Ще раз про вулицю Академічну

Автор explorer, 18.01.2007 21:30:42

« попередня тема - наступна тема »

0 Користувачі і 2 Гості дивляться цю тему.

explorer

Ще раз про вулицю Академічну

Ігор МЕЛЬНИК 
 
Уже не мав наміру писати більше про Академічну. Однак отримав листа від Богдана Надраги, сина відомого львівського правника Олександра Надраги (1885-1962), автора прекрасної книги "Серед львівських парків", яку видала 2004 року літературна аґенція "Піраміда".

Дорогою до школи

Богдан Надрага виростав у довоєнному Львові. "З 1947 року до 1993-го мене не було у Львові -- спершу депортація у Сибір, потім праця у Самборі без права на проживання у Львові... Любов до Львова я успадкував, мабуть, від Покійного Батька. Ледве чи може бути цінніший спадок", -- пише пан Богдан, який 46 років був силоміць розлучений з рідним містом.

Жив Богдан Надрага не на Академічній, а на Домініканській, 11 (тепер це вулиця Ставропігійська). "Коли мені пішов шостий рік (це було 1927 року), мене Батько записав до школи ім. Шевченка при вул. Мохнацького, 12 (тепер Драгоманова) Вели мене до школи через центр міста, очевидно, Академічною. В мою пам'ять закарбувалися спогади про склеп Майнля (тепер там "Сквозняк"), де продавали найкращі сорти кави і чаю (другий такий склеп мав власник на Ринку, біля аптеки). На весь квартал прегарно пахла кава, а з великого імбрика на виставі постійно лився її струмінь до філіжанки, що стояла поруч нижче", -- згадує пан Богдан.

"Але всі ці атракції блідли супроти найважливішої -- будували львівський хмародер -- кам'яницю Шпрехера. Я любив довго стояти із запрокиненою головою біля будівлі і подивляти як вінда (зовсім примітивна) піднімала вгору будівельні матеріали, а будинок все ріс і ріс... Лише страх, що запізнюся до школи, переривав мої обсервації", -- продовжує свої спогади Богдан Надрага, описуючи будівництво будинку № 7 на проспекті Шевченка.

Цукерня Залевського

"Особливо прегарно були оформлені вітрини цукерні Залевського в зимовому святочному періоді (від Святого Миколая до половини січня). Там стояли Святі Миколаї та деревця (так тоді називали ялинки) і пречудні побудови з шоколадок, цукерків та ялинкових прикрас", -- згадує ще пан Богдан.

Мєчислав Орлович у своєму путівнику 1925 року локалізує цукерню Залевського під номером 22 на вулиці Академічній. Спочатку мені здалося, що це друкарська помилка. Бо більшість авторів твердить, що цукерня цього власника містилася за № 10, де зараз магазин "Світоч".

Кам'яницю № 10 на вулиці Академічній будували за проектом архітектора Яна Шульца у два етапи. Спочатку, 1887 року, була збудована в глибині подвір'я лазня з басейном -- "Купальний заклад Святої Анни". За радянських часів тут була Баня № 2, а у невеликому басейні хлопці з проспекту Шевченка та довколишніх вулиць училися плавати. Тепер тут "Ґранд-клуб "Софія".

У 1892-1894 роках був збудований величний будинок з двома вежами, що виходив фронтом на вулицю Академічну. В оздобленні кам'яниці брав участь відомий скульптор Петро Віталіс Гарасимович, що з 1901 року був викладачем художньо-промислової школи.

Кам'яниця належала спочатку видавцеві Александрові Мільському, а потім відомому адвокатові Володимиру Туцькому, котрий займав для свого помешкання увесь другий поверх і любив у теплі вечори грати з приятелями в карти на балконі.

А що було на партері (першому поверсі) кам'яниці № 10? "Партерове, дуже велике приміщення мало різне призначення. Спочатку там розміщувався "Крайовий базар" з народними виробами, потім банк, який щодня вивішував біржові курси. Під ним збирались люди, що слідкували за курсами валют. Серед них переважали особи в чорних халатах з ярмулками на голові. Останніми часами опанував це зручне й елегантне приміщення власник найбільшої львівської цукерні Людвіг Залевський, який ту провадив продаж своїх чудових виробів, які щодня перевозили літаками до власної філії у Варшаві на вулиці Новий Світ, 57... Властива цукерня Залевського міститься на дальшому відтинку парної сторони вулиці Академічної під номером 22", -- пише у своїх спогадах про Львів 1930-х років Гелена Ольшевська-Пазужина.

Польський бізнес-довідник 1929 року теж подає адресу цукерні Залевського на Академічній під № 22. Тож перебрав Людвіг Залевський магазин у будинку № 10 вже 1930 року.

За радянських часів тут була кондитерська крамниця, яка у 1960-х почала називатися "Світоч". На щастя, не дуже втручалися в інтер'єр, і він зберіг переважно стиль конструктивізму.

1972 року у підвалі "Світоча" відкрили бар "Шоколадний" -- чи не єдине у Львові місце, де можна було тоді спокійно посидіти, щоправда, оплативши наперед плату за вхід.

Кіно

Поряд із цукернею був до війни кінотеатр "Хімера", який належав тоді товариству Червоного Хреста. За радянських часів кінотеатр почав називатись "Київ".

Були на Академічній ще два кінотеатри -- "Європа" (потім "Україна") та "Корзо" чи "Ріальто" (потім ім. Щорса). За радянських часів короткометражні та науково-популярні фільми крутили в центральному лекторії у правій брамі будинку міського комітету КПРС на проспект Шевченка, 17/19 (там, де колись була Торгово-промислова палата, а тепер обласна прокуратура).

Кіно для Львова 1950-1970-х років було важливим елементом міського життя. Особливо для молоді. В кінотеатри ходили принаймні раз на тиждень, і перші телевізори не могли ще бути достатньою конкуренцією.

Окрім того, в кінотеатрі можна було сховатися під час негоди. Не тільки на час сеансу. Бо у фойє були стільці для чекання, буфети. А в "Україні" навіть можна було послухати концерт. Тож похід у кіно був майже обов'язковим елементом побачення з дівчиною.

Оскільки репертуар кінотеатрів був бідним на західні фільми, то такі стрічки, як "Три мушкетери" (з Жаном Маре), вестерн "Чудова сімка", навіть кічуватого "Фантомаса", дивилися по кілька разів.

Перед прем'єрою нового фільму майже неможливо було купити квитки. Кіносеанси не були дорогими. Однак для нас, школярів 1960-х, навіть 25 копійок були великими грішми. Та ми мали свій спосіб -- домовлялися з адміністратором кінотеатру приносити великі мальовані афіші з художньої майстерні, що була на вулиці Сербській. Тоді нас, кількох хлопців, безоплатно пускали на денний сеанс. 

243 Гості, 0 Користувачів