Закинута експериментальна школа поблизу Зони відчуження

Автор maxiWELL, 27.07.2020 13:42:27

« попередня тема - наступна тема »

0 Користувачі і 1 Гість дивляться цю тему.

maxiWELL

Пандемія ковіду змусила відкласти вилазки на невизначений термін. Це вже не кажучи про скасовані фестивалі, концерти і виставки. Але, схоже, новий коронавірус надовго із людством, якщо не назавжди, тож треба було думати, як повертатись до звичного ритму. Більшість людей нехтує дотриманням залишених карантинних обмежень, тому користуватись громадським транспортом небажано. А подорожувати і лазити хочеться! Отож залишався варіант поїздок на індивідуальному транспорті. А це не так-то й просто, бо знайомих з машинами мало. Та, на щастя, в своєму оточенні знайшовся знайомий сталкер. Однак організація і вибір об'єкту зайняли багато часу, бо знаходилися причини, щоб відласти поїздку.

Це мала бути перша за 4 місяці поїздка поза свого міста(!) і перша вилазка протягом крайніх 5 місяців(!). Вирішили поїхати до закинутої школи, що в одному із сіл поблизу Чорнобильської зони відчуження, яку примітив ще в 2014 році. Об'єкт небаянний. З гарною мозаїкою на фасаді. В інтернеті було лише два знімки з того місця. Тому цікавість і близькість до Зони відчудження інтригувала. Школа виявилась не звичайною, а експериментальною. І попри очікуваний понурий тлін, здивувались знахідкам. До того ж, будівля не засмічена. Саме тому координати не розкриваю. Тим паче, під час вилазки натрапили на охоронця Зони відчудження. Ну а на зворотньому шляху потрапили під дощ з грозою.



Не знаю, з чого розпочати, тому розпочну з самого початку. В блозі деякі моменти упустив і переплутав фотки місцями. Та й дорогу покажу окремо.

Почну з того, що синоптики обіцяли суху погоду. Опади, й то — короткочасні, намічались лише о другій половині дня. Місцями. Однак зранку зарядив дощ, який переріс у грозову зливу і трива три години(!). Але вирішили, що "матч відбудеться за будь-якої погоди".
До місця зустрічі ледве не плив.


Після дощу в моєму місті намило здоровенні калюжі.


Київ зустрів заторами.
На виїзді з Києва.


Частина маршруту пролягла по відремонтованій дорозі.


По дорозі в одному місці було багато лелек.


Чим ближче до Зони відчудження, тим спрямованіша реклама. Такого не очікував!


79 кілометрів від Києва. Міст через річку Тетерів поблизу Іванкова. Погода прояснилася.


Стан мосту поганенький.


Пам'ятник ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС. І бігборд навмисно поставили, щоб реклама туроператора була в кадрі.


Високовольтна ЛЕП 750кВ. Дуже схожа на 330кВ. Хіба що дротів більше і вище підвіс.


Село виявилось бадьореньким. Покинутих хат штуки 3-4, не більше.


Поки їхали, знов почали насуватися хмари.


Пообідали на зупинці. Повністю павільон не показую, щоб не палити місцерозташування. Надпис "1984", мабуть, свідчить не лише про рік побудови зупиночного павільону, а й школи.
Хоч зголоднів, їсти не хотілося. По-перше, щоб не затримуватися на дорозі, щоб зайвий раз не палитися (поки їли, проїжджала автівка туди-сюди). По-друге, підганяв дощовий фронт.


Оцінивши густу траву з колючками ожини вирішили пошукати стежку, або ділянку, де менше трави.


До комірки і шкільних майстерень не дійшли. Бо і палєво, і по зарослям не хотілось пробиратись. Та й якби затримались, до машини повертались би під зливою.


Школа. На вигляд схожа на будівлю 1980-х.


В дорозі були передчуття, що можемо на когось натрапити. Як виявилось пізніше, в школі ми були не одні.
Бінокль бачите?


Перед школою красиво 9особливо перед фасадом): берези, сосни, ялини.




Цю щакинуту школу було варто побачити хоча б заради мозаїки на фасаді.
На панно школярі і гасло Ілліча: "Учитись, учитись, учитись". В санаторії, в якому відпочивав мучився в дитинстві було написано інакше: "Вчитися, вчитися, і ще раз вчитися".


Ґанок весь поріс мохом. А він же гарно накопичує радіацію.


Фойє на вході.


На підлозі не одразу помітив артефакти. Якось не звик звертати увагу на мотлох під ногами.


А там виявився аркуш з правил дрожнього руху і кіноплівка чи діафільми.




Нажаль, саму плівку не рзглядав, бо колись вже фотографував плівку на просвічування (в кінотеатрі).


Зала перед бічним коридором (ліворуч від входу) і спортзалом.


Спортзал. Навіть вікна часткового зберіглися.




Туалети біля спортзалу. Помітно, що вбиральнею постійно користуються.


Бічний коридор першого поверху.


Дивна підлгога.  Думав, що це криві плити, але напевно, там йшов електричний кабель.


Очікував на понурий тлін, бо проводка геть видрана, віконні рами лише в спортзалі, меблів і освітлення нема.


Кімнати, й справді, порожні.






В декількох кімнатах на підлозі валявся мотлох. А я ж бачу погано, тому поки напарник не підказав, не помітив, що там купа шкільного приладдя — макети, плакати, папки, платівки, кіноплівка.


Мабуть, це був клас біології та хімії.




Молекули.


На стіні якимось дивом вцілів плакат з двигунами.


Його-то я сам побачив.


Кінець коридору.


Бічні сходи чомусь зруйнували.


Ну, що, на другий поверх?


Хол другого поверху. Там, де на першому поверсі двері, стіна, оскільки спортзала займає два поверхи.


В кімнатах теж нічого немає.


Хіба, що повиглядати з вікна. Цим якраз і займався чоп у сусідній кімнаті.
Проходячи коридором, в одній з кімнат помітив рюкзак на стіні — і тупо пішов далі, тому не бачив, хто там і не вступав в контакт. А напарник розповів, що там сидів вояка з біноклем, який начебто відпочивав (ага, так і повірили). Мабуть, вистежував сталкерів чи збирачів чорниці.


Краєвид на внутрішній дворик.


Коридор бічного крила на другому поверсі. Вже вдома, редагуючи знімки, помітив відблискуючу кулю в кінці коридору. Що це могло бути?


Діафільми і рукомийник.


Повністю другий поверх не досліджував, бо після запалу різко захотілося спуститись на перший поверх.


Як виявилось, на підлозі були портрети біохіміків, шкільні трафарети, плакати. І плівки.


Віконечко. Коли писав звіт у блог не здогадався, що це їдальня.


Бічний коридор за спортзалою.


"Чи не їдуть по нас поліцаї?"


Фойє першого поверху. Виходжу.


Перед школою хтось поскладав протигази.


Ялинкова шишка просто гіантська.


Фасад зараз деревами і кущами, але вхід до будівлі проглядається з дороги.


Коли від'їжджали, посилився вітер, захмарилось і стало похмуро.


Як тільки виїхали з села, розпочався дощ, який потім перейшов у зливу з грозою. Не візняв і не зафільмував краєвиди з помаранчевим небом на фоні насуваючої сизо-сірої хмари. А дощ не припинявся аж д пізньої ночі. Тому подяка напарнику, що недовелося мокнути під дощем.

Підсумки. Закинута школа ймовірно була експериментальною. Стан оцінив на 3+/4-. Сподобалось, що чисто (крім декількох пляшок з води) і не засрано. Також нема шприців. Шкільні плакати додали цікавості об'єкту. Шкодую, що відфоткав не все і облазили не всі корпуси — поза нашою увагою залишились майстерні і котельня. Але й так вийшло непогано. Звіт +/- вийшов такого об'єму, як і планував.
Хоча хотілося, звісно, побільше. Якби ж не запал, більша уважність і несприятлива погода.

Проте відзняв невеличке відео.


P.S.: Здійснилась мрія побувати біля ЧЗВ. Однак патрулювання до "ключки" шокувало.
Срака байрака!

Bottlehunter

Круто. З однієї тільки цієї зупинки можна зробити популярний туристичний об'єкт  ;D

Най жиє Гуцулія!

maxiWELL

Відео від напарника. У ньому показане навіть те, на що я не звернув увагу.

Срака байрака!

317 Гості, 0 Користувачів