Полтва

[John]

Там вже мало хто зрозуміє де був люк. Все рівномірно закладено гранітною (?) плиткою як і весь проспект. Тобто ніяких слідів на поверхні.

[Bottlehunter]

Там вже мало хто зрозуміє де був люк. Все рівномірно закладено гранітною (?) плиткою як і весь проспект. Тобто ніяких слідів на поверхні.

Так само як біля Стрийського ринку?

[John]

Про Срийський ринок навіть не знав. Давно там не був.

Просто все закладено плиткою і нічого навіть не натякає на те місце. Я довго пробував знайти його (побачити), але там хіба є ділянка яка дещо відрізнялась сухішою плиткою, але й це можливо мені просто здалося. Шансів відкопати думаю нема.

[John]

Провірив: так само як біля Срийського

Тут якщо придивитись, то видно, де був люк. Біля стрийського, по-моєму теж плитка в тому місці хитається.
Фото спеціально зроблено з того самого ракурсу, що і фото Commendatore.



Зблизька:



Тепер маємо новий туристичний об'єкт - люк-привид.

[Golem]

Інформація від Стінгера зсередини:

Когось замурували в підвалі і він вирвався у Полтву розбишви цегляну кладку знизу. Це район проспекту Свободи

Чому не зверху бити?

Низ цієї кладки, як і багатьох подібних не досягав дна
Тобто кладку клали на пісок і муляку, яку потім повимивало і там утворилась горизонтальна щілина
Тому в цьому випадку жахнути знизу було правильним рішенням.

[Golem]

Кого цікавить тут є стара австрійська карта де видно як деякі куски Полтви в центрі вже закриті, а деякі ще відкриті. Є містки і все шо положено.

Дивно шо Полтва на місці теперішнього Оперного позначена як вже закрита. Хоча самим Оперним тоді  і не пахло, та й на карті видно що вся стометрівка ще тече відкритою. На фотках чітко видно три містки як на карті, середній рівно навпроти Єзуїтського. Тобто карта збігається з тодішніми фотками.

Хто шо думає з цього приводу? Можливо в той час на місці Оперного вже був якийсь деревяний настил шоб людям було зручно пересуватися містом? Чи це просто було болото яке оминали довколишніми дорогами?

Це цікавий момент бо існує міська легенда що Полтву закрили під землю коли будували Оперний. А може вона вже і до того текла під землею а її просто троха посунули вбік? Тобто Оперний до засклепіння Полтви ні до чого?







Те ж місце тільки на століття раніше, все тече як має бути, нічого нікуди не сховано.

[Stinger]

Ця карта 19 ст, Полтву в цьому місці перекрили, коли будували театр Скарбека, він є на карті, та площа була просто пустирем з якимось фонтаном чи криницею по середині (бачив на старих фотках), тобто Полтву почали частинами перекривати ще раніше, а потім і зовсім перекрили.

[Golem]

Дякую! Тобто найпершою Полтва була закрита коло теату Скарбека і на Маріїнській площі? А далі на проспекті Шевченка і поїхало?

Якшо маєш то додай будь-ласка ці фото шо ти згадуєш. Думаю з цього може вийти непогана стаття в фотографії Львова. Типу де вперше було закрито Полтву у Львові.

[Student]

Спочатку була площа Маріїнська, потім площа, де зараз оперний. При будівництві Оперного Полтва за проектом Горголєвського була зсунута в право в обхід фундаменту майбутьнього театру. Це досвід роботи Горголєвського у Берліні, де він попрацював майже 20 років - в той час німці активно розбудовували берега Шпреє та таки роботи для них були вже рутиними. Саме і на базуючись на цьому досвіді Горголєвский і запропонував саме це місце під театр, хоча за початковим ехнічним завданням мерії була ділянка сучасної площі Підкови. Між Віденською кавою і Єзуітами

[Svyatodiy]

Декілька фото з Полтви по вулиці Чорновола і до оперного театру.















Далі буде...

[Golem]

Наша Полтводрочерська Експедиція

Любуючись яскравими та насиченими фотками Полтви мало хто здогадується скільки сил та знань у них закладено. Одна якісна світлина з Полтви крім штативу, фотіка та вмілого фотографа вимагає ще кількох асистентів, купу ліхтариків і свічок, пару рацій щоб це все координувати ну і звісно шо часу та натхнення. В цьому пості я розповім як ми це робили. А Васіч і Святодій покажуть результат.

Модель




Замурований Люк коло Стрийського ринку знизу


Замурований Люк коло памятника Шевченку знизу


Але виявивши що навіть деякі учасники ГО далеко не всі мої «простині» перечитують я вирішив бути краток і давати коротке саммарі на початку посту:

1) Люки на Проспекті Свободи та коло Стрийського ринку закладені похабно і як небудь. Бруківку поклали прямо поверх металевого люка, сміття після себе не прибрали і воно рано чи пізно посилить засмічення дна річки. З одного боку це добре що похабно, бо люки відносно легко можна відновити. А з іншого боку це прихована небезпека. Коли цей метал перегниє (а він перегниє і то скоро, ой повірте Полтвознавцю) то якась мамочка з візочком обов’язково в нього провалиться.
2) Рації в Полтві тягнуть до першого повороту. Наприклад було нормальне проходження від пам’ятника Грушевському до пам’ятника Міцкевичу. А далі за поворотом голяк. До Шевченка не дотягнуло. Потужність рацій 5Вт 433МГц. Дуже добре мати ларингофон, бо реально ніц не чути через шум води.
3) Вулька вище Стрийського ринку прохідна. Запросто можна перейти з берега на берег по воді.
4) Залізна вода теж прохідна. Вона хоч і повністю затоплена, але бортик скраю зберігся і сантиметрів 20 по воді можна йти проти течії. Але повільно.

Запотівший фотік


Ніхто не зголоднів!?


в Полтву треба йти з парасолькою шоб на фотік не накапало


Полтводроччер


Готика


Ну а тепер деталі. Ми надумали зібратися на Шота Руставеллі і розпочати нашу зиму з Полтводрочерського туру. Полтводрочерство - це спеціальне чоловіче слово яке комбінує Полтву і фотодрочера. То що дівчат з нами не було ви вже напевно здогадалися. Зато був SunnyMan – Василіск, в якого очі підсвічують Полтву від Сороки і аж до очисних споруд; Електричкінг в якості супер-моделі Вікінга, Васіч і Святодій (знову ж таки в алфавітному порядку) в якості Полтводрочерів і я, скромний Gomem як Полтвоводець.

На жаль коли замурували лівий берег Полтви туди потрапити можна лише або перейшовши Городоцьку (там троха мокро), або відкривши люк на Грушевського (ніхто ще не пробував) або перелізши по драбині з правого берега (знову ж таки ніхто покищо не пробував) або нарешті через перевірений люк на тротуарі Руставеллі Шота. Ми пішли останнім шляхом.

Я приїхав заздалегідь і запаркував свою машину так, щоб вона своїм задом надійно прикривала люк від інших. Коли всі зібралися то Святодій почав відеозйомку а я, доволі легко відкривши люк ломом, випустив клуби духів Полтви назовні. Далі першим поліз Саннімен і тут стався прикрий конфуз з його корабликом. Зато він вправно прийняв штативи, фотіки, трембіту(!), ліхтарики, палиці, рюкзаки і сачок. Недолік цього люка шо він має малий діаметр зверху і погнивші скоби внизу. Відповідно з великим рюкзаком троха тісно залазити і без окулярів троха непевно спускатися.

Працівник залізниці перевіряє чи не змило колію


Behind the Scene


Ще одна незручність – перепад температур. Якшо надворі -10, то в Полтві +18. І як тут правильно вдітися?! Переодінешся зверху – змерзнеш, внизу – треба десь діти весь той одяг. Ну і там реально вузько через подвійний цегляний бортик і штиняє сцяками та гамном. Тобто місце застою Полтви.

Коли я наверху лишися сам один і вже був зібрався пірнути вниз то виявив над собою консиліум з місцевих мешканців:
-   Ой подивіться як там глибоко!
-   А шо там тече?
-   А куда воно тече?
-   А я колись залазив в Полтву он там нижче…
-   А чого ви туда лізете…?
-   Люк не вкрадете?
Ну і тому подібні запитання. Я відповів шо ми ГО «Дослідники Львова», персонально я шукаю своїх предків які там переховувалися і попросив наймолодшого з них закрити за мною люк. На цьому бабці мене перехрестили, сказали шо я «золота дитина», побажали здоров’я і … справді закрили за мною люк! Ми вже внизу встигли переодітися та звикнути до темряви, а вони і далі там наверху обговорювали проблематику каналізаційної системи міста.

Ось цей прикрий бортик який нам всім коштував Полтвеохондрозу хребта


Обірвало високовольтний кабель а чи то газову трубу


ПопЕреду локомотива метро


Тут взимку скидають сніг коло памятника Міцкевичу


Наша перша точка була Злиття Залізної води і Вульки, які утворюють Сороку яка після злиття з Пасікою з Погулянки і утворить славнозвісну Полтву. По простому ми пішли до Стрийського ринку де «Полтва» зі Стуса впадає в «Полтву» з вул. Франка.

Це дуже небезпечна ділянка бо можна заробити Полтвеохондроз. Прохід вузький, низький і під кутом. Одним словом хребет виживає. Добре шо я маленький діггер, а от баскетболістам було б непереливки.

Якщо ви думаєте що коло Стрийського ринку одразу ж почався лютий Полтводроч то помиляєтеся. Зимні фотіки в Полтві тут же покрилися вонючим конденсатом. Ще б пак, розчинність води в повітрі залежить від температури. Вища температура – вища розчинність. Відповідно коли тепле повітря Полтви з розчиненою в ньому вологою стикається з холодним корпусом фотоапарата то воно тут же охолоджується. Як наслідок, та кількість вологи шо була в ньому до того вже не може перебувати в розчиненому газоподібному стані. І мусить перейти в рідкий стан. От і виникає конденсат. Від цього ефекту набільше страдав фотік Святодія. Васіч відео на поверхні не знімав і тому не запотівав.

Через півгодини температури Фотіка і Полтви вирівнялися і Свят теж взявся до роботи. Суть процесу така – матриця дорогого фотоапарата це як плівка. Тобто скільки світла попало стільки на ній і лишилося. Вона майже не шумить. Відповідно можна ставити дууууууже довгі витримки і тьмяний вогник через червоний світлофільтр виглядатиме як жерло вулкану. Або тонким ліхтариком написати слово "БуЙ". Таким чином розставляючи різні джерела можна побудувати гарну картину. Наприклад Саннімен світить у воду, я з-за повороту тунелю на стелю червоним, а Електричкінг емулює світловий меч джидаїв. Звісно шо з першого разу витримку не вгадаєш і треба повторяти знову і знову, причому не рухатися!

Похапцем замурований Люк коло Шевченка знизу






Весь цей бруд опиниться в Полтві і замулить дно


Саннімен сконструював генератор кульових блискавок для захисту від метрових щурів у Полтві


Ще один момент який слід враховувати – це туман. Тому що як я вже багато разів писав Полтва коли тече то затягує холодне повітря зверху вниз через люки. Воно конденсується і заважає фоткати. Тому ми доволі часто просили Саннімена зменшити яскравість аби нас не сліпити.
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=PaknZCOS4Hw" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=PaknZCOS4Hw</a>

А знаєте звідки походять легенда про Львівське Метро? Правильно, від гуцулів які спускаються в Полтву з трембітами і гудять так ніби то поїзд їде. 😊 Ми перевіряли… Відео цього не передає, але там справді ехо було не гірше ніж в куполах на Темнатику.

Вилізли ми назад через той же люк, спокійно і без пригод. Так само подавали по черзі речі наверх. І фотографи і асистенти були щасливі та задоволені. Урок який ми засвоїли – оптимальна кількість Полтводрочерів на кілометр погонний Полтви це… один. Якшо більше то вони один одному заважають. Якшо менше то замало фоток получається.

Світлорежисер


Полтвоводець


ПС: До речі, якшо уважно розглядати стінки колектора то можна побачити багато шарів коричневої фарби шо потроху відлущується. Ні, це не поляки малювали труби зсередини. Це все багаторічні шари грибків по яких можна робити бактеріологічний зріз Полтви за століття. 😉

[Svyatodiy]

А ось і обіцяні фотки. Довго розписувати не буду, так як Голем все описав до мене. Лише напишу про те, що робити фотографії в таких умовах - це дуже складно як фізично, так і психологічно. Особливо коли ти розумієш, що твій фотоапарат не захищений від пилюки і вологи, а з нього буквально капає водичка І ще одна річ, яку я помітив - це те, що з однієї локації получається чучуть менше, ніж безкінесність фотографій, з яких ти повинен вибрати одну. Або не повинен... Тому кидаю всі, які хоч якось виглядають. Ну і як бонус - відео з підземною трембітою.

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=8gbC7-1PkBs" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=8gbC7-1PkBs</a>

[Svyatodiy]

Докину сюди відеоматеріал, який назбирався за попередню вилазку. Дуже гарних кадрів не очікуйте, то просто такий собі лайв

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=nDhQVzoehhQ" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=nDhQVzoehhQ</a>

[Golem]

Лазили вчора по Полтві в рамках дослідження Євреїв. Паралельно оглядали стан колектора, тестували драбину і Полтводрочили

Ось кілька фото звідти з коментарями

Стінгер в Полтві не сковзає. Але перейти на інший бік все рівно не наважився.


Залишки Святодійства. Ці свічки Полтвовітер розкидав і перемішав


Дехто вправлявся в ліпленні Полтвяного


Руйнації бетону в Полтві в районі Оперного




Вода бетон точить. Капає зверху і вибила такий от отвір


Там внизу скоро буде ціла підводна печера


Польські Каналєжі заховали тут лопату шоб не носити взад вперед і забули про неї. Або просто совєти прийшли... Але подумайте тільки - вони ходили сюди з лопатою! Зараз навантаження на колектор значно більше ніж тоді, а з лопатою ніхто і близько не ходить і ніц не чистить.


Львівська сотка в районі стометрівки


Кладєзь знань про історію Полтви


Купа металевого брухту


Там на поверхні лежала монетка. буду відчищати




Полтволаз


В намулі багато чого можна знайти. А Діггер він і з трекінговою палицею Діггер
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=68r7CBppPjM" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=68r7CBppPjM</a>

[Stinger]

Поки наші друзі дивилися новорічні сни , ми з Зеленою мишею вирішили принести дух Нового року в Полтву, і ось що з цього вийшло

[ЗеленаМиша]

Сьогодні спробувала почитати книгу Романа Андріяшика "Полтва" (1969), про яку колись згадував Смайл.



Насамперед, із сумом мушу констатувати, що книжка не про річку Полтву в прямому розумінні, а про непросте становище галицького суспільства міжвоєнного часу. Назва роману є суто символічною. Автор трактує Полтву як алегорію "попсованого життя, підпорядкованого суспільному беззаконню.". Коротше кажучи, річка на своєму початку чиста і, як висловлюється автор, "жива", а потім, у колекторі, у неї зливають нечистоти, від чого вона "вмирає", що має навести читача на певні роздуми про життєвий шлях героїв роману і людей в цілому. Кажуть, авторові закидали критику радянської влади і навіть тривалий час не друкували його творів. Але політичні сюжети у романі нам зараз не цікаві.

Назагал, у тексті слово "Полтва" з'являється лише один (!!!) раз. Ще декілька разів про неї згадано просто як про "річку" або "кАнал" ("каналізацію").

Щоправда, у романі є одна сюжетна ліня, пов'язана з Полтвою. Маленька дівчинка-сирітка Олеся, яка найбільше переживала за те, що річка "вмирає" під землею, падає у каналізаційний люк, який прибиральниця Оперного театру відчинила для того, щоб зсипати туди сміття. Прибиральниця на мить відвернулася, і в той момент дівчинка стрибнула вниз. І пропала. Принаймні про віднайдення її бездиханного тільця десь в районі Торф'яної згадок у книзі немає. Після цього опікунка дівчинки регулярно залишала на каналізаційних люках кетяги калини.
Чому було дитині стрибати в люк, якщо раніше вона не виявляла ані суїцидальних схильностей, ані розумової відсталості? Невідомо. Чому Марта залишала для неї виключно калину, а не, наприклад, троянди, ромашки чи що-небудь інше? Також неясно. Можливо, у всьому цьому є якийсь глибокий символізм, але, водночас, ні краплі логіки...

Привертає увагу хіба що згадка про вкидання побутових відходів у каналізацію. Здається, така практика дійсно існувала, але особисто мені важко собі уявити, щоб львівські прибиральниці були аж такі суворі, щоб самостійно щодня двигати чавунні люки. Що ж, думаю, варто при нагоді докладніше вивчити цю тему.

Ще декілька слів про обкладинку. Скоріш за все, в образі дівчини художник хотів зобразити Полтву, що проламує склепіння, у якому її ув'язнли. Коло її ніг сидить лев, який натякає особливо недогадливим громадянам, про яке місто йде мова. Під ногами у Полтви росте всяческа ботва, що, вочевидь, символізує її плодовитість.
Сама кобіта відксерена з оцієї статуї: https://ru.m.wikipedia.org/wiki/Спящая_Ариадна



Припускаю, що художнгик не мав наміру порівнювати Полтву з Аріадною, а використав першу-ліпшу античну дівицю, зображену у підходящій позі .

[Roy]

Запланований похід у Полтву це для мене виняткове дійство. Особливо, якщо ввечері.
Скрупульозно та заздалегідь готую необхідний "полтв'яний" реманент: бахіли, спеціальний одяг, акумулятори, ліхтарі, рукавички. Такий похід вимагає ретельної підготовки.
Бо коли за спиною закривається отвір, ти все таки попадаєш в якесь темне, вологе царство - де панують грибки та щурі. Така собі клоака, де весь Львів скидає свій непотріб, а ти опиняєшся з цим сам на сам.
Без сумніву, відчуваєш небезпеку. Один невірний крок, і є ризик возз'єднатись з нечистотами.

Місце магічне. Закриття входу за собою,  асоціюється з закриттям люку як в повітряному судні якомусь, тут вже своя атмосфера та тиск. І правила, зовсім інші, ніж на зовні.
Важке, вологе повітря. Втім, важчим воно стає під час довшого переходу.

Чим ще унікальне це місце, це тим, що зміни відбуваються і в голові. Думки, клопоти, негатив моментально розвіюється у цій темряві. Монотонний шум річки навіть заспокоює.

"Давненько я тут не знімав", - подумав про себе.
Справді, це одне з найважчих місць для зйомок. Вологий туман, шум, темрява, відсутність зв'язку, і в тих умовах треба робити кадри, малювати наново світлом, вічно темний тунель. Треба розуміти, хто, де, і як має стати з ліхтарем, щоб підсвітити тунель так, як цього вимагає задум.
Саме такі моменти для мене найцікавіші, і час "летить" тоді неймовірно швидко. П'ять хвилин може дорівнювати двадцяти хвилинам, по відчуттям.

Це був один з походів, в рамках дослідження теми переховування євреїв в Полтві. Нас було четверо, Зелена Миша, Stinger, Golem та я.

Тут ми щойно "заінсталились". Рюкзаки дружно лежать на бортиках. Якось жартував вже, що вони можуть десь так в кнайпі на столі лежати, днем пізніше))
Розглядаємо отвір тунелю, який був продовбаний з підвалу будинку на території гетто, який був заґратований та згодом забутований.



Колектор цікавий в деталях. Ось видно, як гарно врізаний отвір від вуличного люка! Чи зможуть в наш час таке повторити, під землею?



Класичний, впізнаваний ракурс Полтви - злив потоку з Городоцької. Вдалось підсвітити замощення бруківкою жолоба.



В такому боковому відгалуженні, мощеним каменем,  який залишився ще з австрійських часів, коли Полтва була відкритою, переховувались євреї.
Проте недовго. Тут можна можна вдихнути свіжого повітря з дощівки, та при потребі випити водопровідної води .
Цікаво, а може з тих пір тече вода? Треба в гарячу лінію міста написати скаргу, у фейсбуці, от. 



Те саме місце, тільки орієнтування в бік Полтви. Он, Stinger там примостився.
Взагалі, він ідеальний дігер-полтвоходець по комплекції. Всюди пролізе та підніметься! Я ж, змушений був зібрати шапкою та рюкзаком весь бруд з стінок тунелю.
При тому, це відгалуження забутоване, з нього витікає лише чиста вода.



Один з сюрпризних моментів: хідник перекриває потужний витік стічних води, від чого навколо все органічних відкладах, та відповідно дуже слизьке. Не раз було, коли водив когось, ловив за руку в останній момент.



Golem та бокова притока



А це Stinger та Зелена Миша. Їх не видно, але вони є. Буквально перед об'єктивом.)



Цікаво в колекторі спостерігати за змінами по укладці тунелю. Кожен інженер пропонував свою технологію, очевидно. Втім, ми це вивчимо в архіві, як воно все було насправді.






Колись був підземний хід



Драбинка виявилась корисною





Ну і наостанок, фото Каналєжа-Полтвоходця

[Student]

Дивлячись та читаючи цю статтю https://inlviv.in.ua/lviv/fotoreportazh-z-budivnitstva-lvivskoyi-operi?fbclid=IwAR0EYnr0oNT4PDLMHqPi4kIJnFWA3Ou0fjZHKzqUvICSS-6UzKkt0vTs7gw до мене прийшло бачення.
На цій фотці

переробляють колектор Полтви (зміщують русло за проектом Горголєвского) - вода поки що тече по старому колєктору, який розкопали, а поряд, якщо доре придивитися вже зроблений желоб та бордюри нового колектору. І маю зауважити, що новий ширше ніж старий.
Якщо накинув баян - то модератори прошу видалити.

[Bottlehunter]

Дві історичні фотографії будівництва колектора в районі Чорновола - Під Дубом. Взяв з Фб допису Igor Zinkevych

Дата на фото: 12.04.1921р.

[Roy]

Фото з мосту, на Чорновола



Взято тут