звідсиАндрій Рустин ось уже чотири роки займається діггерством (діггери – люди, які захоплюються дослідженням штучних підземних споруд). За цей час здійснив понад сто вилазок в підземелля. Кореспондент «Леополіса» цікавилася незвичним хобі дослідника підземель.
— Андрію, скільки років у Львові існує діггерський рух?
— Я спілкувався з уже літніми людьми, то вони розповідали, що ще у 50-60-х роках минулого століття здійснювали нічні походи по територіях українських печер. Діггери – це не просто люди, які час від часу роблять нічні вилазки, це такі собі дослідники підземного життя. Я ж не те що відродив, а надав активності руху діггерів. На початку 2007 року разом із групою однодумців взявся за створення форуму, де б люди, які захоплюються діггерством, могли заводити цікаві знайомства та підкорювати нові об’єкти. Так виник сайт explorer.lviv.ua. Ідея створення форуму виникла після того, як, блукаючи Львовом, я наткнувся на старе підземелля. У довідниках та Інтернеті нічого не знайшов, доводилось довго шукати хоча б якусь інформацію. Тож вирішив у подальшому полегшити роботу не лише собі, а й усім охочим дослідити підземне життя.
— Яка мета діггерства?
— По-перше, це дослідження складних підземних, а деколи і надземних об’єктів. По-друге, корисне проведення часу, на свіжому повітрі. Воно там справді свіже.
— Чи є серед діггерів дівчата?
— Звичайно. Хоча бути діггером важкувато – з фізичного боку. Попри велику кількість підземних вилазок, ми здійснюємо дослідження і не менш цікавих, проте важкодоступних наземних об’єктів.
Дівчата долають складні підземелля нарівні з хлопцями. Перед кожним виходом, як для представниць слабкої, так і сильної половини людства, ми проводимо детальний інструктаж, рекомендуємо, що зі собою взяти, від чого слід і відмовитись.
— Яке ж спорядження у діггерів?
— На кожну вилазку рекомендую брати зі собою неважкий, проте достатньо місткий та міцний рюкзак. Туди слід покласти ліхтарик, дощовик. Якщо на вулиці холодно, то запасний теплий одяг, а також мотузку та аптечку.
— Як готуєтесь до дослідження підземного світу?
— Група, яка планує дослідити якийсь об’єкт, має складатися з п’яти-десяти людей. Менша чи більша кількість членів групи викликатиме технічний дискомфорт. Перед тим, як кудись вибратись, складаємо детальний план подорожі, розробляємо маршрут. У цьому нам допомагають як Інтернет, так і власні спостереження, спілкування з людьми, що проживають поряд.
— Маєте улюблені місця?
— Цікавою була мандрівка покинутим бункером часів Другої світової війни. Через окремі місця цього бункеру можна було побачити чудовий краєвид Карпат. Ззовні такого не побачиш… Запам’яталось і моє дослідження річки Полтви. Це була надземна вилазка, ми йшли центральною частиною міста, заглядали у шпаринки люків і бачили, як тече вода.
— Куди плануєте піти у майбутньому?
— Це декілька цікавих об’єктів в Карпатах та Кримських горах. Чималий шматок Полтви залишається недослідженим. Займаємося соціальною роботою, до прикладу, прибираємо сміття на закинутих об’єктах.
----
Правда не все записано так як я говорив, багато чого викинули, дещо від себе додали. Ну але шо поробиш, журналісти. Наприклад повна бздура на початку про печери, рік виникнення, багато викинули про спорядження, вилазки. Також я був просив не вказувати мого прізвища
Журналіст Орися ХОМ’ЯК, більше їй інтервю давати не буду. І нікому не раджу. Правда позитивно шо згадали про наш форум.
Тема: Стаття в Високому замку (Прочитано 6581 раз)
