Автор Тема: Сопітські Полонини, або Село глухих кабанів та нахабних ведмедів  (Прочитано 12697 разів)

1 гість дивиться цю тему.

Golem

  • Адміністратор
  • Досвідчений Дослідник
  • *
  • Повідомлень: 4365
  • Рейтинг 1086
  • Стать: Чоловіча
  • Ein План, ein Звіт, ein Форум
    • Перегляд профілю
    • Фейкбук

Сопітські полонини виглядають привабливим місцем для одноденної мандрівки навіть при поверховому огляді карти. Розташовані на висоті понад 1000м в глухій частині Карпат без залізниці і навіть близьких автомобільних доріг. Малозгадувані на туристичних сайтах, проте з розкішними краєвидами на тяжкопрохідну частину Сколівських Бескид, що навіть на карті як «Нетрі Громового лісу» позначені. Відносно легкий підйом та спуск пологими відрогами хребта, в той же ш час зі значним набором висоти і елементами продирання та орієнтування роблять це місце ідеальним для одноденної зимової мандрівки щойновипавшим снігом.



Добиратися можна як зі сторони Східниці, так і з траси Стрий-Сколе. В останньому випадку за Верхнім Синьовидним повертаємо направо і далі прямою дорогою аж до Підгірців. Тут тримаємся лівіше і нездалою дорогою сунемо в Сопіт, про що повідомляє малопомітний знак на бетонному підвищенні. Переїжджаємо міст і ми в селі. Маршрут починається з його кінця, куди доведеться з кілометр їхати вузькою камянистою колією попри потічок.

Переїхавши річку паркуємо автомобіль коло містка, переодіваємся і рушаємо дорогою на південь. Після незначного горбика виходимо на галявину, з якої вже видно весь хребет і шлях підйому та спуску. Йти будемо по плавному відрогу зліва, спускатися – по такому ж справа. Обидві дороги сходяться до однієї з крайніх хат.



«Йоув, а ви куда ото зібралися. Там же ж ведмідь!», - зустірчає нас місцевий мешканець. «Та ми вашого медвідя рухати не будемо», - відповідаємо йому жартома. Але все насправді значно серйозніше. Прямо коло його хати, якраз там де ми будемо спускатися на снігу видні численні ведмежі сліди. Таааа, село і справді глухе, раз скотина така нахабна, шо не цурається по ньому отак собі розгулювати. Чоловік ніяк не міг повірити, шо ми знаємо куда треба йти і шо ми подолаємо цей маршрут до темноти. «Та там снігом всьо придавило, гілки поламало по дорозі взагалі не можна йти!» Заспокоюємо його шо в нас є і досвід, і спорядження та й ідемо далі.



Гірське зимове повітря має яскарво вираженим опяняючий ефект. Йдеш як під кайфом, все навколо якесь нереально красиве, яскраве. Не звертаєш уваги наі на сніг та завали, ані на труднощі продирання між гілками. Тому три години підйому минають легко та непомітно. Складних моментів нема. Єдине шо після вершинки 900м треба піти дорогою направо, а не прямо.




Полонини починалися довго та поступово. То вирине кусок, то сховається. То стежка йде лісом – то знову по хребту. Аж врешті перед нами відкривається великий рівний засніжений простір. Де-не-де з-під снігу стирчать вершечки ялинок, сонце відблискує тисячами сніжинок, горобина яскраво пробиваєтья з- під снігу, асоціюючись з калиною та стрілецькими могилами. Приємно споглядати хребет Середній, яким я вже двічі блудив йдучи на Майдан, долину річки Стрий з навколишніми горбами в білу крапочку, Новорічні Ялинки в пуховій ковдрі. Стільки снігу шо відчуття нового року так і проситься в наші закручені погодніми змінами голови.






З подоланням висоти 900м почалися проблеми з снігом, тобто його надміром. Якшо до цього його було не більше як по коліна, то тепер місцями наддуви сягали метра і глибше. Йти можна було або копаючи його, або повзучи рачки, як де було легше. Хребет Сопітських полонин має дугоподібну форму, тому не треба дивуватися коли він плавно звертатиме праворуч. За цим поворотом нас чекав неприємний різкий вітер і повна відсутність оголених від снігу ділянок. А ше кабан.




Так-так, саме кабан захоплено випорпував шось з-під смереки, не звертаючи на нас жодної уваги; дозволивши піідйти на відстань10м.Ми зупинилися і завмерли. Зробили кілька фотографій, рісля чого наш хряк підвів голову і плавно, наче балерина поскакав собі в кущі, залишивши нам на згадку лише спогади та запах прілого листя. Так от чиї сліди ми бачили в такій кількості протягом всього підйому!




Раз хряку тут файно смакувало, то чом би й нам не перекусити. Після смачного чаю(в місті такого не скуштуєте) і канапок з сиром, ковбасою і варенням нараз на обід ми рушили на штурм решти хребта. Але не так все просто. За годину долали не більше кілометра по GPS. Глибокий пухкий сніг, повалені дерева, живопліт з нагнутих до землі гілок – такими були наші останні метри по Сопітських полонинах. Напевно сильний вітер викликав у місцевих нежить, після чого вони сопіли вночі. Звідси і походить назва села та полонин.



По закінченню полонин дорога йде троха лісом, досягаючи чи то четвертого чи то пятого відомого мені Високого Верху в Карпатах, найвищої місцевої точки, після чого по відрогу плавно йде вниз аж до села. Потрібно було пройти 450м. МИ застосували систему два по пятдесять. Це коли один топче сніг 50 кроків і потім його змінює наступний. Але й з такою прискореною методикою після 40 хв нам лишалося 200м. А вже порядно сутеніло, на полонини насувалися хмари. Тому було прийнято рішення різати хребет і йти вниз, плавно здаючи вліво, шо мало б привести нас в ту саму кінцеву точку.




Тактика подіяла, рухатися ми стали значно швидше. Дія наркотичного повітря, про яке згадувалося на початку, минула. То ж вже не було того припливу сил та бадьорості, кілометри минали повільно. Десь посередині спуску ми натрапили на добротну втоптану кабанячу стежку. Після того, як переконалися, шо мудрі тварини завжди обирали оптимальний шлях йшли далі тільки нею. Найгірше, правда, було внизу нижче 700м, де кущі і молодняк. Низькому кабану вони не заважали, а нам приходилося продиратися або обходити.



О 6 годині ми вийшли на дорогу з сінокосів до села. Спуск вниз до вже знайомої хати був коротким. Сумарний шлях зайняв 9 годин. Здивуванню господаря не було меж. Повірив нам шо ми там справді ьули лиш коли побачив фотографії. А як зачув за хряка – аж розцвів. Сказав шо: «Підемо завтра го провідаємо». А шо не сезон їм всерівно, «у нас тут завжди сезон». От таке воно село Сопіт.



Підсумовуючи, всього вийшло 12км. Маршрут дуже цікавий та легкий влітку і, водночас, якраз підходящий для переходу на зимовий режим. Якшо спочатку кутався в куртку і було то холодно, то зажарко. То під кінець дня було весь час нормально незалежно від навантаження, температури і куртки. Шо і потрібно було досягнути на весь подальший сезон.



Дякую Миколі та Ксені за хорошу компанію і допомогу в проведенні походу. Фсі фото тут

ПС: Живих ведмедів ми так і не побачили, хоча були і сліди в снігу, і поцарапана кора на деревах. На жаль, а чи то пак на наше щастя. А може вони просто не такі глухі як кабани?




Похід відбувся в Жовтні 2009 року. Перенесений сюди з Бескиду.
Розшарити F VK G+
курча

Golem

  • Адміністратор
  • Досвідчений Дослідник
  • *
  • Повідомлень: 4365
  • Рейтинг 1086
  • Стать: Чоловіча
  • Ein План, ein Звіт, ein Форум
    • Перегляд профілю
    • Фейкбук
Сопітські Полонини + Водопад
« Відповідь #1 : 07.10.2013 11:37:06 »










Сопітські Полонини один з небагатьох кусків Сколівських Бескидів куда ще не прознакували туристичну стежку і не облаштували місце для кемпінгу коло Водопаду. Тут відчуваєш себе майже як в незайманих Карпатах наодинці з природою. Сопітський водопад висотою 8  метрів є другий по висоті в Сколівських Бескидах. Але вражає він насамперед красотою. Краєвид з полонин надзвичайний, від Стрия, Урича, і Тустані до Параски, Пікуя і Боржави. Правду кажучи, не думаю що після опублікування цього звіту народ масово почне відвідувати Сопітські полонини і водопад. Їхати в село Сопіт потрібно жахливою дорогою, маршрутки зі Львова навряд чи їздять, а сам підйом на полонини йде закинутою та зарослою старою лісовозною дорогою. Так що вони довго ше залишаться затишним кусочкою незайманих Карпат для справжніх цінителів.







Село Сопіт, звідки я рекомендую починати похід, знаходиться посередині дороги з Верхнього Синьовидного до Східниці. З Траси Львів-Чоп в Верхньому Синьовидному або дубині слід звернути на Корчин, далі проїжджаємо Крушельницю, Підгородці і от він Сопіт. В самому селі переїхавши міст через Стрий звертаємо ліворуч і головною дорогою їдемо аж до переїзду через річку. Тут можна або залишити авто або проїхати ше кількасот метрів до будинку, звідки й почнеться маршрут.





Хребет Сопітських Полонин прямо перед нами. Ліворуч є невеличкий підйом на відріг хребта і далі по ньому весь час на південь старою лісовозною дорогою. На Горі Вари беремо на захід і опиняємося на Полонинах. По Сопітських полонинах йде вузенька протоптана стежка. Найзручніше місце впасти і поїсти, на мою думку, в кінці полонин. Тут є вода з джерела і найкращий краєвид на всі Сколівські Бескиди.








Далі піднімаємся на гору Високий Верх і звідси струмким спуском йдемо на північний схід. Такою ж старою лісовозною дорогою через десяток дрібний галявин виходимо на останню і найбільшу галявину безпосередньо перед селом, зоо метрів від хати. Щоб вийти на водопад потрібно спуститися в найнижчий край галявини. Там далі водопад можна знайти вже на слух.









Галявина коло водопаду чиста і незасміченя. Сам водопад знаходиться в каньйончику, спуск в який доволі стрімкий і небезпечний. Якщо не дуже спішитися, збирати гриби по дорозі і все таке, маршрут долається за сім годин, 12 км. Набір висоти 700 метрів. Від траси до села їхати приблизно годину на автомобілі. Якщо є час можна ще відвідати найвищий водопад Сколівських бескидів - водопад Лазний,10,5м і залишки недобудованої ГЕС, вони вражають!







Звіт з Сопітських Полонин 2009 року

Всі Фото
Розшарити F VK G+
курча

_BuR_

  • Свої
  • Постійний Дописувач
  • *
  • Повідомлень: 154
  • Рейтинг 45
  • Стать: Чоловіча
  • Велокур'єр
    • Перегляд профілю
    • Велокур'єрська доставка по місту
Re: Сопітські Полонини + Водопад
« Відповідь #2 : 15.10.2013 22:54:05 »
Андрію, скажи чи можна пройти з хребта Парашки на Сопітські полонини, так щоб на два дні?
Розшарити F VK G+
Незалежний велокур'єр, в будь-який час, в будь яку погоду 096 154 76 28

Golem

  • Адміністратор
  • Досвідчений Дослідник
  • *
  • Повідомлень: 4365
  • Рейтинг 1086
  • Стать: Чоловіча
  • Ein План, ein Звіт, ein Форум
    • Перегляд профілю
    • Фейкбук
Re: Сопітські Полонини + Водопад
« Відповідь #3 : 16.10.2013 10:35:50 »
Можна. Але буреломом.

Ось карта


Хтось промаркував Бескиди, але так шо маркування можна знайти тільки на вершинах і в селі. Стежки він також не чистив. Так от, Маршрут 13 через Параску, потім він Йде до гори Кривий верх. Туда Дорога цілком нормальна і промаркована. Далі падаємо різко вниз, Переходимо на Хребет Середній. На самому хребті дорога є. З Хребта Середній є на карті Перехід на Високий Верх Сопітських полонин. Але на Карті Сколівських Бескидів там написано "Нетрі Громового Лісу", оптимістично! Але знову ж таки. Ніхто тудою особливо не ходить, так що стежки там чисто умовні. Зрештою, на фотках видно і рельєф, і самі місця. Повна карта тут

Зараз Я б йшов на 3 дні. День перший: Параска, Кривий Верх, Спуск вниз. Ночівля. На 2 день підйом на Хребет Середній, перехід на Сопітські Полонини, Ночівля. ну і спуск вниз і добирання до Льоваа без машини - ще один день :) Влітку коли довгий світловий день можна встигнути за 2 дні.
Розшарити F VK G+
курча

Олесь

  • Свої
  • Досвідчений
  • *
  • Повідомлень: 388
  • Рейтинг 390
  • Стать: Чоловіча
    • Перегляд профілю
Re: Сопітські Полонини + Водопад
« Відповідь #4 : 26.07.2015 20:02:16 »
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=iRhvcrdNR1Y" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=iRhvcrdNR1Y</a>

Досить багато живності в горах. Зустрічались сліди кабанів, оленів, також бачив козулю, декілька мідянок...
І звісно натрапив на ведмедя. Незауваживши, я вторгся на його територію, ведмідь в метрах 30-40 незадоволено, негучно порикував (спершу тихо, я вирішив, можливо, косуля, пізніше двічі голосно, відразу стало зрозуміло, що це за тварина). Я завмер з фотоапаратом в надії на гарний кадр, нажаль ведмідь так і не показався з заростей. Неспішно продовжуючи йти в метрах 7 я зауважив 3 дерева з обдертою корою і слідами кігтів. Певний час здавалось, що ведмідь мене супроводжує тримаючись на певній дистанції, про це свідчив регулярний шурхіт та потріскування гілок.


Розшарити F VK G+
Добрим словом і пістолетом ви можете домогтися набагато більшого, ніж одним тільки добрим словом. - Аль Капоне