Один день у вугільній шахті

Автор Roy, 08.07.2011 23:23:26

« попередня тема - наступна тема »

0 Користувачі і 1 Гість дивляться цю тему.

Roy

Вугільна шахта, сірий, похмурий ранок. На території стоять четверо осіб, які входять в певний дисонанс з уточуючим середовищем, та особливо з працівниками шахти.
Ми в центрі уваги.
Очікуючи, я тим часом нарізаю великі шматки ковбаси шахтарському безхвостому коту, котрий мабуть зазнав травми, десь тут, на шахті. Бідолаха.

Ось настав він, час спуску у шахту. Направлємося в приміщення, в котрому нам видають білизну, штани, куртку, гумові чоботи, каску. Тут, на пункті видачі все чітко та строго. Хтось з нас запитує: "Мені будь ласка чоботи 42 -го розміру", - "нема, все 45-ий, давайте бистро, беріть, і не затягуйте".  Взяли і звалили. Все ХХХХL.
Вдягаємо білизну - натур продукт, чистий льон; штани з захисними гумовими нашивками на колінах, куртку, пояс, замотуємо онучі поверх шкарпеток, бо чоботи гігантські.
Наступний етап - видача коногонок, саморятівників, номерків.
Далі, пройшла мить і ми вже у клєті. Прірва, глибиною у 500 метрів поступово затягує нас...

Всі наші надпотужні кастомні ліхтарі, пецлі, фенікси - все залишили нагорі. Штатив свій теж, що в свою чергу вплинуло на якість фоток. Але, я думаю важливо побути в "шкурі" шахтаря, без всяких посторонніх девайсів, щоб краще відчути атмосферу всередині.

Отже, попадаємо всередину. Виходимо в доволі широкий бетонований штрек. Свідомість починає активно сприймати все нове відчуте та побачене. Тут своєрідний запах, а також потужний протяг - це робота вентиляції. Перше, куди заходимо в підстанцію. Ловимо погляди шахтарів - ми ж не формат, причому один з "неформатів" з довгим волоссям, що, як виявилось особливо не вітається шахтарями :)

Йдемо далі по штреку, ступаючи ногами в болото, та весь час вдарюючись головою об виступаючі предмети. Так сталось, що йшли швидко і на місцях не затримувались.
Піднімаємося по квершлагу - по доволі затяжному підйомі. Захекані, по дорозі роздивляємося на вловлювачі вагонеток.
Далі наша дорога пролягала через вентиляційний штрек. Весь час нас супроводжує потужний шум, (схожий як в колекторі Полтви)  так проходить повітря штреками. Штрек укріплений залізними арками та дерев'яними затяжками.
Якщо відверто, виглядає страшно, всюди проломи та тріщини, видно як гнеться метал під товщею породи. Страшно тому, що тут працюють люди...
Йдучи позаду - почув скрип дерева, укріпляючої балки. Спрацював інстинкт самозбереження - відбіг у сторону :)
Якось стояли, робили фотку, і тут, БАЦ! - кілька метрів від нас тріскається перекладина і обвалюється порода, не вбила б, але все ж...Тутже чуємо слова провідника "Хлопці, тут без каски нема що робити, не знімайте її"
Хоча ми так і не попали в забій до виробітки, все ж, від побаченого усвідомлюєш небезпечність професії.  А не попали в забій, власне через нештатну ситуацію, пропало світло в забої, також за ним і вентиляція. Такого роду ситуація, як я зрозумів, для гірників це дрібниця.
Цікаво, в шахті працюють насоси на 6 тис. вольт, потужністю 850 кВт. Маса води штовхається по трубам на гора - а звідти по спеціальним водосховищам. Ця вода непридатна до споживання.
В кожній шахті під землею має бути медпункт, в цій не без вийнятку. Зайшовши в медпункт, моментально ловиш стійкий запах йоду. Звичайна кімната в земній товщі, наповнена післявоєнними меблями а це кушетка, письмовий стіл, комод, шафа і настільна лампа. Дивлюсь на підлогу, а там ящики, в котрих куски марлі і...кров, багато крові з згустками.
В цей момент, жіночка, лікар, каже "О, ви вже сьогодні не перші" :) Сміємося.
Виявляється в ящиках не кров, а як кажуть шахтарі, кров землі. Це така субстанція, котра витікає з-під надр землі, і на кров лише схожа.

Невеликий екскурс добіг до кінця, час залазити в клєть і підніматись нагору.

Переодягаємося, здаємо одяг та інвентар, дякуємо та прощаємося.

Набираємо питтєвої газованої води, п'ємо.

Далі нас чекав обід в шахтарській їдальні. Це місце, де можна смачно пообідати за 10 гривень, потриматись за олдскульні алюмінієві ложки та вилки.
В подібній їдальні обовязково в асортименті є молочно-кислі продукти. Це необхідні складові раціону шахтарів, котрі, зі стажем роботи практично всі хворі на силікоз.


Майже суровий шахтар, єдине то волосся що зліва з-під каски виглядує, бентежить трохи :)


попадаємо за цю червону герму, в ЦПП (центральна підземна підстанція)


Всередині - конденсаторна руднична високовольтна установка


далі, в цьому ж приміщенні насос, котрий качає воду з шахти по трубам, що зверху


там же, перша спільна фотка


Оскільки в забої зникло світло, направляємось до вентиляційного штреку




Ми, вагонетки і водяна завіса. Сотні підвішених пакетів з водою, лопають у потрібний момент і запобігають розповсюдженню вогню.


колесо вагонетки


Вентиляційний штрек шахтарі використовують для того, щоб справляти природні потреби. Хоча тут пасує грубе слово - срати.
Люди тут прості і відверті, все називають своїми словами.


піднімаємося по квершлагу.




наверху. Зліва лебідка.





підземний звязок. Апарат працює мабуть з моменту відкриття шахти.




лінуксоїд показує як тріщать затяжки і сипеться порода




стан штреку поступово погіршувався


тут видно погнуті арки, під тиском





закипіли радіатори (с) :)


розглядаємо породу


над головами пласт вугілля




за секунду після, як зробив це фото, там щось обвалилося. Далі туди не пішли.


№2. Ромчик заховав голову у дирку в перекритті








всьо. Їм вже ніякі підземелля не страшні  ;D


а так гниють арки




звичайна лампа, у газозахищеній оболонці.


№3. Пора на вихід




так виглядає саморятівник


так виглядає захист колін






Майбутній Стахановець  ;D




здаємо інвентар




не згодився :)


п'єм воду




апарати - для переходів у часі. Сідаєш з мокрою головою, вмикаєш, лупить на волосся 220V і ти в іншому вимірі.


Так, я люблю солодку :)


здаємо одяг


так коногонки зберігаються і заряджаються




покидаємо шахту і йдемо обідати










Все. От так, на якусь мить ми відчули себе digger'ами :). Відчуття такі, що словами не передати і пером не описати. Наш експлор сягнув позначки - 500метрів під землю.  ;)

Велика подяка Linuxoid'у за організацію екскурсії в шахту. Респект +

тут обговорення
Всі фотки


Meine Ehre heißt Treue

RedShift

Після 5-літньої паузи табельний №666 також спробував свої сили.  ;D
Darts matters!

432 Гості, 0 Користувачів