Похід з Труханова до Кам’янецького водоспаду

[Mike]

В п'ятницю пройшовся з Труханова до Кам'янки по хребті Ключ та околицями. Місцевість доволі багата цікавинками, нехай і не першого рангу.
В Труханів я попав уже під обід, тому сильно багато часу не було, але я все-таки старався вижати з цього максимум що міг)))

г. Тирса
Тирса знаходиться зовсім недалеко від окраїн Труханова. Гора не висока, підйом не складний. Головним достоїнством Триси в порівнянні з іншими вершинами округи є зовсім не висота, а те що верхівка гори не заросша лісом і звідси відкриваються непогані краєвиди. Ізюминкою цих краєвидів є скелі Довбуша.


В бінокль окрім скель непогано видно кілька сіл, що на Львівщині, що на Франківщині, та чи то Болехів, чи то Долину. Панорама з Тирси:




оз. Безіменне
Далі я вирушаю на пошуки озера. По дорозі уже трапляються каменюки.


До озера я спускався по бездоріжжю вздовж яру, оскільки так була гарантія що вийду прямо до нього.


І ось воно, озеро-мрія Bottlehunterа, який й заразив мене ідеєю його відвідати.




Тут мене чекало кілька сюрпризів. Довкола озера була протоптана непогана стежина. Навіть в такій глуші було знайдено "індустріалізацію" у вигляді ось-такої труби, по ній вода з озера тече далі.


На протилежному березі було знайдено мангал та чи то напівзбудовану, чи то напівзруйновану колибу:


Краєвид з протилежної сторони.


В ту сторону веде доволі непогана стежка(дорога?), цілком можливо що сюди можна заїхати на автомобілі. Проте в ту сторону вглиб лісу я особливо не експлорив, оскільки мені було в зовсім протилежну сторону.
А головною несподіванкою стало ось це:


Помітив я ці дерев'яшки ще з протилежного берегу. Враховуючи дерев'яний "причал" на Мертвому озері(тому що біля Кам'янецького водоспаду), я подумав що це щось аналогічне для рибалок\купання. Підійшовши впритик з наміром вийти на "причал" зрозумів що це пліт ;D В голові прокрутилось, що дивлячись фотки озера в неті я десь бачив фото як хтось плаває на плоті(зараз вже важко згадати де саме).
Пліт виявився зовсім не міцним. Коли виліз взуття по підошві але підмокало. Рівновагу на плоті тримати реально, але далеко не вершина зручності. Очевидно давались в знаки втрачені пару полін, та те що в воді він перебував дуже довго й колоди промокли, ставши важчими.
Проте пливти на ньому у мене таки получилося. В якості весла використовував отой більший патик яким пліт закріплений на попередньому фото. Не зручно із-за тонкої форми палиці, проте гребнеш зправа, гребнеш зліва і 10 сантиметрів позаду :D

Водорослі трохи заважали, але так сяк виплив на середину озера:




З-під води то там то сям торчать куски скель(видно й на першому фото й на другому зліва,якщо добре придивитись), що свідчить що великі кам'яні брили є не лише в околиці, а й на дні самого озера. Трапляються й колоди, проте в значно меншій кількості ніж в Мертвому.


Веслом заміряв глибину всунувши його та свою руку в воду поскільки зміг. Сама палка довша за мене, десь 2 метра з копійками, дна не дістав. Тому зробив висновок, що озеро глибоке, а підводні кам'янюки - великі. Не знаю навіть чи ризкнув би тут купатись.

На плоті зняв кілька відео, знімаючи одне з них втратив рівновагу і трохи намочив одного черевика. Трохи полюбувавшись краєвидами поплив до протилежного берега де й пришвартував плота.




Обійшовши озеро знайшов стежину що вела в потрібному мені напрямку, вона колись була доволі непоганою, встеленою колодами дорогою.


Проте зараз нею проїхати можна хіба на велосипеді. Стежина доволі непримітна, проте на майбутнє пригодиться. Мені озеро сподобалось і наступного літа думаю навідатись сюди компанією на матрас.


хребет Ключ
Вийшовши на дорогу прямую в напрямку хребта Ключ і повертаюсь назад на рідну Львівщину. Тут мені вперше відкривається краєвид уже на долину Кам'янки.

На цьому фото усе як на долоні :)
Зправа покрита лісом - г. Ключ, найвища точка однойменного хребта та цієї моєї подорожі.
Псередині на задньому плані видніється хребет Парашка, з його вершинами(справа наліво): г. Парашка, г.Тимків Верх, г. Зелена, г. Оброслий Верх.
Ще лівіше, теж на задньому плані, - г. Корчанка. Ну а поміж Параскою та Ключем уже зовсім удалині видніється г. Великий Верх.
Зліва(на фото уже не видно) за річкою Кам'янка простягнувся хребет Зелемяка з його вершинами Зелемін, Лопата та Мутна.

Дорога далі веде в долину до Кам'янки, я ж звертаю вправо й трохи спускаюсь до каньйону. Тут знайшов ось таке містечко:


Взагалі Каньйон нормально відвідати не вдалося, через брак часу. Тим паче купу часу я провів на озері. Проте щось таки побачити вдалося:


Північніше Каньйону ростуть практично одні берези. Не так давно тут проводили доволі велику вирубку, звичайно ж без посадки нових дерев. Єдиним плюсом цього є те, що крізь такий негустий ліс можна щось побачити. Повернувшись на хребет я навіть ще раз побачив Труханів та скелі Довбуша.



Трохи далі знаходиться меморіал на братській могилі Січових Стрільців.


За меморіалом дорога перетворюється в стежку, а берези замінюються густим лісом. Тут крім лісу практично нічого не видно. Тому давлю на ноги. Якість стежки тут вражає! Так, це не дуже втоптана лісова стежка яка петляє туди-сюди, але на цій стежці немає жодного хочаб трохи проблемного місця. Повалених вітром дерев - повно, але:



І не ліньки кому було сюди аж пертися з бензопилою та прорізати прохід? Це мене дуже здивувало. Тим більше прорізи були не під транспорт, а саме під стежку. Що це популярний туристичний маршрут віриться важко, та й навіть маркування немає.

Йти тут одне задоволення - якісна стежка, перепадів висот майже немає. Але любуватись получиться хіба лісом, ні галявин з яких можна було щось побачити, ні якихось цікавих місць.
Стежка трохи обходить г. Ключ. На вершину гори я йти не став, там один ліс, тому робити це хіба для галочки що був, а часу на таке не було.

Пройшовшись ще трохи хребтом я зліз з хребта на дорогу. Це єдине місце де користувався GPSом, усе інше в маршруті сумнівів практично не викликало. Дорога вела в долину Кам'янки повз "Острів Пасхи".



Острів Пасхи
По дорозі зліва проводилась вирубка і тут практично поле... Добре видно, уже згаданий мною, хребет Зелем'янка:




Сам "Острів Пасхи" це море величезних каменюк поміж лісу. Тут також проводилась вирубка, але давншіе і каменюки добряче заросли березами. Бродити тут не дуже приємно - море ожини, повалених дерев(нехай і невеликих) та мінімум стежок.





Вилізти на каменюки великих проблем не складало, значно важче було пересуватись по ожині та хмизі поміж ними




А тут залишки чиєїсь ночівлі


Починає темніти і я спускаюсь дорогою далі вниз. Дорога доволі крута, промайнула якось на диво дуже швидко. Проте думаю підйом тут був би не таким вдалим... Не тільки тому, що підйом, а ще й тому що дороги розвітлюються кілька разів і при підйомі обирати далеко не завжди слід самий заїзджений прямий варіант. Самий заїзджений веде до поточної вирубки... а здавалось би заповідник "Сколівські Бескиди".

Вихожу в долину р. Кам'янка


Було десь по п'ятій. Через темноту переживав я не сильно, дорога очевидна вниз по напівасвальтованій дорозі. 5км до шосе, а там маршрутки  на Львів ходять до 9ї години. Також думав, що може зловлю попутку.
Проте цим роздумам здійснитись було не дано, десь перед Живою Водою назустріч їхала маршрутка осліпляючи мене своїми фарами. Я пройшовся до водоспаду, фото правда вийшло зовсім не вдале:


Там й зачекав поки маршрутка повернеться з Кам'янки та на ній добрався до Львова. Намотав за цю прогулянку 21 км.

Обговорення