Вулиця Бема -- Ярослава Мудрого

[explorer]

Вулиця Бема -- Ярослава Мудрого 

Ігор МЕЛЬНИК 
 
Касарні Фердинанда

Того ж 1885 року було розплановано й площу Бема (потім Ярослава Мудрого, а з 1993-го -- Князя Святослава). До того часу вулицю Городоцько-Янівську мало забудовували, бо її оточували території, що належали війську. Донині одна з бічних вуличок називається Магазиновою, а сусідня донедавна називалась Провіантовою (тепер Івана Гушалевича). Ці назви нагадують про величезні військові склади, які дотепер збереглись ще вздовж вулиці Шевченка.

З боку міста, у касарнях Фердинанда, збудованих ще у 1840-х роках, квартирував цісарсько-королівський реґімент артилерії, а вся прилегла територія була зайнята майданами для муштри та військових вправ, складами-магазинами, стайнями та іншими будівлями, більшість із яких збереглась донині.

Під час листопадових боїв 1918 року касарні Фердинанда були західним бастіоном оборони війська ЗУНР у галицькій столиці. 4 листопада польські військові намагались штурмом здобути ці казарми. Олекса Кузьма в книзі "Листопадові дні 1918 року" писав: "Положення української залоги було дуже грізне, бо вона не мала ні одного скорострілу, а поляки дістались між магазини та стайні, що окружують касарню зі всіх сторін. Вкінці зайняли великий будинок Католицького дому, положений нижче касарні Фердинанда, а звідси дістались до костелу Св. Анни..." Однак українцям вдалось того дня не лише відбити атаки поляків, але й повернути втрачені Католицький дім (тепер Театр ЗОК) та костел і утримувати свої позиції аж до 22 листопада, коли галицькі війська залишили Львів.


Заїздня кінного трамваю

Поряд (вул. Городоцька, 38) є стара будівля критого манежу для тренування коней. У деяких львівських путівниках вказано, що тут була колись реміза (депо) кінного трамваю, який з'явився вперше на львівських вулицях 1879 року.

Можливо, цей манеж і використовували деякий час для заїздні кінного трамваю. Однак на плані Львова кінця ХІХ сторіччя видно, що лінія кінного трамваю, яка пролягала вулицею Городоцькою, мала відгалуження на вулицю Бема. Отже, саме тут, де тепер стоїть довгий будинок № 11, збудований у 1960-х роках, було депо кінних трамваїв.

Підтверджує це у книзі "Серед львівських парків" і Олександр Надрага: "По лівій стороні вул. Бема (від вул. Городоцької), недалеко від площі Бема, містилась колись реміза кінного трамваю, яку остаточно зліквідовано 1907 року. Будинки, в яких були приміщені трамваєві вози, верстати і великі стайні, залишились донині." Справді у захаращених подвір'ях ще можна й тепер побачити сарі стайні для коней.


Довкола площі

До площі Князя Святослава прилягає квартал гарних сецесійних будинків, зведених 1904-1907 років за проектом архітектора Бруно Бауера. В глибині кварталу (вул. Гушалевича, 5) збереглась вілла архітектора з дерев'яними різьбленими верандами.

На середині площі Бема були колись лазні та невелика торговиця. Поряд, у будинку № 4, було розташоване автотранспортне підприємство Вайсберга, а за ним -- фабрика металевих виробів Едварда Махана. За радянських часів тут розмістили автобусний парт, а на самій площі -- центральний львівський автовокзал, який існував до 1970-х років.

Неподалік було ще кілька підприємств: фабрика цукерків (бомбонів) Бегляйтера і Корнера, фабрика зброї "Арма", фабрика мармурових виробів Б. Круліка...

Хоча більшість їх працівників та околичних мешканців виходила погуляти на Городоцьку, однак і при площі Бема були свої ресторації Абрама Лемпеля, Лоєша, Канафаса.

Від площі догори йде вулиця Морозенка, колись вона називалась Дембінського. За Австрії там були військові пекарні. У 1920-х роках їх ліквідували, а вулицю стали забудовувати віллами для польських офіцерів. Так, військові території використовували тоді для військових. Нині у Львові сотні гектарів землі ще є під військовими об'єктами. Зокрема й територія між нинішніми вулицями Гродоцькою, Ярослава Мудрого, Олени Степанівни, Шевченка, яку зараз військо мало використовує і часто віддає в оренду бізнесовим структурам.

Це добрий резерв для розвитку міста близько до центру. Потрібно ним добре розпорядитись, щоб не розбазарити дрібні ділянки під хаотичну забудову, а створити об'єкти, необхідні для цілого міста. Наприклад концертно-видовищний зал на кілька тисяч глядачів. 
>