Долинське нафтове родовище

Автор Bottlehunter_, 01.10.2010 15:21:19

« попередня тема - наступна тема »

0 Користувачі і 1 Гість дивляться цю тему.

Bottlehunter_

Фоторезультати моїх роверових мандрівок територією Долинського нафтового родовища. Кататися в основному доводиться по прямих ґрунтових дорогах в околицях сіл Яворів, Дуброва, Підбереж біля Долини. Дороги йдуть переважно через ліс, мають багато бічних відгалужень, які часто закінчуються тупиками, бо ведуть до нафтових свердловин – діючих або законсервованих.
Тут часто стаються викиди нафти, прориви труб, і тоді на поверхні розливається озерце з нафти.











Це – бурова вишка. Бурить нову свердловину, на якій потім поставлять станок-качалку. Глибина свердловин в нас порівняно невелика- від 1,5 до 2,5 км. Москалі в Тюмені бурять, наприклад, до 6 км., а якась там рекордна свердловина має біля 12 км. Свердловина йде не вертикально вниз, як  можна було би подумати, а похило. Не знаю, чого то так.

Буріння триває в середньому рік-два, поки свердловина буде готова до введення в експлуатацію, далі вишку розбирають і перевозять на інше місце. Збирають спочатку верх, потім поступово доліплюють нижні частини. Розбирають так само – спочатку низ, потім верх.

Колись, якщо пересувати вишку треба було не на велику відстань, її зачіпали чотирма бульдозерами і тягнули на таких великих «лижах» по дорозі. На таке шоу збігалися цілі села!

Звичайно, з потужним розвитком нафтового промислу з'явилася  і особлива соціальна група працівників промисловості – в народі бурівщики. То веселі люди, що мали (зараз Укрнафта добряче прикручує гайки) велику зарплату, котру переважно пропивали. Зранку (чи звечора, працюють в три або дві зміни) автобус забирає їх, висаджує той десант в лісі, де за кілька годин виконувалася денна норма, а решта часу можна було приємно провести у вагончику у колі друзів. А ще за шкідливість фірма виділяла молоко, котре в магазині мінялося на більш затребувані сигарети і горілку. До речі, мій дід теж працював на буровій, був верховим, сидів на самому вершечку вишки і направляв труби, що спускалися або піднімалися з свердловини. Там же, на робочому місці, він і помер.

Бурівщики ніколи не працюють на християнські свята і в неділю, хоча формально буріння має продовжуватися безперервно, бо вірять, що тоді будуть траплятися прикрі трафунки. І, треба сказати, то правда. Коли мені було років 8, під час буревію вишка біля села просто впала, і на місці свердловини забив 40-метровий нафтовий фонтан. До речі, хто думає, що нафта чорна – то не зовсім так. Сира, щойно з-під землі нафта має темно-жовтий колір і лише згодом на відкритому повітрі чорніє. Так-от, такі жовті краплинки жовтої нафти щедро вкривали бульбИ, цибулІ, траву і городи. Люди добу сиділи  по хатах, а потім отримали непогану компенсацію від Укрнафти.

Ще одна колись характерна риса регіону – бродячі собаки. Годувалися вони біля бурових, на зиму збивалися у великі зграї, що нагадували вовчі, із своїм вожаком. Такі зграї вже не просто бігали, скажімо, за зайцями, а заганяли їх, діючи злагоджено і розумно. Один час собаки почали нападати вже на людей і худобу, тоді спеціальні дядьки з рушницями два тижні вистрілювали і закопували псів по лісах.

Бурова вишка, що далі на фото – закинута, стоїть далеко від основного масиву свердловин. Дорога до неї перекопана, напевно, щоб не можна було повивозити рештки заліза. Сторож є, але мною він абсолютно не цікавився. Причина зупинки буріння тут – якийсь робочий  інструмент, що впав у свердловину. Переважно це означає зупинку буріння, консервацію свердловини, а для працівників – звільнення, догани і позбавлення премій.

















Станок-качалка – качає нафту із свердловини. Діє за принципом насоса. Качалки в довколишніх лісах переважно румунського виробництва. Тепер запускаються автоматично, з якогось центрального пульта, але я ще пам'ятаю часи, коли біля кожної був трансформатор з кнопками «Вкл» і «Викл», в певний час приїжджав спеціальний дядько на ровері і запускав той агрегат.







Вороняча хата на качалці



Ровер з висоти оглядового містка









А це – мала бурова, ремонтна, здійснює ремонтні і профілактичні роботи на свердловині. Переважно стоїть на моцному КрАЗі або гусеничному тракторі.



Вечірній пейзаж



Поки що все. Але тема зовсім не вичерпана. З часом закину ще цікавих фоток, та й колєгам, я впевнений, буде що сюди дописати.

Тут обговорення

Мій альбом на Пікасі


Най жиє Гуцулія!

Bottlehunter

Вчора знов катався рідними краями. Нижче свіжі фото і свіжі спогади.

Раніше якось не звертав уваги, але вчора відчув - часто в лісі, де розміщені свердловини, присутній легенький солений запах нафти і розсолів. Так само, як за Шклом пахне сіркою, у нас - нафтою.



Один зі ставків, де вирощують рибу. Цей впорядкований ще за баби Австрії. Невисокі дамби навозили, за свідченням старших людей, вручну, дерев'яними тачками. Два ставки, що нижче за течією, свого сучасного вигляду - з високими загатами - набули вже за Союзу.

Трансформатор, який подає напругу на навколишні качалки. І його ТТХ.





Качалка - епіческа штука. Колись давно діти гнали в навколишні корчі пасти худобу, а нафтові насоси ставали місцем для розваг. От що можна було тут придумати (але кажу наперед, я того робити не рекомендую і сам ніколи не робив).

1. На працюючій качалці можна кататися. Зловитися руками за трос і вона потягне тебе догори, а потім опустить донизу. Головне правильно поставити руки. Зловишся трохи зависоко - і великий "молот" акуратно і неспішно перетискає пальці.

2. По качалці можна лазити. І це майже безпечно. Один мій знайомий заліз на верхній ремонтний місток і звідти впав мордою на бетон. Думаєте, вибив зуби? Нє, всьо набагато цікавіше: забив два передні в ніс!!! В результаті чувак вже в 11 років мав вставні зуби, а одного разу, коли катався на гойдалці, загубив їх, а потім довго і безрезультатно шукав в сухому листі. Бо ж він ріс, а пластмасові зуби нє)))

3. Біля качалки можна знайти старі привідні ремені, що залишилися після ремонту. І зробити собі гойдалку на дереві. А можна виплести з них нитки, а з тих ниток щось прЕкольне сплести.

4. Нафта, якої навколо достатньо через прориви труб, горить. Правда, неохоче, але вже як розгориться... Інший мій знайомий (не той, що мав білюцькі нові зуби) одного разу наполегливо розпалював нафтове озерце навколо старої свердловини. Йому всьо получилося, недарма кажуть, що терпеливий труд призводить до значних результатів. Дим був такий густий і чорний, що з району приїхало аж 6 новеньких пожежних машин.







Оця захворіла і згорнула хвіст))) Неподалік знайшовся лючок, а всередині драбинка і... НАФТА!!! Для тру-дігерів.







Законсервована свердловина





Бурові вишки як символ населених пунктів. Яворів - тезка райцентру на Львівщині.



Через дим від спалюваної трави, величезні резервуари, де нафта підготовлюється до відправки, видно нечітко.



Їду далі. Був вже біля Газопереробного заводу, як знайшов ось це цікаве місце. Не знаю, що воно таке і що там роблять, але виглядає вражаюче. Все працює і охороняється.



















Наразі все. Тут, нагадаю, обговорення.

А тут фотоальбом.
Най жиє Гуцулія!

267 Гості, 0 Користувачів