Полазивши минулого тижня в районі нового тунелю по Липинського - Чорновола я тільки розігрів апетит і з нетерпінням чекав нагоди спуститися в центрі, тим більше там залишалося ше багато непройдених ділянок. Тому в неділю видзвонив Зелю та Артема я поломився в Колектор. Вхід було вибрано стандартно найбільш безпечний - біля Білої Скелі. Тут є можливість поставити автомобіль зразу біля люка, шоб три чувака що лізуть під землю не кидалися в очі перехожим. Ну і справді, спустилися ми ніким незаміченими, два гаїшника, шо стояли збоку на куті, мирно махали собі палками, не звертаючи на нас жодної уваги і підєвреюючи свою чергову жертву.
Переоділися всередині і рушили в сторону Стрийського базару. На моє здивування в тунелі було досить світло. Раніше я завжди був тут ввечері, коли мало шо видно нагорі, не то шо внизу. А зараз яскраве сонце через всі можливі щілини у дорожніх люках пробивалося вниз в це царство смороду та фекалій. Ділянка Руставеллі - Стрийський ринок найменш зручна в плані проходження. Збоку набудований бортик з цегли і місця є дуже мало. Ше й під ногами купа мулу.
Доходимо до місця де зливаються Вулька і Залізні Води. З сторони стуса йде потужний потік води, нема ні бортика, ні зацепки шоб туди йти. Саме він і формує основу подальшої річки. Прямо йде Вулька, тиха спокійна річечка. тунель тут високий і широкий, ше вгадуються залишки бортика, але ми йдемо майже посередині каналу. Вода нанесла багато каменю. потік обмілів і став широким, на ньому повсюду видно дрібні хвильки, як в гірських річках на мілководді. Шо цікаво, біля входу зі сторони Стрийського ринку частина каменю повитягувана і акуратно поскладана біля стінки
Хтось за цим слідкує значить
Інший цікавий факт - позначки крейдою, які Артем робив досить високо на стінах виходів, відсутні, напевно змиті.
Широкий тунель Вульки досить скоро звужується, тепер потік тече каналом шириною тільки метр, йти можна в повний ріст. Досить незвичайне відчуття, йти біля такого вузького та охайного потічка. Закінчується ця вся радість вузьким гострим яйцеподібним тунелем, таким як роблять притоки тільки троха більшим. Вода в ньому несеться з шаленою швидкістю. І хоча по висоті там йти можна, але течія і слизьке дно не дасть. Вертаємся назад і йдемо в сторону Площі Петрушевича. На протилежному боці бачимо цікаву притоку, в кінці якої видно розширення і шось з цегли. А може це якийсь підземний хід? Але треба на іншу сторону якось перейти. Вирішуємо перелазити по трубі.
Технологія дуже проста. Привязуємо себе шнурком (пише 120 кг, звязали вдвоє, шоб динамічний удар тримав в разі чого) до тої труби на початку. Потім перелазимо на руках, а шнурок віддаємо назад. Все получилося добре, живі, сухі здорові опинилися ми на правому березі Полтви. Йдемо мало не навкарачки до тої притоки. Тунель тут дуже вузький, значно вужчий ніж з лівої сторони. Притока виявляється досить глибокою і закінчується цегляними стінами з засипаним входом в якийсь з підвалів. Фоткаємся і ліземо далі. По дорозі навпроти "Салону Світла" шо на злитті Проспекту Шевченка і Франка зустрічаємо симпатичний люк з великою кількістю отворів. Можна за всім спостерігати знизу, чи навіть залізти сюдою.
Доходимо до місця формування власне Полтви, коли Пасіка зливається з Сорокою. Це навпроти памятника Грушевському. Тут повертаємо направо і йдемо досліджувати притоку в напрямку Погулянки. Правда це не так легко, доріжка починається тільки з лівого берега притоки, а шоб на неї попасти потрібно перейти стрімкий та глибокий потік. Вода лише якихось 10 см не дістає до верху бахіл, так шо було то досить екстремально. Але всьо гуд, вже йдемо лівим боком на Погулянку. Тунель за якихось 10 метрів перестає бути залитим водою і перетворюється на акуратний прохід з двома сухими тротуарами і безліччю люків-входів. Особливо хороший люк є навпроти магазину "Книги", легко відкривається, надійні скоби, та й виходить на газон, далеко від тротуару і проїжджої частини. тунель довгий, монотонно він йде аж в кінець Левицького, де знаходиться великий квадратний вхід на узбіччі, такий самий як біля памятника Шевченку. Ми втішилися шо виберемося назовні, але де там - прикипів намертво, напевно ним не часто ходять. Облом! Прийдеться шукати інший вихід, бо знову перелазити потік і трубу нікому неохота. А пертися наверх через люк Артем не дуже хоче - запал. Я подаю ідею йти аж на Чорновола, там я бачив вхід. Та й заодно центр подивимся. Але теж не впевнений чи він не закипів як цей. Ну в разі чого - назад завжди можна вернутися і вилізти на Левицького через люк чи біля Білої Скелі.
Ше троха пройшли по погулянці поки тунель не почав звужуватися шо йти приходилося напівзігнутим і вернулися назад. Шо характерно - назад йти завжди швидше і легше, ніж впеерд. Інший цікавий момент - це щурі, яких було ну дуже вже багато. В кожній притоці по пару штук сиділо. Раніше їх тут стільки не бачив. Шось сі стало, певно десь хтось здох! також бачили голуба, ще живого, але небагато йому лишилося. Цікаво, як він сюда попав. Досить часто попадаються труби поперед тунелю, ми з артемом злапали по одній
Після вузьких та слизьких каналів - центр нам як прогулянковий майданчик. Місцями бортик півтора метри сягає, йти одне задоволення. Шпацеруєш собі спокійно, роздивляєшся все навколо. Величні склепіння, тихий плескіт води. Потім зявляється шум який що раз дужчає і дужчає. Аж ми опиняємся біля водоспаду. Фоткаємо його і ліземо далі. Минаємо вхід біля Міленіума, ше 10 хв і тунель набуває яйцеподібної форми, яку ми бачили коли йшли в зворотньому напрямку. тут за кілька метрів є вихід нагору. Широки зручні сходи і нормальний рухливий люк.
Ше хотілося б згадати як ми вирішили піти одною овальною притокою в сторону площі Ринок. Ця притока нам сподобалася тим, шо дно її було вимощене справжнісінькою бруківкою! Мис подівалися шо буде там шось старовинне і цікаве. Най го шляк тарфить! Довга вузька притока постійно петляла по тому центру, періодично попадалися люки нагору. Але якихось видимих ознак звуження чи закінчення притоки і близько не було. Короче ми схарилися і пішли назад. Якось можна буде її пройти до кінця, іншим разом коли не будемо такі втомлені. Взагалі таких приток там дві, але в одної була сильна течія і змивала все на свому шляху. Вийшовши з притоки назад до Полтви ми зауважили, шо різко впав рівень води в каналі - місцями майже на пів метра. Це навіть оголило дно каналу. Виявляється воно також викладене бруківкою з тесаного каменю! Була 2 година дня, треба мати на увазі. Також на площі перед оперним бачили кімнатку з двома драбинами вверх і грубезними палстиковими трубами, зовсім новими. Напевно недавно робили, як фонтан відновлювали.
Дуже зручний і затишний вихід получився. Знаходиться він в саду будинку на Площі 700-ліття Львова номер 2. Це перехрестя Під-Дубом, Куілша і проспекту Чорновола. Там собі переділися і пішли мити та сушити хімзу до джерела на Високому Замку. Теж гарне місце, всі думають шо то якісь рибаки сушать хімзу. Одним словом якшо на правий берег - то кращого варіанту нема. на лівий зручніше від Білої Скелі. Одержали масу досвіду та задоволення, всім дякую за компанію!
ПС: Переглядав фотки Зелі - як наново там опинився.
Дуже інформативні, є практично всі обєкти сфоткані. Єдине шо підписів нема. то народ не знатиме де який тунель.
Тема: Полтва (Прочитано 139124 рази)
