МедовоЇ печери

Автор TANK, 20.06.2007 00:57:08

« попередня тема - наступна тема »

0 Користувачі і 2 Гості дивляться цю тему.

TANK

Плануємо вилазку у цю печеру.Хтось був там? Є якась інфа щодо неї? Де є вхід? Бажаючі приєднуйтесь.

jose


explorer

Такі топіки надалі будуть видалятись.
Коментарі теж.

TANK

чи безпечно залазити у 3 кімнату.залазити треба повзком лаз маленький.чи існує загроза обвалу?   і чому це такі теми будуть стиратися?

TANK

я би хотів подивитися як би ти робив вилазки під час вступних. Тепер є вільний час, отже повноціна вилазка буде десь на днях.Ми вже були там у неділю але не ризикнули залазити в 3 кім. Ти м0жеш нормально п0яснити чи існує реальна загроза обвалу або хоть дай якісь силки з ін.про неї. І ще одне як закинути фото які мають більше 250 кб. і як їх зак.взагалі?

swj

уух! ну і адміни злі!! зразу типу "Закриєм топік", "ти салага і тут тобі не місце".
а самі забули як починали!!?? >:(
Москаля в садочку,
в тихому куточку,
жде сокира жде.

Diggerman

Цитата: swj від 21.07.2007 21:23:51
уух! ну і адміни злі!! зразу типу "Закриєм топік", "ти салага і тут тобі не місце".
а самі забули як починали!!?? >:(

Дійсно так. якісь не дружній колектив у вас. Що, ніхто новачків не може поставити на правильний шлях дігера?
Полтва - мати усіх річок українських!!!

SANECKA

А я з жінкою побував у цій печері :).Було класно правда не зрозумів одного для чого хтось затягнув в другу кімнату велике дзеркало.І ще дуже не сподобалось що наші львівські дикарі пообпалювали всю печеру що вона вся почорніла.Тільки якщо пролізти в другу кімнату починаєш розуміти чому печеру назвали Мадовою.Але от в останій прохід я так не попробував залізти але якщо в когось буде бажання можна буде разом полізти і дослідити цей прохід.Викладаю тут фото з минулої подорожі.

inkognito

    Закопчено там було ще як я там був року здається 1996 чи 1997 - себто давно  :) Останній прохід мав виходити наверх, якшо сі незасипав на даний момент вщент
Resistance is futile

redserg

В Медовій печері є 3 кімнати. В перші дві заходиш пішки в третю залазиш на пузі, якщо фігура дозволяє. З 3 кімнати є вихід відразу на вулицю, виходить десь на схилі не далеко від головного входу. Місцеві спелеологи намагалися прочистити ще один прохід кудись із третьої кімнати, чим це скінчилося я не знаю бо давно не можу туди пролізти. Ризик обвалу років 18 назад певно був не великий бо туди тягали на оглядини юних спелеологів-школяриків поважні інструктора.

Хищник

Взагалі, в цій печері є ще одна кімната, про яку Ви не згадали. Вхід до неї починається між першою і другою кімнатами. Спочатку повзеш трохи на пузі, потім можна було б трохи припіднятися (я пригадую що ми йшли трохи боком - вузько).

Цю печеру я відлазив всю, бував і в дальніх кімнатах коли їх ще не засипали...
Крім центрального входу було ще 2 входи: один на правому схилі (ще поки існуючий, але там набилося трохи сміття) - він веде в кімнату №2 і в кімнату №3; другий знаходився трохи вище і лівіше (правда, я його останнім часом не знаходив). В кімнату №3 можна забратися як і з "вулиці", так і з кімнати №2. Взагалі там (в кім. №3) дуже гарно, можна спокійно лізти - ймовірності обвалу немає.
Що стосується кімнати №4 - можна було б спробувати її розвідати, я там вже давно не був. Вхід в неї ледве помітний. Якщо комусь цікаво - можемо зустрітися.

Alter

     Чимало легенд пов'язано з Медовою печерою в околицях Львова. Вона розташована на Майорівці. Це колишня Маєрівка названа так на честь німецького колоніста Маєра. У середині XIX століття тут була каменоломня, і тоді ж було видовбано цю печеру. Назва Медової печери, або Медунки, походить від кристалічного вапняку, який своїм кольором нагадує мед. У цій котловині ще за часів міжвоєнної Польщі був невеличкий цвинтар, де ховали засуджених до страти російською окупаційною владою у 1914 році під час Першої світової війни.
Найвідоміша легенда про Медову печеру розповідає нам, що один львівський мельник,  котрий мав млин на Полтві, почув про захований тут скарб короля Данила. Він відшукав на камінні вказівний знак у вигдяді хрестика, потім відступив на три кроки у південному напрямку і почав копати. І коли мельник врешті наштовхнувся на скриню зі скарбом, раптом зпід землі вискочив якийсь дідок з довжелезною бородою і вигукнув: «Біжи додому! Твій млин горить!» Мельник, побачивши з боку міста вогонь і дим, щодуху помчав до свого млина. Але коли врешті прибіг, побачив, що його млин стоїть собі цілісінький, а сліду якогось вогню навіть і близько не видно. Тоді він зрозумів, що був задурений духом, який оберігав скарб. Повернувшись сюди, щоб продовжити свою справу, мельник із подивом побачив, що не залишилося й найменшого сліду від ями, яку він викопав. Тоді розсудливий зловік вирішив не конфліктувати з підземними духами і облишив цю справу.

mistoleva.com

Отож, після серйозних та важких спелеологічних підготувань теоретичного та практичного плану було вирішено вирушати на дослідження тої всім загальновідомої дзюри. Приводом для дослідження були мої квадратні очі декількома днями раніше, коли я вперше її побчив. Було то, правда вночі, прикид парадний, світла мінімум.

Зібрались Stalker, Hell_2, Dexter, Марічка, Alter та моя подруга.

19.00, надворі зимно, кляті пробки в центрі (маршрутчик казав що давно вже таких не бачив), але спізнився лиш на 15 хв. Кумпанія у зборі.
Добиратись всім допомагали ось такі чарівно-покоцані вказівники.



Місцевість хоча і засніжена, але тонко натякає на підвищений вміст каменюк XXXL-розміру під ногами, збоку і ваабще.



Залазимо.



"Стовп рукотворний", моделі СР-3м. Витримує навантаження трьох припнятих Зміїв-Гориничів, а також по сумісництву являється декоративно підпираючим елементом місцевого інтер'єру.





"Ех, переселилась зміючка!... Споїли її місцеві аборигени.", розчаровано думають експлорери.
Все що залишилось від злого-проезлого представника українського народного епосу.



Dexter не втрачає надії знайти як не скарби вражого супостата, то хоча б якийсь хабар.



Перехід в другу залу.



Перехід в третю залу.



"А воно ж таки худе було - он в які дзюри пролазило. Напевне не більше з коня" - колегіальна думка ради експлорерів постановила що Змій-горинич був розміром з коня. Ну або корови. Але маленької такої, невгодованої.

Єдиним жителем печери, якого ми мали змогу і честь привітати із наступаючим святом Святого Миколая, була одинока нічниця. Будити ми її не стали, тому подарунки, за відсутності подушки, ліжка та інших елементів інтер'єру, обіцяли принести пізніше. Коли прокинеться)



Облазим кожну дзюру, куди можна пропхати свою дупу. Ну і в преспективі витягнути її таки назад.



Ще один ракохід. Чи то пак ракоповз.





Місцева флора гармонійною кольоровою гамою доповнює атмосферу запустіння та хронічної сірості. Зміючка ж свалила, нема кому за вазонками дивитись, тому і засумували вони...



Ще якийсь лаз. Вже непам'ятаю куди)





Доречі лазів (не автобусів, а таки прохідних місць) там вельими багато. Деякі з них вириті лисами (мінімальні такі), на деяких є сліди від саперок ентузіастів, що хотіли завали розкопати. Воно, скажу я вам, вельми стрьомне діло - розширювати отвір перед носом, коли знаєш, що будь якої миті тебе може засипати. Плюс копати приходиться в не просто тісноті, а в капєц якій тісноті, коли навіть плечі стиснуло,  нема як руку назад переставити. Брррр... ! Всю ніч ті печери снились.



    А от і саме цікавіше - кристали. Ті утворення, через наявність яких печера і отримала назву Медової. Напевне це колись шикарно виглядало - вся печера покрита товщею жовтих кристалів, які іскряться при наявності хоч якогось світла! Але станом на тепер місцеві аборигени, мало того що тваринку споїли і зробили невідомою її долю, так ще і пограбували її золоті скарби, якими були вкриті всі зали. А ті, що не змогли забрати, варварськи знищили кострами та смолоскипами... Вандали, що з них, крім скальпу, взяти.







Ну все, грязні, в болоті, чумазі і все ж - ми вибираємось назовні. Відшкробуємось, тріпаємось.
З печери прихопили лише один екзимпляр хабару - колесо від Гориничової брички. Починаємо думати що ж то його далі робити...



Видно, це колесо, недивлячись на поважний вік, було зачароване Змієм, бо мало якусь таку нестримно-екстримальну енергетику, яка передалась всім експлорерам. Адже як ще можна пояснити той факт, що шестеро поважних дослідників почали, як малі діти, в дев'ятій годині вечора при світлі фонариків  кататись на дупах, куртках, фанерах, та і на зачарованому колесі також - по Медовопечерським засніженим схилам?

Ось воно - джерело радості, позитиву, усмішок на писках дослідників, та і взагалі позитиву хронічного)



Марічка підкорює засніжені вершини на магічного роду транспортному засобі)

 

    От так ми і катались, поки, як у казці про Попелюшку, не бамкнула десята година вечора, і всі не згадали, що львівські маршрутки мають підлу жидомасонську властивість не їздити вночі, хай навіть і для того, щоб допомогти шановному експлорерівському панству добратись додому. Слізно прощаємось із такою приємною місциною і йдемо назустіріч жидомасонськії злобі у вигляді жовтого металічно-скляного кавалка на колесах, що гордо іменується Еталоном. Тьфу!

Тут обговорення.
Нема нічого більш вічного за те, що обмотане синьою ізолентою.

Navara

Сьогодні були там на вилазці, на жаль фото немає :(. Перша і друга кімната пообпалені як і згадувалось вище, на початку  ходу між 2 і 3 кімнатою я вихід наверх, але зараз завалений листям і снігом так що пролізти майже не реально. Сам "тунель! між кімнатою №2 і 3 дуже вузький і низький(довжина приблизно 15 метрів), тож куртки довелось знімати і залишати при вході. Третя кімната велика, і має декілька незрозуміло куда виходячих лазів(дуже малих і трохи підтоплених, біля одного чомусь смердить горілкою), під верхом кімнати №3 є колись виходячий лаз на поверхню, після завалу його напевно пробували відкопати, але з цього нічого не вийшло. Лаз наполовину завалений камінням і в розмірах приблизно 20 на 30 см. В цій кімнаті досить часто хтось збираеться, тому що, в її центрі каміння накрите якоюсь клійонкою, наче хтось намагався зобити стіл, валяються пляшки, багато бичків і пару свічок. Коли збиралися повертатись назад у 2 кімнату, над входом у лаз помітили якісь заглиблення-ходи(можливо це і є хід у кімнату №4 про яку тут згадувалось), та ніхто вже не мав бажання лізти. Тож змерзші, брудні і стомленні вилізли на світ божий, довго не могли звикнути до соняшного світла.
Боїшся - не починай, почав - не бійся

McLaut

Був там десь в років 6, коли в даному районі проходили мотогонки. Пам'ятаю печеру-сміттєзвалище.

Джел

І ще трохи моїх фото з Медової печери.






















Олесь

Стеля і стіни обкопчені вогнищами сучасних неандертальців і сміття після них залишилось. Отож природного медового кольору вапняку немає.
Добрим словом і пістолетом ви можете домогтися набагато більшого, ніж одним тільки добрим словом. - Аль Капоне

_Tarik_

А зараз туди є доступ ?
Das Leben ist kurz - lebe mit Würde

Golem

Цитата: _Tarik_ від 17.10.2019 22:51:32
А зараз туди є доступ ?

Вільний! Якщо винесеш звідти кілька кульків сміття буду дуже вдячний!
Дігери всіх країн єднайтеся!

STALKER

Цитата: Golem від 18.10.2019 08:10:55
Цитата: _Tarik_ від 17.10.2019 22:51:32
А зараз туди є доступ ?

Вільний! Якщо винесеш звідти кілька кульків сміття буду дуже вдячний!

Я живу там недалеко, можемо якось зібратися, трохи повиносити то сміття. Є всі необхідні інструменти,  а саме лопата, шуфля. Треба рук хіба.

Le-i-3o

Треба знову провести акцію по прибиранню, останнього разу гарно вийшло приїхав смітєвоз від Аве і забрав сміття.
Можна спробувати повторити
Він копав, і ти копай!!!

389 Гості, 0 Користувачів