"Заклад" та замок Скарбека

Автор mxa, 02.04.2009 21:39:52

« попередня тема - наступна тема »

0 Користувачі і 1 Гість дивляться цю тему.

mxa

Місце де я вже давно хотів побувати (якщо буде машина і бажаючі я перший в черзі :). Їдучи по трасі зі Львова до Стрия, неподалік Миколаїва можна побачити крізь дерева дивний будинок, який кидається у очі і подібний на творіння з якогось фільму жахів.



Заклад має одну вулицю, яка впирається у величезний палац (сиротинець) графа Скарбека, збудований в англійському неоренесансному стилі. Палац має форму літери «П»: тільки широкої і на коротеньких «ніжках».

Загалом територія замку дуже велика, однак занедбана і навіть трохи моторошна. По цій території навколо замку можна спокійно пройти і оглядати будівлю, працівники лікарні практично не зважають на нечастих приїжджих гостей.

В історичних джерелах, згадується, що 1843 року граф Станіслав Скарбек заснував великий заклад-притулок для сиріт і літніх людей та крайову ремісничу школу. Львову Станіслав Скарбек відомий тим, що на його кошти зведено перший у Львові театр (зараз - театр ім. М. Заньковецької). Тоді, 1842 року, це був один з найбільших театрів у Європі, який міг вмістити 1460 глядачів.

Граф Станіслав Скарбек добре знався на тонкощах архітектури, поезії, музики і театру. Він багато подорожував Європою - їздив Францією та Італією, на гірські курорти Австрії та водолікування Чехії. Особливо любив проводити літо у Тренчині. У Нуссдорфі під Віднем він вибудував собі прекрасний палац. А другий такий палац-замок почали зводити дем'янські каменотеси між Дроговижем та Демнею, власне у місцині, яку пізніше назвуть Закладом. Там також розбили ландшафтний парк та облаштували озеро.

детальніше:
http://www.zaxid.net/article/37107/
http://www.castles.com.ua/zaklad.html

Golem

Дякую. Цікавий обєкт. Кілька разів проїжджав там і не бачив його. Треба буде поїхати, або заїхати по дорозі. Кинь, пліз, карту або гугл мапс, шоб я не шукав. Напевно вирушу туда ровером. Якшо від раківця їхати, то там досить симпатичні місця. Минулого року їхав в сторону Давидова, цього напевно поїду в сторону МИколаєва :)
Дігери всіх країн єднайтеся!

mxa

Маленька карта є по 2-у лінку.

Golem

Як і планував - ше в цьому році зїздив сюди. І взагалі стільки цікавих місць є навколо, попри які часто проїжджаєш і не звертаєш на них уваги. Ніби ніц такого в тому Закладі, якби не Скарбек шо побудував тут великий палац. Але починати знайомство слід з каплички. Якшо звернути з траси біля заправки в сторону Закладу капличка буде справа в лісі, проглядається з дороги. На підходах до неї всюди розкидані старі польські та австрійські надмогильні плити. Справляє моторошне враження, коли ступаєш посеред них, по кістках колишньої знаті. Деякі могили явно розкопані, в землі зіяють чорні отвори. Спускатися туда я не наважився. На цвинтарі стояв колись великий памятник, стовп з табличкою, були могили обнесені ланцюгами.




По центрі цього могильника стоять напівзруйнована католицька капличка. Даху нема, але всі стіни ще стоять. Порослими мохом сходами входимо досередини. Одразу кидається в очі яма посеред каплички і всередині пять лож, напевне теж для мертвих. от тільки в одній з них якийсь бомж влаштував собі лігво, обставився шмотками і бутилками. Попри невеликі розміри всередині каплички досить просторо. Розписів на стінах, на жаль, нема. Проте залишилися грати на вікнах і купол, що мирно лежав позаду каплички, вкритий бляхою та опалим листям. Вертаємося назад до машини.






При вїзді в Заклад впираємся в обнесену колючим дротом ЗОНУ, колишню лікарню для алкозалежних. ну і занесло ж мене в ці краї. тут їдемо лівою дорогою і впираємся в - Психлікарню, він же палац Скарбека.Кидається в очі незвично великі розміри, у Львові навіть нема з чим порівняти. Архітектура досить витримана але красива, навколо будинку росте парк з кількома озерцями. Кидається в очі Адмін Корпус, Спешл фор IT.







Всі фото тут
Дігери всіх країн єднайтеся!

mxa

http://www.mykolaiv.lviv.ua/book/lycar1.html
ЦитуватиЩоправда, іншим разом Вовад оповідав, що колись, як він ще був молодим, на цьому місці стояла зовсім не церква, а лісничівка, і в ній розігралась жорстока любовна трагедія, героями якої були граф Дракула, гусарський капітан із Дроговижа, граф Скарбек, лісничий, та дружини обох. Кілька разів Вовад бачив, як Дракула і дружина Скарбка, вполювавши на сильця серну, затягували її на лісову поляну, роздягались догола, проколювали серні груди і звідти пили кров, а відтак віддавались неймовірним любовним утіхам.

– То було би ще нічого такого, – розказував далі Вовад, – бо різного чоловік надивився на Приймі. Приїздили пани й пані зі Львова чи з Роздолу і займались подібними шаленими розвагами не один раз. Найбільше мене вразило те, що коханці – дружина Скарбка і Дракула – обрали для оргій не затишну галявину серед дубової, букової, грабової чи іншої гарної деревини, якої на Приймі не бракує, коло чудових ставків чи потічків, яких також доволі в довколишніх лісах – недарма пани прозвали ці місця Роздільською Швейцарією, – а глуху поляну, оточену довкола густими заростями осики. Виявляється, їм завжди треба було мати під рукою осикові кілки, якими вони серні, а може, не тільки їй, пробивали груди і звідти висмоктували теплу крівцю.

Вовад зрозумів тоді, що перед ним правдиві упир і упириця. Щоб частіше і безпечніше можна було займатися відьомськими ритуалами, Дракула звів зі світу свою дружину – мабуть, також заколовши її осиковим кілком і висмоктавши з неї крівцю, – а жінка Скарбка отруїла свого графа, а може, також заколола його, попивши християнської крові. Відтак упирі побралися і вже більше не скривалися із взаємною похіттю. На осиковій галявині показувалися тепер рідше – хіба для виконання спеціальних ритуалів – натомість ходором ходила лісничівка. Звідти не раз можна було почути стогін, крики, зойки, брязкіт посуду, гуркіт падаючих меблів та інших речей. Одного разу все закінчилося тим, чим і мало би скінчитися: під час чергової оргії, яка відбувалась у травневу грозу, в комин ударила блискавка, лісничівка спалахнула, мов сірникова коробка, і за яких півгодини згоріла дотла разом із господарями, тобто упирями. Довкола ліс, гасити пожежу було нікому і не було змоги. Кілька приймен, у тім числі й Вовад, здалеку бачили заграву, яку сприйняли за громи й блискавиці, що гуркотіли по небі, бо саме в той час, як відомо, по небу над Приймою на колісниці возився пророк Ілля, метаючи на ліс громи й блискавиці, хоча дощ чомусь не падав.

Місце, де стояла лісничівка, а перед тим церква, – розповідав далі Вовад, – було справді містичне й трагічне, бо через сто літ на галявині, яку колись облюбував для оргій із Агнесою Скарбек граф Дракула, був розстріляний чергою з ручного німецького кулемета визначний діяч ОУН-УПА, перший головний редактор газети "Ідеї та чин" Михайло Палідович. А через півроку після загибелі Михайла Палідовича-Карпатського на цьому ж місці 9 листопада 1944 року в присутності кількох куренів УПА відбулась грандіозна панахида за упокій душі митрополита Андрея Шептицького на 9-ий день його смерті. На підвищенні була поставлена труна з портретом покійного митрополита, оздоблена зеленим гіллям соснини і пізніми осінніми квітами, що їх Вовад помагав стрільцям призбирати в лісі. Панахиду правили кілька військових священиків. Головним капеланом Вовад називав раз Івана Хому, іншим разом – Василя Лабу.

Баєчки, які оповідав Вовад, були цікаві, але дуже вже неправдоподібні. І все-таки виправдати старого прийменського байкаря в якійсь мірі можуть записи в метричній книзі миколаївського костьолу (Там само, ф. 201, оп. 4 "а", спр. 6893) на 17-й сторінці:

26/28 червня 1893 року помер у лісничівці граф Станіслав Скарбек (підлісний), вік – 32 роки, причина смерті – туберкульоз.

Похорон Станіслава Скарбка відбувся за християнським обрядом, а хоронив його пробощ миколаївського костьолу Валенти Осінські. Прецінь Станіслав не був упирем. Його поховали в каплиці, яка була збудована при дорозі від Миколаєва до Закладу і мала чудові архітектурні форми. Совітська влада залишила від тої каплиці "ріжки та ніжки". Вже зовсім недавно місцевий осередок партії есдеків зробив для регіону хоч одну добру справу – організував і оплатив реставрацію придорожньої каплички, яка стоїть неподалік великої усипальниці, де мав би бути похований підлісний із Прийми Станіслав Скарбек, що зайвий раз засвідчило, що ні Станіслав Скарбек, ні есдеки не мають нічого спільного з упирями, до яких безперечно належали граф Дракула і Агнеса Скарбек...

28 серпня 1893 року, рівно через два місяці після смерті Скарбка, в тій же метричній книзі (с. 15) зареєстровано цікавий шлюб:

Дім № 412/17; наречений: Міхаель Дракула, вік – 43 роки, цивільний стан – вдівець; наречена: Агнеса, по першому чоловікові Скарбек, вік – 38 літ, цивільний стан – вдова; свідки: Юзеф Баргіль і Антон Бенеш.

Метрична книга всупереч прийнятим нормам не називає дівочого прізвища нареченої Агнеси – ніби вона своєму першому чоловікові графу Скарбеку звалилася з неба. Кажуть, що Агнеса якимось чином була пов'язана з нащадком французьких маркізів Форжем, який до Скарбка був на Приймі надлісничим. Уляна Кравченко у своїх спогадах вважає, що Форж утік з Франції до Миколаєва над Дністром разом із Пошем. Властиво, той маркіз Форж і вибудував ту загадкову лісничівку. Викликає також подив, чому це дружина графа Скарбка була на 6 років старша від свого чоловіка.

Шлюбу вдівцю Дракулі та вдовиці Агнесі давав той же пробощ Валенти Осінські, який носив титул рицаря гербу Вуж з Осини. Той факт, що родові корені пробоща, судячи з титулу, походять з осини чи то з осики, мав би насторожити миколаївців і вони мали б віднестись до цього шлюбу з упередженням, тим більше, що про нечисті сили, з якими в якийсь спосіб "молодята" були пов'язані, по місті ходили чутки, але оскільки ксьондз Осінські був дуже побожним і загально любленим святцем, то ніхто на це не звернув уваги. Про свідків цього шлюбу відомо тільки те, що Антон Бенеш був цісарсько-королівським офіцером дроговизького гарнізону гусарів, а Юзеф Баргіль – заможним міщанином, який офірував костьолу 200 злотих і доводився сватом скрипалеві Гнату Старовецькому, про якого йшла мова на початку цієї розповіді. Про останки Дракули й Агнеси метричні книги костьолу не розповідають нічого. Та й хто би то хоронив попіл упирів? Вітер розвіяв...

Ugovit

Сьогодні зайшов на сайт Манкурта та побачив ось такий неприємний запис.
http://www.mankurty.com/blog/?p=3930
Щось подібне я бачив на Личаківському цвинтарі на прикінці 80. Скрізь вскриті склепи, поламані хрести і кісткі і черепа прямо поруч на землі. Звідке берется в людях ця х...я? Коли нарешті буди вичавлено то бидляцтво з наших мізків?

Golem

зі здивуванням виявив шо зовсім неадвно капличка була ще з Дахом. тобто в 2009 році
Дігери всіх країн єднайтеся!

Dido

У тій капличці і був похований граф Скарбек, поки наш не прийшли у 1943...
Прочитати можна тут: http://ukrainaincognita.com/lvivska-oblast/mykolaivskyi-raion/zaklad/zaklad

274 Гості, 0 Користувачів