Ми в Пресі

Автор Golem, 09.07.2009 10:51:05

« попередня тема - наступна тема »

0 Користувачі і 2 Гості дивляться цю тему.

Roy

Meine Ehre heißt Treue

Bottlehunter

Вчора вийшов в ефір сюжет на Львів-ТБ (Я теж не чув про такий канал до цього) про закинуті будинки у Львові. Є там і коментар урбан-дослідників. В зйомках приймали участь Inkognito, Rufus та я.

Дивитися з 5:05 (Чомусь мені не вдається звичним способом проставити момент початку відтворення відео з Ютуб  ???)


Най жиє Гуцулія!

Lesyk

У понеділок ввечері зконтактувала зі мною журналістка 24 каналу - хотіли зняти бомбосховища Львова.
Зібралися у вівторок зранечку - я, Soulstorm, команда 24 каналу - і ми вирушили у бомбосховище, що на Садовій. Там виявилося підтоплено (не глибоко, але все-одно не комфортно, бахіл в нас не було), тому ми не продовжили інстал. Та, впринципі, це було не так важливо. Ми вирішили залізти в інше, де сухіше та мальовничніше - але на підступах до нього нас зустрів високий жирний хач (охоронець стоянки), котрий не міг звязати нормально речення, у котрому було б трошки більше ніж 2 слова (і то щоб сумарно не перевищувало 8 складів), верещав, виривав з рук журналістів їхні посвідчення... дурнувата, хоча весела ситуація. Ми намагалися вирішити це питання з безпосереднім керівництвом даного об'єкту - але це потребувало більше часу, ніж ми могли б на це потратити. Тому дуже не заморочувалися, а відправилися на один дуже цікавий об'єкт, що належить одному держпідприємству, де зараз працює близько 50 чоловік (а ще 20 років тому там було майже 1000 працівників  :-\), де було чудове, хоч і пошарпане - але доглянуте, сухеньке, світленьке бомбосховище. Там і відзняли весь сюжет.

От посилання на сюжет (ті, хто здогадуються про його місцезнаходження - будь ласка, не коментуйте у відкритій темі): http://lviv24.com/home/showSingleNews.do?na_lvivshhini_pereviryayut_bomboshovishha&objectId=81470

Власне отриманий сюжет дуже мало передає цього гарного бомбосховища, але в цьому немає вини журналістів - саме на цю тематику було виділено вкрай мало часу. Ну і мені ще треба вчитися і вчитися говорити на камеру  :)

Ну на цьому розповідь можна завершити, я попрощався з Soulstorm-ом, подивився серію серіалу "Справжній детектив" з Метью Макконахі в головній ролі, погамцяв, поринув у лоно снів... і мене зненацька (ну наскільки це слово доцільно використовувати щодо хроплящого мене о п'ятій вечора посеред підлоги) розбудив дзвінок з невідомого номеру.
Коли після 2-ох хвилин діалогу (тобто коли мені шось розказували, а я нічого не міг спросоння розібрати і лише угукав) я зрозумів, що зі мною спілкується журналістка ICTV, "Надзвичайні новини", вони також хочуть зняти матеріал. Я погодився, ввечері поспілкувалися з Soulstorm-мом, вийшли до консенсусу що будем показувати або Садову, або ще одне паскудне, жахливо затоплене сховище Автонавантажувача.
На наступний ранок ВНЕЗАПНО виявляється, що окрім ICTV ще хоче зняти матеріал СТБ, паралельно до цього мені регулярно приходять смс від ТРК Україна. Ну о*уїти млять, тєлєзвізда найух. Після швидкого обдумування ситуації я прийшов до думки, що Садова, котру оточують сотні малих підприємств немає великого сенсу відвідувати з трьома групами журналістів. Тому обрали наступний варіант, адже він знаходиться на деякій віддалі від подібних споруд, охорони, хоч він і затопленіший, і всередині там порожньо.
Ми походили по затопленому бомбарі з операторами ICTV та СТБ, розказали що знали, впринципі було весело та цікаво.

В результаті коментарі каналу ICTV давав Soulstorm -  от посилання на ролик: http://kriminal.ictv.ua/ru/index/view-media/id/57508
Я ж коментував для СТБ. Покіщо цей ролик я не знайшов, додам коли він з'явиться.
А от ТРК Україна - солідні мужики, тому їхній інстал обійшовся заходом журналіста на 15 см у воду та 2 реченнями тексту. Не знаю чи взагалі є сенс це відео шукати та додавати сюди.
Але, впринципі, не нам судити їхню роботу, вони ж виконують узгоджені з власним керівництвом дії, нічого їм зайвий раз ризикувати своєю чистотою та здоров'ям дорогої камери та іншого недешевого обладнення.

Ну що ж, я познайомився з цікавими людьми, весело провів час, заробив бонусних 7 грн 15 коп за вхідні дзвінки операторів, відмінних від істиннорасововірноголагучогонетягучогоЛАЙФу.
Soulstorm заслуговує файної пачки плюсів, адже проявив себе цілком адекватним та розсудливим посоном

Golem

Передивився сюжети, молодці. Майбутні телеведучі!

Мені теж подзвонила журналіст, але з Високого Замку. По тому ж питанню, бомбіки. Каже, що це зараз у всіх ЗМІ така тема :) Моя думка така: нема і не потрібно мати.

Бомбосховища задумувалися для того, щоб у випадку війни між двома ядерними державами персонал підприємства пересидів там найруйнівнішу фазу вибуху, вийшов і ще кілька днів продовжив працювати на оборонну промисловість. Цивільне населення в разі загрози атомного вибуху повинно було просто покинути міста і роззосередитися по країні, тоді проти них неефективно використовувати ядерну зброю.

Україна - не ядерна країна і стріляти по ній не будуть. Але у випадку загрози ядерного удару Україна все рівно не має чим відповідати. Тому нема сенсу продовжувати війну і тримати людей на підприємствах. У випадку загрози атомного удару нам потрібно здаватися. Відповідно, всі люди розбіжаться по лісах і горах. І відповідно запускати в Україну ядерну бомбу не буде мати сенсу бо це просто марнотратство, відповідно знову ж таки стріляти нема сенсу. :) І ніхто не буде цього робити, хіба що з вредності.

У випадку звичайної війни із застосуванням авіабомб і автоматів калашнікова, що сидіти в бомбосховищі, що в себе в підвалі - однакова ефективність. В підвалі навіть спокійніше, як на мене бо свій.

У випадку застосування хімічної зброї проти цивільного населення в містах, бомбосховища особливо не врятують нікого, бо фільтруючі елементи розраховані затримувати радіоактивні частинки з повітря, а не боротися з Зарином чи біологічними бацилами. До речі, фонити від фільтруючих еелментів  теж мало б порядно в разі чого :) Ну і навіть якщо б вони були нові, їх ресурс обмежений кількома днями. Так шо все сумно.

Всі ці бомбіки - це була ілюзія безпеки. Вони мають сенс для військових обєктів як ото під Цитаделлю чи командних пунктів. Коли персонал має в умовах війни функціонувати і віддавати прикази. І то вони всі з замкнутою системою рециркуляції повітря як було в бункері на Міжгірї. А не просто з баняками повними вугілля. Зрештою, в німеччині бомбіки переобладнують на житло, в Штатах їх просто ніхто в нові будинки не ставить.

У випадку реальної загрози війни можна або:
- Йти воювати
- Втікати у Польщу. Всього 100 км, година їзди. У випадку війни ми маємо статус біженця і віз не потрібно.
- Втікати в ліси, гори прихопивши побільше харчів.
- Лізти у свій підвал і труситися зі страху під час бомбардувань

Це моя думка яку я висловив журналісту. Має вийти в четверговому номері.
Дігери всіх країн єднайтеся!

STALKER

Explorer.lviv.ua знову на ЗІКу. В головних ролях Фозі і Sunkatalano. Дивитися приблизно з 24 хвилини.

Fozi

Через деякий час,після "екскурсії" ЗІКу, мені зателефонували з Нового Каналу.Така собі Глужко Марія. Я звичайно погодився зустрітися з ними. Зі мною пішов SHELTER, Sunkatalano і ще один знайомий. З самого початку я їх попередив, що зніматися не буду, а тільки познайомлю їх з ведучою і спокійно повернусь додому. Але все таки вирішив з ними пройтись до Садової. Це було того варто, давно я так не сміявся ;D Чого тільки варті її червні штанішки в яких вона лазила ;D Але, самий сік,був ще попереду. Як виявилось, репортер - бідолаха, в Лощині провалилась по пояс у воду. ;D
І ось, вчора вийшов їх репортаж ;D ;D Ну,сама його назва мене вже вбила! :D

Edge of a Revolution!!!

inkognito

   Ну Кляйна дійсно там під замовлення шили - на території швейна фабрика (будинок, що виходить на вул. Зоряну). До-речі, у Львові багато чого брендового під замовлення популярних брендів штопається- ця ж ВАТ "Тротолла" на Тобілевича чи ВАТ "Прогрес" на Жовківській. Це основний заробіток таких компаній, робиться це цілком офіційно. Такий собі аутсорс.
Resistance is futile

Indigo

ше одна публікація де взли світлини з експлорера.
http://tvoemisto.tv/news/pyat_pidzemel_u_lvovi_64221.html - Топ-5 підземель старого Львова
вирішив окремої теми не створювати. так як тут той самий зміст повідомлення

Bottlehunter

Ще минулого року Іван Федорич записав наше з Роєм інтерв'ю про Експлорер та дослідження всього інтересного, сьогодні воно нарешті змонтоване. Дивіться і коментуйте  8)

Най жиє Гуцулія!

Bottlehunter

Чудова стаття на Громадському про Дедміта-джуніора, львівські дахи та Експлорер. Вітаю!

http://www.hromadske.lviv.ua/dahamy-lvova-prygody-lvivskogo-rufera/3000/
Най жиє Гуцулія!

Roy

Моє нещодавнє інтерв'ю, цікава стаття вийшла - https://zik.ua/news/2018/03/14/zakynutyy_lviv_zakutky_mista_de_rokamy_ne_bulo_lyudey_1284301

Щоб не загубилась ;)

Лінк на PDF
Meine Ehre heißt Treue

Roy

Закинутий Львів: закутки міста, де роками не було людей

На початку 90-х років львівський «Кінескоп» годував 11 тисяч робітників. Величезні приміщення, безперебійний випуск продукції – на заводі кипіла робота, а її продуктами користувались сотні тисяч людей. Минули роки – і єдиний, хто нагадує про минуле підприємства – сторож, який час від часу тихо собі крокує серед кладовища лампових телевізорів і кінескопів. Життя тут вже нема.

Це – не перша і не остання львівська історія прикрого занепаду. Поруч з «Кінескопом» стоїть низка інших заводів, простих приміщень, стареньких квартир в центрі міста. Єдине спільне в цих історіях – одного разу там раптово обірвалося життя.

ІА ZIK поговорило із міським дослідником Андрієм Роюком (Рой, – Ред.) зі спільноти Explorer.lviv.ua Хлопець вже майже 20 років відшукує покинуті місцини Львова, де фіксує, як «помирають» колись великі або ж малі підприємства, житлові приміщення, заклади культури та розваг. Результати своїх вилазок він публікує на форумі та своєму Instagram.


– Андрію, я бачив багато твоїх фотографій і звітів з місцин, де ти побував. Там і Полтва, і різні старі (і не дуже) заводи, прості житлові будинки... Поясни, для чого це все? Чим можуть привабити покинуті об'єкти? Зокрема, у Львові.

– Знаєш, кожен по-своєму сприймає це захоплення. Мені не раз говорили: «Чувак, це просто фігня. Нащо ти взагалі цим займаєшся». Чесно, я розумію тих людей, які не вбачають чогось цікавого у покинутих місцях. Це абсолютно нормально.

Справді, цікаво гуляти Площею Ринок, дивитися на доглянуту, живу, якщо так можна сказати, архітектуру. Але нас цікавлять інші речі. Бо поряд з «вилизаними» будинками чи новими підприємствами, зазвичай, існує щось старе, розбите, на яке рідко звертають увагу. І воно просто існує паралельно з сучасністю.


А це, свого роду, «законсервована історія». Кожна закинута будівля, маленький підвал і горище – історія людини й цілої епохи. У Львові додамо до цього величезні покинуті промислові споруди, каналізовану в різні епохи річку, забуті військові об'єкти.

Заходиш у такі місця і будь-який артефакт відносить тебе у старі часи Львова, де ти ніколи не бував. Це може бути газета, якій поза сто років; цікава баночка з підприємства, яке зникло ще до нашого народження; старенькі апарати, на яких працювали наші дідусі.

І цього просто ніхто не бачить. Воно стоїть запилене, забуте і надзвичайно красиве. А головне – чекає, коли ж тут знову опиняться люди.

Айтішний «Кінескоп» і релігійний ЛАЗ

– Опиняєшся ти на якомусь покинутому львівському заводі. І що там робити? Все, напевно, розікрали...І єдине, що побачиш, – руїну

– Насправді, не завжди так. От недавно вдалося проникнути на львівський «Кінескоп». Виробничий корпус був майже збережений, а повсюди валялися купи кінескопів.

Найцікавіше, що на більшості території зараз розташовані ІТ-компанії, спортзали з різними зонами відпочинку. Сюди приїжджають забезпечені люди на красивих машинах з добрим доходом і хорошим життям.

Ти дивишся на це через мутні вікна крізь купи кінескопів і лампових телевізорів – і розумієш, наскільки все плинне. Ще колись тут все гуділо, бурлило і розвивалося. А тепер життя вирує навколо, та тільки не тут. Такий собі останній з могікан.


– І ви так просто залізли? Там жодної охорони немає?

– Охорона таки є, але ми з ними не зустрічались. Акуратно собі залізли і знімали все те, що треба. Чогось несподіваного не було. І фотографії вийшли дуже красиві.

– Ви завжди пробираєтесь, можна сказати, нелегально? Не було проблем?

– Ну чому, не завжди так. Якщо можемо домовитися – завжди це робимо. Класний приклад – недавно досліджували територію ЛАЗу. Зокрема – монастир кармелітів босих. До нас звернулися хлопці, які зацікавлені передати цю пам'ятку у державну власність. Разом ми звернулися куди потрібно і змогли потрапити на територію монастиря.


– Що ти там побачив?

– Якщо говорити про монастир – то це дійсно бомба. Він є реальним прикладом того, що радянська влада робила із архітектурною спадщиною духовного значення.

Костел насправді досить молодий – 1938 року. Але за цей час пережив багато чого. Його примудрилися розділити – зробили два поверхи. І, що кумедно, вийшло справді цікаве, таке атмосферне приміщення з великим актовим залом і арками по боках. Усі вітражі давно вже повибивані, повсюдно вставлені емблеми ЛАЗу. А спостерігає за цим всім не Ленін, а великий овальний Шевченко.


Усього сфотографувати нам так і не дали охоронці заводу. Суть в тому, що один поверх монастиря належить безпосередньо ЛАЗу, інший – ще одному підприємству «Укравтобуспрому». З останніми ми домовилися нормально. А охоронці з ЛАЗу почали собі кіпішувати і не дали дознімати.

Взагалі, ЛАЗ ми завжди потрошки «бомбили». Там розказували цікаві речі. Ще після закриття там полишали сучасні станки на цифровому управлінні. А поблизу на території так і чекав свого часу «НеоЛАЗ». Його зібрали на 80%, і завод закрився.

В «Укравтобуспрому» ситуація краща. Воно ніби було спільне з ЛАЗом, але зараз це дві окремі структури. Перша, якщо на хлопський розум, займається апгрейдом автобусів, і досі сяк-так працює. Хоч, по правді, дивлячись на ці всі старі вікна будівлі, працівникам реально доводиться несолодко.

– А що там з діючими заводами? Знаю, що ти теж не раз їх відвідував.

– Само собою. Повір, після багатьох покинутих заводів заходити на робоче підприємство – це просто бальзам на душу. Кілька місяців тому побував на стратегічному Львівському локомотиворемонтному заводі. Тут одне з небагатьох місць в Україні, де ремонтують вагони. Вражень – просто море.

Фактично, завод перебуває в місті. Такий собі острівець у мегаполісі. Навколо вулиці, рух, звичайне життя. А тут потрапляєш у величезні цехи, де горить вогонь, залізо кліпають, зварювання – потужні й масивні роботи.

Що приємно – люди дуже добре реагували на камеру. Усі були привітними, а начальники кожного з цехів детально розповіли про усі процеси. Такі вилазки – одне задоволення.

А ще є кумедна історія про цей завод. Його чомусь називають ЛЯПА. Працівники казали, що слово ЛЯПА пішло від того, що колись тут уся територія була в болоті. Цяп-ляп...Звідти й слово. Наскільки це правда – не знаю. Але кумедно і мило.

Купання в Полтві і чому Львів не стане Венецією

– Розкажи тоді за Полтву. Напевно, з усіх кількасот тисяч львів'ян мало хто за своє життя там побував. Яка вона і чи вартує терпіти випробування смородом, щоб там побувати?

– Чесно, Полтва – це нереальний екстрим. Я добре не пам'ятаю, скільки разів там вже бував. Але один раз можна рахувати як за десять. В загальному багато-де її обходив – залізав під Оперним і виходив на вулиці Стуса. Все, що міг побачити, побачив. На цьому свого часу поставив крапку.

Але-от чи вартує недосвідченим людям туди лізти – питання. Ширина бортиків, де можна ходити, міняється. Найширші мають десь метр, найвужчі – 10-15 сантиметрів. Зрозуміло, що рухатися треба дуже повільно і обережно. На додачу, слизько і запах досить особливий – голова паморочиться. Тому можеш сам не зрозуміти, як станеш одним з небагатьох щасливчиків, який скупається у побутових стоках.

– Добре, а якщо таки пощастить, і впадеш в Полтву, до прикладу, біля Оперного. То де випливеш?

– Ну, точно тобі сказати не можу. Але з таким успіхом реально виплисти за залізничним мостом на Чорновола. Там вже десь реально зможеш зупинитися.

Розумієш, Полтва закута у кам'яний жолоб. Там все гладке, обліплене різними цікавими речами органічного походження. Тому, як би не хотів, але зупинитись тут складно. І будеш ніби в унітазі. А течія річки досить потужна через постійні побутові стоки. Плюс в Полтву стікають відходи жителів Сихова через величезний колектор тунельного типу.


Попри це, є й любителі скупатися в Полтві. Свого часу київські дігери робили сплави всередині каналізації на надувних човнах. Один з хлопців кілька разів добряче падав, але був дуже щасливий. Тому як вже падаєш – посміхайся і розслабся.



– У Львові час від часу говорять, що класно було б відновити Полтву. Там львівська Венеція і все таке. Як думаєш, це можливо зробити?

– Чесно, таке говорити взагалі несерйозно. Десь 70-80% води у Полтві – відходи людей, а решта – природна вода. Тим більше, каналізація у нас не розділена на дощову воду і побутові стоки.

Колись річка живилася різними живими струмками – Пасіка, Залізні Води. Але всі ті пагорби з часом забудували, і води там стало набагато менше. Навіть один з потічків, який колись тік на вулиці Кримській. Він був доволі повноводний. Але під час різних забудов його кинули в трубу – він майже пересох. Таке ж саме із Зеленим Оком – той каскад озер нормально вже не живиться.

– Тобто, відновити Полтву – неможливо?

– Окей, спробуємо ми відновити Полтву. Це можна, але буде текти просто гівно і страшно смердіти. Власне, тому й закрили річку, бо смерділа.


– В такому разі можна ж зробити каналізацію, окрему від Полтви? Чи це надто громіздкий процес?

– Сумніваюсь, що таке зможуть колись реалізувати. Уяви – всі вулиці будуть перериті (а треба буде глибоко рити), а ще колектори старих будинків... Це буде глобальна невирішена проблема. Та й Львів, по суті, перебуває на болотистому ґрунті. Якщо неглибоко ритимуть, буде небезпека для будівель – при роботі на малій глибині фундамент буде тріскати. Вже вистачило досвіду із львівським підземним трамваєм.

Забутий кінотеатр і аварійні будинки

– Не раз бачив в тебе фотографії із різних закинутих квартир у центрі міста. Поясни, звідки у центрі міста можуть взятися покинуті квартири? Не можу збагнути.

– Насправді в центральній частині Львова є дуже багато закинутих будинків. Почнемо з того, що значна частина споруд у центрі – в аварійному стані. Там, як правило, колись і робили капітальні ремонти за радянської влади. Але багато в чому вони були варварські та зовсім неякісні.

Зараз у таких будівлях осідають капітальні стіни, дерев'яне перекриття згниває, а сходова частина руйнується. Люди стараються звідси просто з'їхати, поки ця споруда із сюрпризами не розвалиться. Ця ситуація добре грає на руку різноманітним підприємцям.

– Що ти маєш на увазі за підприємців?

– Дивись, на вулиці Шевській один будинок спіткала цікава доля. Він був чотириповерховий: на першому – магазинчики, на другому – жили люди. Все решта – гуляйвітер. Жили безхатьки, які засмітили весь простір, де перебували. На сходовій клітці місцями були дірки. В основі будинку була серйозна тріщина, куди міг поміститися кулак. Не найкращі умови для життя, правда?


От, люди відселилися. І будинок одразу пішов в оборот. Розумієш, простіше це викупити якомусь власнику, який хоче зробити чи готель, чи ресторацію. А людям придбати чи дати гроші на нові квартири, хоч і не завжди так роблять. Тоді в будинку залишають основні стіни, відновлюють перекриття – і він вже служить по-новому.

Справа може бути ще одна будівля. Поки існує вона, домовляються за першу. А в третій (теж сусідній, – Ред.) за цей час вже всі виселяться. Таким чином ряд споруд повністю викуповують. Знаю кілька от-таких варіантів.

– Можеш пригадати, куди востаннє проникав на такі закинуті квартири? Що там побачив?

– Було це буквально недавно. Це – типовий покинутий будинок в центрі Львова, триповерховий (зазвичай дослідники не розповідають, де саме розташовані місця, щоб уникнути навали металхантерів та інших вандалів, – Ред.)

Попали ми туди трохи дивно – знайшов досить гнилу драбину, і ми з напарником через балкон залізли на другий поверх. Поки ліз, половина балкону піді мною прямо взяла і обвалилася. Але на стареньке горище нам вдалося попасти.


За тим сміттям, яке ми там знайшли, одразу зрозуміли, хто там ще давним-давно проживав. Були це євреї. Серед усього старезного мотлоху лежало багато літератури, газет на івриті. Точно знаємо, що у цих євреїв були родичі в Америці – знайшли старенькі американські консерви, повні пачки сірників зі США. Поруч лежали цікаві пляшки горілки Бачевських. Прийшли б трошки пізніше – такі цікаві артефакти просто викинули б. Бо будинок зараз реконструюють.

– Тобто на час вилазки ви були не самі?

– Та ні, звісно. На першому поверсі були робітники, щось собі робили в одному приміщенні. Решта квартир були покинуті, то вони собі й зробили там кімнати відпочинку – перекушували, чвертку випивали.

Коли ми залізли – нас не побачили. А-от злізати через балкон, який наполовину обвалився, вже не хотілося. Тому мали евакуйовуватись через робітників. Словом, ва-банк.

В той час чоловіки собі спокійно оббивали стіни, і точно не очікували побачити когось іншого. Слів було небагато, все розповіли їхні квадратні очі. Робітники не розуміли, як тут взялися люди, якщо будинок стоїть сам по собі, а внутрішнє подвір'я було закритим. Ну й поки вони відходили з шоку, ми швиденько усунулися.

Але одного разу сталась цікавіша ситуація. Якось вдалося проникнути на територію покинутого львівського кінотеатру, який закрився десь на початку 2000-х. Ще, коли було мені 6-7 років, ми за татом ходили туди на «Тома і Джері», «Бетховена». І тут приходиш на те саме місце через поза 20 років. Дивні відчуття були.

Було там щось містичне. Ми трошки собі фотографували і на якийсь момент виключили ліхтарі (світло в приміщенні не працювало, – Ред). І тут чуємо – хтось встає і починає ходити. При тому: кінотеатр ізольований, додаткових приміщень не було. А напарник стояв біля мене і не рухався. Безліч питань – і так мало відповідей.

А саме місце дуже атмосферне. В тому плані, що ми звикли бачити людей у кінотеатрі. А тут панує тиша, яку не порушували вже майже 20 років. І це насправді заворожує. Заради таких моментів хочеться далі й далі займатися цією справою.

Ще буквально недавно побував в дуже специфічному місці – покинутій друкарні. На момент фотографій залишився там один директор, який, по суті, був і охоронцем.


Чим цікава друкарня – вона розташована у промислових приміщеннях будівлі початку ХХ століття, що додає певної родзинки до нього. Більшість вікон, дверей та перекриттів є автентичними та належать до зразків промислової архітектури того періоду.

Крім цього, потрапляєш місцями то на початок 2000-х зі старенькими комп'ютерами з 98 Віндовсом, у 80-ті зі стареньким «Електроном» та станками. Був і дуже оригінальний експонат – довоєнна механічна гільйотина німецького виробництва

Військові секрети і екскурсії
– До речі, а як щодо військових об'єктів. Ви ж теж їх досліджуєте?

– Як тобі сказати, ми справді знаємо трохи цікавого про військові об'єкти. Але з початком війни ні лазити, ні оприлюднювати фотографії не будемо. Бо ворог не спить. Ти прекрасно розумієш, що ці світлини можуть заподіяти шкоду державі. Тут варто бути відповідальним.


Колись ми лазили. З того, що можна говорити, – були на радіолокаційній станції «Дніпро», яка недалеко від Мукачева. Під час «холодної війни» ця система стежила за космічним простором, щоб виявити старт балістичної ракети противника, яка була направлена на територію СССР на відстані 4 тисячі кілометрів.

Хотіли ми туди проникнути нелегально. Але все було під колючкою, хоч і виглядало, як покинуте. Коли наша команда таки дійшла до головного входу, до нас виглянув майор. І, на диво, дозволив піднятися на антену і провів нам невелику екскурсію. А так більше за військові об'єкти говорити не хочеться.

– Скажи, за весь час ти вже дослідив реально велику кількість об'єктів – більшість львівських заводів, різні покинуті бази, бомбосховища, бункери. Тобі не набридло за стільки часу кудись проникати, фотографувати і про це писати?

– Ясно, з часом хобі притуплюється. Особливо, коли розвиваєшся, змінюєшся, дорослішаєш. Але, чесно, мені ще досі цікаво. Досліджувати можна не тільки Львів і область. Але й інші регіони України. А там на ціле життя вистачить.

Тим більше планую займатися екскурсіями на певні об'єкти. Ще всі карти не розкриватиму, ретельно поки готуюся. Попит, як бачу на прикладах друзів з Кривого Рогу та Києва, є. Та й сам періодично показую людям цікаві місця.

– А де саме збираєшся робити екскурсії?

– Тут зараз довго думаю. Перші пропозиції будуть по горищах та львівських підземеллях. Ми їх досліджували величезну кількість часу і точно маємо, що розказати. За Полтву не знаю – бо це досить небезпечно. Та Львів має й інші особливі місця, які можуть здивувати. І буде чудово допомогти зацікавленим людям відкрити для себе Львів з абсолютно іншого боку. Тим більше, що є команда досвідчених людей, закоханих в такі родзинки рідного міста. Ми маємо, що розказати і показати.

Синєокий Петро,
ІА ZIK
Meine Ehre heißt Treue

Golem

Пропоную тут збирати публікації про нас в пресі. Щоб з часом не загубилися. Почну з найсвіжішої

Лінк на PDF

Докладайте будь-ласка і свої матеріали також. Знаю що за десять років таких було немало
Дігери всіх країн єднайтеся!

Le-i-3o

Дякуючи Golem попав колись до газети, звісно що дуже гучно звучить заголовок, печери я не відкривав вона була відома, але дослідженням займався
Він копав, і ти копай!!!

Golem

Знайшов в себе раритетне відео як ми вперше попали в телевізор. 24 червня 2009 року. ТРК Люкс. Лощина.



Основна тема була тут Але там лінк вже давно не дійсний :( То ж я перезалив сюди до десятиріччя експлорера!
Дігери всіх країн єднайтеся!

Roy

Цитата: Golem від 31.05.2019 22:27:58
Знайшов в себе раритетне відео як ми вперше попали в телевізор. 24 червня 2009 року. ТРК Люкс. Лощина.



Основна тема була тут Але там лінк вже давно не дійсний :( То ж я перезалив сюди до десятиріччя експлорера!

А в той час, коли вийшов цей сюжет, я думав -" Ого! Як б класно було познайомитися з тими чуваками з експлореру"  :)
Жизнь)


Трохи ще своїх інтерв'юшок знайшов.
Більшість з них, як правило не зберігав, десь вони й загубились.

Стаття в Україні Молодій за 05.05.2012 про "львівські підземелля". Пахне наївністю)
https://www.umoloda.kiev.ua/number/2070/302/73780/

Лінк на PDF

Непогана інтерв'юшка на lviv.com`i
https://lviv.com/urban/vy-na-ploshhu-a-ya-v-kanalizatsiyu-hto-vony-lvivski-urban-doslidnyky/

Лінк на PDF

Як знайду, додам ще відосики.
Meine Ehre heißt Treue

Golem

Дігери всіх країн єднайтеся!

STALKER

Тільки що зграбив з ефіру Новин на UA Львів напевно першу частину наших з Големом сьогоднішніх інтервю, продовження в Новинах о 19.00 на UA Львів:


От і друга частина - розширена, з коментарем журналістки:


Ну і робочі моменти з сховища На Валах і трохи самого сховища:

STALKER

І ще один репортаж - тепер з каналу НТА, з сьогоднішнього випуску новин. В головній ролі: Голем, Сталкер і Святодій(зграблено мною з ефіру звісно ;D)

В відео вище - бекстейдж.

Roy

Стаття про нас в Галнеті - https://galnet.fm/pidzemellya-zakynuti-zavody-ta-vydavnytstva-lviv-yakogo-vy-ne-bachyly/
Інтерв'ю давали Стінгер, Зелена Миша та Рой :)

Лінк на PDF
Meine Ehre heißt Treue

236 Гості, 1 Користувач