Страдч - підземний монастир

Автор explorer, 16.01.2007 20:51:31

« попередня тема - наступна тема »

0 Користувачі і 3 Гості дивляться цю тему.

explorer

відновлено з старої версії сайту



Старовинне село Страдч знаходиться на відстані 17 кілометрів від Львова, на Страдецькій горі, недалеко від річки Верещиця. Історія його заснування сягає далеких княжих часів, коли тут з'явились княжі стрільці з Городка під час полювання на рись. Наздогнавши звіра в печері, вони заночували тут, а згодом вирішили і оселитися. Незабаром тут з'явилося ще більше людей. Вони викорчували частину лісу і заснували на горі поселення, яке на честь перших жителів назвали Стрілиська. У другій половині XI ст. прийшов до Стрілиськ чернець з Києво-Печерської лаври. Він зібрав ченців, що жили в поодиноких печерах, розкинених навколо Страдсцької гори, і утворив у печері підземний монастир, другий за значенням після Києво-Печерської лаври. Монастир припинив своє існування десь у 14 ст.


Приїхали ми в Страдч в середині осені. Пройшли на гору дорогою, що бігла серед золотавих дерев та вічнозелених сосен. Піднявшись, побачили невелику церкву - одну з кращих галицьких мурованих церков XVIII ст. — Успіння Пресвятої Богородиці. Страдецьку церкву відзначали римські папи наданням великих відпустів, а Блаженний Папа Пій XI грамотою встановив тут хресну дорогу (Кальварію) з Єрусалимськими відпустами. Біля дзвіниці стоїть бронзовий Ісус, тримаючи в руках великий Хрест, а навколо церкви – старовинний цвинтар. Усюди багато людей, що приїхали помолитися у цій православній святині. Спускаємося вниз, спочатку дорогою, потім сходами. І ось ми попадаємо до печери, створеної руками монахів. Перед входом – табличка, що розповідає про історію цієї печери. Із завмираючим серцем входимо у цю пам'ятку древності.  Перше, що бачимо  - невеличкий алтар. В печері є храм Нерушимої Стіни. Тут стоять ікони, є фрески, які висічені з каменя, з печерного храму ведуться довгі коридори, далі в глиб печери. Кажуть, що дороги ведуть аж до Києва, правда це чи вигадка, ніхто не може сказати. Археологічними дослідженнями встановлено, що монастир складався із вхідної галереї (довжина близько 40 м), ходів загальною довжиною понад 270 м і кількох келій, які розміщувались на глибині близько 20 м. Є одне місце, в якому протягом тридцяти років майже повністю був замурований чернець, для якого була лише щілинка для того, щоб він міг брати з рук ченців їжу. Ця
печера врятувала ченців і деяких односельчан від нападу татар у 1243 р. За одними оповідями, ченці, знаючи про прихід татар, попередили людей з села про небезпеку і просили їх сховатися в печері. Проте односельці не послухалися священиків і більшість з них залишалася на горі. Лише дехто прислухався до порад ченців і разом з ними пішов до печери. Під час набігів татар село було спалене дощенту, а люди погинули. Знайшли татари і печеру, але, коли намірилися увійти, за легендою, перед входом з'явилася Матір Божа як нерушима стіна і Своїм Плащем закрила вхід. За іншими оповідями, люди, які сховалися у печері, були пізніше страчені татарами. Разом з ними полягли і всі ченці, які намагалися випросити помилування для людей. Після тієї страшної руїни перестали існувати Стрілиська, і аж згодом на цьому місці з'явилось нове поселення, що отримало назву Страдч (місце терпіння, страти).


Щоб добре оглянути всю печеру, необхідно мати з собою ліхтарики і похідний одяг, бо в деяких місцях доводиться лізти на колінах. Перше місце, куди попадаєш, - це велика зала, висотою десь приблизно 1,8 м, із купою маленьких кімнат. Уся печера заповнена свічками, що надає їй якогось нереального, казкового вигляді. Але чим далі, тим менше стає свічок, нижчими стають стелі і важче дихати.  Ми лазили по всіх бокових коридорах, тільки один, найдовший, до кінця не пройшли – по-перше, він закінчувався дуже вузьким проходом, подолавши який (не скажу, що після цього ти залишаєшся дуже чистим), попадаєш у наступну залу зі стелею із глини. Дала йти побоялися, тому що невідомо, як буде себе ця глина поводити, якщо об неї весь час тертися головою. 

Коли виходиш з печери – відчуваєш спокій. Спокій і любов до усього прекрасного, що створено природою або людиною. Або ними удвох...

15.10.2004
by Helenka

kengy

Це село знаходиться недалеко від мого міста...я чув, що татари викурювали людей з печери якоюсь отрутою...тому є лази, де за легендою купа взяки нечистот...тим більше, за словами мого знайомого, який в ванньому дитинстві облазив майже все в тій печері, в печеру є кілька ходів..в одні з них потрібно пролазити на животі.
Оскільки печера штучна, то вона постійно осідає..

BlackFlame

Знаю, що зараз ті ходи додаткові в достатньо аварійному стані через постійну просадку:(
І центральний хід (там, де в галерею треба пролазити навкарачки) зараз аварійний:(
Жизнь коротка, но почему же каждая ночь так бесконечно длинна?

explorer

я тоді пішов головним входом до кімнатки, у яку тре лізти на пузі. В тому місці вже нікого не було. В кімнатці з стелі звисало коріння. Далі вів знов вузький хід. Це мені не сподобалось - поліз назад. Та й Лєна лишилась перед тою кімнатою. Для мене то взагалі був перший самостійний спелео досвід :))

Kolomijka

В Страдч потрапила завдяки моїм львівським друзям, які вирішили мені показати околиці.      Взимку, по коліно снігу. Зі знаряджання - був налобник. СподобалосЬ :D
______________________________
http://infostore.org/user/Kolomijka

_BuR_

Незалежний велокур'єр, в будь-який час, в будь яку погоду 096 154 76 28

Golem

Були там вчора. Народу - неміряно, скоро ж Паска. Але ми тихцем полізли в печери. Зразу пішли в ту дальню. Дууууже всім сподобалося. Є де побігати, місцями приходилося згинатися. Дійшов до кінця, де печера звужується майже в тупик. Далі не пролазив - живіт мішав. Напрям печери - вверх. Швидше всього там вона десь недалеко мала б виходити на поверхню.

Ше бачили одну ближчу, зразу навпроти входу. Але туда нас не пустив злий дадько. Тому не взнали чи вони глибокі і шо взагалі там є.

Додаю троха фото Зелі та Інкогніто.
Дігери всіх країн єднайтеся!

Gefaus

Були вчора з друзями в печері ходили тільки в до місця де писало Далі прохід заборонений .Взяли собою тільки свічки але нас випровади з вітам дяк який дивиться за цією церквою, готорив що потрібно у священика просити дозволу щоб дальше і кінець полізти.Но так я ми були в 18.00 відповілно його на місці вже небуло і вирішили на другий день туди полізти і більш краще підготовитися.
Ось сьогодні вже там були і попросили згоди у священика туди полізли по словах дяка який там за цим дивиться глибина 260м. но спочатку ми в трьох зайшли десь на метрів 100 і стало важковато дихать( незвично )даже коли стрибав з парашутом не так страшно було;)почалась маленька паніка ;D ;D ;D і приїшлось вернутися) Але всеж таки наважилися і полізли вже в двох .І проїшли і пролізли до самого кінця в кімнату де дальше тільки тунель надто вузький .Вузьковато(не для клаострофобів(спочатку думав що я один із них;) страшновато  жако дихать і водночас так класно що слів бракує ))) знімав все на телефон підсвічуючи фонаріком з початку до кінця 16хвилин лізли.Супер  :) :) :)

ІНТРОВЕРТ 997

Було діло зранку , банда висохлого конденсатора приїхала до одного бояну трохи зарано ( зараз печера з 11.00 ранку відчиняється ) І ніби все було нормально , наче не складний об"єкт , але все таки повітря в печері майже не вентилюється ( і розміщення входу тому геть не сприяє , вхід нижче кінця печери ) чи може це через церковний цвинтар над печерою , але якесь повітря важкувате  :-\  ( але то певно всім по своєму ) . А ще нюанс є зі стелею , в неї місця гострі краї бо 2 з 4 ледь собі скальп не зняли .
Про печеру достатньо написано вище в темі , тому просто залишу тут відео формат звіту ( не те , щоб щось унікальне , просто щоб було якесь просторове уявлення в тих хто прочитає тему і схоче там побувати )
П.С. Після 16:55 хв йде треш закадровості таких нано-вилазок .
П.П.С. Таки в один бік якщо не бігти йти близько 16 хв .
Тут могла бути ваша реклама...

Le-i-3o

Фактично печера є рукотворною, якщо детально то існуючі ходи і ніші створили монахи на основі природніх тріщин.
Він копав, і ти копай!!!

285 Гості, 0 Користувачів