Оживлю трохи тему "Воєнна тематика".
Пролог.
...ще з тих часів, коли ще тільки починав длубати землю лопатою в пошуках монет, чув від досвідченіших пошуковиків про славнозвісні жетони дивізії СС Галичина, що більшою своєю частиною полягла у Бродівському котлі. Пізніше довелось декілька таких потримати у руках, але уже на той час вони дуже рідко зустрічались у тих місцях. Давно я мріяв знайти такого жетона, але чи то я не так ходив, чи то вони не там лежали, тому цей омріяний предмет став для мене метою. У колах львівських пошуковиків така "цяцька", як зірка на погон.
І трапилось так, що через рік пошуків таки зірки стали в потрібну позицію, я не знаю яка там планета була в якому домі, але чудо таки трапилось.

Коли у весняному лісі з землі вистрибнуло таке ось чудо:

Довго не міг повірити, що перед моїх очей лежало. Цікавість взяла своє і прийшлось змити землю з предмета. Як я тоді сподівався: хочаб рядового німецького жетона.
Але вода відкрила картину, яка затамувала подих, розширила очі та закалатала серцем, як то на Великдень до церкви скликають український нарід.

І от він уже сохне на пожовклому листі.

Та ховається у вкритих мохом деревах.

Отака от історія для передачі "Жди меня".

Мало не забув, галичанин виявився ще й поліцаєм, що трапляється рідше. Якщо говорити стисліше, то можна сказати, що сатисфакція вартувала того року очікувань та надій, що завтра, от-от, ну скро вже, ну наступного разу... трапиться мені жетон.
