Зімбабве. Країна контрастів очима українця

Автор zaq, 02.08.2011 19:17:13

« попередня тема - наступна тема »

0 Користувачі і 1 Гість дивляться цю тему.

zaq

У Мона Пулз є спеціальні місця де люди можуть ставити намети і палити вогонь, причому збирати дрова у «лісі» не можна, а треба їх купувати і тоді негри їх позбирають і принесуть.
Ми швиденько поставили намети. Я довго думав де припасувати намет, прикинув де буде сонце після обіду і проектуючи уявну тінь поставив під широколисним деревом. Мій товариш у метрах десяти від мого поставив свій намет на відкритій місцевості. Відчувалася різниця у підходах. Друг нічого мені не сказав, але згодом я зрозумів, що дерева приваблюють тварин, то ж слід очікувати гостей.
Ми були голодні і наступною справою була їжа. Я взявся розпалювати вогонь, а мій товариш сортував харчі і розкладав по ящиках і закрив на колодку. «Ви там у Європі дуже любите мавп, цяцькаєтесь з ними, але ви їх не знаєте – це не тварини – це суцільні неприємності! Бувають випадки, що їх просто відстрілюють, інакше відігнати їх не вдається».І поки за роботою ми вели бесіду, я краєм ока побачив, як у метрах двадцяти з кущів вибігає якась велика птаха і з прискоренням(!) біжить просто на мене! Ми, як по-команді стрибнули на ноги і заніміли.Ми не знали як реагувати і що маємо робити. Птах був великий з міцними ногами та досить потужним дзьобом. І він біг, швидко біг. Просто на мене! Було ясно, що він атакує! Я взяв гіляку, яка мала піти у вогонь, і затамував подих. Птах прибіг, спинився біля моєї ноги і почав мене розглядати, то одним, то іншим оком. Він був не агресивний!
-   Він прийшов до нас щось з'їсти! – здогадався я.- Може дати йому хліба?
-   Ні, не можна! У савані годувати тварин не можна! Це небезпечно!
Тоді я кинув ломаку і взяв у руки фотік. І тепер вже мені прийшлось побігати за птахом, щоб отримати файний кадр.
(Зверніть увагу, що птаха співрозмірна зі столиком ~ 50 см.)

zaq

Атака гієн.

Коли пташка зрозуміла, що їсти їй не дадуть і халяви не буде, пішла у своїх справах , а ми взялися за вечерю. А вечеря мала бути знаменита! Смажена баранина, що приготована на африканських дровах червоної породи дерев, зі свіжими овочами. Дрова були цікавими тим, що мали темно-червоно-брунатний колір, були досить важкими і неймовірно твердими – мали твердість дуба і гнучкість ялівцю. Одним словом, я добряче по-потів поки розвів нормальний вогонь. Мої труди не пішли намарно, бо в наступні дні розвести вогонь вже було досить просто – знімаєш верхній шар попелу, а там жаринки такі що можна спокійно пекти шашлик, кладеш дрова і роздуваєш! Я гадаю, що ті дрова, то були з сортів червоного дерева, але підтверджень немаю.
Смачно і ситно попоївши смаженої баранени, ми розслабились повідкидавшись на лежаках вдивляючись у вечірнє африканське небо. В такі хвилини ситого спокою чомусь розпочинаються філософські роздуми у голос. І ми не були виключенням.
Вже стало пасмурно і навіть з'явилися перші зірки, нас огорнула темінь. Десь у далині савани я побачив вогники, що нагадували світлячків, але дивним було те, що всі вони були розташовані на одній лінії низько  над землею. То були очі звірів, що пильно дивилися на нас! І їх було багато!!!
-   Дивись! Що це?!  - вигукнув я.
-   Їжа!!! Швидко прибирай їжу! Швидко!
Те, як мій друг схвильовано вигукнув до мене і як швидко він збирав недоїдки у пакет, я зрозумів, що ситуація дуже серйозна. Єдине, що мене заспокоювало, що ті очі були у метрах п'ятдесяти і не наближалися. Але це чомусь не зовсім заспокоювало мого друга, його досвід підказував, що це реальна небезпека. Запах смаженої баранени розійшовся по савані і дуже зацікавив голодних хижаків. Важливо було швидко виправити помилку – усунути джерело запаху, що йшло від нашого табаору. Недоїдки були запаковані у пакети, а ще залишався брудний посуд. Товарш з коліжанкою пішли мити посуд у спеціальний будиночок за метрів 300 від нас, де була вода, туалет, але чомусь не було світла... Я зостався один. Друг сказав, що то є гієни і щоб я був пильним!
Гієн я не боявся. Я чомусь вважав, що гієни дрібні тварини(принаймі менші за вовка) і будуть боятися наближатися до мене. Провсяк випадок я підкинув дрова у згасаюче вогнище. Дров зосталося малувато, але ситуація вимагала розвести нормальне полум'я.
Поки я підкидав дрова і роздмухував вогонь я не помітив , що світлячки очей вже не створюють праму, а вишикувались півколом  у центрі якого була моя персона! Я підняв голову і мільйони «мурашок» пробігли по воєму тілу – гієни поволі наближалися до мене! Півколо ставало ближчим і все більше звужувалось. А я стою тут один серед дикої савани... Я відчув себе таким одиноким! І тут я побачив те, що заставило моє серце битись з неймовірною швидкістю! Вогонь сильно розгорівся і я угледів досить великих тварюк, що з оскалом наближались до мене! Вони були досить високими, десь по-пояс, але надзвичайно худі, їх ребра випинались на зовні. Їх зріст вражав! І вражало те, як вони мене обдурили. Вони всі опустили свої морди до землі, наче нюхали її. Бачачи їх очі низько над землею я гадав, що то невеликі тваринки. Рухались вони спочатку праворуч ніби зовсім не цікавляться мною, а потім ліворуч і так постійно міняючи свій рух, але при цьому вони повільно наближалися. Коли я оцінив їх розмір та кількість, а там було п'ятнадцять пар очей, мене зкував жах! Що робити?! Я – один!
Гієни були близько, меньше двадцяти кроків! Ситуація вимагала невідкладних дій! Я гарячково почав перебирати варіанти. «Спис! Треба взяти спис!» То й варіант не підійшов, бо спис лежав на дні вантажівки під речами. І тут мене охопила радість! «Машина! Я сховаюся в машині!» Автівка стояла у метрах десяти від мене і я мав реальні шанси добігти до неї першим, навіть, якщо моя втеча спровокує атаку. Я був реально готовий ризикнути! Зібравшись зробити ривок... я відчув розпач. Машина була замкнена, а ключі були у мого товариша. Яке щастя, що я згадав про це перед ривком!
Я підійшов до вогню, як найближче, але падлюки всеодно поволі і вперто наближалися! Я підняв останнє поліно, трохи повагався чи кинути у вогонь та з усієї сили і злості жбурнув у найближчу гієну. Це мабуть був вожак, бо він був крупнішим і тримався трохи попереду. Я поцілив йому у задню ногу і він відскочив і наче вже пішов геть, але несподівано повернувся і пішов прямо на мене! Мозок запрацював швидко. Я почав розбитати вогнище, щоб взяти побільші поліна з вогнем... я все ще мав надію! Але їх було так багато! І тут прибігли мій друг з коліжанкою і посудом зчинили такий галас, а я з криком та з вогнем у руках почав кидатися на тварин. Їх злість і впевненість перетворилася на страх і вони досить швидко відступили.
Друг з усмішкою запитав мене: «Що з Тобою таке? Чого ти кидаєшся на звірів?» Я нічого не відповів. Бо сам цього не очікував від себе.  :)
Першим ділом, що я зробив, то поліз у вантажівку і витягнув спис. Тепер він буде біля мене. Завжди.

zaq

У савані


Переживши напружену ситуацію з гієнами, ми вирішили обговорити правила хорошого тону харчування у савані. І для прикладу друг розказав одну повчальну історію:
«Молодята після одруження поїхали у савану. Доречі – це дуже популярне місце для молодят. Так ось, під'їхали вони автівкою до групи слонів і почали за ними спостерігати. Слони байдужі до людей і якщо триматися на відстані, то вони зазвичай ніяк не реагують. Проте один слон відділився від стада і попрямував до автівки. Пара швиденько закрила вікна і спокійно чекала наближення слона. Слон підійшов, почав обнюхувати машину і хоботом шукав шлях, яким можна проникнути в середину. Це йому не вдавалося,що його дуже роздратувало. Тоді слон підняв авто і перевернув його, раз, другий. Автівка пом'ялася, потріскали і повилітали шиби. Тоді слон запустив свій хобот у салон і почав все там мацати. Перелякані молодята обнялися і в передчутті страшної загибелі прощалися з життям. А слон тим часом відшукав сітку з апельсинами, які так смачно йому запахли, витягнув її і пішов геть, залишаючи перелякану парочку в побитій автівці, що лежала вверх колесами.»
І щоб мене «добити» товариш розказав ще оду бувальщину:
«Після доброї вечері мисливці позасинали у наметах. Один з них спав дуже близько лицем до стінки намету. Запах з рота у нього був гидотний, але цей запах дуже сподобався гієні і вона крізь намет відкусила бідоласі частину обличчя!» Ось така весела іторія, малята!
То ж нічка у мене була дуже «весела».

Ось такий пейзаж я побачив, коли наступного дня вибрався з намету:

Узбережжя річки Замбезі.

zaq

Хто Цар звірів?
Ні! Невірно! Насправді Цар звірів – Слон!
Коли йде слон, то йому «по-барабану» що там попереду: кущ, дерево, тварина, людина... Він впевнено йде прямо, все ломає, топче – він Цар! Всі йому поступаються дорогою.
Африканський слон є дещо іншим від «наших» слонів :) У нас Індійські слони. Африканський слон вищий на зріст з подовгастими вухами і з неймовірно лихим характером. Їх так і не вдалося одомашнити. Коли популяція слонів зростає, то вони харчуючись ломають дерева і таким чином знищують цілі ліси. Тоді видається ліцензія на відстріл і починається період полювання на слонів.

zaq

Наступною по рейтенгу твариною від якої часто гинуть мисливці – буйволи. Надзвичайно міцні, агресивні і злі бики. Дуже рідко вдається їх застрелити з одного пострілу. І як тільки поранити буйвола, то він починає бігти колами довкола мисливця і забігши за спину різко і несподівано атакує кривдника. Від сильного удару мисливець гине миттєво.

zaq

А цей кадр мені дався не легко. Прийшлось декілька разів переховуватись, то в кущах, то за деревами (а у савані не так просто це зробити, бо можна легко стати чиїмось обідом), щоб як можна ближче підійшли зебри.

zaq

А ще мені пощастило на "тихому полюванні" з такими тваринами:

zaq

А це я біля чудернацької акації. Після того, як мене зазнимкували, друг попередив, що з такими деревами слід бути дуже обережним, бо їх полюбляють змії, їм легко на них вилазити.(Не зрозуміло чого він це сказав після, а не до? Мабуть не хотів зіпсути знимку)

zaq

Мене дуже манила своєю красою Замбезі. З'явилась нав'язлива ідея скупатися в річці. Друг сказав, що там плавають крокодили, гіпопотами, змії, риби-тигри (tigerfish у них зуби як у котів – великі та гострі) і т.д. Але я наполагав, що необхідно знайти якийсь варіант, бо хлопці в Україні дуже сміливі і нічого не бояться! На що, друг відреагував, що неварто «сміливість» плутати з «дурістю», але погодився допомогти. І моє купання виглядало так: ми обережно зайшли у річку по-пояс, я поплив проти течії, таким чином, що відносно берега я загишався на одному місці. Товариш тримав списа і пристально дивився у воду навколо нас. Він мав у разі небезпеки мене негайно попередити і при необхідності спробувати відбити атаку.
Адриналіну було навалом!
Вдосталь «накупавшись» ми вже збирались йти, але тут несподівано до нас прийшли слони і почали пити воду. На берег вийти неможливо і залишатись у воді небезпечно. Вийти на берег у іншому місці ще більш небезпечно, бо треба йти по воді, а на березі може «щось» відпочивати. Неприємна ситуація. Ми максимально наблизились до слонів, перечикали поки вони нап'ються і вийшли на берег. Все, купатися більше тут не буду.
«Croc's Hunting»

zaq

Під кінець нашої подорожі ми пропливли декілька десятків кілометрів моторним човном вверх по течії до штучного озера Каріба. Навіть перепливли на другий берег Замбезі і таким чином я ще побував у Замбії, правда нелегально...
Так господарюють у Замбії:




zaq

Ось такі яскраві та сильні враження залишились від Африки. Дуже сподіваюся потрапити туди ще раз.
По-правді кажучи щоразу спливають з пам'яті все нові історії та факти. Гадаю можна було б книжку писати :). Але я на цьому зупинюся. І з радістю відповім на питання.
А на останок розповім про ще одну «прикольну» ситуацію в яку можна втрапити відвідуючи Зімбабве.
Вже лечу додому. В аеропорті прохожу реєстрацію на літак. На митниці мене повідомляють, що потрібно купити якусь ліцензію. Питаюсь: «Для чого?».
- За перебування у країні.
- Так я ж вже платив, коли купляв візу.
- То для того, щоб в'їхати у країну, а для того, щоб виїхати треба ще заплатити 20$.
-  Ніде такого немає, щоб за виїзд з країни треба платити!
- У нас такі закони!
Пішов у ларьок купляти якусь там ліцензію. Ціна 20$. Питаюсь:
-   Чи можна заплатити Зімбабвійськими Долярами (їх нац.валюта).
-   Ні тільки долари США.
-   Я з України. У нас ходять гривні. Може вам дати гривні?
-   Ні тільки долари США.
-   А де мені їх взяти я не живу в Америці у нас не має долярів.
-   Тільки долари США.
Тобто, якщо турист не має долярів США, то він вже не зможе виїхати з країни і втратить квиток.
Але насправді я був готовий до тої ситуації, то я так «зіграв вар'ята» - хотів побачити, що буде, якщо людина не має долярів.
Мене, батько мого друга, попередив щоб я мав присобі 20$. Якщо я матиму 100$ (а саме так в мене і було, то ж він розміняв мені "сотню" хоча це йому було не дуже вигідно, бо у Зімбабве всі хочуть дрібні купюри), то здачу 80$ мені дадуть зімбабвійською валютою і масти собі голову! То ж я  дав рівно 20$ і з відчуттям виконаного обов'язку пішов на посадку у літак.

zaq

Ось відео, яке демонструє, що в Африці небезпеку слід очікувати навіть від найбільш мирних мешканців!


281 Гості, 0 Користувачів