Річка Полтва
Полтва - це ліва притока Західного Бугу, котрий впадає у Балтійське море. Її витоки розташовані у Львові біля верхньої частини вулиці Зеленої між пагорбами Львівського плато. В межах міста річка тече спочатку на північний захід, потім на північ і далі на північний схід.
ЇЇ назва дослівно перекладається як "повільна, широка ріка".
В межах міста ріка має кілька приток:
- Сорока (з'єднується з Полтвою біля пам'ятника Грушевському на проспекті Шевченка);
- Залізна Вода (починається з боку Нового Львова, впадає у Сороку біля Стрийського базару);
- Вулецький (або Вулька; з'єднується зі Сорокою на початку вул. Княгині Ольги);
- притока Сороки, яка тече з боку Головного вокзалу;
- Клепарівський;
- Голосківський;
- Пасіка;
- Кривчицький
На захід від середмістя за Полтвою, Академічною вулицею (пр. Шевченка) і Гетьманськими валами (пр. Свободи) в давніх часах були багнища й мочари. Ще 1780 р. на вулиці Карла Людвика (пр. Свободи, непарні числа), згадується, що: «нічого іншого не буловтраовища; кілька домиків, розкинених тут і там при вулиці Єзуїтській (тепер акад. В. Гнатюка), два домики при вул. Сикстуській (Дорошенка), а як ціла Широка вулиця (теп. Коперника), все місце було болотнисте, самі мочари, трясовища, зарослі тростиною,— там на качки славно польовано».
В околиці Академічної площі (початок вул. Саксаганського і пр. Шевченка), Хоружчини (вул.Чайковського) й пасажу Гаусмана (пров. Крива Липа) були ставки.
Академічною вулицею, Марійською площею (пл. Міцкевича) й далі через Гетьманські вали плила Полтва. На Академічній вулиці сходилися два її джерельні потоки — Пасіка й Сорока. Полтва була значною річкою, мала багато води, виливала не раз і робила на передмісті значні шкоди. У 1511 р. вона виступила з берегів, підмулила кілька домів і частину міського муру. В червні 1514 р. річка піднялась так, що вода вдерлася аж до міста між мури. В 1770 р. вода залила нижче положені пивниці й церковні підземелля, де поховано знаменитих осіб. Як вода відійшла, тіла почали гнити, так що мало не прийшла пошесть у місто. В 1853 р. вода йшла рівно з берегами, несла з собою балки, дерева, вирвані з корінням, хатні предмети. На Галицькому передмісті вода забрала двоє дітей, одне врятовано, друге потонуло. Останній вилив Полтви був 1872 р., вода виступила аж на Гетьманські вали, позабирала на передмісті свиней, котів і псів. Марійська площа виглядала тоді як одно велике багнище.
До 1872 року Полтва вільно протікала містом. У середньовіччі річка розділялась на два розтоки, посеред яких був острів. На цьому острові з давніх часів стояла каплиця Божої Матері. У 1904 році скульптуру у зв'язку зі спорудженням пам'ятника Міцкевичу перенесли на інше місце неподалік.
Зі свідчень пізньосередньовічних краєзнавців випливає, що за їхніх часів Полтва була судноплавною. Рибальські барки доходили нею до Львова аж від Балтійського моря і тогочасні гравюри на це натякають.
Поки Львів оточували мури, ця проблема мало цікавила мешканців. Наприкінці XIX століття міські урядники вирішили, що нічого, крім шкоди, Полтва Львову не приносить. Серед аргументів називали забагнюченість місцевості, гниття води, міріади мух, комарів, малярійну загрозу, сморід. Останнє, вочевидь, і підказало їм єдино прийнятне рішення — заховати річку під землю, замурувати її, перетворивши у міську каналізаційну систему. Довжина каналізації: 1870 рік — 15 км, 1903 рік — 54 км, 1910 рік — 82 км, 1939 рік — понад 150 км.
У 1878 році львівський цивільний інженер Людвік Радванський подорожував по Німеччині, де мав можливість ознайомитися з досвідом будови каналізації кількох німецьких міст.Відомий інженер був противником використання Полтви для відведення стічних вод та фекалій, пропонуючи закладення колекторів на обох її берегах. Виходячи з фінансового стану міста у другій половині XIX ст., відсутності домових водопроводів, нещільної забудови передмість, автор проекту висловився за впровадження у Львові роздільної системи каналізації.Але міська Рада і магістрат вирішили провести перекриття ріки із подальшим засклепінням.
Полтву перекривали у два етапи. Першим кроком грандіозного проекту, здійсненим 1879 року під керівництвом будівничого Флоріана Ундерки, було перекриття річки Полтви на двох відрізках – поблизу нинішнього театру Марії Заньковецької та на проспекті Шевченка. Лише у 1885 році, після кількарічних підготовчих робіт, було засклеплено перші ділянки на вулиці Академічній (пр.Шевченка). Для здійснення цього додатково було перекрито притоковий потік Пасіка на нинішніх вулицях Фредра та Саксаганського.
Роботи по перекриттю Полтви продовжились у 1887 р. на відрізку від перекритої частини на Марійській площі (пл.Міцкевича) до площі Ґолуховських (сучаснаТоргова). Роботами першого етапу керував талановитий інженер Вацлав Ібіанський.
Під час проведення робіт у річищі Полтви знайдено багато людських кісток; цих німих свідків облог захоронено 7 вересня 1887 року на Стрийському цвинтарі (зараз – верхня частина Парку культури).
Перший етап засклепіння львівської Полтви було завершено у 1890 році – було закрито русло Полтви в районі площі Зернової і перекрито річку дубовими плахами на площі Різні. До 1895 року було перекрито 837 метрів Полтви та понад півкілометра потоку Пасіки.
Другий етап перекриття та засклепіння Полтви розпочався напередодні Першої Світової війни, у 1913 році. Подальші події змусили відкласти сміливі задуми до більш сприятливих часів. Лише у 1921 році місто знову мало можливість продовжити роботи. Ділянка, що підлягала засклепінню, простягалась вздовж нинішнього проспекту В. Чорновола і, за планами, завершувалась на території Замарстинівської гміни.
Масштабні роботи безпосередньо на теренах міста було завершено у середині 1920-х років. У подальші роки відбувались лише поодинокі, локальні зміни вже не пов'язані з регуляцією Полтви, річку продовжували каналізувати.
Один із останніх повномасштабних заходів перекриття відкритих потоків на території міста здійснено у 1970-х рр. Тоді під землею опинилися потоки Дикий Рів, Залізна вода та інші загальною довжиною у майже 2 км. Сьогодні практично усі потоки у межах міста протікають під землею.
Кажуть, свого часу Львів міг мати красиву набережну. Відомий граф Станіслав Скарбек надав місту гроші на будівництво або набережної, або театру. Львів'яни обрали театр. Тож тепер у Львові є споруда Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької.
На межі XIX-XX століть Львів мав усі шанси отримати потужні водні артерії і стати портовим містом, навіть з двома портами.
На початку 20 століття у Відні відбувся спеціальний конгрес, присвячений будівництву водних шляхів в Австро-Угорщині. Зокрема, в системі транспортних каналів цісарства передбачалося будівництво каналу від Вісли до Дністра з відгалуженням на Львів і Броди, що мало мати не лише економічне, але й стратегічне значення у випадку воєнних дій проти Російської імперії. За умови мирного співжиття сусідів канал міг отримати продовження російською територією через Стир і Прип’ять аж до Дніпра та Чорного моря. Довжина причалу порту Львів мала сягнути 500 метрів, тобто він міг розмістити до десятка кораблів. Щодня Львівський порт мав приймати п’ять пар суден тоннажем 300 тонн, а його річний вантажообіг становив би 810 тисяч тонн.
Однак за Австро-Угорщини ці проекти так і не були реалізовані – завадила перша Світова війна. У міжвоєнний період до них поверталися, але так і не знайшли коштів для їх втілення у життя. Хоча ідеї були.
Після війни розвиток залізничного та автомобільного транспорту зробив неактуальними проекти побудови порту для Львова.
Полтва також стала прихистком для євреїв у часи Другої світової війни.Так у книзі спогадів Кристини Хіґер "Дівчинка у зеленому светрику" згадується як вона разом із своєю родиною у 1943-1944 роках 14 місяців переховувалися від переслідувань нацистів в системі міської каналізації Львова. По книзі 2011 року зняли фільм " У темряві" ( “W ciemności”).
Сьогодні, майже вся ріка на території міста схована під землю. Спускатися туди небезпечно - адже колектори знаходяться не в надто доброму стані.
Telegram чат
Facebook
Instagram
Напишіть нам
Donate Експлореру
Тема: Полтва (Прочитано 223487 разів)
