Станція Клепарів і далі на північ

Автор Bottlehunter, 11.09.2011 22:19:05

« попередня тема - наступна тема »

0 Користувачі і 1 Гість дивляться цю тему.

Bottlehunter

Ми з Лесиком пройшлися по станції Клепарів 28 серпня цего року. Ось що каже Вікіпедія:

ЦитуватиЗалізнична сортувальна станція Клепарів за характером і об'ємом виконуваної роботи є однією із найважливіших станцій Західної України. Вона складається з 5-ти парків: пасажирського, парку Батарівка, приймального, транзитного і сортувально-відправного. Станція Клепарів переробляє непарний вагонопотік східного та північного напрямків. З загального обсягу вагонопотоку 63 % припадає на транзит з переробкою, 36 % – на транзит без переробки і близько одного відсотка на вагони місцевого призначення.

Місце на мапі.

Короче, з усього було ясно, що прогулянка має бути цікава. Ми вирушили з Левандівки і пішли стежкою через торфи і людські городи. Такий шлях, ІМХО, є найменш запАльним. Охорони і працівників по Клепарові снувало багато, не зважаючи на те, що надворі була неділя.

Першими живими істотами, яких ми зустріли, були безпритульні кози.




На городах в якості сухпайка був позичений соняшник. Тести підтвердили якість натурпродукту і відсутність ГМО.



Труба, що йде через торфовище і приходить до насосної станції. На самій станції нікого не виявилося. Та й ніц аж такого цікавого також.









А тут вже почався Клепарів. Залізнична техніка, вагони, колії, рельсирельси-шпалишпали і таке інше. Я якось мав неприємну розмову з охоронцем на сортувальній гірці, він був дуже обурений тим, що я фоткав стовпи. Біг, пам'ятаю, через колії, ледве зуби собі не вибив (охоронець, не я). Тому тут вирішив з фотоапаратом дуже не світитися, хто його знає, може в них порядки такі.

До речі, старші люди на Левандівці говорять слова, де апострофо не мало б бути, таки з апострофом (пор'ядок, Р'ясне). То так, згадалося, до слова :)











Вагон обріс плющем

















Навчальні колеса та інші залізяки. Подібні ми бачили в 5-му парку. Згадуються в темі про Керамічний завод - http://explorer.lviv.ua/forum/index.php/topic,3138.msg20326.html#msg20326





Найцікавіша, на мою думку, частина Клепарова:
ЦитуватиЕлектровозне та тепловозне депо станції Клепарів. Обслуговує електровози перемінного струму серій ВЛ80т,ВЛ80к,ВЛ40у та тепловози серій 2М62,2М62у.Обслуговує станції Львів та Клепарів.

Тут я фоток не робив, щоб не привертати зайвої уваги. Під цехом було помічено колеса від поїздів, ремонтне обладнання і працівників на перекурі. Плутані стежки та дірки в огорожі прилеглих індустріальних територій явно вели на інший рівень. Але ми пішли в інший бік, легалізованою стежкою через численні колії, на Рясне.















Після короткої наради і перекусу було вирішено йти через дачний масив за Рясним на Кортумову гору. Спочатку всьо йшло ніби нормально.







ВЛ підкрався непомітно ;) Шютка. Насправді він там просто запаркований, в корчах.







Потім ми десь не там повернули, почали продиратися через хащі в надії, що там є ЩОСЬ-ЧОГО-ЩЕ-НЕ-БАЧИВ-ФОРУМ. Але там виявилася мурована стіна.



-Що там?
- Не знаю, гаражі напевно. На карті написано, що гаражі.
Я підтягнувся, висунув голову і... дада, колючка в нєсколько рядов. Виправна колонія.
Лесик під враженням почав наспівувати блатну пісню про Шаріка. Ми якийсь час йшли вздовж стіни, потім там, всередині, почали гавкати собаки, занюхавши, як від нас нефайно пахне. Було вирішено спусатися вниз, в яр.

Стежки, ясна річ, ніякої не було. А була півтораметрова кропива і аномального розміру комарі. І болото. І бита цегла. І колючий дріт. Мене то дуже тішило, бо я був в шортах і футболці. Цегла, доречі, траплялася клеймована, польська. Клеймо мені не вдалося прочитати, допоможіть хто знає, будь ласка.



А тут хтось прикопав пару мотків колючого дроту. До кращих часів? ;D



З того закропивленого яру ми піднялися нарешті на дачний масив. І - обана! - свіжа проблема. Виявилося, що власники ділянок проявляють чудеса винахідливості в галузі систем захисту.


Тут є обговорення.

Най жиє Гуцулія!

Bottlehunter

Кожна друга дачна ділянка була обгородженна за всіма правилами середньовіччя, з частоколом і колючим дротом по периметру ( то не жарт!). Не ставало хіба рову з плаваючими крокодилами по периметру. Тобто коли ми вилізли з яру, реальною проблемою було перелізти через огорожу з сухих гілок і не наштрикнутися на сучок. Був ще варіант порвати штани до колючки.

Можливо, частково жертвенну любов людей до рідних 6 соток зможе пояснити оце відео. Як воно всьо починалося



За Рясним водяться мавпи!!! :o



Джунглі і стежки



Жиліще





І через кожні 15 метрів новий квест - відкрити чергову браму, зі своєю системою захисту і сповіщення. За захист слугували різні хитрі комбінації засовів, замочків і дротів, а бляшки і конзерви дзвеніли, коли ті ворітцята відкривати. Мимоволі згадався анекдот, розказаний  Срябіним, про форт Буаяр



А ось як виглядав наш форт буаяр:





Кінець шляху -   Кортумова гора





Тут є обговорення.
Най жиє Гуцулія!

373 Гості, 0 Користувачів