Миколаїв та його околиці

[ЗеленаМиша]

Під час крайньої форумної вилазки, що відбулася 30 березня 2019, у одній із потерн Форту Миколаїв було виявлено ось такі графіті:





Потерна знаходиться ось тут:



Так вхід до тунелю було зафіксовано на фото Roy. Ті, хто в середині, - у процсі дослідження напису  :)



Стіни тунелів сформовані з піщаника, тож доволі м'які і  легко піддаються прошкрябуванню навіть з допомогою дерев'яної палички. Саме тому потерни буквально пошрамовані автографами древніх і сучасних "Васьків".
Однак, написи, наведені на фото, мають особливу цінність, бо походять з періоду Першої світової війни. 
Наскільки мені вдалося розгледіти, на стіні вишкрябано наступне:

K.U.K.P.B.N 10 Kn. 53
(курсивом позначено текст, у правильності розшифрування якого я не впевнена)

А тепер гайда розшифровувати!

K.u.k.  (K. und k., kaiserlich und königlich (нім.) імператорський та королівський) – абревіатура, яка використовувалася у назвах державних установ та організацій у Австро-Угорщині в період з 1867 по 1918 рр.
Саме ця абревіатура змусила мене звернути увагу на графіті.

P.B. 10
Сайт http://www.austrianphilately.com/dixnut/dn2.htm подає, що PB означає Pionierbataillon.
Згідно з даними сайту http://www.austro-hungarian-army.co.uk/orbat.htm, десятий піонерський батальйон належав до 48 піхотної бригади, 24 піхотної дивізії, 10 корпусу ландверу, який (корпус) станом на осінь 1914 р. базувався у Перемишлі:



Pionierbataillon – це, фактично, інженерні війська. Тобто іде мова про будівничих цього печерного комплексу.

Kn. 53  або Кpn 3 чи Knn(?)
KN 53
Згідно з даними сайту http://www.austrianphilately.com/dixnut/dn2.htm  Kn = Kanone, тобто гармата. Однак, наявність гармат (причому півсотні!!) у інженерному батальйоні мене злегка дивує. Не думаю, що це розшифрування правильне.

Відчитати цей напис можна також як Kpn, хоча із натяжкою. 
Згідно з даними сайту http://www.maparchive.ru/index.php/2011-12-16-14-10-41.html?letter=K   (увага! довго завантажується) Kpn = Kompanien, тобто роти (одна рота позначається як Кр.). Можна припустити,що  іде мова про 3 роту піонерського (інженерного) батальйону, що досить правдоподібно.. Але навіщо автор графіті вжив множинний варіант скорочення ( роти)? Очевидно, вартує ще раз приїхати у цю локацію і уважніше роздивитися текст.

Варіант Knn виглядає більш реалістичним у прочитанні, але, нажаль, ніякого розшифрування такого скорочення я не знайшла.

Крім того, нижче на тому ж фото із потерни, якщо придивитися, видніється ще один, менш чіткий,  підпис, який не вдалося якісно сфотографувати, тож дослідження обов'язково буде продовжене на місцевості! :)

[atlas1975]

В 10му піонерському батальйоні було 5 рот, кожна із них була прикріплена за різними армійськими з'єднаннями
1 рота - 12 ID
2 рота - I AKps
3 рота - Х AKps
4 рота - V AKps
5 рота - ХI AKps

На скельному написі мова однозначно за 3тю роту. "53" там точно не є, бо "3"ка вишкробана у великому регістрі (прописному), а букви після "К" - в малому (рядковому). Немає сенсу си ломати голову над причинами того чи іншого варіанту написання абревіатури слова kompanien, бо не факт шо автор напису був на 100% обізнаний зі всіма тонкощами військових абревіатур австро-угорської армії й міг написати так, як сам вважав за можливе...

[Golem]

Бандерівські Скелі або Урочище Теребеже

Знаходяться на околиці Миколаєва тут . Колись в цих скелях була справжня Криївка. На жаль її здали зрадники і спалили НКВС. Всі фото станом на 2017 рік.

Про Чортові, Довбуша, Урицькі та інші скелі знають всі. А про Банедрівські забули? Яка ж це Галичина без Бандерівськимх скель!


Скеля з штучними отворами які повинні були виглядати як амбразури і лякати комуняк


Хтось навіть приготував дрова, на випадок якщо в горах трапиться москаль і потрібно буде його терміново катувати :)


уважно читаємо і запамятовуємо рік коли це сталося - 1948р


Потім звертаємо увагу на фейспалм зверху. Чого б це?


Піднімаємся сходами нагору. Опа! 1949 рік. Напевно одні рахувати по Юліанському а інші по Григоріанському календарях. Чи може російська розвідка приклала тут руку щоб збаламутити ситуацію!


Металева решітка на підлозі прикривала карцер для полонених :)


Всередині доволі типово як для таких печерок. Важко уявити як тут можна було жити взимку



Цікаво чи це бандерівці вирізали чи вже дітваки з місцевої школи під час однієї з типових екскурсій


Дорога на Миколаїв попри скелі


Поруч з печерою є багато інших скель з виходом пісковика назовні




В пісковику є багато інших дрібних входів в маленькі печерки. Ми їх не досліджували


Насуплене Обличчя Шевченка пильно слідкує щоб комуняки не пройшли!


деколи прохід попри них не зовсім простий


Фото в Стилі Олеся :)


Зараз це просто гарне місця для авто-вело-мото-фото мандрівки . Зручний заїзд зі сторони Тростянця. Поруч є кілька симпатичних озер з альтанками. Два карєри шоб полазити. Ну і в мене з цим місцем в мене повязані особливо теплі спогади :)

«База Фаворит коло Миколаєва. Озеро, мангали, волейбольний майданчик і сосновий ліс. Якраз щоб побухати з тімом на один день у будні. По відстані троха ближча за Задорожне, є хороша дорога  :) Не така розкручена як бухта.

Тут був мій перший досвід ночівлі в наметі. Тринадцять років тому мене запросили на день народження співмешканця з гуртожитку. Всі гості були місцеві хлопці, крім іменнинника я нікого з них не знав. Іменинник купив пяти літрову баклаху смаги і закуску. Якраз нормально на 12 людей віком 17-19 років  :)

В ті часи люди купували алкоголь у бабок. Бабки були в кожному місті, навіть у Львові коло Оперного. Сиділи, зазвичай, коло гастрономів, на площах базарів, громадських зупинках і інших людних місцях. Завжди знаходився хтось знающій хто переконував що саме в цієї бабки товар кращий і деешвший ніж в магазині.

Був жаркий травень. Святкувати вирішили в "офігєнному місці в лісі коло озера". В когось був доступ до батьківської копійки. Автомобіль цей хоч і невеликий, але місткий. Напевно тому що без зайвих елементів інтерєру які зїдають корисний простір в сучасних автомобілях. Наприклад вентиляція, склопідйомники, підголовники, шумоізоляція. Семеро чоловік почуваються всередині копійки цілком комфотрно. Правда для чого було їхати по трасі коли є дорога через Миколаїв - для мене досі загадка. Мабуть шоб батьки не побачили. Зато як нам всі сигналили і вітали з вихідним. А він так робив дві ходки!

Приїхали ми туди, де зараз стоїть база Фаворит. Озеро, галявина і дикий ліс навколо. Ніяких сторожів і "Купатись заборонено". На всіх був один "двомісний" брезентовий намет. Тільки ми встигли розкласти намет і вогнище як насунулися хмари і пішла злива. Ми всі швиденько заталувалися в той бідний намет. Серйозно! Всі 12 чоловік. Сиділи накорточках плече в плече. Іменинник в центрі подавав кожному келішок і кусок чорного хліба. Щоб його випити всі мусіли потіснитися і так звільняти щасливчику руки. Гроза пройшла швидко. У Львові погнуло плакати, повиривало дерева і позривало дахи. Хто памятає це був травень 2003.

Далі все як завжди. Пять літрів закінчилися, хтось пішов в село за поповненням. Потім прибіг, вхопив виделку і знову кудись побіг. Далі якісь два чудіки ганяли по галявині один за одним і щось матюкалися. Я всіх вислухав і пішов спати. В намет, звісно що.

Прокидаюся від того, що поруч хтось ригає. Якби був тверезий - напевно б теж сам зригався. А так - спросоння вибрався назовні, щасливий що не обригали голову. Надворі ідилія. Ніч, горить вогонь, навколо вогню нарід практикує йогу. Коли вогонь згасає - один з йогів виходить з нірвани і підкидуває дрова. Було холодно, що аж трусило. То ж я троха порозсував сплячих йогів і теж всівся коло вогню.

Ви не повірите яка це була довга ніч! Вогонь грів тільки спереду, і то аж так що волосся на ногах диміло. А спина тим часом мерзне! Обертаюся, спині тепло. Але обпечені ноги тут же згадують той період еволюції, коли на них росло піря чи шерсть і тому щосили напружують шкіру, пробуючи втримати тепло. Але чомусь нічого окрім маленьких прищиків на шкірі не зявляється:( Тихо грало маленьке китайське радіо на батарейках, кілька разів підряд крутили пісню про майонез і туалет. Знущаються!

Я себе уявив солдатом, що сидить в окопі і чекає світанку аби хоч якось зігрітися, помитися, поїсти і розімнути суглоби. Ліхтариків, як і мобільних телефонів, тоді ще ніхто не мав. То ж так довго як тоді я ще ніколи не чекав!

Нарешті хтось прокинувся. Без переднього зуба. Чи він впав і вкохався в писком в сук, а чи то йому його вибили - він не памятав. Ніхто не памятав. Це вже був другий відсутній таким чином зуб.

Стояв туман. Ми пішли до озера. Мию свою обригану куртку в крижаній воді. Я щойно закінчив коледж і мав їхав додому писати диплом. Прощальна пянка перед змінами.

Виявилося що намет був зиченим.Тож прийшлося його теж мити. Ми взяли за 4 кути і кілька разів окунули в воду. Потім спакували в кульок і сказали що до того часу коли власник його розкладатиме - він висохне. Думаю це був останній похід того намету.

З того часу багато що змінилося. Зникли бабки з тричвертівками мутної рідини, я написав два дипломи і пішов працювати, пройшли дві революції а мобілки замінили ліхтарики і все решта. Тепер гарні місця окультурили і беруть плату за вїзд. А люди не змінилися: бухають як і бухали.
»

[Brat Lee]

До Криївки можна доїхати і зі сторони села Велика Воля - на в'їзді в село стоїть вказівник, де усі цікаві місця села включно з Криївкою, вказані.



Дорогою є два цікавих хрести 19 століття. Особливо перший - з Францом-Йосифом. Одразу за цим хрестом як фон дуже колоритний місцевий магазин-кнайпа.
Не знаю, чи завжди так, але ми були після обіду у вихідний день, то місцеві "тусили" біля нього (магазину), як мухи біля ... (меду).
Що мене трохи здивувало, то село ніби за вказівником - з 1850 року, а хрест - 1848 року. То його поставили до заснування села?
Треба буде колись більш глибоко розібратися з цим.

[Brat Lee]

Знаю, що хтось мене через це вважатиме занудою, але раз вже мова про дати, то давайте ще порівняємо таке (вказівники на Тарандовій):




Легко бачити, що нижній вказівник-засторога подає дати існування храму 8-10 століття, а верхній вказівник-інформатор - 8-14. То де правда?
І знову бачимо магічне словосполучення - Стільське городище. То таки Хорвати? Чи Австрійці?
Хто має КОНКРЕТНУ і, бажано - задокументовану, інформацію, а не емоційно-міфологічні припущення, пишіть.

[Golem]

У лісі коло Миколаєва збереглася справжня криївка. Вона дійшла до нас незмінною ще з повстанських часів. Місцеві краєзнавці стверджують що в ній діяла друкарня УПА. Криївка витесана глибоко під землею в масиві пісковика. Вхід через вертикальний отвір тільки з альпспорядженням. Всередині є п'ять кімнат, стояти можна на повний зріст. В кімнатах ми бачили залишки речей тієї епохи. І хоча дерево струхлявіло а метал погнив, проте стіни та ніші цілі, наче щойно були витесані. Також в кімнатах присутні вентиляційні отвори та заглиблення для збору води.

Вентиляційний отвір


Ми в рукотворному підземеллі


Слава Україні і тим хто це збудував!


Підземна криївка УПА. Тут є багато кімнат та вільно дихається. Ззовні її ніяк не виявиш.


Один з артефактів в криївці


Складний доступ та глухе розташування вберегли криївку від спаплюження. А суцільний камінь від руйнування. Зазвичай криївки будувалися в землі. Тому з часом вони зігнили і до наших днів мало що дійшло. А ця є витесана в суцільній скелі. То ж нам повезло мати справжній символ тієї епохи, ще й зовсім недалеко від Львова.

Вид з входу у криївку


А це власне і вхід


Приблизно 15 метрів вертикального спуску. Щоб ворог не пробрався.


Правда наявність стінок психологічно полегшує спуск новачкам


І трішки підйом


Знайти криївку було не просто. Навколо складна місцевість зі значними перепадами висот та одноманітні дерева. Якби по нас ще й звідкись стріляли, то ми б давно вже відрапортували в Москву що повстанців тут немає :) А насправді заховався цілий підземний бункер. П'ять кімнат, коридори, вентиляційні отвори, колодязь для питтєвої води і, звісно що, кілька виходів назовні. На підлозі є залишки дерев'яних бочок, шухляд, батарея від радіостанції, інструмент яким довбали цю криївку. Сміття та надписи на стінах відсутні.

Ми спустилися в Криївку через цей от вертикальний колодязь. Видно грунт який сюди намило


Одна з кімнат всередині криївки. Явно видно що її довбали.


Батарея від радіостанції


Звідси поступала вода


Тут вона збиралася


Інструмент яким колись робили цю криївку


Напів-зігнивша шухляда


Ну і як же без них.


В сумі було десь під 20 штук


Ця криївка заслуговує стати відомою. Це наочний приклад як тоді боролися з окупантом! В Україні, насправді, збереглося не так вже і багато автентичних криївок тих часів. Більшість які ми бачимо це реконструкція. А криївка коло Миколаєва унікальна, бо вона така ж як і була тоді.

Тут колись була підземна друкарня УПА


Ліворуч і праворуч є кімнати


Вентиляційні отвори в стелі


Зараз в них живуть найрозумніші з кажанів


Плівка і гальванічний елемент


Ціла батарея від радіостанції


А тут в стіні були дерев'яні балки


Залишки цвяхів на стіні. Напевно оббивали деревом щоб тепліше було тут жити


«Тройной»? 😉


Сюдою поступало повітря щоб дихати


Старий посуд


Зігнивші ножиці


За словами краєзнавців Тарас Білошицький добряче приклався до дослідження цієї криївки. Волонтери на чолі з Андрієм Синишиним планують промаркувати вело-маршрут до неї, облагородити і спростити вхід. А також закрити його решіткою щоб хтось випадково не впав. Якщо бажаєте долучитися пишіть будь ласка Андрію, він все скоординує. Також я нікому не даватиму координат, все через Андрія. Дякую усім(СвятоДій!, Стінгер, Рой і Андрій) за чудову вилазку. Ми молодці!

Бригада


Здохлий собака в ще одній криївці


Криївка низька. Але щоб вирівнятися тут були ніші в стелі


Гей гу, гей га. Таке то в нас життя. Налобники готові, прощай чиста хімза.


Це Андрій, краєзнавець що нам показав цю криївку.


Вхід в меншу криївку де колись була швейна майстерня. По суті навпроти друкарні.


Ну і Бандерівські скелі на закуску


Ну і крім цієї, поруч є ще мінімум три криївки менших розмірів. Тому в ті часи НКВД боялися навіть близько проїжджати повз цей ліс 😊

Же би ми всі знали


Такий звіт я виклав на фейкбук. А для експлорера напишу більше. Вчора я був безмежно щасливий що в нас є форум. І що Андрій його читає, приєднався і запросив на вилазку. Потім ми мали цікаву прогулянку Миколаївськими горбами вдалині від корона Вірусу. Я вперше побував у справжній, а не відреставрованій криївці. А Святодій осідлав мого Джимміка. Матиме тепер знижку якщо захоче його викупити ;)

Для чого він дезинфікує розводло? Це замість 20 грам перед обідом?


Ага! Надезинфікувався! Тепер жмура маю везти у Львів


Навіщо Тру-досліднику брати в похід ложку якщо є розводло?


Казав що смачно, все з'їв ще й облизав


Одразу ж навпроти меншої(швейна) є описана вище більша(друкарня) криївка. Я не знаю чи піде цей звіт в маси чи ні. Але спуститися посеред лісу в цілу мережу кімнат – це реально ексклюзив! Тому я продовжуватиму писати та розвивати експлорер. Щоб подібні екскслюзиви зі мною траплялися частіше.

Коло фотограф цікавіший за сам кадр


Чат "для своїх"


Рішала


Спочатку ми оглянули попсові бандерівські скелі, потім похлюпалися в грязюці і заїхали під аж дві криївки. В одній, меншій, була швейна майстерня. По суті це є дві кімнати видовбані в пісковику. З часом кімнати троха замило грунтом, але назагал пролізти можна.

Джим це машина для веселощів


Ну поїхали шукати найглибшу калюжу


Ти там ще живий? 😉


Ти кого омивачкою оббризкав!


Хто з розводла їв, а хто на сокирі яєшню готував


Свято-місячна хода


Ну і направду, Святодій знає як з простого добирання зробити купу фану.

Спочатку наїстися квасолі з мясом

Далі видертися на багажник животом вниз

І обригати мені лобовуху 😉 Жарт.

Залишилася ще одна криївку на наступний раз ;)

[Svyatodiy]

Дкоину трохи своїх фоток

[maxiWELL]

Гарні звіти! А спосіб збільшення місткості компактного позашляховика повеселив.  ;D

Добре, коли є куди ховатись від епідемії.  :)

[Andre]

...і ще мої "5 копійок" ))




























Дякую щиро Golem, Roy, Stinger, Svyatodiy за класну компанію та веселу і пізнавальну подорож!

[vicktornekrasof]

А шо то на дереві за гусениця здорова?:-\

[Golem]

Криївка пішла на ура! Ось гарний репортаж, журналісти молодці. А мені сподобалося одівати систему на ведучу 😊

за кадром


Один з кращих текстових репортажів є на photo-lviv, а також Історична Правда і GazetaUa, 37 тис переглядів, і так далі по решті новинних сайтів.

Ну а я докину ще пару фоток з сусідніх потерн. Цих фоток в нас на форумі чомусь немає. Це об'єкт №6 на відео Олеся. Він цікавий тим що викутий зовсім по іншому ніж інші. Ніби і справді їх робили до австрійців. Ну і заодно оновлю троха фотки інсуючих потерн.

Обєкт №6


Вхід окультурений австрійцями


Хто помітив товарища Майора?


Тунель ліворуч від входу


Імітація давньогрецького храму в печері?


Продовження ходу після колони


тут можна стояти в повний зріст


А це весь тунель. За спиною вже вхід


Одна з бокових ніш і дивні царапини на скелі


Вид з ніші на вхід


Видно що штука з колонами вже мурована


Рукотворна підпірка для стелі. Вхід праворуч


Ось він. Це вже австрійці робили. Але зброю на колесах сюди не заженеш.


Тепер перепочинок перед пререходом до тунелю праворуч


Тунель праворуч. Вид з кінця тунелю на вхід


Колись тут можна було стояти в повний зріст. Але зараз дно засипане піском


ну і в принципі все. Виходимо на поверхню.


Хід праворуч мав в кінці другий вихід, але він зараз засипаний.


Під час карантину хочеться кудись виїхати, провітритися. Щоб не було людей, але не в ліс і не в парк, бо оштрафують. То може поїдемо у поле з підземними тунелями? В законі про це нічого не сказано. Ви напевно вже чули вже про австрійські потерни коло Миколаєва, 40 км від Львова. А хто не чув, то це ціла мережа підземних тунелей та переходів між ними. Вони видовбані у скелях і вражають як своєю загадковістю, так і масштабом.

Австрійські потерни. Чистота і акуратність


Пази для дверей на вході


Власне входи зі сторони стрільбища


1912 і 1933 роки


В кінці одного з них нора.


Я проповз пару метрів. Якщо розчистити то можна ще повзти і повзти. Напевно в кінці буде якась порожнина.


Ці тунелі облаштували австрійці. Вони їх використовували як гаубичні потерни у першу світову війну. Зараз це просто симпатичні підземні ходи з пісчаним дном. Існує думка про значно раніше походження цих споруд, ще з часів білих хорватів. Австрійці їх тільки пристосували для своїх потреб. Схоже як і повстанці УПА пристосували печери під криївку. І це твердження має під собою підґрунтя.

Акуратні австрійські тунелі


навіть з "військовою прийомкою"


Всередині Австрійських тунелей


Вид на Миколаїв


Попасти до потерн просто, вони навіть нанесені на гугл карти. Якщо їхати зі Львова то минувши заправку Глушко повертаємо ліворуч коло характерних бетонних кілець. Ну а далі маршрут маркований. Ми опиняємося коло дев'яти красивих тунелей з синьо-жовтим прапором над ними.  Ці потерни лише одні з багатьох. Побродивши по пагорбу можна надибати кілька не менш цікавих, але невідомих комплексів.

Поворот до потерн


2 хв на авто


Опинимося біля візитивки цього комплексу


Один з комплексів особливий що підтверджує теорію про давніше походження. Якшо усі попередні тунелі мали +- однаковий план викуття, схожі стінки та переходи, то цей – кардинально інший. Два великих ходи перетинаються під прямим кутом. Стінки нерівні і з перепадом висоти, склепіння іншої форми, геометрії ніхто не дотримувався. Припускаю що їх робили інші люди ніж всі решта. І, що найголовніше, туди не можна заїхати гаубицею. 😊 Напевно це був їх штаб.

Це теж тунелі, той же район. Але техніка обробки та викуття явно не австрійська. Старіша


Одним словом тут я де полазити і над чим поміркувати. Тепер коли мене питатимуть «Підкажи місце де можна поїхати погуляти?» я завжди відповідатиму «А ти в Миколаєві був?!».

[url=https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/1222/56846/20200404-174412.jpg][/url

[Golem]

Макс Білич любязно надав свої карти цих укріплень. Вони чудово ілюструють дуже грунтовну наукову статтю с,165 . Ну і взагалі просто цікавий збірник щоб почитати

Сама перша - це укріплення станом на 1855 рік.


Проект 1880-го року, нереалізований.


Укріплення станом на 1902 рік, побудова з 90-х років розпочата.


Укріплення 1913-14 роки, найцікавіше :)


В статті статті с,165 ці карти розшифровані

Також ось його коментар з приводу мого поста

"
Вона тільки розпочата була, власне, правий коридор - то мав бути підземний хід на артилерійську батарею, яка не збереглася. Метрів за 200 на північний схід звідти. Заорали в радянські часи.  Тобто сапери встигли пробити робочу штольню, але арковий профіль їй, як в інших печерах, ще не почали робити.

Там з під кожної арки під землю мав йти спуск, щонайменше з трьох арок спуски вели в коридор, один зараз обвалений, а ще один тільки почали робити. З інших спуски мали вести в приміщення-укриття, але їх схоже не встигли викопати. А минулого року якісь далба... овалили майже всі арки.
"

Більша версія доступна якшо клікнути на зображення




Статті