Наша Полтводрочерська Експедиція
Любуючись яскравими та насиченими фотками Полтви мало хто здогадується скільки сил та знань у них закладено. Одна якісна світлина з Полтви крім штативу, фотіка та вмілого фотографа вимагає ще кількох асистентів, купу ліхтариків і свічок, пару рацій щоб це все координувати ну і звісно шо часу та натхнення. В цьому пості я розповім як ми це робили. А Васіч і Святодій покажуть результат.

Замурований Люк коло Стрийського ринку знизу

Замурований Люк коло памятника Шевченку знизу

Але виявивши що навіть деякі учасники ГО далеко не всі мої «простині» перечитують я вирішив бути краток і давати коротке саммарі на початку посту:
1) Люки на Проспекті Свободи та коло Стрийського ринку закладені похабно і як небудь. Бруківку поклали прямо поверх металевого люка, сміття після себе не прибрали і воно рано чи пізно посилить засмічення дна річки. З одного боку це добре що похабно, бо люки відносно легко можна відновити. А з іншого боку це прихована небезпека. Коли цей метал перегниє (а він перегниє і то скоро, ой повірте Полтвознавцю) то якась мамочка з візочком обов’язково в нього провалиться.
2) Рації в Полтві тягнуть до першого повороту. Наприклад було нормальне проходження від пам’ятника Грушевському до пам’ятника Міцкевичу. А далі за поворотом голяк. До Шевченка не дотягнуло. Потужність рацій 5Вт 433МГц. Дуже добре мати ларингофон, бо реально ніц не чути через шум води.
3) Вулька вище Стрийського ринку прохідна. Запросто можна перейти з берега на берег по воді.
4) Залізна вода теж прохідна. Вона хоч і повністю затоплена, але бортик скраю зберігся і сантиметрів 20 по воді можна йти проти течії. Але повільно.
Запотівший фотік

в Полтву треба йти з парасолькою шоб на фотік не накапало

Полтводроччер

Готика

Ну а тепер деталі. Ми надумали
зібратися на Шота Руставеллі і розпочати нашу зиму з Полтводрочерського туру. Полтводрочерство - це спеціальне чоловіче слово яке комбінує Полтву і фотодрочера. То що дівчат з нами не було ви вже напевно здогадалися. Зато був SunnyMan – Василіск, в якого очі підсвічують Полтву від Сороки і аж до очисних споруд; Електричкінг в якості супер-моделі Вікінга, Васіч і Святодій (знову ж таки в алфавітному порядку) в якості Полтводрочерів і я, скромний Gomem як Полтвоводець.
На жаль коли
замурували лівий берег Полтви туди потрапити можна лише або перейшовши Городоцьку (там троха мокро), або відкривши люк на Грушевського (ніхто ще не пробував) або перелізши по драбині з правого берега (знову ж таки ніхто покищо не пробував) або нарешті через перевірений люк на тротуарі Руставеллі Шота. Ми пішли останнім шляхом.
Я приїхав заздалегідь і запаркував свою машину так, щоб вона своїм задом надійно прикривала люк від інших. Коли всі зібралися то Святодій почав відеозйомку а я, доволі легко відкривши люк ломом, випустив клуби духів Полтви назовні. Далі першим поліз Саннімен і тут стався
прикрий конфуз з його корабликом. Зато він вправно прийняв штативи, фотіки, трембіту(!), ліхтарики, палиці, рюкзаки і сачок. Недолік цього люка шо він має малий діаметр зверху і погнивші скоби внизу. Відповідно з великим рюкзаком троха тісно залазити і без окулярів троха непевно спускатися.
Працівник залізниці перевіряє чи не змило колію

Behind the Scene

Ще одна незручність – перепад температур. Якшо надворі -10, то в Полтві +18. І як тут правильно вдітися?! Переодінешся зверху – змерзнеш, внизу – треба десь діти весь той одяг. Ну і там реально вузько через подвійний цегляний бортик і штиняє сцяками та гамном. Тобто місце застою Полтви.
Коли я наверху лишися сам один і вже був зібрався пірнути вниз то виявив над собою консиліум з місцевих мешканців:
- Ой подивіться як там глибоко!
- А шо там тече?
- А куда воно тече?
- А я колись залазив в Полтву он там нижче…
- А чого ви туда лізете…?
- Люк не вкрадете?
Ну і тому подібні запитання. Я відповів шо ми ГО «Дослідники Львова», персонально я шукаю своїх предків які там переховувалися і попросив наймолодшого з них закрити за мною люк. На цьому бабці мене перехрестили, сказали шо я «золота дитина», побажали здоров’я і … справді закрили за мною люк! Ми вже внизу встигли переодітися та звикнути до темряви, а вони і далі там наверху обговорювали проблематику каналізаційної системи міста.
Ось цей прикрий бортик який нам всім коштував Полтвеохондрозу хребта

Обірвало високовольтний кабель а чи то газову трубу

ПопЕреду локомотива метро

Тут взимку скидають сніг коло памятника Міцкевичу

Наша перша точка була Злиття Залізної води і Вульки, які утворюють Сороку яка після злиття з Пасікою з Погулянки і утворить славнозвісну Полтву. По простому ми пішли до Стрийського ринку де «Полтва» зі Стуса впадає в «Полтву» з вул. Франка.
Це дуже небезпечна ділянка бо можна заробити Полтвеохондроз. Прохід вузький, низький і під кутом. Одним словом хребет виживає. Добре шо я маленький діггер, а от баскетболістам було б непереливки.
Якщо ви думаєте що коло Стрийського ринку одразу ж почався лютий Полтводроч то помиляєтеся. Зимні фотіки в Полтві тут же покрилися вонючим конденсатом. Ще б пак, розчинність води в повітрі залежить від температури. Вища температура – вища розчинність. Відповідно коли тепле повітря Полтви з розчиненою в ньому вологою стикається з холодним корпусом фотоапарата то воно тут же охолоджується. Як наслідок, та кількість вологи шо була в ньому до того вже не може перебувати в розчиненому газоподібному стані. І мусить перейти в рідкий стан. От і виникає конденсат. Від цього ефекту набільше страдав фотік Святодія. Васіч відео на поверхні не знімав і тому не запотівав.
Через півгодини температури Фотіка і Полтви вирівнялися і Свят теж взявся до роботи. Суть процесу така – матриця дорогого фотоапарата це як плівка. Тобто скільки світла попало стільки на ній і лишилося. Вона майже не шумить. Відповідно можна ставити дууууууже довгі витримки і тьмяний вогник через червоний світлофільтр виглядатиме як жерло вулкану. Або тонким ліхтариком написати слово "БуЙ". Таким чином розставляючи різні джерела можна побудувати гарну картину. Наприклад Саннімен світить у воду, я з-за повороту тунелю на стелю червоним, а Електричкінг емулює світловий меч джидаїв. Звісно шо з першого разу витримку не вгадаєш і треба повторяти знову і знову, причому не рухатися!
Похапцем замурований Люк коло Шевченка знизу



Весь цей бруд опиниться в Полтві і замулить дно

Саннімен сконструював генератор кульових блискавок для захисту від метрових щурів у Полтві

Ще один момент який слід враховувати – це туман. Тому що як я вже багато разів писав Полтва коли тече то затягує холодне повітря зверху вниз через люки. Воно конденсується і заважає фоткати. Тому ми доволі часто просили Саннімена зменшити яскравість аби нас не сліпити.
http://www.youtube.com/watch?v=PaknZCOS4HwА знаєте звідки походять легенда про Львівське Метро? Правильно, від гуцулів які спускаються в Полтву з трембітами і гудять так ніби то поїзд їде. 😊 Ми перевіряли… Відео цього не передає, але там справді ехо було не гірше ніж в
куполах на Темнатику.
Вилізли ми назад через той же люк, спокійно і без пригод. Так само подавали по черзі речі наверх. І фотографи і асистенти були щасливі та задоволені. Урок який ми засвоїли – оптимальна кількість Полтводрочерів на кілометр погонний Полтви це… один. Якшо більше то вони один одному заважають. Якшо менше то замало фоток получається.
ПС: До речі, якшо уважно розглядати стінки колектора то можна побачити багато шарів коричневої фарби шо потроху відлущується. Ні, це не поляки малювали труби зсередини. Це все багаторічні шари грибків по яких можна робити бактеріологічний зріз Полтви за століття. 😉