзд УСА (хай до Оптимістичної він відношення й  немає), але що до чого, було б ясно й чути.
Печери 70 км в рік не ростуть, якби того не хотілося.

[deadmeat]

На рік проводиться 5-7 експедицій в Оптимістичну,  кожна з яких в середньому розвідує 3-4 км.
2008-2009 це два роки за які в середньому розміри печери могли зрости від 30 до 60 км.

[Tinigard]

твої слова та й Богу в вуха.
Довжина 191 км висіла добрих 10 років
Довжина 214 висіла не 1 і не 5 років
Так само 224 км.
Сам механізм здобуття нових кілометрів полягає в тому, щоб їх знайти, вони просто так не є. Для цього й проводяться експедиції. І коли знаходиться новий район, то топозйомиться він відносно швидко. А потім йдуть знову пошукові експедиції. Печера не на дріжджах і сама не росте. І тих 200 км - це невимовно велика праця, а  не похід за грибами, де ті самі гриби самі стрибають у кошик. І лише частина експедицій топозйомочна, решта працює над розширенням ходів та пошуком нових районів.

[deadmeat]

Це все дуже добре, але я не спелеолог і печери не досліджував, а то що я написав вище - слова людини яка займається цим вже не не перший рік (точно не пам'ятаю скільки але здається більше десятка років) і входить у "спілку" (чи як вона) спелеологів України

[Tinigard]

Що тут сказати - у відповідь на запитання туристів, як утворилися печери, я іноді кажу, що їх видовбали гноми. "Стаж і спілка" в мене достатні. То може, й справді гноми? :)

[Golem]

Шо є спільного між Говерлою та печерою Оптимістична? Найперше це статус. Говерла – найвища гора в Україні, а Оптимістична – найдовша печера. Та й не тільки в Україні. При загальній довжині ходів 260км Оптимістична це друга по довжині печера в світі.



Хоч Говерла і найвища гора в Карпатах, але вона далееееко не найскладніша. У гарну погоду піднятися на неї може кожен бажаючий. Те ж і з Оптимістичною. Там тобі не потрібно прорачкувати всі 263+ км щоб вибратися на поверхню. 😊 Магістральні ходи тут широкі, майже всюди ми йшли у повний ріст. Звісно що як на Говерлі так і в Оптимістичній можна знайти пригоди на свою голову. Тим не менше обоє вони чудово підходять як на перший спелео-туристичний досвід.





263+км – та це ж можна зі Львова в Тернопіль і назад зайти. Чи в Нієрегазу контрабас в транспортних рюкзаках тягати. Та структура печери дещо інша ніж одна довга кишка. Вона швидше нагадує велику круглу головку сиру діаметром 5км. А 263+ км - це загальна довщина всіх дирок і ходів що прогризли хробаки-спелеологи у цій печері.



Типовий хід в Оптимістичній


В будь-якому випадку Оптимістична - це є культове місце серед спелеологів. Цілі покоління виросли на ній. А з нас ще там ніхто не бував. Непорядок! То ж як тільки випала нагода нас зібралося аж три машини бажаючих також стати оптимістами.





Вхід в печеру знаходиться в селі Королівка, Тернопільська область. Чотири години і ми на місці, паркуємося на подвір'ї сільської спелеохати «У Тома». Далі обід в місцевому кафе і, незважаючи на мороз, усі переодіваються в легкі комбінезони. Хто бував в печерах то знає: там завжди +10 незалежно від погоди надворі. То ж щоб не спаритися прийдеться троха померзнути.

Куди ти нас завів!!!!


Кажани приймуть за свого


Коло входу в Оптимістичну


Власне вхід в печеру знаходиться у лісі, здалеку чимось нагадує підскельний бункер. Його окультурили бетонієм та поставили двері, щоб всередину не замивало грунт і воду. Зараз вхід виглядає як якийсь секретний абукт.











Том і Євген – наші провідники. Вони в цю печеру лазять з 1983 року. Я теж з вісімдесят третього року, тільки народження. Вони розповідали що раніше кожна експедиція починалася з відкопування входу. А деколи і закінчувалася цим самим. Перших сто метрів печери доводилося буквально пропливати як пацє в багнюці. Зараз його теж у зливу заливає, але вже не так сильно. Ну і є ще дерев'яні стовпці. По них навкарачки можна так-сяк пройти сухим.

За спиною лишилися двері. Йдемо під землю!


Ось такий хід і стовпчики. Перші сто метрів. Часто тут буває болото


Йдемо цим ходом


Євгеній - ініціатор вилазки і провідник


Дядько Том


Олег вперше в печері






Зуби акули




Йдучи по печері потрібно запамятати хто йде спереду. Щоб не загубитися


Коли я купував комбінезон в печеру то продавець мене запитав: «А що там може бути цікавого в тих печерах?». Якщо подумати: темнота, глина, каміння, кажани. Ну є ще кристали, сталактити і озера, але на поверхні зустрічаються в рази більші та яскравіші. Йти в печеру це насамперед пригода, новий досвід, випробування себе. Люди тижнями живуть в печері не виходячи назовні. Бо їм там добре, в печері їх душа відпочиває.

Печерні кристали








Кусок лави :)


Чимось нагадало Стебник


Як на луговнях


Ну і різні плафони.










В нашій групі разом з провідниками було аж 12 людей. З Експлорера: Цезар, Руфус, Друся + Женя, Олесь, Олег, Саннімен, Давид і Голем. З печерних людей були Євген, Саша і неповторний Том. Він вів групу, а також травив всю дорогу смішні анекдоти і розказував про різні цікаві місця в печері. Звісно що великою аравою ми пересувалися повільно, тому в далекі райони не ходили. Але зате було весело.



Печерні люди


Хто тут повітря зіпсував?




Глобус. так колись всі перелазили. А зараз можна обійти що я і зробив. Щоб сфоткати Саннімена


Слухаємо черговий анекдот


Щоб оцінити об'єм


Тест на тверезість. Пяний тут не пройде


Аж незвично що в печері стільки місця


Квадратний прохід ніби його хтось видовбав


Домоклів меч




За дві години ходьби від входу є містична підземна галерея. Тут ми зустріли гномів, русалок, гідру, домового, мінотавра та інших персонажів. Недаремно ж це печера оптиМістична. Але не брехатиму, білочки не бачили. 😊  Страшно нам не було, адже прожектор Саннімена пропалював всю цю печерну чорноту наскрізь.

Гоблін






Казали що я збочинець




Наклав думок в голову




Ого! Дорогу нам перегородив монстр




Ти чого на мене втикаєш!




Я от згадав як люди скаржаться що в офісах погана вентиляція і немає чим дихати. А тут до найближчого входу повітря дві години ходьби. І все гарно дихалося нашій великій групі. Не кажучи вже про тих хто тут це все робив.





Теж мені русалка знайшлася!








Лорд Волдеморд








А це першовідкривач печери


Тут також можна оглянути експозицію кристалів та подивитися у глиняний телевізор. Зроблено це все було руками людей які тут жили в таборах і придумували собі таку відмазку щоб не копати 😊 Колись в цю галерею треба було 8 годин добиратися. Але завдяки тим хто все таки копав - нам зараз це зайняло лише 2 години. Деколи йдеш по траншеях в ріст людини і думаєш що це все люди своїми шкарами витоптали. А насправді їх прокопували довгими печерними ночами.

Одразу видно що Політех це дира (с)Саннімен


10 градусів, нічого нового


Якби не цей ліхтарик Саннімена то годних фоток би не було. Довірив мені його потримати


А ось і музей кристалів






Печерна порода


Перемикаємо канал


Зараз йдуть новини про Полтву на НТА


Ми ще з чотири годинки побродили по печері і змучені вийшли на поверхню. Під кінець кристали та інші красоти вже приїлися і просто хотілося пива 😊 Правда ми з Євгеном і Руфусом все таки пробіглися вперед і оглянули місце ночівлі кажанів. Уявляєте, в одному коридорі їх аж 500 штук висіло догори ногами. Стільки рукокрилих нараз я ще не бачив. Я звісно що не кажаніст, але ці маленькі милі істоти мають свій шарм.







Стільки кажанів я ще в житті не бачив!


В печері тепло. Тому кажанчики не всі сплять, деякі потягуються.










Руфус - професійний хіроптеролог




Далі були веселі вечірні посиденьки на кухні та міцний теплий сон у спальнику. Засинаю і тішуся сам з себе, що так гарно день пройшов.



Зранку ми розбилися на дві групи. Цезар, Руфус, Євген та Саша пішли в печеру на Радіо Люкс. А всі решта ще раз розбилися на дві групи і поїхали дивитися на тернопільські замки та їсти окківські хот-доги. Ну але це вже окремий звіт.

Дякую всім за гарну компанію! Давайте мандрувати ще!

[Олесь]

А звіт зі згадуваних Големом замків є тут

[Petrovich]

Яка довжина цієї печери і куди вона тягнеться?

[Олесь]

Вище, в темі ,є дані.