Миколаїв та його околиці

Автор Golem, 28.12.2009 14:23:16

« попередня тема - наступна тема »

0 Користувачі і 1 Гість дивляться цю тему.

Golem



Багато про нього мови, всі ніби там були. А я от не був. Перешукав в неті де він точно є - так Херстика на карті і не знайшов. тому прийшлося простити Слод-а і Алекса показувати його розташування. Коли знаєш - як завжди просто. А коли ні? Тож викладаю карту Алекса.



А на словах:

Шоб попасти в ДОТ з траси Львів-Стрий (Київ-Чоп) потрібно повернути вліво. Де саме повертати? Перед миколаєвом є спуск, там дорога має дві розділені смуги. Потім роздвоюється, минує заправку зліва і троха згодом доходить до ше одної заправки справа де є поворот на Заклад. В цьому місці і слід повернути наліво. Їдемо весь час прямо, Перетнувши ше одну трасу бачимо зліва на горі наш ДОТ, під ним гаражі.






Досить цікава та красива споруда, зовсім нетипова. І ше, шо тут роблять ці всі шнурки шо розлізлися від води та будівельні рукавиці? Пофоткавшись йдемо далі на північний схід. Стежка з одного горбка переходить на інший, далі полем. За якихось кілька сотень метрів впираємся в круглу ділянку поля порослу лісом. Це старі шанці(окопи). Як не дивно - ще досі глибокі і запутані. І, невідомо чому, тільки вони порослі лісом. От сюда б Ярослава з металошукачем, точно б шось накопав. Вертаємсі назад, милуємся краєвидами гір і індустріального Миколаєва, такого красивого згори :)







більше фото тут
Дігери всіх країн єднайтеся!

yar-79

Цікаві окопи, скоріш за все ПМВ! Треба буде якось майнути туди! А дот обстріляний чи ні?+ За звіт від мене!

Golem

ні, сам ДОТ не обстріляний. Він більше виглядає на спостережний пункт, бо досить далеко від головної дороги і в ньому пройоми лише під легку зброю. Принаймні слідів не видно. Натомість навколо самого Миколаєва є ціле кільце окопів. Крім тих шо я вже описав є, наприклад, ше тут. Гугл каже шо "Залишки оборонної споруди "Миколаїв", що була призначена охороняти переправу через Дністер на початку ХХ ст."
Дігери всіх країн єднайтеся!

yar-79

Окопи копані? Ямки свіжі були?

Golem

За тим я спеціально дивився. Побачив лише дві свіжі ямки, глибиною сантиметрів з 30. Тобто на атку площу можна вважати шо їх нема взагалі.
Дігери всіх країн єднайтеся!

Advel

Цей дот справді існує.Спадок по ПСВ.Знаходиться 200 м. від дороги Львів -Миколаїв(поворот наліво біля заводу "Хенкель").Це залишки оборонної лінії австро-угорських військ яка тянулася десь на 24 км до с.Устя і далі. Схиляюся до думки,що сам ДОТ виконував роль спостережного пункту,оскільки: місце в башті ДОТу маленьке, там і з гвинтівки стріляти не зручно,не те,що з кулемету. По-друге, саме місце розположення ДОТу (це 200-300 м) від дороги( на той час єдиної дороги на Стрий,а там і на Карпати).Якщо хтось ,хто був коло ДОТу,то,можливо зверне увагу на штучні печери,що знаходяться за ДОТом на схилах гори. Печери продовгуваті ,з 2-4 входами,знаходятьсяпо праву та по другу сторони дороги Львів-Миколаїв.Так от ці печери, напевне, не що інше ,як склади боєприпасів до артилерії, яка мала б обстрілювати цю дорогу. А в ДОТі мав сидіти боєць, який би корегував стрільбу артилерії.Свого часу тут мала бути оборонна лінія, яка під час т.з "брусіловського прориву" не мала пустити ворога в Карпати та Угорщину.Боїв нажаль тут не було. Австріяки покинули позиції,після того,як росіяни їх обійшли зі сторони с. Тростянець.Тому головні бої проводилися в Карпатах а не тут, як було заплановано.Шукати тут нічого.Хіба,когось зацікавить гільзи та набої від манліхера.Трапляються досить часто.П.С. По праву сторону теж знаходяться печери зі сходами(згори можна опуститися на метрів 15 нижче).Також бетонний лаз (яким би можна було б скористуватися посильним під час стрільби, на горі залишки окопів.

Belka

На фороумі є згадки про  ДОТ і про залишки цвинтаря біля Закладу, а от за печери і оборонні споруди часів першої світової я нічого не знайшов. В Миколаєві живе мій друг Ярослав , що розказав і показав мені ці обєкти. Їх багато і за один день важко  всіх обійти, хоча деякі з них розташовані не далеко один від одного. Фотоматеріал зібраний не за 1 день,  поїздки  були досить спонтанними, нераз переносились тому на форумі про них нічого неписав.

В Миколаєві гарна природа, чудові краєвиди,  розташований якраз на закінчені Подільської височини, тому можна бачити майже всю прикарпатську рівнину,є невиликі піщані скелі з яких можна спускатись на спец споряджені. Метою першої поїздки було пострибати зі скал і зробити фото деяких печер та ДОТа.

Belka


Belka

Ярко розказав що його вуйко, Ярослав Гнатів, написав книжку про Миколаїв та свого родича Махайла Гнатіва. Також в книзі описується походження печер.

Витяг із книжки «Коли прокидається лицар» автор Ярослав Гнатів.

Скориставшись відмінними шкільними знаннями з хімії Михайло основі німецького вогнемета сконструював свій «вогнесплюв». Зарядом для цього виду зброї служила суміш сірки з Роздольських родовищ, пороху «у стовпчики», якого під час і після війни не бракувало, нафти з Бориславських копалень, знаменитої розвадівської самогонки на карбіді та ще всіляких хімікалій, склад яких був відомий тільки йому. Випробовував ,,вогнесплюв" у дірах, що знаходились у Гальмищах.
Ці печери були видовбані австрійцями перед Першою світовою війною над шанцями, які споруджувались на горах. Печери призначались для складів амуніції, продуктів, переховування війська від артобстрілу і ворожої авіації тощо. Робота австрійців над шанцями і дірами пропала намарне, бо в серпні 1914 року якийсь телеграфіст генерального штабу у Відні переплутав у телеграмі Дроговиже з Дрогобичем, і військо пішло займати позиції не до Дроговижа, а під Дрогобичем, де терен не був підготовлений до ведення оборонних дій. За Польщі, а згодом за большевиків та при німцях, задля таємничості та романтизму у тих лазах Дівчата і хлопці складали присягу при вступі до юнацтва ОУН. У 1943-1944 роках тут час від часу переховувались миколаївські та демнянсш жиди. Згодом ці печери були запущені, хіба що в негоду хлопці-пастухи розпалювали тут вогонь і в чорних горщиках, так званих сиваках, пекли картоплю. Деякі археологи сьогодні намагаються вбачати втих печерах, чи дірах, капища дохристиянських жерців, які там, мовляв, молились до Кам'яної Господині, що стоїть на протилежній Лисій горі, і як один із доказів показують оті сиві горщики. Ще й дотепер у цих лазах, із яких не один ще донедавна тягнувся на добру сотню-другу метрів, від тих експериментів «Скорого» із вогнесплювом стіни й стеля чорні-пречорні і віддають специфічним запахом.
Кажуть, що заряд «вогнесплюва» «Скорого» був прообразом напалму, який через два десятки років американці використали у В'єтнамі. Однак спаливши ним на дорозі, що йде з Миколаєва до Великої Волі, чотирьох енкаведистів і побачивши наслідки дії «вогнесплюва»,  «Скорий» омерзив собі той вид зброї і викинув його в болото, яке оточувало витік джерела Барбара. Невідомо звідки, але енкаведисти дізналися про цей вид зброї, який сконструював ,,Скорий", як і про те, куди він викинув той «вогнесплюв». Улітку 1954 року наметовим табором біля Барбари став на два місяці стрілецький батальйон і перекопав долину, якою Барбара стікала до Зубри. Шукали за «вогнесплювом». Користь від пошуків оригінальної зброї була для хлопчаків неабияка, бо солдати утворили каскад невеликих ставів, у яких можна було купатись. До Закладівських озер, Зубри, Дністра, його Старого та Нового корит і ставу на Обширі додалась ще Барбара, оточена сосновим бором, зі золотистим піском на берегах.
«Вогнесплюва», мабуть, не знайшли, бо енкаведисти постановили за всяку ціну конче спіймати «Скорого» живим.
У серпні-вересні 1953 року, коли на теренах Західної України відбулися грандіозні маневри регулярних частин совегської армії із залученням авіації, військ енкаведе і різних спецпідрозділів, регулярний опір українського підпілля остаточно було подолано.

Саме в цих печера Михайло випробовував «Вогнесплюв», сліди полумя видно збериглись до сьогодні.

Belka

Дорога до наступних печер пролягала через невелике стрільбище, що знаходиться біля дороги на вїзді у Миколаїв.
На стрільбищі знайшли згареще на якому утилізували патрони від дрібнокаліберної гвинтівки, АК-47,  пістолета Макарова. Той хто спалював ці боєприваси неміг нічого кращого придумати, і в якості дров на яких це все добро мало згоріти використав приклади від гвинтівок.
Сама печера має вигляд тунелю з нішами, і бічним коридором із сходами по яких можна піднятись на верх гори, на якій є велика, протяжна система окопів, з переходами і вогневими точками. Окопами перерита вся гора, їхня глибина коливається від 0.5 до 2 метрів.

Belka

Другий приїзд був націлений на відвідани кладовища, точніще того що віднього залишилось, так як останки вивезли і перезахоронили то це місце перестає бути цвинтарем, хоча можна сказати що це кладовище надгробних плит. Капличка належала пану, який жив у палаці в сусідньом селі Заклад. У Другу світову тут було замордовано і захоронено велику кількість в'язнів. Вона перебуває в катастрофічному стані, її стіни обписані, в середині багато різного сміття. У 2005 р. капличка ще мала дах.
Могили із середини вимощені каменем, тобто мають стіни і підлогу, там парочка є таких що можна залізти в середину і роздивитись.

Belka

Підчас третьої поїздки було зроблено фото деяких печер і військових обєктів.
Ці об'єкти розташовані недалеко від ДОТу і також зв'язані системою окопів, але через відсутність стежок їх важко знайти, якщо не знати точно де вони знаходяться.

Belka

Це типу командний пункт з великою кількістю печер, правда більшість засипані. Від нього також відходить система окопів. До місця немає стежок тому знайти його не просто.

Belka

 Печери добре видно з Миколаєва, знайти їх дуже просто. Відомі як Сім печер. Саме про походження цих печер достеменно невідомо. За однією з версій це капище язичників, а потім перших монахів.

T.a.Z.z.Z

Та ти що смішний які язичники, ті печери того ж походження й перші, тобто австріяки довбали, і вони мали видовбати свізні тунелі для гармати і на теренах Миколаїва повинні були проходити основні бої, але москалі знали про ці споруди і там була дуже довга історія про головного архітектора того який був геєм, і москалі свої хлопців підігнали так і закінчили будівництво, а Ярко то Конопельник ?
видалено адміністрацією

Belka

Цитуватиа Ярко то Конопельник ?
Він самий :) і він мені то розказував ;)

T.a.Z.z.Z

 ;D , він нехай фізику тобі розказує, тай взагалі як можна було на око не побачити що всі печери за однаковою технологією рити
видалено адміністрацією

Rufus

Не хочу ставити під сумнів компетентність пана Ярка Конопельника, але авторитетний історик і археолог Орест Корчинський стверджує, що ці печерні комплекси є залишками давніх храмів висічених ще в дохристиянський період приблизно у VIII столітті. Архелог говорить, що значення цих печерних комплексів намагалися знівелювати, стверджуючи, що їх споруджено для військових дій російської армії генерала Брусилова у період Першої світової війни. Думаю, методи пропаганди і приховування реальних фактів радянською владою всім відомі, тому я схильний вірити історикові.
P.S. чітких фото кажанів нема?
Be friendly to bats!

T.a.Z.z.Z

Ну це що в с. Стільско може й так, а в Миклоєві ну просто недуже похожу що б це кісь храми були стіни рівні, приблизно однакова відстань від входу до кінця( невелика ), мій вчитель історик каже що то австріяки будували, імено ті печери які біля Миколаєва, і шо для цего було задіяне населення міста, і як на мене це більш схожу на правду, ніж дохристиянські храми
видалено адміністрацією

Roy

2 T.a.Z.z.Z: твій вчитель помиляється. Не розуміє, в якому культурно - історичному краю він живе насправді.
2 Belka: Дякую, суперовий звіт, котрий потребує обговорення. Жирний +
Meine Ehre heißt Treue

222 Гості, 0 Користувачів