Печера під Петросом

Автор Lubko, 05.06.2009 11:24:43

« попередня тема - наступна тема »

0 Користувачі і 1 Гість дивляться цю тему.

Lubko

перепрошую що троха не по-нашому, але є деяка детальніша інфа про печеру на схилі Петроса Чорногірського

ці документи надані мені з доброї волі Віталія Семенюка, велике йому за це дякую :)
Gott mit uns..

Lubko

Gott mit uns..

Golem

Зачотно, легенда перетворюється поступово на дійсність. А якшо уявити шо ті камені можна троха розрухати і справді на іншу сторону Петроса вилізти - то виходить там можна і жити! Таке собі місто під Петросом. Та й зимою там не так холодно а літом не тfк жарко, комарів напевно нема а в глибині повинна бути вода :)

Ну ми з Любком собі дeмали ломитися туда на розвідку. Кому це цікаво - будь-ласка, приєднуйтеся. Також добре було б мати когось з хорошим спелеодосвідом. Любко звісно хоче туда ровером, але то треба дивитися на склад групи. Якшо багато буде пішоходів - підемо пішки, джипперів - поїдемо машинами :)
Дігери всіх країн єднайтеся!

Bigdan

Я бим поліз але без ровера :D

Golem

Не встигла тема вийти, а троє вже зголошуються йти :) Журналіст шо про мене і Полтву писав і ше одна дівчина.  Орієнтовно будем йти початок - середина Липня. Покишо з роверами тіко ми двоє :)
Дігери всіх країн єднайтеся!

t309


Golem

Ровери відпали остаточно. :)
Дігери всіх країн єднайтеся!

Bigdan

ну якшо середина липня то я пас в мене Кавказ  :)

Golem

Нуууу, ми можемо постаратися на початок :) Все впирається в Любка. То змагання, то ше якась болячка. Я б взааглі в червні ше поліз туди :)
Дігери всіх країн єднайтеся!

Golem

Так як 27-28 Горгани рейс пропоную всім лізти 11-12 липня. Так шоб тиждень мати час відпочити після змагань. Шнурки я беру в К2, якшо хтось візьме ше один реезрвний - буде добре. Їдемо в пятницю вночі, вертаємся в понеділок зранку або в неділю в 12 ночі, залежно від обставин.

Так шо хто серйозно надумів лізти туда з нами - не плануйте на ці вихідні нічого.
Дігери всіх країн єднайтеся!

Fl@nker

Я б приєднався до вас!! Петрос це круто! Скільки не піднімався хочу щераз. Повідомте будь-ласка орієнтовне місце знаходження печер
That's the Way I Wanna Rock 'n' Roll.

Golem

Завжди раді.Читай приєднаний ворд документ.
Дігери всіх країн єднайтеся!

Golem

Звіт з вилазки:

Навязливе питання "А чи є на Чорногорі Печери" якось само собоу виникло ше як мене за ручку перший раз вивели на Кукул в далекому 2005 році. Адже який то кайф, коли можна облаштувати собі природнє місце для ночівлі, а не якісь там рукотворні колиби. Чи довгими зимовими місяцями переховуватися там від лиходіїв, думав я тоді. Але на той час ніхто з моїх знайомих ні про які печери під Петросом навіть і не чув, хоча вони тоді вже були відкрити Ужгородським спелеоклубом Lynx.



Завдяки інтернету і старанням Любка вдалося дістати карту і опис де той вхід в печеру. Судячи з нього він - зовсім недалеко від стежки, якою роками ходять туристи :) Також опис попереджав про небезпеку і майже вертикальний спуск, для здійснення якого необхідно мати відповідне спорядження та досвід.



Планувалося давно, бажаючих було теж багато. Але як дійшло до діла - у всіх виявилися якісь справи. Тим не менше четверо відчайдухів, а саме Любко, Коржик, Місько Індастріал і Я; обвішавшись шнурком, карабінами та ліхтариками, озброївшись картою, раціями та ЖПС-ом рушили на пошуки Печери.



Любко з Коржиком добиралися раховозом, ми з Міськом - автомобілем. Зустіртися домовилися вже безпосередньо біля входу. І тут найважливіше: йдучи двома незалежними групами, не обмінюючись даними по телефону чи раціях обидві групи точно вийшли на вхід в печеру користуючись одним тільки описом місцевості. Шо говорить про високу якість самого опису. Але признаю, якби був туман - ймовірність знайти вхід стала б значно нижчою, тому даю GPS координати безпосередньо самого входу:



ПН 48.17012 СХ 24.42398 Висота 1900м над рівнем моря. Ну і близько 60-80м від стежки.

Всім хто надумає туди йти:
- Потрібно мати відповідний досвід і спорядження. На авось не розраховуйте.
- Не смітіть і не залишайте в печері і навколо неї будь-яких ознак своєї там присутності.
- Дуже зручне місце для ночівлі є за 50м нижче печери, рівне і захищене від вітру. Але воду треба принести з собоу.




Розклавши намети і поховавши туда всі речі, починаємо спуск. Одразу ж перед входом в печеру є надійний камінь за який можна закріпити шнурок. Я лізу перший з страховками і всім чим положено. Проходжу перших 6м і впираюся в камінь, з обох боків якого є лази далі. За метр після нього йде різкий обрив колодязя вниз. Кличу решту за собою, до цього місця можна спуститися без страхівки. Далі акуратно, стараючись не вдаритися об стінку спускаюся вниз. Досить скоро стаю на випуклий камінь, розташований якраз посередині колодця. Тут  широко і вільно, можна випростатися. Все ще перебуваючи на страхівці обходжу всю кімнату, пересвідчуюся шо ніяких більше проваль нема.



Поки спускається Любко огладаюся. Перше враження - шо стінки печери всіяні мукою. Придивившись уважно бачиш, шо це лише дрібні краплі води, але все рівно, хлібо-булочні асоціації переслідували мене протягом всього часу перебування всередині. Печера сформована як тріщина, а не вимита дзюра. Тому повсюди стирчать виступи каменів, нависають дивовижні фігури зі сколами і відломами. Прямо по центру кімнати зі стелі звисає величезний куб з гранню в кілька метрів. Його кут напрямлений вертикально вниз, утворюючи своєрідний енергетичний центр печери. Під ним можна стояти чи анвіть спати, перевіряючи свою долю. Шо цікаво, всі камені дуже мягкі, майже глина. Сколи від них легко можна зламати руками. ну і, відповідно, все навколо тут в цій глині. також все рухається і дуже "живе".



В глибині кімнати в одному з розломів знаходжу кістки. Мяса майже не лишилося, як і запаху. Значить розклалося все давно. Кістки найімовірніше якоїсь вівці, шо впала в печеру і не змогла вибратися. Теж чекає і необережного мандрівника. Крик про допомогу з печери ніхто не почує. Також коло однієї з стінок знайшов залишки якоїсь ракушки. І взагалі обстановка тут ніби в фільмі Кусто, коли вони плавали по підводним печерам. тільки без води.




В печері дуже тихо і зовсім нема світла. Температура нижка ніж надворі але вища нуля :) Тим не менше, будучи в рукавицях і шапці, холод відчувався. Особливо якшо не рухатися. Потім спустився і піднявся Коржик, і після двох годин перебування в печері всі вибралися назовні.



Вночі я зрозумів, чому всі цекоти такі чисті та білі. Ночуючи в наметі відчував себе немов в пральній машинці. Дощ лив з різною інтенсивністю та під різним кутом. А вітер то все перемішував, посилюючи відмивальний ефект - в чому я переконався, глянувши ранком на свою блискучу манашку. Також арнком бачили паморозь, тобто температура вночі була коло нуля.



Вранці ми так і не дочекалися доброї погоди шоб піднятися на вершину, тому по дощі почалапали вниз. Але й там весь час лив дощ так шо як добрели ми до Таврії, шо мило спочивала біля лісовоза на першій галявині за Козьмещиком - радості не було меж. До речі, якшо бути зовсім матрасом - в суху погоду заїхати можна аж на саму перемичку. Але дорога вартує того, шоб нею пройтися :)





ПС: Рятувальники на КПП в Лазещині казали, шо з іншої сторони Петроса є ше кілька печерок, але вони значно менші і нецікаві. Але, думаю, вартують того, шоб їх дослідити також. Можна занести печеру в Книгу рекордів України як найвисокогірнішу - вхід на висоті 1900м.

ППС: Дякуємо Петру К2 за любязно надану спорягу та консультації по її використанню.

Всі Фото тут
Дігери всіх країн єднайтеся!

explorer

координати на 500 метрівці.
Щось воно надто зміщене на захід виглядає. 370 метрів від стандартної стежки з Петроса

Golem

Гуд, дякую. Три характерні камяні виступи на карті видно, а от горба за яким сама Печера - на жаль ні. Треба 250м масштаб. Хоча маючи стільки вказівок, фоток місцевості, координати та опис - думаю не найде її хіба шо пяний.

Не виключено шо координати ЖПС троха неточні. Було багато хмар і туману, супутників пробивалося мало. МОже в тому причина похибки. В любому випадку в радіусі 300м вхід знайти не буде проблема :)
Дігери всіх країн єднайтеся!

Korgyk

А ви колись чули про печери в горах, особливо якщо я скажу що ці гори Карпати.
Почув від знайомого про існування таких і одразу почалося планування і підготовка «експедиції» до Петроса.
Погода не передбачала ніц хорошого. Та за ці роки я навчився не вірити синоптикам так як правда в їхніх словах буває рідко. Перед від'їздом співпрацівник провів нам маленьку лекцію на тему «Мотузки, вузли і страхівка». У всьому решта ми мали б розібратися в залежності від ситуації.

Добирання. Ми із Любком вирішили добиратися через ніч, Франківським+ Раховоз. Андрій і Міша власним авто. Зустрітися мали б на половині підйому на г. Петрос.
Ранок. Лазещина. Всі туристи ломляться у напрямку Козьмещика, але нам не туди. Цього разу ми хотіли дослідити іншу дорогу на Петрос. Для цього прямо на залізничній станції пхаємося вгору. При виході із раховоза піти прямо, дорога в'ється під ногами та виводить нас на якийсь маленький хребтик з якого буде видно Петрос.
Хмари ще сплять у долині тому складається враження ніби ми вище неба. Далі потрібно просто триматися старої закинутої дороги що веде на південь і насолоджуватися тихими місцинами стародавнього лісу. Одразу видно що стежка не користується попитом у туристів і місцевих жителів, тут зовсім нема сміття. Навколо купа зелені. Не знаю як Любко але я просто був у якомусь стані ейфорії коли проходив отими місцями.
Так не поспішаючи, розмовляючи і час від часу піджераючи ягоди ми дійшли до колиб що зі східної сторони Петроса.
Перекус. Потрохи насуваються хмари. Тож ми вирішили довго не засиджуватися і рухатися шукати печеру. Власне родзинку нашої подорожі.
Підйом на Петрос як завжди цікавий і непередбачуваний тут то хмари то дощик... Якщо підніматися на нього із південно-східної сторони (підйом від перемички, найпопулярніший серед дурістів маршрут). Під час підйому з лівої сторони буде видно гребінь власне десь на його «хребті» і знаходиться печера (чесно кажучи за 50-80 м від такої втоптаної туристами стежки). Недалеко від печери є прекрасне місце для таборування. Для того щоб тут таборуватися потрібно взяти із собою води і пальника. Як тільки Любко надибав печеру надійшов Андрій і Міша. Тепер вся команда в зборі можна лізти.
Сама печера це природний тектонічний розлом дослідженою глибиною залягання близько 28м. У зв'язку із тим що у нас був лише 1 комплект споряги спускалися по черзі. Нагорі для страхування завжди була 1 людина.
Всередині печери місця відносно багато особливе враження складають хаотично нависаючі над нами камєні. Як і в кожній печері тут мокро і сиро, але температура стабільна і однозначно вища нуля. : ) Більше про печеру зможуть сказати лише фотки. При бажанні відвідати печеру рекомендую мати її карту + обов'язково мати спорягу для вертикального спуску і відповідно подальшого підйому.
Особливо тішило те що печера ше не дуже популяризована і ми там побували в числі перших.
А потім пішов дощ. Вечеря. Вечір у наметі, здоровий сон на висоті 1800м.
Дощ ішов цілу ніч тому зранку ми так і не дочекавшись сонця покотилися донизу.
Потім дорога додому, сушка себе і речей прямо у машині.
Радий що ця подорож вдалася. Ну і як завжди дякую всім хто зголосився до того варятства.
Окрема подяка К2 за спорягу і курс повчальних лекцій.

Координати печери: ПН 48.17012 СХ 24.42398 Висота 1900м над рівнем моря.

Мої фото ТУТ

Golem

Хлопці з Бескиду лазили в ту печеру. Таке враження шо кістки хтось вже витягнув. Може то була якась правівця? Інакше важко збагнути яка їхня цінність.
Дігери всіх країн єднайтеся!

Bigdan

Думаю лізти на ці вихідні 25-27. є бажаючі приєднуйтесь  :D

Andrey

Привіт тутешньому народу! :)
Минулих вихідних (5-6 грудня) і ми вибрались на Петрос, щоб побувати в печері. Скажу, що одразу її знайти нам не вдалось, бо вхід повністю засипало снігом і дірка ще не встигла підтаяти. Та все ж порившись в снігу, ми таки докопались до входу. Облазили значну частину печери (наскільки хватило мотузки), навіть вдалось пробратись у нижній хід. В печері впринципі все як і описано вище...  кості тварини на місці, ще одні кості знайшли в тому ж нижньому ході... Застали одного мешканця печери - "білопузого" кажана, який собі мирно дрімав підвішений до стелі в великій кімнаті. Ще й встигли збігати на вершину і зловити пару кадрів просто Божественного заходу сонця :o
Детальний звіт у нас на форумі і фото в галереї
Велика подяка за представлену тут інформацію, власне з її допомогою вдалось відносно легко знайти печеру

Golem

Та нема за шо. А фото ваші дійсно класні!
Дігери всіх країн єднайтеся!

230 Гості, 0 Користувачів