Румунське пограниччя та тячівська вузькоколійка

Автор Mike, 23.10.2011 02:02:50

« попередня тема - наступна тема »

0 Користувачі і 1 Гість дивляться цю тему.

Mike

Їздив сьогодні в передгір'я і зрозумів одну річ - сезон експлорингу завершується. Удень ще нічого, а от зранку мені було добряче зимно :-X Що буде через тиждеть-два і так зрозуміло. Звичайно можна напялити на себе шапку вушанку, проте це уже явно не те...
Це трохи сумно, проте всюди є свій позитив. Літом я постійно відчуваю, що щось не встиг, а от зимою проблем з часом менше  :) Можна і вділити більше зусиль роботі, і до весни краще підготуватись вишукуючи щось нове й цікаве, і про побачене розповісти  :)

У зв'язку з цими моїми роздумами вирішив накарлякати кілька звітів на форумі(звичайно не усі в один день). Про сьогоднішню вилазку з певних причин публічно в інтернеті писати хочу не дуже, тому напишу про одну з попередніх.

Їздив я літом в Солотвино. Саме Солотвино враження не справило, з попереднього мого візиту багато змінилось і переважно в кращу сторону, проте Солотвино залишається все тією ж дирою. Маючи такий лікувальний потенціал, воно могло би позмагатись з Трускавцем, проте порівнювати його бодай з Моршином важко...
Тобто чудові сольоні озера з лікувальними властивостями, не менш оздоровчі лікувальні шахти - все це Моршин переплюне, а от інфраструктура та вигляд міста... все це якесь смт Гірник: головна вулиця що веде до озера - не заасвальтована. На щебні в ряд стоять місцеві румунки з табличками "здам кімнату"; озера... ну дуже не доглянуті; в шахту так як би я хотів мене гуляти не пустили, а так як пустили - не вразило.
Проте... писати я хотів не проце і навіть не зовсім про Солотвино. Але почнем все ж таки з нього. Солотвино розташоване поблизу румунського кордону. Кордон - річка Тиса. І от на березі цієї річки я знайшов ось це:



Враховуючи присутній у мене в руках бінокль - це мабуть було найцікавіше місце що я побачив в Солотвино. Вилізти в саму "кабінку" не вийде - замок стереже :P Проте підлізти під саму неї - цілком. Таких вишок вздов кордону море то тут то там, проте ця - особлива! З неї відкривається чудовий краєвид на румунське місто Сигіт. Сигіт - не якесь там село, а доволі величеньке місто розташоване при самому кордоні, за Австрії Сигіт і Солотвино практично були одним містом.

Вид на Сигіт:



Добре видно як близько Румунія(протилежний берег річки)


В Румунії я не був, тому місто роздивлявся довго, подумки порівнював з архітектурою Солотвина(а тут доречі більшість населення румуни, правда на відміну від українських угорців, вони добре розуміють українську). Враження словами важко передати, так само як фотками передати побачене в бінокль. У Румунії, доречі, теж є радянські п'ятиповерхівки, але зовсім не такі як в СРСР.

Якщо кому місцезнаходження вишки цікаве, то вона отут:


Зовсім не далеко від митниці. Щоб потрапити до Румунії слід мати візу, вона оформляється в Чернівцях(зі слів митників, а так можливо й у Львові).
Йдучи від вишки помічаю ось таку калітку:


Через дорогу, прямо навпроти калітки краєвид ось такий:


Це ж треба, добігає за 3 секунди, перекидає смітєвий пакет і за 3 секунди назад до столу ;D Мене щиро здивувало, як така кількість тари може не привертати уваги з боку місцевих бомжів.
Ось набережна в смт Дубове:


Як бачим закарпатські українці теж жбурляють сміття де поближче. Але навпроти власної хати?  :o Я розумію, що мабуть не він це викинув, але невже йому приємно це бачити й чути носом кожного дня  :-\ Ну це я знов згадав про враження від Солотвина. Доречі, так і не запосатив самого кар'єру. Кар'єр - тому, що озера солені з'явились відносно недавно. Тут добували сіль відкритим способом - залишились ями, у них дощ накапав води - утворилось озеро, а оскільки у глині що на дні озера повно солі - от озеро й стало солоним закарпатським морем. Кар'єрів таких тут кілька, глибина може за пів метра змінитись від "по коліна" до "зручками" - слід ковша екскаватора :) Проте втонути тут важко й дитині - сіль тримає на воді ще краще морської води. А от ногу покалічити об місцевий "пляж" - дуже легко, не говорячи уже про те як добре на ньому лежати-загоряти :-\
Як на мене то самі кар'єри треба перепроектувати, зробити нормальний пляж, дороги, т.д. І це все принесе дуже хороші прибутки...



Звідси ми перенесемся в Тячів. Знову на кордон... якого тут раніше не було, а була одна держава і був міст.




Зараз залишилась лише половинка мосту. Українська половинка мосту. Мосту більше ста років. Щось подібне було раніше й в Солотвино, але не так давно солотвинський міст відремонтували(на ньому більше одної машини вшир, доречі, не поміститься) й зробили там митний пункт. А в Тячеві реліквій стоїть.
Підійшовши до мосту бачим що:



Напис скоріше захищає не вас від лиха, а державу від вас. Типу усе на ваш ризик, ми власник моста вас попереджали :P Проте жодних заборон я тут не помітив. Тобто залізти на міст поміж проволкою можна, половинка ж на українській території. Знайти міст не складно, він на самому півдні Тячева, я наніс його на Вікімапію.

Прямо за мостом розкинулась непогана гірка:



Поруч з мостом стоїть ось така автоматична гідрометрична станція "Тячів"  :)




Вгадати її призначення просто - попереджати повені. Вздовж Тиси доречі йде доволі висока дамба, що захищає місто від води якщо раптом що.
До води ведуть якісні сходинки, а вздовж них показник рівня води.



Такі станції появились на Закарпатті як гриби після дощу. В прямому сенсі після дощу :)

Ось, наприклад, аналогічна станція "Нересниця"

Станції доволі цікаві. Принцип роботи не особливо складний.

Наприкінці 90х тут була просто гігантська повінь. Багато хатів змило взагалі, проте змило не лише хати.


Перед вами 2 опори моста. Моста Тячівської вітки вузькоколійки, яка ще й досі існує практично на усіх картах, навіть тих що створювались давно опісля 90х, як от Гуглкарти, Візіком, Яндекскарти. У всіх них ще й станції показані.
Вузькоколійка тут була збудована ще за Австрії(тоді вона була звичайною залізницею, адже усі залізниці були вузькоколійками), залізниця тягнулась майже до самого головного хребта Карпат. Їздили нею і місцеві жителі(з залізницею в Мокру Німецьку переїхало багато німців) і деревина. Радянський союз перевів колію на широку, тут йому переробляти було ліньки, проте залізницю залишили й використовували. Пасажирське сполучення (себто станції) зникло ще за царя гороха, перевозили переважно ліс та промислові вантажі (зокрема вузькоколійка обслуговувала вертолітний завод в Дубовому). Ліс за це вузькоколійці й помстився... Його вирубка спричинила паводки, а паводки в 1998му спричинили руйнацію вузькоколійки :) Україна відновлювати її не взялась, тим паче наука ж уже придумала таке чудо, як лісовози ;)
Проте що нічого не зробили після паводків теж сказати не можна.


Як бачите, по лівому березі є доволі непогана дамба. Вона й захищає жителів села від річки. До паводків на місці цієї дамби були хати.

Взагалі, південь Тячівського району - доволі цікаве місце. Зокрема тут зконцентровані практично всі цікаві печери Закарпаття: масив Угольки та Черлений Камінь(про який мені не вдалось зібрати достатньо інформації для відвідин, а місцеві жителі нічорта не знають, тому відвідати не вдалось), і дуже цікава гора Апецька на яку по асфальтованій дорозі можна виїхати практично будь-чим(бачив Жигуля і Ланоса), і навіть вертолітний завод. Про це я можливо розповім якось іншим разом.

Північ району для мене більшим чином місцевість ще не зовсім побачена, хоча цікавих об'єктів там кілька є, зокрема цікава інфа по тамтешній ділянці лінії Арпада викликає бажання туди навідатись.

Обговорення

232 Гості, 0 Користувачів