Кладовища Західної України

Автор Bottlehunter, 20.06.2012 10:13:05

« попередня тема - наступна тема »

0 Користувачі і 1 Гість дивляться цю тему.

Bottlehunter

Ця тема - для опису та дослідження старих цвитарів нашого регіону - польських, єврейських, німецьких та руських. Кожен з них має свою цікаву історію, атмосферу та архітектуру.

Обговорення теми.

Микулинецький цвинтар в Тернополі

Місце на Вікімапії.

Знаходиться в північній частині міста, на вул. Микулинецькій. Був заснований 1840р. Не зважаючи на досить давній вік, тут збереглося не надто багато старих гробівців та кам'яних красивих надгробків. Напевно, це наслідки Другої св. війни, Тернопіль дуже постраждав унаслідок бойових дій. Ще одна особливість - старі польські поховання перемішані з більш пізніми радянськими, а то й сучасними. Можливо, "новоприбулих" захоронювали де було місце, щоб територія некрополя не розросталася занадто. Ще кинулося в очі - на багатьох могилах поруч з іменем людини вказано ким цей чоловік був за життя. Причому це стосується як нових так і старих захоронень. Професія стала ніби другим іменем і предметом гордості нащадків.

Ось що пише про Цвинтар Любомира Бойцун в своїй книзі "Тернопіль у плині літ":

ЦитуватиВулиця  Микулинецька,  яка  розпочинається вже за рогаткою, веде до тернопільського цвинта­ря, закладеного у 1840 році. Тоді це було нове місце   вічного   спочинку   тернополян,   вже   за міською межею. Тут могили тих, хто вірою і прав­дою служив Тернополю, — священиків, посад­ників, адвокатів, учителів.
У 1864 році на Микулинецькому цвинтарі виросла гарна простора каплич­ка. Фундаторами її були єзуїти. Однак потім вона перейшла у розпорядження тернопільського римо-католицького пароха. Тепер відновленою каплич­кою користується римо-католицька громада міста як костелом.
Окрему дільницю кладовища займають моги­ли Українських січових стрільців і тих, хто поліг у боротьбі за українську державність у 1918—1920 pp. Місце вічно­го упокою знайшов тут генерал УГА Євген Мєшковський (Мишковський), важко пора­нений під Чорним Островом. Збереглись могили Володимира Лучаківського, Володимира Громницького, Володимира Калина. Старий цвинтар — місце спочинку славних тернопільських родів. Але багато з цих корінних міщанських родин загинули у таборах більшовицького "Гулагу", а хто й у пе­кельній дорозі "на Сибіри". Про жахливий злочин "червоних визволителів" нагадує впорядкована те­пер братня могила розстріляних на початку липня 1941-го у тернопільській в'язниці. Під час поховання жертв у липні того року несли вінки від українських і польських ор­ганізацій. Спільна скорбота і жаль тоді об'єднали їх. Хоча потім було немало взаємних дорікань і образ. Довший час про братську могилу, як і про стрілецькі похован­ня, не можна було й згадувати. Але пам'ять народу не вбити навіть "розритими могила­ми". Старий цвинтар чекає на свій некрополь, який був би даниною шани, вдячності і пам'яті нашим предкам.

Кілька моїх недавніх фото:

Цвинтарна каплиця











Солдатське поховання









Більше фото є на Пікасі.

Єврейський цвинтар у Тернополі

Знаходиться навпроти Микулинецького кладовища, власне отут.

Цитата з книги "Тернопіль у плині літ":

ЦитуватиНавпроти християнського цвинтаря видніється єврейське кладовище, як його називали у Га­личині, — окописько. За роки більшовицької вла­ди воно майже повністю зруйноване, хоча там похо­вано багато тих, ким гордилась тернопільська єврейська громада, і не тільки вона. Під час прове­дення жахливих фашистських акцій тернопільський рабин гордо пішов на смерть разом зі своєю паст­вою. Як свідчать старожили, тут, ближче до Дорошівки, були поховані жертви голокосту — євреї та військовополонені.

Кладовище знаходиться в досить занедбаному стані, рівні ряди плит поросли ожиною. Через територію проходить стежка. Деякі надгробки похилилися, крайні від стежки розмальовані місцевими мудрагелями.

Дуже гарно цвинтар описав вулкан отут. Не маю від себе що додати, хіба що кілька фото. Решта - на Пікасі.











Най жиє Гуцулія!

Bottlehunter

Цвинтар у Золочеві.

Переношу сюди фотки, що довший час лежали в нас в темі про Гавареччину. Старий Золочівський цвинтар вважається одним з найбагатших на Львівщині, має чотири збережені каплиці, дуже багато майстерно зроблених надгробків.

До речі, виявилося, що є така наука - Тафологія, наука про поховання. Кому цікаво, можна почитати, наприклад, тут.
















Тут на табличці напис "загинув трагічно", а на надгробку отака залізяка. Хто знає що воно таке? Снаряд?  ???








Най жиє Гуцулія!

Bottlehunter

Єврейський цвинтар в Калуші

Я був дуже вражений, коли випадково надибав на це місце. Катався на ровері в тих краях, і ось між дев'ятиповерхівками та занехаяними гаражами вигулькнув досить великий за площею єврейський цвинтар. Надгробки почорнілі, швидше за все, хтось вирішив спалити тут траву.

Місце на мапі.









Ось трохи інфи, взятої звідси.

ЦитуватиПерші згадки про появу у місті єврейської громади відносяться до XVII ст. Відомо, що в 1636 році у Калуському замку відбувся суд над євреями, які скупили багато будинків і землі, а податків, вочевидь, не платили. В 1663 році король Ян Казимир закріплює за євреями всі права і свободи нарівні з іншими мешканцями Калуша.
Єврейська громада завжди відігравала значну роль у розвитку міста. У 1825 році була збудована велика синагога. Приміщення, на жаль, не збереглося. В районі Загробища і сьогодні можна оглянути єврейський цвинтар. Там розташований пам'ятний знак на згадку про масові розстріли євреїв, які відбувалися в Калуші у 1941-1943 роках. За різними оцінками, тоді було знищено від 6000 до 8000 євреїв.

Знайшов кілька старих фоток кладовища, отут.





Най жиє Гуцулія!

Bottlehunter

Польський цвинтар в Яворові

Тихе і занедбане кладовище,нечисленні надгробки поруйновані часом. З одного боку межує з болотом та великою військовою частиною, з іншого стоять новобудови. Якась добра душа скосила тут траву та пообрізала гілки на старих деревах, але вивезти їх за територію руки поки не дійшли. На мене цвинтар не справив особливого враження. Кілька фото нижче.

Розміщення на карті.














Най жиє Гуцулія!

Roy

Старий цвинтар у Дрогобичі

Цвинтар цікавий тим, що тут є цікаві гробівці і пам'ятники не тільки польських родин, але й українських. Тут, на цвинтарі бачили ту згадку, коли дрогобицький край процвітав, за рахунок нафти і копалин.
Поряд з польськими, тут є гробівці заможніх українських родин, що зважаючи на перебіг історії, доволі незвично для нашого краю.
Поховання відбувалися з початку 19 століття. Більше про Дрогобицький некрополь можна почитати тут

Один з гарних пам'ятників, одразу біля входу








Цвинтар кілька разів добряче страждав від вандалів, останній раз найбільше. Багато могил було зруйновано, розбиті плити, пограбовані гробівці.
Вчора, як були там з Inkognito, бачили польських волонтерів, котрі приводили до ладу могили.


Що вандали не зруйнували - це зробить час








Цікаве призвіще


























Meine Ehre heißt Treue

Bottlehunter

Дослідження старих цвинтарів Західного регіону відобразилися в фотоальбомі Андрія Кіся «Сльоза і камінь», що вийшов нещодавно. Статтю про це я прочитав в Львівській газеті. Нижче наводжу її текст повністю.




Фотоальбом Андрія Кіся «Сльоза і камінь», що побачив світ у серії «Приватна колекція» літературної агенції «Піраміда», унікальний з кількох причин
Насамперед тому, що до проходів старими цвинтарями Галичини  з метою фотофіксації унікальної меморіальної скульптури кінця ХІХ — початку ХХ століття ніхто не додумався. А якщо й додумався, то результатів цієї праці немає для ширшого знайомства до сьогодні. Андрій Кісь, зробивши першу таку світлину років із 15 тому, «хворіє» на це заняття донині. І те, що остання знимка, яка потрапила до фотоальбому, має лише кілька місяців давності, аж ніяк не означає, що з появою книги Андрій облишить це заняття.

І річ навіть не в тому, що «високомистецькі твори народних каменотесів Галичини — неначе відлуння творінь Давнього Єгипту чи Шумерії, античності чи Ренесансу — засвідчують глибокий зв'язок української культури зі світовою». Для Андрія Кіся важлива внутрішня магія справжнього мистецтва високої проби, яке вони презентують.

«Ми часто захоплюємося світами, — пояснював автор на представленні своєї книги в Товаристві охорони пам'яток, — а не бачимо краси в себе під носом. А цю красу, коли йдеться про меморіальну скульп­туру, має здатність руйнувати не лише час, а й люди». А в передмові книги зауважив, що впродовж усього часу свого зацікавлення темою меморіальної пластики спостерігав «поглинання землею» каменю — цього, здається, незворушного міцного матеріалу. Так входить у землю  Христос з Бережан, почергово залишаючись  без голови, рук, ніг, тулуба. Ще донедавна на цьому ж кладовищі стояв торс із руками, знесеними до молитви, а навпроти на постаменті — його голова, створюючи таку собі сюрреалістичну композицію «Моління до власної голови». Нещодавно я вже побачив тільки самотній торс. Чи архангел Михаїл у лицарських обладунках, який то «сходить» з постаменту, то «виходить» на нього, щоразу втрачаючи якийсь уламок. Це знищення, окрім цілком реального виміру, має ще й метафізичний — зникнення на наших очах «культури каменю»

Отож книга «Сльоза і камінь» (куди увійшли пам'ятки  старих цвинтарів Тернопільщини, Франківщини та Львівщини) — водночас спроба зафіксувати для наступників ту «кам'яну красу», яка безповоротно гине, заклик для нау­ковців  поки не пізно взятися за її дослідження та опис, стимул для митців  осягнути цю красу, сприйняти душею.

Однак книга цікава ще й з точки зору рівня вміщених у ній художніх фото та як видавничий продукт. А цей рівень справді дуже високий. Андрій Кісь як фотоавтор, що вже давно зарекомендував себе як справжній поет світла й тіні, і цього разу не зраджує себе. Ісус Христос, Богородиця та святі на його чорно-білих світлинах постають у всіх візуальних нюансах. Але йдеться не лише про фотофіксацію, а й про мистецьку презентацію  того, що фотохудожник бачить.

«Свого часу Ван Гог писав до Тео, — говорив  на представленні фотоальбому художник Володимир Лобода. — «Усе належить мистецтву, а те, що не належить, — його просто не існує». Сіре, біле і чорне — ось гармонія. І тільки митець знає, як її досягнути. Андрій Кісь знає...»









Най жиє Гуцулія!

astrolon

Єврейський цвинтар в Белзі
Життя :::::::::::::::::::45%############## Comlete

Bottlehunter

Цвинтар села Вільшаниця, Яворівський район

Випадково під час недільної прогулянки надибали на неіснуюче кладовище неіснуючого села. Кілька старих дерев на роздоріжжі і давній кам'яний хрест, що проглядувався поміж високих польових квітів - останні свідки поселення, котре не так давно тут стояло.  Ось місце на карті.



Територія колишньої Вільшаниці знаходиться зараз частково на дні Яворівського кар'єру озера, а частково - в прибережному очереті. Це добре видно, якщо порівняти стару карту та сучасні знімки на Вікімапії. Село стало жертвою індустріалізації і сірчаного промислу. Ось я вирізав кусник польської карти і позначив кладовище у Вільшаниці на ній.



Як бачимо, цвинтар і церква біля нього стояли практично посередині села. Енциклопедія пам'яток Вікі каже, що дерев'яна церква св. Юрія (1715р.) була перенесена до Новояворівська. Зараз вона стоїть при в'їзді до міста, зі сторони Яворова. Фото з Панораміо.



Сам цвинтар перенесений в 2004 році в СМТ Шкло в рамках побудови рекреаційної зони на території сірчаного кар'єру. Про це свідчить пам'ятний хрест, встановлений тут. Про цвинтар у Шклі (чи перенесли, зокрема, старі пам'ятники туди) наразі невідомо нічого, я навіть не зміг знайти його на карті.



Добре зберігся тільки один кам'яний надгробок, встановлений ще 1898 року.







Кований знак, що висів при вході на цвинтар. Філософський напис каже: "Я був тим, чим ти є. Ти будеш тим, чим я є."



Земля провалилася на місці, де був колись гробівець.









Пройде ще трохи часу і природа повністю поглине це місце. Залишаться тільки кілька фото, маленький допис в архіві місцевої газети і густі квіти, що росли колись на доглянутих могилах.

Най жиє Гуцулія!

yar-79

То не земля провалилась, то "чорні" археолухи попрацювали...

Roy

Старий польський цвинтар у Житомирі

Будучи в серпні у Житомирі, в гостях у Lacert'и, відвідали цей цвинтар. Цікаво, на противагу західноукраїнським цвинтарям, вирішив поділитися фотографіями звідти.
На загал, можна сказати, що старі полські цвинтарі на наших теренах чимось схожі між собою, так і тут, але все ж, лише схожі. Дається взнаки багатий на геологію край - практично всі гробівці і памятники зроблені з високоякісного граніту, деякі з рідкісного чорного мармуру. В нас до прикладу, частіше фігурує вапняк, або інший, більш дешевший камінь.

Цвинтар за роки існування зазнавав суттєвих руйнацій та набігів вандалів. Чи не кожен великий родинний гробівець розбитий нелюдами, в пошуках наживи. Зараз цвинтар  в поганому стані, все заросло, дерева роками не підрізалися. Господаря не видно.


Цікаво, не головній алеї, поховання "в стіні".






На цьому цвинтарі кожен метр використаний, поміж старих польських могил, сутужно тісняться могилки радянського періоду.

аварійні дерева  :)
\

Величний гробівець з граніту і як не прикро - відкритий


Пам'ятник з лютеранського кладовища, яке поряд. Повністю заросло диким виноградом.










Чорний мармур


Зверніть увагу на рік поховання














друге життя пляшок ПЕТ, хтось робив таку красоту :)


Мур навколо кладовища виглядає грізно, але нажаль не зміг захистити некрополь від руйнівних рук людей.




Meine Ehre heißt Treue

Bottlehunter

Єврейський цвинтар. Чернівці

Монументальний і величний некрополь, площею біля 14 гектарів. Розташований на вул. Зеленій. Поховано тут близько 100 тисяч людей, надгробки за юдейською традицією щільно стоять один біля одного рівними рядами. За неперевіреними даними, кладовище було створене в середині 19-го століття. На початку 20-го століття євреї становили майже третину населення міста.

Про цвинтар розповідають цікаву історію: виявляється, десь тут похована книга... У юдеїв є повір'я, згідно якого книгу, в якій трапилася опечатка, потрібно захоронити.



Біля входу на цвинтар стоїть поруйнована синагога. Всередині практично нічого не збереглося. Ще кілька років тому над входом будівлі можна було прочитати напис "Цидук адин" (праведність суду).










Багато надгробків відрізняються багатством декорування і символікою. Символіка на плитах може означати як професію похованого, так і його соціальний статус і навіть ім'я. Як знайду доклад матеріал на цю тему, обов'язково викладу сюди. Над могилами найбільш шанованих людей побудовані каплички.

До речі, знайшов відповідь на питання яким чудом такий великий цвинтарр не був зруйнований під час Другої світової війни. Як виявилося, Чернівці в той час були під румунським керівництвом, тодішній бургомістр Траян Попович співчував євреям. Саме тому масові в той час розстріли часто замінювали на департацію. В 1945 році Чернівці були містом з найбільшим єврейським населенням в Європі.

















З верхньої частини цвинтаря відкривається чудова панорама Чернівців.



Оце і все наразі. Фото Роя можна подивитися отут.

Було б дуже добре, якби хтось зміг розповісти про традиції і символіку єврейських поховань. Зокрема хтів би-м знати, чому на деяких могилах стояли камінці.

Най жиє Гуцулія!

Alter

Оскільки пра-батьківщина євреїв - пустельні райони, могили рили там же ж, і відповідно від диких звірів, та і людей також, могилу заставляли камінням. Звідти і пішла традиція сьавити при відвідуванні могили камінчик або грудку землі, мол не забули, пам'ятаєм (див "Список Шиндлера" Спілберга, кінець, хоча сам фільм рекомендую до перегляду повністю та неодноразово).
Нема нічого більш вічного за те, що обмотане синьою ізолентою.

Bottlehunter

Руський цвинтар в Чернівцях

Величний та місцями занедбаний некрополь з цікавими надгробками, на який наклалися відбитки Румунської, Австро-Угорської, Радянської та сучасної доби. Розташований на вул. Зеленій, через дорогу від єврейського кладовища.

Трохи історії:

ЦитуватиУ першій половині ХІХ ст. спостерігається значний приплив до Чернівців нових жителів, чисельність яких зростала. Вони безкоштовно отримували земельні наділи, кредити під забудову тощо.

Хоч Чернівці зростали, але вони довго залишалися невпорядкованими. І як наслідок, у місті виникла серйозна санітарно – епідеміологічна проблема, пов'язана зі спалахом холери на Буковині, а всі кладовища знаходилися в межах міста, що було дуже небезпечним для його мешканців. У зв'язку з цим підшуковуються місця, зручні для облаштування кладовищ, які були б безпечні із санітарно-епідеміологічних міркувань.

У 1848 р., коли громадськість міста звернулася до муніципалітету з проханням перенести місця поховання євреїв на інші пристосовані для цих цілей ділянки, виникло питання стосовно старого християнського кладовища, яке було переповнене і знаходилося близько від помешкань. У квітні 1850 р., згідно з рішенням Буковинської окружної управи, була створена спеціальна комісія, що складалася із представників усіх існуючих тоді у Чернівцях релігійних конфесій, якій дали доручення розглянути справу щодо переносу і розширення кладовищ. 25 вересня 1855р. крайовий начальник Вінклер домагався розташувати кладовища для померлих від холери на пагорбі Гореча і в кінці гори Домінік. У 1866р. на Горечі розмістили такі кладовища : Римо-, греко- та вірмено - католицьке ; Православне ; Євангелістське ; Іудейське .

Ще в 1831 р. під час епідемії холери на пагорбі Гореча були закладені перші поховання померлих від цієї хвороби городян .

Ми потрапили на цвинтар вже під вечір, трохи змучені і переповнені враженнями від Чернівців, тому й не гуляли тут довго. Крім того, вже вечоріло. Неприємно здивував стан багатьох могил - цінні архітектурні пам'ятки стоять занедбані, посеред невикошеного бур'яну. Деякі надгробки розбиті, доводилося навіть бачити відсунуті масивні кришки гробівців та людські кістки всередині. Бр-р-р! В інтернетрях знайшов спробу пояснити такий стан речей:

ЦитуватиБачила я на християнському кладовищі цілі фрагменти розбитих старих пам'ятників, відкриті склепи, засмічені каплиці, зсунені й розбиті важкі могильні плити з залізними кільцями, заповнені водою (помилка ще тих копачів) глибокі могили, видертий з землі простий чорний хрест (можливо, була могила небагатої людини, а тепер "вільна" ділянка). Бідні поховання австрійського і румунського періоду постраждали найбільше в цьому конфлікті живих і мертвих - їх просто-напросто вже немає.

Зсуненим і розбитим могильним плитам знайдеться декілька пояснень. Є в Чернівцях медінститут. Ще за радянських часів ходили чутки, що для студента-медика мати чужий череп у власній колекції - питання честі. Спускались в склепи і ворушили старі труни в пошуках скарбів "джентльмени удачі" радянського періоду.

Капіталістичний лад приніс нові проблеми: багато сміття, територія не охороняється, майже не доглядається і мало впорядкована, не всі старі могили вхожені, не ведеться перелік і реставрація архітектурно-історичних пам'яток. Взагалі, вкрасти непомітно для громадського загалу можна багато чого. А чужу могилу - не завжди. Коли серед монументальних надгробків початку XX століття з'являється свіжий сусіда, то сумнівів не виникає. Єдине питання: чому живим не жаль знеславити свого родича, об'явивши його крадієм перед кожним перехожим?

Під час наступних відвідин Чернівців планую повернутися на це місце та грунтовніше оглянути все. А поки що кілька знимків.



















Най жиє Гуцулія!

Bottlehunter

Кладовище в Стрию

Цвинтар розташований на вул. Нижанківського,  недалеко від Залізничного вокзалу. Старих красивих пам'ятників тут не так вже й багато, але кожен з них вражає оригінальністю та віртуозною роботою майстра.  На жаль, ніякої інформації про історію цього місця не знайшов, тому буду дуже вдячний, якщо хтось доповнить тему.















Альбом на Пікасі

Обговорення, нагадаю, тут.
Най жиє Гуцулія!

Bottlehunter

Маленький цвинтар маленької Бібрки розташований на пагорбі при в'їзді в місто зі сторони Львова. Старі пам'ятники добре збережені та доглянуті, цікаві насамперед своєю автентичною архітектурою. Місце на мапі.

Капличка на цвинтарі



Майже всі пам'ятники кінця XIX - початку XX століття виконані в ось такому стилі.









Частину центральної алеї займають склепи, нові та старі





Калина і свіжий сніг - червоне на білому







Чорно-білі фото на старих хрестах. На одному був зображений веселий усміхнений вусань. Напевне, таким його запам'ятали рідні та близькі.







Най жиє Гуцулія!

goom

Декілька фото з м. Стрий.

Le-i-3o

У Кременці є цікаві козацьке і єврейське кладовище

Ось найшов пару фото на теренах інтернету
Козацьке датуєтся 1648-1651 роками:






А єврейське 14 століттям





Тре туди однозначно навідатись :)
Він копав, і ти копай!!!

Bottlehunter

ЦитуватиУ Кременці є цікаві козацьке і єврейське кладовище

Йдеться про Кременець Тернопільської області? Чим туди добратися можна?
Най жиє Гуцулія!

Le-i-3o

Так саме той.

Bus.com.ua каже що є прямий автобус зі Львова, орієнтовно на 11 годину можна бути у Кременці, вартість близько 60 грн. Але автобусу назад на Львів чомусь не видає ???

Інший Варіант це до Тернополя потягом а там автобусом на Кременець, це менш зручніше проте оптимальніше по часу. Щодо вартості то автобус до Кременця з Тернополя порядка 24грн. потяг будеж залежити від того яким з них їхати.

Я саме зараз займаюсь плануванням такої поїздки, окрім замкової гори з руїнами замку у місті є багато інших архітектурних памяток.
Він копав, і ти копай!!!

Bottlehunter

Гарна стаття в останньому числі Високого Замку про старий Івано-Франківський цвинтар. Ось він на мапі.



Най жиє Гуцулія!

270 Гості, 0 Користувачів