Автор Тема: Історія вул. С.Бандери  (Прочитано 5643 рази)

1 гість дивиться цю тему.

Alter

  • Свої
  • Дослідник
  • *
  • Повідомлень: 1058
  • Рейтинг 214
  • Стать: Чоловіча
    • Перегляд профілю
Історія вул. С.Бандери
« : 10.11.2011 20:56:31 »
Цю вулицю знають всі, але далеко не всі знають, що вона свого часу була задвірками Львова, таким собі монашим гетто.

Основний матеріал взяв звідси.
http://www.mankurty.com/melnik1/12.html

    Я і гугло-перекладач перевели на рідну солов'їну. Трохи відредагував.
    Отож.


    Землі вулиці Бандери у XVIII столітті належали Чарторийським, а на початку XIX ст. їх майно розділили на кілька частин. Одна з них дісталася князяю Сапега.
    Вулиця (правда, без назви) зазначена в плані міста вже в 1750 році. Приблизно в 1840 році вона почала називатися «Новим світом». Ця назва поширилася на весь район, аж до вулиці На Байках (нинішньої Київської).
    На той час це була польова дорога, що проходила серед численних ставків і трясовин. Сучасна забудова почалася тільки в останній чверті XIX століття. У 1886 році вулиця була названа ім'ям Л. Сапєги, польського державного і громадського діяча, який багато зробив для розвитку Галичини. У липні 1940 року вулицю назвали Комсомольській, з 1944 - вулиця Сталіна, з 1961 - вулиця Миру, з 1991 - вулиця Степана Бандери.
Трамвайна лінія на вулиці - з 1894 року.
    Будинок № 1 побудований в 1890 році за проектом К. Яновського. Тут знаходилася казарма жандармерії. За часів буржуазної Польщі в будинку було воєводське управління поліції, зрештою - міське теж. 2-й відділ контррозвідки («двушка») займався боротьбою з комуністами.
Боковим фасадом будинок виходить на вулицю К. Брюлова.Раніше називалася Лопніцького. Офіційно тут розміщувався VI комісаріат поліції, а неофіційно - політична в'язниця. «Потрапити на Лопніцкого» - цей вислів багато що значило.

    У будинку № 3 на вулиці Бандери колись знаходився Нафтовий банк, заснований в 1913 році. У 1933 році його капітал становив півтора мільйона злотих - величезні гроші на той час.

    Будинок № 8 - колишній костел і монастир Марії Магдалини. Наприкінці XVI століття земельну ділянку входив в згадувану Сікстівку.
У 1600 році тодішня власниця А. Петроконская подарувала землю разом з двором і садом, із забудовами монахам-домініканцям. У той час ділянка називався «100 полів». Тут повинна була розміститися семінарія. Всупереч рішенню магістрату, ченці почали будувати дерев'яний костел. Міська влада запротестували - укріплене місце на горі, потрапивши в руки ворога, могло становити небезпеку для Львова. До того ж землі церкви не обкладалися податком. Одне слово, таке будівництво - прямий збиток. Дійшло до того, що в 1612 році натовп міщан розігнав будівельників. І все ж костел добудували - в 1615-1630 рр.. Але не дерев'яний, а в кам'яний. Будинок семінарії знаходився поруч і згідно з традицією - дерев'яний.
У першій половині XVIII століття семінарія і частина костьолу згоріли. Почалася добудова. Костел (те, що залишилося) став вівтарною частиною. Зведений новий фасад з двома вежами. До речі, це єдине культова споруда у Львові, під час будівництва якої врахували закони акустики. Неофіційно костьол називався «Домінікани за стіною».
     Під час секуляризаційним реформи Йосифа II в 1786 році костел зробили парафіяльним, а в монастирі була в'язниця для жінок легкої поведінки (закрита в 1922 році).
    У 1870 році вежі костелу увінчалися сучасними шоломами. Через десять років знизили рівень грунту і побудували сходи з терасою.Нині в костьолі - органний зал Львівської консерваторії, а в монастирі - корпус № 16 політехнічного інституту.

    Будинок № 11 збудовано у псевдоготичному стилі в 1883 році для школи. У 1914-1915 роках тут знаходився госпіталь російського Червоного Хреста.

    Будинок № 12. Головний корпус Львівської політехніки.Побудований в 1873-1877 роках за проектом Ю. Захаревича. В інтер'єрі - розписи за ескізами великого польського художника Яна Матейка, виконані його учнями. Політехніка виросла з трикласного технічного училища, заснованого в 1817 році. Згодом воно було переіменовано в Реально-Торгову Академію, а в 1846 році - в Технічну Академію. Назва «політехнічний» з’явилася в1921 році.
В установі викладання велося німецькою мовою. Це практично виключало доступ до навчання представників «нижчих» класів. У 1871-72 навчальному році ввели польську мову і тільки за Радянської влади викладання стало вестися на рідній мовою.Навчання в інституті коштувало дуже дорого. Крім того, для українців за часів буржуазної Польщі був встановлений «нумерус кляузус» - відсоткова норма відбору в інститут. Вона становила всього п'ять відсотків. У всі часи Львівська політехніка була кузнею висококваліфікованих кадрів. Нині в інституті навчається близько 30 тисяч чоловік. Для порівняння - в 1893 році в політехніці було 207 студентів. Інститут справедливо вважається одним з кращих в Україні.

    Будинок № 14 - середня школа № 1. До Радянської влади - єдина у Львові державна гімназія з українською мовою навчання. Вона заснована в 1787 році при університеті. Спочатку мова викладання був німецьким, з 1848 року - українським. У даному будинку гімназія знаходиться з 1906 року. На ті часи це було більше, ніж звичайний середній навчальний заклад. В умовах жорстокої національної дискримінації гімназія була єдиним джерелом підготовки кадрів з числа українців. Свого часу тут працювали А. Вахнянин, І. Верхратський, Ф. Колесса, М. Возняк, С. Людкевич, Д. Лукіянович. І її випускники можуть зробити честь будь-якій школі. Варто тільки назвати імена С. Тудора, В. Бобинського, Ю. Велікановіча.

    Будинок № 24 привертає увагу своїм трохи незвичним виглядом.Побудований він в кінці XIX ст. в 1913 році за проектом архітектора Ф. Каслер. Був відомий у Львові як «будинок Фінклера» - по імені його власника.

    Будинок № 28. 5-й навчальний корпус політехнічного інституту.Мало хто знає, що метал, використаний в його оформленні, - титан, той, що використовується для виготовлення броні космічних кораблів. Дивно, але проект розробили самі студенти.

    Будинок № 32 - колишній монастир св. Терези. Побудований в 1855 році. Протягом довгого часу тут знаходився експериментальний завод політехніки. Нині - кафедра автомобілів.

    Будинок № 91. Ділянка ця освоювався дуже довго. Спочатку він був у приватному володінні, а з 1881 року перейшов до міста.Спроба продати його з аукціону не вдалася - ніхто не хотів купувати суцільне болото. Тоді вирішили будувати школу. Проект був готовий в 1891 році. Зараз тут - середня школа № 55.





Від себе додам, що прямо за органним залом, як писалось вище, є навчальні корпуси політехніки. Так от, десь з рік назад там на третьому поверсі була пожежа, горіли якраз ті аудиторії, що знаходяться на межі із органням залом. Оскільки перекриття там старе, дерев'яно-глино-солом'яне, то після того всього часто під час пар можна було крім голосу лектора чути приємні мелодії того ж таки органу...
    Також, хто зауважив, навесні цього року було проведено таку собі рекультивацію кавалку подвір'я коло наукової бібліотеки. Повирубували дерева, вирівняли землю, встановили статую Матері Божої (прохання не обгажувати сей факт). Це робилось для відновлення історичної справедливості, адже ще до "совєтів" тут ця статуя стояла, а так як саме це місце свого часу було межею міста, то сама статую ніби благословляла всіх в'їжджаючих та виїжджаючих. Зараз студенти вимолюють оцінки)

Ось. Варто також зауважити, що там є досить розвинута частина підземелль, і зараз деяку частину з них використовують як склади, а інша частина або так далеко, що туди впадло щось таскати, або настільки мала, що там лиш людина пройде, і то зігнувшись. Найближчим часом постараюсь вициганити туди собі кавалок доступу, і прогуляюсь там із фотіком та фонаріком. Мейбі навіть звіт будьо)
Розшарити F VK G+
Нема нічого більш вічного за те, що обмотане синьою ізолентою.

reyka

  • Новачок
  • *
  • Повідомлень: 39
  • Рейтинг 9
  • Стать: Чоловіча
  • Воля або смерть..
    • Перегляд профілю
Re: Історія вул. С.Бандери
« Відповідь #1 : 10.11.2011 22:34:03 »
свого часу закінчував 55 школу, щодо підземель...є хід від ельжбети до ц.Юра.принаймні постійно обвалювався при вході на дитячий майданчик біля памятника С.Бандери.пару разів залазив.але через 100- 200метрів хід був замурований було то років 11 тому
Розшарити F VK G+
Мільйон сердець
одне биття
Карпати Львів
на все життя!!!