Шлях до г Параска

Автор RoMeL, 23.05.2010 01:05:24

« попередня тема - наступна тема »

0 Користувачі і 1 Гість дивляться цю тему.

Le-i-3o

І де Сам Шлях? Звідки потрібно виходити? Де краще робити Превали, де можна Воду набрати? Скільки часу займає підйом? На сам хребет, і окремо по хребту? Можеш описати для тих хто захоче туди поїхати?
Він копав, і ти копай!!!

Олесь

Уся ця інформація разом з картою маршруту, часом, джерелами, привалами у відео вище. Переночувати можна біля Парашки 200м від вершини, будка на дві особи розміром як палатка (дерев'яна з підлогою). Споруджена спеціально для ночівлі, повідомив єгер, підзаробляє провідником на Парашку. Цікаво, що піднімався на цю гору з групою туристів з рушничкою ІЖ-18  (для солідності мабуть). Сказав, що вона йому по роботі потрібна. ;D
Добрим словом і пістолетом ви можете домогтися набагато більшого, ніж одним тільки добрим словом. - Аль Капоне

Bottlehunter

Мені відео сподобалося. Поплюсив.
Най жиє Гуцулія!

Олесь

Найскладніший маршрут через Сопітські полонини. Стежок зовсім немає, ідеться по хребту і по компасу. Джерело на Сопітських полонинах лиш калюжка, з якої воду пити неможливо.
Добрим словом і пістолетом ви можете домогтися набагато більшого, ніж одним тільки добрим словом. - Аль Капоне

deadmeat_junior

Був на Парашці цих вихідних, ходив з другом, думали піти ще на Гуркало, але погода зіпсулась вже на самій вершині, через це вирішили піти в напрямку до Сколе.Загалом на гору піднімалися 4 години, при тому що робили кілька перерв по 20 хв і йшли конкретно в своє задоволення. Спустилися в ліс там і заночували. Загалом нічого особливого, просто хотілось відпочити.

deadmeat_junior


Alter

     Думав що про такі несерйозні подорожі а-ля "ПараС(!!!)ка" відповідно і нема чого розказувати, так як маршрут затоптаний до неможливості, простий, відомий, без цікавинок і ваабще. Але раз тут вже мова така розійшлася, то поділюсь своєю останньою подорожжю на цю гору. Тим паче що було там пару цікавих і вельми цегольно-будівничих моментів. Отож.

    Було то дійство якщо не помиляюсь 3 та 4 числа місяця жовтня. Я з другом вирішили відмітити останні теплі дні і закрити для себе "теплий" сезон походом на Параску із ночівлею.

    Піднімались зі Сколе (за Рукавичкою біля ЛЕП). В дорозі нічого цікавого. Чапаєш собі тай  чапаєш. Особливості добавляла вага рюкзаків. Так як із джерела під горою пити можна лише при сильній біді (ІМХО), вирішили на два дні брати із собою по 6 літр води на брата. Комусь то може здатись задофіга, проте скоро ви зрозумієте, що її виявилось дуже і дуже мало. Тобто загальна вага з палаткою, хавчиком, одягом і рештою мотлоху складала біля 27кг.

    Піднімаємось. Скажу наперед що підйом загальною довжиною біля 10км в нас зайняв біля 6 годин - йшли врозвалочку, насолоджувались тишею природи та гірським сонечком, привали по 5 хв прийняли робити кожні 30 зв на більш-менш рівнинних і не дуже крутих ділянках, і через 15 хв - на крутих підйомах (якраз початок та закнчення лісу перед полонинами).

    Вилізли на гору, помедитували, насолодились краєвидами, нажерлись червоних чорниць (гіркуваті, але як в смак увійдеш, то годі відірватись))), і спускаємось вниз. Палатки розбивати вирішили за другою вершиною, не доходячи метрів 500 до джерела зі сторони Параски.

    Вечоріє. Розкладаємось. Вже рубаємо дрова на кострик. І тут з лісу, що у 20 метрах збоку, чуємо серйозний такий, впевнений, хоча і не конче злостивий рик. По звуку -десь метрів 150-200 від нас по прямій в ліс. Спочатку погрішили на лося чи ще чогось. Але для вірності передзвонили знайомому коростівському (привіт готелю "Окей"!) лісничому за роз"ясненнями щодо можливих місцевих жителів. ТИм часом, на відстані метрів 400-500, ледь чутно, але таки чутно - чується вже другий рик. Перший не перестає гарчати і гіляки ломати. ЛІсник каже що лосі так не кричать, і є в них пару зальотних ведмедів.

    Отож вирішуємо не спокушати долю і у форсованому режимі збираємо манатки та свалюємо.
Проходячи повз джерело (300 метрів в сторону і вниз від основної стежки) чуємо запах костру інших туристів. Вирішуємо попередити.
Сиділи вони біля джерела. 12 чоловік, половина жінок, решта чоловіки і діти-підлітки. Всі, кому більше 16 - серйозно так піддаті, поляна шикарна, в двох казанах щось апетитно булькає.
Попереджуємо про ведмедів. На нас дивляться спочатку як на дибілів, потім як на імбіцилів, потім пропонують випити.

    Нецензурним голосним матюком вдалось заткнути всіх і зразу секунд на 10, але того хватило, щоби вони почули в наступившій тиші тих милих звіряток, що напевне таки рухались в сторону ароматно пахнучих казанів (вітер тоді якраз дув в сторону ведмедів, ричання яких ставало поволі, але голоснішим).

    В наступившому стовпотворінні, в якому змішарась бабська істерика, чоловічі "бл...я, лиш би чого не проє...ати", дитячі затравлені погляди і купа випитої горілки - у всьому цьому вони вмудрились залишити майже весь серйозний консервований хавчик і все ситно-калорійне, 4 карімати, 1 спальник, не рахуючи дрібноти типу ложок-вилок-фонариків і теде, так як це все було розкидано навколо, і спішним зборам ніяк не сприяло. Але саме головне - ВОНИ ПРОВТИКАЛИ МАЙЖЕ ВСЮ ВОДУ!!! на 12 людей в них виявилось 3.5 літрів води, а в купі із випитим алкоголем, що також не сприяє гідрозбереженню організму, ситуація починала ставати неприємною.

    Це все виявилось вже після нашого спільного шестикілометрового фактично що нічного марш-кидка до ретранслятора, куди було прийняте рішення йди на ночівлю. Там їх гостинно прийняли всередину. Ми з Ігорем йти дихати солярочним перегаром відмовились і розбити палатку в кілометрі під ретранслятором. Переночували файно, поцямкали, спустились і електриною поїхали собі додому.

ПеС. Вкотре переконуюсь - от чого-чого, а води (коли снігу нема) в горах рідко коли буває багато. Особливо коли її майже вже нема)))
Нема нічого більш вічного за те, що обмотане синьою ізолентою.

Alter

Питання до Олеся.

Чому ти вирішив, що рови, які трапляються на фінальному етапі підйому на гору - являються саме шанцями ВВВ? Мене дещо бентежить їх розмір (ширина, глибина), наявність не конче зарослих стінок, відсутність якої-небудь геометрії в розміщенні, а саме головне - відсутність доцільності рити їх там в каменях. Ци є інформація про бої на даній горі і взагалі - якого біса, кому і проти кого прийшлось в такому випадку окопуватись на горі, застосовуючи подібні геніальні прийоми тактики та стратегії?

Буду вдячний за роз'яснення по даному питанню.
Нема нічого більш вічного за те, що обмотане синьою ізолентою.

Golem

На всяк випадок додам місце де є вода:

тут

Тече повноцінний потічок який не пересихає влітку. Від вершини приблизно 20 хв ходбюи. Правда вниз. Зато стежка макована
Дігери всіх країн єднайтеся!

:-)

Цитата: Golem від 19.11.2015 10:57:23
На всяк випадок додам місце де є вода:

тут

Тече повноцінний потічок який не пересихає влітку. Від вершини приблизно 20 хв ходбюи. Правда вниз. Зато стежка макована
Цього року ночував біля джерела як виходити на хребет. Заросло, але троха розгріб і набирав флягою "вакуумацією". :)
Декольтем своїм мене манила.

Belka


Олесь

"Питання до Олеся."
Шанці недалеко від вершини, мають півкруглу форму, розраховані на 3 солдат (невеликі заглиблення в стінах), частково засипані і дуже зарослі.
Те, що це шанці з ВВВ сказав єгер з рушничкою на плечі, який власне вивів на цю гору групу туристів (підзаробляє провідником).
Для чого цю гору захищати, якщо вона розміщена далеко від стратегічних доріг, перевалів і населених пунктів. Сам дивуюсь.

Недоходячи до вершини у лісі є ще залишки обвалених землянок, про них я чув, але їх не шукав.
Добрим словом і пістолетом ви можете домогтися набагато більшого, ніж одним тільки добрим словом. - Аль Капоне

Олесь

Вчора ностальгія вигнала мене з хати в гори, маршрут затоптаний але мені туди дуже зручно добиратись і дешево, дорожні витрати - 30грн. О 5 виїхав, о 8 на місці. Відвідав г.Корчанка та г.Парашку, буревій багато дерев вивернув.


Брусниця, перезимувала під снігом. Зустрічається лише на найвищих полонинах, дуже смачна.


Метеостанція та ретранслятори ліворуч на фото.










Поблизу г.Парашка, будка для ночівлі на двох чоловік, неподалік джерела води, про яке повідомляв Golem. Двері закриваються з середини на гачок.




Місцями снігу по коліна.


На зворотній дорозі натрапив на схилі гори, на два ось такі резервуари. Діаметром метрів 6м., глибиною 4м. Призначення їхнє мені не відоме, відстійниками бути не можуть, оскільки розміщені вище на 100 метрів від рівня Сколе. Збірниками води теж, оскільки схил сухий, ні джерела, ні струмка. На укріп. точку не схоже, хоча місце вдале. Проглядається траса і все Сколе.








Споруди давні, оскільки бетонні перекриття зруйнувались і провалились в середину.


Добрим словом і пістолетом ви можете домогтися набагато більшого, ніж одним тільки добрим словом. - Аль Капоне

bodyabighit

Зібралися ми літом зі STALKER та Electri4king на г. Парашку. В планах було обійти весь хребет Парашки. Отож сіли ми зранку на електричку і близько 12 години були вже в Сколе.

Вийшовши з поїзда вирішили зробити пару знимок зі залізничної станції












якась закинута будівля




Тягова електропідстанція






Далі зайшли в магазин Рукавичка який знаходиться біля самої залізничної станції, докупили що кому було треба й вирушили шукати дорогу, яка мала б нас вивести на г. Корчанку

Пройшли повз деревообробне підприємство, яке знаходиться ось тут








Далі ми троха заблукали, бо не змогли в Сколе знайти дорогу, яка б вела на Корчанку. То ж було прийняте рішення йти туристичним маршрутом на г. Парашку, а на г. Корчанку зайти вже по дорозі назад

Трохи гірських краєвидів по дорозі на Парашку














Ось тут видніється г. Корчанка зі своїми ретлянсляторами на яку ми в перший день так і не змогли потрапити









г. Зелена і г. Тимків Верх









с. Крушельниця судячи по карті







Дійшли нарешті до Парашки, STALKER фотографує краєвиди



Також намагаюся щось зазнимкувати







Сонце вже потрохи починає сідати











Ось він захід сонця з гори Парашки













Спускаємось з гори, Їмо, трохи теревенимо та й починаємо готватися до сну








Зранку встаємо, снідаємо, збираємося та й починаєм рухатися в сторону г. Корчанки, фотографуючи ранкові гори


















Тим часом наближаємося до г. Корчанка






Ось ми і на Корчанці










Спускаємось в с. Коростів





І йдемо в Сколе на маршрутку до Львова

Олесь

Парашка зимою.

В четвер 15.02.17 вирішив глянути на зимовий хребет г.Парашка. Мабуть, останній цьогорічний сніг застав. Сонячно, злегка вітряно, добре йшлося.
Недільні туристи витоптали солідну стежину, у четвер лише чотирьох зустрів. Сніг вирівняв усі нерівності рельєфу, тож стежка була майже як асфальт, рівненька. Усі ями засипано півтораметровим шаром снігу, йшлося дуже легко. 
Жаль, що моя мильниця не передає усі барви і нюанси світлотіні снігу на далеких горах. Але що є то є, ось кілька фото:




Мабуть, Вододільний хребет з Пікуєм.




Якщо не помиляюсь, Пікуй, 40км до нього.








Місцями замети по 2 метри, а місцями землю видно.






Добрим словом і пістолетом ви можете домогтися набагато більшого, ніж одним тільки добрим словом. - Аль Капоне

Олесь

Добрим словом і пістолетом ви можете домогтися набагато більшого, ніж одним тільки добрим словом. - Аль Капоне

Golem

Саме такими словами ми вдячно прощалися після насиченого дня в горах. Оцей весь офроад, їзда на кузові ЗІЛ-а а потім витягування машини з болота додали нам вражень як повноцінна вилазка на тру-обєкт. Бо ж саме за пригодами ми сюди і ломилися! То ж, попри парадоксальність назви, день видався на славу.

Все почалося з ранкового відвідування місця святкування десятої річниці форуму. Спухший від укусів комарів народ повилазив зі своїх наметів і мовчки сидів чекаючи на плов. Ми (+ Electri4king) витягнули Jonny з цього царства мертвих та й подалися на гору Параску. Саме так, аж дві Парашки ми бачили цілий день коло місця святкування річниці. Наша ідея була чисто символічно зійти на вершину в честь десятої річниці форуму. Ну і щоб троха дух Полтви з нас вивітрити 😊

На вершині гори Параска


Подорожуючи машиною немає жодного сенсу ломитися на Параску зі Сколього. Це тільки зайві стоптані кілометри і випиті літри крові. Якшо проїхатися в кінець села Коростів то від шляк-бауму до вершини буде півтора години неспішного ходу. Це більше ніж вдвічі швидше ніж зі Сколе. Дорога по селу нормальна, легкова проїде.

Точку коло щляк-бауму місцеві називають Розтіки. Далі йде маркована стежка і нестрімкий підйом нагору. Крім останнього кілометра коли ломишся безпосередньо на вершину. Стежка також є продубльована на всіх GPS картах. Головне не захопитися і вчасто зійти з лісовозної дороги вбік ліворуч перед переходом річки. Це і буде підйом на Параску.

Нам повезло. Всю дорогу був густий туман. Він додатково екранував нас від решти світу, додавав приватності. В тумані почуваєшся якось по особливому тихо та затишно.

Останній підйом на гору


На вершині зустріли компанію зі Стрия. Почувши шо ми зайшли сюди від машин лише за півтора години жінки почали пиляти чоловіків «А я казала шо треба було йти з Коростева!». Їмо, фоткаємся вже біля двох хрестів і розмірковуємо над майбутнім Експлорера. Навіть якби зараз сайт накрився а ядро розїхалося по світу, то все рівно б знайшлися люди що його відновили та оживили. Тому що є ідея і вона продовжуватиме жити в серцях людей.

В 2008 році цей хрест був кимось зрізаний. Ось фото. Винуватців так і не найшли, а хрест приварили назад. І так вже стоїть от як десіть років. Хтось недавно приволік сюди маленького нержавіючого хрестика. Цікаво скільки простоїть він? Зрештою таке мацьопство засипле снігом і ніхто його навіть видіти не буде.

2008 рік


Між небесами


Сучасне фото


Експлорер це не тільки герми, гамніща і ЧОП-и, а й подорожі в гори також!


Маленький нержавіючий хрестик на шию


Назад, як справжні туристи, вертаємося іншою дорогою ніж ми йшли сюди. Чисто для інтересу, спішитися нам немає куди. Рухаємося хребтом в сторону Сколе, минаємо пастуший притулок і після нього бачимо відгалуження стежки до джерела. Скоро стежка переходить в карпатський хайвей і ми опиняємося коло недобудованої церкви, що скоро буде височіти над селом Коростів.





Джерело на хребті


Поруч затишна галявина для ночівлі


Якийсь дятел добряче тут попрацював


Зарослі Карпатського бамбука


Особливістю цієї споруди є лита бетонна основа, як в хорошого бомбіка. І вхід через тунель. То ж ми це все фоткаємо і сподіваємося тут помолитися наступного разу, коли добудують.

Карпатська Новобудова




У випадку війни тут можна буде сховатися як в бункері


Навіть гідроізолювали його


Вхід в церкву


Цікаво для чого для деервяної церкви яка стоїть на камяній скелі такий фундамент?


Вид на Коростів


Зроблено гарно, рівно. Поки воно сухе принаймні


Купол


Всередиені церкви здоровенна брила вмурована в бетоній




Хотів кинути їм пару гривень на стяжку, але не найшов щілини. А колупати свою якось не хотілося


З таким краєвидом я б в цій церкві постояв


Чотири крани??? А як же "Бог любить трійцю!"


Поруч звалище шин. Напевно тримають якшо треба буде спалити грішника


Вид з села на церкву


Дорога від церкви скочується в село Коростів а далі до урочища Розтіки і нашої машини. По дорозі оглядаємо капличку. Це по суті зменешна копія справжньої церкви. Є три бані, вітражі, ікони всередині. Побудована в 1990 році і цілком може слугувати туристичною принадою цього села.















Весь туман лишився внизу. Сонце нас добряче розжарило та розморило. Класно влітку шо не потрібно багато одягу. Та коли гарно припече то стаєш навіть лінивіший за замерзшого ЧОП-а на варті.

Ми вирішуємо скупнутися в Гуркалі, це водопад-альтернатива Кам'янці. Він, на мою думку, красивіший і більш придатний до купання. А ще менш загаджений туристами. До водопаду веде маркована стежка з села Корчин. Починається вона в селі від моста як їхати з траси на Урич-Тустань. На наше щастя останніх пять тижнів йшли дощі. То ж майже перед самим водопадом дорога добряче розкисла і ми ледве проїхали.

Повноводний і гуркітливий водопад аж запрошував лишитися коло нього з наметом. А потім при світлі місяця всю ніч насолодужватися фотодрочерством. Та ми були вже доволі втомлені тож вирішили їхати додому.





ну його той фотік, знімлю на телефон


Уважно оглянувши болото перед нами, проклавши оптимальний маршрут і висадивши зайвих пасажирів я просто не міг не застрягнути. 😊 Причому так застрягнути шо дверцята відкривалися в болото і виходити треба було туди ж. Після недовгих спроб самопорятунку ми кинулися того діла і почимчикували в сторону села. Там недавно ми бачили ЗІЛ-Студебеккер що витягував Паджеріка який троха не туди звернув.



Мило собі розмовляючи та насолоджуючись Карпатськими краєвидами під милозвучний гул комарів ми дочимчикували в село Корчин. В першому ж будинку було купа людей, та ми туди не наважилися заходити. Дуже смахувало на похорон. Зато зразу навпроти сім'я якраз закінчила вечеряти і радо погодилася помогти нам відшукати того самого ЗІЛ-а.

Джонні практикує босоходіння карпатськими стежками




Правдивий звук нижньоклапанного двигуна ми почули хвилин за десять до того, як довгий як в Такси ніс визирнув з-за річки. Ну а далі була їзда на кузові і молитва подумки лиш би він не заглохнув по дорозі і все таки добрався до нашого Джимміка. Бо в нього постійно перегрівався бензонанос від чого двигун пчихав та глохнув, а водій мусів ставити йому мокрий компрес на голову.






Обидві машини були поєднані міцними вузами в єдине ціле. І поки я заскакував всередину Джимміка ЗІЛ вже руший і почав мене витягувати навіть з вимкненим двигуном. А потім, гад, ще й собі розвернувся на цій вузькій дорозі прямо носом в схил.



місцевий шо поміг нам знайти ЗІЛ-а пробував зачепити трос. Але не знайшов гаку.


Прийшлося лізти мені. В підготовлених машинах ставлять спеціальний бампер і він суттєво виручає




На завершення тепер корисна порада від оффроадерів: якшо ви застрягли то не кидайте гілки під колеса. Вони ніфіга вам не поможуть виїхати, а тільки покоцають трубки і повідривають шланги знизу. В нашому випадку якось обійшлося 😊

Далі ми накачали колеса і наелектризовані пригодами поїхали назад у Львів. Поки були разом то якось навіть взаємопідзаряджалися і втоми не відчувалося. Аж вдома, коли навіть пиво і вареники не хотіли лізти в горлянку, я зрозумів як гарно прові день! Дякую що терпіли моє трололо всю дорогу і не втопили в тому болоті разом з тим Джимміком 😊



ПС: якшо гора названа в честь дівчини Параскевії, то чому в побуті ніхто не кличе їх ніжно «моя Парашечка» 😊
Дігери всіх країн єднайтеся!

Electri4king

Люблю я гори, тягне мене туди. Будучи там я ніби вертаюся в вихідну позицію і всі мої проблеми змиває неспішним потічком. Спасибі Голему за надану можливість! Свої фото залишу тут.

1.


2.


3.


4.


5.


6.


7.


8.


9.


10.


11.


12.


13.


14.


15.


16.


17.


18.


19.


20.


21.


22.


23.


24.


25.


26.


27.


28.


29.


30.


31.


32.


33.


34.


35.


36.


37.


38.


39.


40.


41.


42.


43.


44.


45.


46.


47.


48.


49.


50.


51.


52.


53.


54.


55.


56.


57.


58.


59.


60.


61.


62.


63.


64.


65.
Кажуть, що найприємніша втома, коли ноги болять після тренувань в залі. Але ні, все-таки найприємніша втома, коли вони болять після прогулянок новими містами.

Іван Акімов

Передумова: Прошу кожного хто це читає серйозно віднестись до звіту та зробити для себе певні висновки, як це зробили ми!
Ходивши в гори з Големом,Женьою та Вергазом і закидувавши «пікуєнні» краєвиди з них в історії, не довго думаючи Вішня вирішив що також хоче в гори! І перед своїм Днем Народження приїхав до Львову з Києва автостопом.
7січня вечір ми збираємо хочаб якихось однодумців аби склали нам компанію, нажаль не вийшло. Приходимо до мене до дому і прошу маму щоб приготувала канапки нам з  Вішнью на завтра в гори, і тут у мами прийшла геніальна ідея, скласти нам компанію! Запитавшись у Голема куди можна доїхати електричкою, піднятись в гори і побачити красу, він запропонував сходити на г.Параска. Розклад електрички такий – з головного вокзалу відправлення о 8:00 та в 11:00 але час прибуття з різницею в пів години 12:00 та 12:30 було вирішено що виспимось та підемо на 11:00.
10:45 купляємо квитки у кассі головного вокзалу, студентам електричка до Сколе обійдеться в 25 грн, а звичайним смертним в усі 75грн.
Ну все квитки куплені, ідемо займати місця!



Дорога зайняла півтори години, майже увесь цей час Вішня любувався краєвидами Львівщини!(Навіть встиг сподабатись якійсь Гуцулочці своїми очима;)


12:30 ми на місці! ВІшня та мама в захваті з краєвидів тільки на платформі вокзалу! Ще з того місця мені було цікаво побачити їхні очі на хребті!




Так як зимою короткий світловий день і вже перша година біжемо підніматись!





По дорозі бачимо маленький водоспадик, знаходимо час пофотографувати!





Вказівники з позначкою «13» отже ідемо правильно!


Місце старту маршруту!


Ми тут!


На самому початку стрімкий підйом


Хтось хоче швидше за усіх побачити краєвид!


Не пройшовши і кілометру мама почала знімати весь верхній одяг який тільки можна! І саме на цьому моменті вона мене зрозуміла коли перд Гострою, Топасом та іншими, вона мене вдягає як на Сибір»! І  ще під пахву дає махровий платок!


Перші 4 кілометри пройшли! Залишилось ще +-11


Побачивши в дереві виріз подумав що це для ледарів зроблено, щоб не перестрибувати дерево, але тільки з часом дійшло що ледарі в гори не ходять, і то для даунхільщиків!


Половину шляху пройдено! Перед хребтом зустрічаємо цю компанію туристів які гріються біля вогнища, та засмученого хлопчка років 10 якому батьки пообіцяли задонатити BrawlStars якщо він підніметься на Парску, нажаль не зміг, але ще все по переду в нього! Років через п'ять прийде до мами з фотками з гори і скаже «ДОНАТЬ;)»


Естетика  лісу Карпат в зимку


Останні 300 метрів підйому і хребет!


Все на хребті! Не те що вони кінчили від краєвидів! І в мене челюсть трохи приспустилась! Це непередаваєма краса! Ні через ніяку камеру не передасться ця могучість та велич Карпат!






За РДЗС!


Запитався в Голема скільки ще іти, на що він відповів 1.5 години, мама в той момент:


Тримає Вишнево і гору



Навіть в цьому поході є мертві туристи які показують напрямок в яку сторону іти!


Вирішили забрати його з собою, існує легенда – Якщо відкрити упаковку пельменів цей турист восхресне без варіантів!


Комусь на п'ятій точці швидше і зручніше спускатись


Захід сонця....


На хребті зустрічаємо цю палатку в якій був чоловік який так сказати на одинці з природою, було приємно що він запитався чи все добре, і чи ми не загубились.


Неподалік від палатки була собака породи Хаскі, запитались в чоловіка чи це його. Сказав що прив'язалась на хребті.... Ця собака нас така і клакала на вершину, наче там щось трапилось і вона кличе на допомогу...

Останні пів години... А вже темніє...


10хв до цілі і ми з останніх сил піднімаємось...


Все на горі ПАРАСКА!!!



Собака побігла кудись за гору і ми її загубили.. Шведенький перекус і спускатись! Сама сутьв тому що мій телефон вже розрядився, світла в мене немає, сил іти назад також! Але зрозуміло що лишатись тут без варіантів і треба хочаб спуститись з хребта... Ідемо на ощуп, Вішня по переду, інший телефон не розряджаємо бо ще по лісу іти! Снігової стежки не видно, ідемо по пам'яті назад, час від часу підсвічуємо дорогу і перевіряємо чи не збилися зі стежки! Дві години ідемо по хребту, єдине добре що руки-ноги були сухі! І спішним темпом ми зігрились, але морально це був треш, єдине що надавало ривку іти назад це розуміння що ми тут пропадемо та замерзнемо якщо щось піде не так! ДО ЧОГО Я ВЕДУ, до того що розраховуйте час походу в зимку до того як сонце сяде! І завжди беріть з собою налобний ліхтарик! Все спускаємось з хребту, чай закінчився і вода так само, як кажуть «світ не без добрих людей» При спуску помітили ще одні палатки, люди з них декілька раз перепитались в нас чи усе добре, і чи не загубимся ми, дуже приємно були коли вони відлили пів літру гарячого, травяного чаю! Випивши чаю, руки в ноги і спускатись! Спустились достатньо швидко, на щастя у мами був заряджений телефон який підсвічував дорогу!
20:58 ми остаточно спустились!
Ідемо на вокзал дізнатись коли хоч щось буде їхати до Львову так як сил шукати якийсь отель не було, і дуже хотілось вже до дому.
На наше щастя був потяг на третю ночі, купили квитки і чекати!

Поки чекали поїзд сфотографував для вас розклад жд транспорту Сколе-Львів



Все, дорога до дому, вляглись спати!


Я дуже радий що після цього походу ми хоча б живі залишились...
Сподіваюсь ця історія когось морально роздуплить і він візьме в гори ліхтарик і розрахує час.


Golem

Хочете поглянути як виглядає гора Параска з повітряної кулі? Чи бігають по Бескидах косулі і скільки лісу там ще залишилося? Тоді читайте далі!

Старт, село Росохач


Дирка в Карпатському лісі


Вершина гори параска. Вітер 40км/год




Наша куля

Фото Богдан Гоцуляк

Вчора нам вдалося перелетіти всі Сколівські Бескиди та пройти точнісінько над їх перлиною – горою Параска. Ми кілька тижнів чекали ідеальної погоди і от нарешті! Ранкове сонце, мороз, засніжені схили та повна куля теплого повітря – все що потрібно для щастя повітроплавця. Ми стартанули від села Росохач що коло Тисовця а приземлилися з іншої сторони Бескидів, біля селі Корчин. Таким чином ми перелетіли всі Сколівські Бескиди на повітряній кулі.

Старт від ще сонного села


Росохацькі полонини


гора Перекоп


гора Параска


хребет гори Параска


Точка приземлення


У Львові снігу катьма а в Карпатах навіть трактори дороги розчищають! От ця почищена сільська дорога і виявилася єдиним придатним місцем для старту. Було слизько але рівно. Наша злагоджена команда зібрала кулю за двадцять хвилин і ми у небі! Жодній сонній машині рух ми не перекрили.

Сколе


Старт з дороги


п. Петро допомагає збирати кулю










Довжеленька


Прогрів двигуна


Якраз зараз сонце сходитиме


останній погляд на землю


Пакуємося всі у кулю


І полетіли!


Це було неймовірне відчуття: дивитися зверху на ті самі гори де ти зазнав стільки щастя. Так ніби ти зараз летиш у рай і Бог тобі показує найкращі місця твого життя. Одразу згадуєш де і з ким ти тут мок, мерз, блукав чи ночував.

Ми зустріли схід сонця на повітряній кулі


Стрімко набираємо висоту


Вид в сторону Орявчика


Вид на село Росохач




Летимо на Росохацькі полонини


Там на вершині є капличка




По них я колись катався ан велосипеді


Зубриця і навколишні найдрімучіші Бескиди


Перелетіли Росохацькі полонини


Гора стара Шебела


Колись вона була недоступною. А зараз сюди проклали лісовозну дорогу


Складність Бескидів в отих горбах. Між ними дуже важко йти і легко заблукати. Та й ЖПС в завалах не сильно поможе


гора Перекоп






А над Коростенем туман


Курс на Параску!




Нас летіло четверо. Микола - капітан, Vergaz, Ваня Акімов та я. Для Вані і Влада це було перше рево випите на такій висоті. Вони раділи як діти та знімали все навколо. А ми з Миколою просто кайфували від красивого польоту. І що змогли принести хлопцям стільки емоцій.

Політ на кулі для бувалих руферів не страшний!














На жаль на висоту супутників NASA ми сьогодні не піднімалися :)




Це Рево сьогодні перелетіло Параску. Всередині нас :)


Ці очі просять ще Рево


Еххх, далеко до магазину :)


А може додати газку і ми раз - і вже там? ;)




Тримаю курс на найближче АТБ


Микола, наш капітан!


Літати над горами складніше ніж по рівнині бо гірська місцевість закручує повітряні потоки. Тебе може розвернути, кинути вниз чи понести назад звідки ти прилетів. Микола був до цього готовий. Тільки но ми пройшли гору Параска як наша куля «кулею» полетіла вниз. Пілот ввімкнув всі пальники на повну потужність і за кілька хвилин ми знову були в безпеці, в небі!

Тінь кулі


Гора Параска


Троха додам різних ракурсів. Хто який любить




Тут я колись ночував


Пологий південний схил Параски


Там вдалині видно Корчанку


А ось вже і вершина


На цьому хресті теж є наша наклейка


За Параскою нас стрімко потягнуло вниз


То ж ми майже приземлилися. Але перегар від Рево наповнював кулю теплим повітрям не гірше за спалений газ


То ж ми успішно вийшли на рівнину




Знайти місце для приземлення це ще та задача. Воно повинно бути рівне і бажано щоб туди машина могла підїхати. Під нами є велика широка річка Стрий. Але сідати взимку у крижану воду то не варіант. Тому ми спочатку перелетіли на лівий берег, почекали поки нас підхопить відбитий від горбів потік і з філігранною точністю приземлилися прямісінько на дорогу! Далі Микола вистрибнув з кулі і сказав нам «па-па». Я жартую. Він взяв і руками перетягнув цю махіну на широке поле де можна нормально скласти кулю назад в машину.

Це місце для посадки нам не підходить


То ж нас понесло на лівий берег


Річка Стрий


Далі ми "відбилися" від ось цього схилу


І знову летимо в сторону річки. На горизонті г. Параска


Звідти ми щойно прилетіли


Нижча висота відповідно більша тінь від кулі


Переглядаючи фото я спочатку не міг зрозуміти з якої сторони це сфоткано


Само собою що сміття вивозять на берег річки


Брід через річку Стрий


Довга і пряма. Наче канал інопланетяни видовбали


Touch Down


Далі нас перенесли на сусідню галявину


І ми помогли скласти кулю


Все, до наступних пригод!




Ми прокинулися о четвертій ранку. Добирання, півтора години польоту і о десятій ранку ми їхали вже назад у Львів. Ніби це лише п'ять години! Але це години які залишаться з нами на все життя!



Дякую Юрі Штуці та Петрові Рибці за допомогу на землі. А Миколі, Владу та Вані за чудову мандрівку!
Дігери всіх країн єднайтеся!

303 Гості, 0 Користувачів