Тютюново-Ферментаційний завод, Заболотів

Автор Bottlehunter, 26.09.2011 13:23:55

« попередня тема - наступна тема »

0 Користувачі і 1 Гість дивляться цю тему.

Bottlehunter

В суботу ми великою компанією відвідали Тютюново-ферментаційний завод, що розташований в Заболотові Снятинського району, Івано-Франківської області. Було нас трохи: Lesyk, Fenriz, AHD, Roy, йа і фляшка коньяку виїхали зі Львова чернівецьким поїздом. У загальному вагоні забацаного поїзда. Плацкарт на п'ятничний вечір не так легко купити, все розбирають студенти з Коломиї and around. Ми намагалися спати, розглядали попутчиків, виходили на станціях, де поїзд стояв досить довго. Лесик намагався вести бортовий журнал і навіть зачитував уривки з нього всім бажаючим. У Франківську підсіли ще Onyx, Xaolas та ще один колєґа.

Від залізничного вокзалу до заводу треба пройти пішки біля 2.5 км. Знаходиться він недалеко від міської автостанції. 12 гектарів обгородженої території, порослої лісом. Поміж деревами та повзучим диким хмілем стоять дуже добре збережені та красиві австрійські приміщення, залишки славного минулого прикарпатської тютюнової промисловості. Товщина стін, за словами сторожа, становить близько 80 см, а в однїй з будівель, де за Австрії крутили гаванські сигари, більше метра. Отак воно все і стоїть, включно з бруківкою на порослих травою доріжках, металевими каналізаційними люками та решітками з польським клеймом станіславських майстрів. Здається, що за допомогою чернівецького поїзда, яко аццької машини часу, ми перенеслися на сто років назад в часі. Тільки іноді потворно вчеплений на фасад совіцький електричний дзвінок або залишки совіцьких же вентиляційних труб псують враження, що зараз 19-те століття і охоронець насправді говорить по-польськи.

Охоронець, до речі, не зважаючи на ранній час, гостинно до нас поставився, запустив на територію і розповів про підприємство. Але о 9 зміна його закінчилася, ми мусіли прощатися, замало часу там гуляли :(

За радянських часів сировиною для заводу слугувала продукція місцевих тютюнових колгоспних полів. Виробництво остаточно зупинилося років 7 тому, відтоді комплекс чекає на нового власника.

Місце на Вікімапії

Годинник на прохідній. Не працює.



Схема руху по території



Це ми вже зайшли на територію. Прохідна і буруківка, котрої не видно, бо вона під травою.



Адмінбудинок. В ньому зараз хтось живе, на верхніх поверхах.



В підвалі









Господарські будівлі. Зараз там стоять гарбузи та інші дари осені. А гуманоїд со светящімися очима - насправді AHD







Рухаємося до виробничих цехів









Підвал затоплений. Але колони виглядають вражаюче!





Всі входи закриті, на жаль. Хлопці заінсталились на горище по пожежній драбині, звідти також не виявили залазу наниз. Знайшли тільки сушене тютюнове листя









А тут колись стояв бронзовий бюст Пілсудського. З приходом Радянської армії його десь закопали, щоб сховати, та так потепер і не знайшли.



Наразі все. Обговорення тут. Хто має фотки і враження - дописуйте.

Далі ми пішли шукати вугільні шахти біля с. Заболотів, але це вже зовсім інша історія. Сумна і політична. І буде вона в зовсім іншій темі.




Най жиє Гуцулія!

Roy

Комплекс фабрики в Заболотові - це прекрасний зразок промислової архітектури кінця 19ст., причому, можна сказати ідеально збереженого до наших днів.
Дивуюсь, як за совітів це все не знищили.
Чи то енергетика фабрики така, чи це час, а були ми там о сьомій ранку, справді, я немов би перенісся у часі років так з сто назад. Похмура погода, столітні дерева, будівлі, які випромінють минулу епоху...Пасувало б того почути німецьку, чи то польську мову від осіб, котрі б були обов'язково одягнуті у дореволюційному стилі.  :)

Посудіть самі. Ось в'їзд на територію, тут на знимці добре вписався б Ford T, або карета з кіньми


Гарно вистелена квадратна плитка, котра у Львові потихеньку йде у небуття, черепиця, вікна, двері, ковані елементи, люки, бруківка...




Мурований паркан виглядає досить живо. Головне все чисте, жодних написів


От такий кований знак часто зустрічався, мабуть емблема колишньої фабрики


Ручка дверей у сад


Час руйнує. Шкло доречі, з даху, ще довоєнне.




Поважна фабрика колись мала своє господарство. Просто неймовірної краси студола.  :)


І знову, це враження що час зупинився


Звісно, сліди совку там залишились, але якось вони вписались в загальний колорит фабрики


Найбільше мене захопила ось ця будівля. Це туалети. Все збережено там до наших днів: металічні австрійські унітази, двері, пісюар, умивальники, ручки дверей. Нужду там гріх не справити. :)






А як ця "шпаківня" вціліла, невідомо.


Зараз, можна ще й яблук поїсти






як вже писав, совок там симпатичний




Гарно там. Щиро раджу відвідати, воно того вартує.
Meine Ehre heißt Treue

371 Гості, 0 Користувачів