У пошуках трубоукладчика:(

[Epidemik]

Нарешті фотографії у мене, і я готовий зробити звіт, присвячений походу на Красну, та пошукам трубоукладчика.

Почну з того що в понеділок 4го червня, приїхавши в м.Тячів поїздом Львів-Солотвино, пересіли ми на автобус Тячів-Лопухово, що відправлявся о 10:30, ціна білету до Усть-Чорної складала 21 гривень, враховуючи ціну багажу. Вирушило в похід нас 4.

в дорозі проїжджали участки де річка розмила дорогу, і асфальт звисав над водою


Прибувши в Усть-Чорну, залишили сумки в друга вдома, і на лігкє пішли гуляти по селі та найближчим лісам

Відвідали звичайно ж водоспад, що знаходиться трохи вище по течії "чорного звура" (як називають його місцеві), що протікає в центрі селища.

Від водоспаду піднявшись біля дачних будинків (в колишньому називалась ця місцевість "Дом отдиха"), вийшли на доріжку, яка лісом вивела нас до турбази Ялинка, що зараз в закинутому стані

Коли доріжка виходила з лісу на галявини, можна спостерігати з висоти, старий лісокомбінат, та річку протікаючу селищем

Вернувшись в центр селища, зайшли до друга в якого залишили сумки, випили чайку, запросили його з нами, і він погодився піднятись трохи згодом до нас наніч. Взявши в нього гітару, та докупивши деякі харчі, почали підніматись на полонину дорогою що піднімається біля селищного кладовища


Від самої Усть-Чорної за нами йшла собака, а на полонині приєдналась ще одна, згодом піднявся (прийшовши якраз на вечерю) і мій друг :)
Приємною компанією, з гітаркою під повним місяцем, насолодились перебуванням на полонині, і гарно виспались під звуки бурі яка почалась о 3 годині.









так так, під одним дахом з нами спала і наша няшка "цуцик" (що виявилась потім "Цуцкою", так як являлась самкою ;D ;D)

гарно виспавшись, побігавши босяком по росі, поївши, зробивши загальне фото на память і попивши чайку, вирушили в нелегкий наш путь))













На горі Гропа нас накрило хмарами і від неї, аж до колочави ми йшли в суцільному дощі.
дойшли ми нарешті і до трубопроводу, за яким десь неподалік сталась історія з трубоукладчиком, подробиці вкажу нижче, а на разі хочу продовжити, розповідь про наше невезіння, і про дощ і бурю, які чим дальше, тим сильніше бушували. Видимості ніякої, все промокше, і приблизно 16 км нічого цікавого крім сильного вітру що збивав з ніг, дощу, і мокрих речей.







Героєм дня визнано було нашу "Цуцик", яка дійшовши, з нами до Колочави, повернулась, і зникла в невідомому напрямку, очевидно повернувшись в Усть-Чорну.
Переночували в гостинної тьоті, яка напоїла чаєм, накормила, і приютила мокрих до нитки туристів. На ранок, у зв'язку з продовженням бурі, ми вирішили закінчити наш похід, і так і не покорили ні Стримбу ні Негровець, адже прогнози були ще гірші ніж ми очікували :(

Щодо трубоукладчика.вдалось взнати що це був Катерпіллер-Трубоукладчик з буром, що перевернувся з площадки на якій він стояв, із-за розмитого обільними дощами підґрунтя, але незадовго після того, поставлений на місце, мало того, щей в подальшому задіяний в укладанні газотраси. В процесі опитування дізнався, що слідів падіння, котіння, чи шо там мало б бути нема, навіть якщо і є щось подібне, то давно згладжене, заросше, і не схоже на місце якоїсь аварії чи як би це назвати. Так як карти в мене не було, бо знаю її як 5 пальців, вказати місце ціїї історії з трубоукладчиком людиною-очевидцем не вдалось, та і очевидець наголосив що і сам цього місця точно не показав би ні на карті, ні будучи присутнім з нами там, бо це було давно, і він не згадає:(

повний крах моїх мрій, нічого ми не знайшли, не пройшли всього запланованого маршруту, ще й неймовірно невдала погода під час половини нашого походу, спочатку мене гнітили, але потім якось змирився і радів хоча б тому що було, адже і так є що згадати, і багато чого встигли побачити, і пройти)

вразила невтомність і витримка дівчат, які ні раз не то щоб жалілися, а навпаки завзято йшли, веселили нас, і просто заставляли нас ними гордитися ;)