Кладовища Західної України

Автор Bottlehunter, 20.06.2012 10:13:05

« попередня тема - наступна тема »

0 Користувачі і 1 Гість дивляться цю тему.

VeNick

Кілька фото з Івано-франківського цвинтаря, був там кілька років тому
УКРЗАЛІЗНИЦЯ

Roy

Єврейський цвинтар у Немирові. (Львівська область)

Не маючи улюбленої фотокамери під боком, вирішив зняти відео про це чудове місце на мильничку.
Цвинтар в непоганому стані, поруйнований хіба де не де плином часу.

Meine Ehre heißt Treue

Le-i-3o

Єврейське кладовище у Роздолі(Старий Розділ)
Мав нагоду разом з GreenLion відвідати його на цих вихідних.
Вся територія кладовища огородженна, зачиняєтся фірткою, попри це хтось заганяє туди овець і корів і там вони пасутся

побачене мене дуже обурило, неможна так зневажливо ставитись до такого місця.

Якщо оглянути всю територію то кількість збережених надгробків можна оцінити як 30%.

Ну і декілька фото що і як збереглось
































А ось Фото Синагоги, тепер приміщення кимсь викуплене і там вже пару років нічого не роблять.
Він копав, і ти копай!!!

Bottlehunter

Відео про неіснуючий тепер єврейський цвинтар в Тернополі.

Най жиє Гуцулія!

Bottlehunter

Старий цвинтар у Винниках

Місце на мапі.

Цвинтар розташований поміж двома горбами, і він якийсь такий... затишний чи що? Якщо взагалі це можна сказати про кладовище. Принаймні в теплий і тихий літній вечір, коли я там побував, саме так і було: тихо і затишно. Красивих старих надгробків не є багато, напевно, з часом на місці старих поховань постали нові. Ось що каже про цей цвинтар   Андрій Байцар, Доцент ЛНУ ім. І.Франка:     (<a href="http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-648">Оригінал статті</a>)

ЦитуватиСтарий винниківський цвинтар заснований у кін. XVIII ст. До сьогоднішнього дня збереглися залишки надмогильних плит датованих поч. XIX ст. До цього цвинтар знаходився біля сучасної церкви Воскресіння Христового (1842 р.), яка була збудована на місці старої дерев'яної церкви (1515 р.). Раніше померлих хоронили біля церкви. Вперше документально зафіксовано існування при церкві цвинтаря у Винниках у 1753 р. Церковний візитор, описуючи парафіяльну церкву Воскресіння Господнього, згадав про церковний місцевий цвинтар.

Протягом багатовікового періоду похоронено не одне покоління жителів, їх могили після ліквідації при церкві цвинтаря австрійським урядом, були забуті і затерлися в пам'яті винниківчан.

І кілька моїх фото:







Пам'ятник воякам Січового Стрілецтва, споруджений 1922р. Скульптура зображує кулю між двома хрестами.










Німецький цвинтар у Винниках

Але є у Винниках ще й інший старий цвинтар - німецький. Я знайшов його випадково, коли розглядав Вікімапію - ось тут

Ось що каже про кладовище А. Байцар:

ЦитуватиНімецький винниківський цвинтар (сьогодні парк на вул. Сахарова) діяв з 1785 р. по 1944 р. Хоча з 1940 р. корінних німців вже у Винниках практично не залишилось, але під час воєнних дій 1941-44 рр. німецьке військове командування дало наказ хоронити військових на цьому цвинтарі. На поч. 1950-х рр. ці військові поховання по-варварськи були сплюндровані радянською владою. На сьогоднішній день збереглось лише з десяток поховань, і перебувають вони в занедбаному стані.

Про занедбаний стан - це дуже м'яко сказано. Рештки старих надгробків ховаються в бур'яні, де-не-де стоять новіші дерев'яні хрести. На старих деревах гніздяться ворони, і все внизу вкрите їхнім послідом. Дуже шкода, що це місце так погано збереглося.

Взагалі, це цікава тема - галицькі німці, що жили колись на нашій землі. Я пам'ятаю старий німецький цвинтар в одному з сіл біля Болехова. Цікаво, що зараз там залишилося.
А дехто проводить екскурсії такими місцями, наприклад.












Старий цвинтар у Давидові

На карті.

Напевне, його бачили всі, хто їхав зі трасою на Франківськ через Давидів. Невеличкий цвинтарик, де ховали жителів Давидова та сусіднього села Гончарі. Так каже меморіальна таблиця. Нічого такого особливого там не побачите, але територія завжди доглянута, бур'яни викошені.









Най жиє Гуцулія!

Bottlehunter

Цікаву та інформативну статтю про символіку надгробків на єврейських кладовищах знайшов на Тексти.org.ua Автор тексту та фото Дмитро Панаїр. Текст повіністю копіюю до нас, щоб не згубився в плині тисячоліть  ;)

"Польові" дослідження велися на окописьках Сатанова, що в Хмельницькій області та нашого Городка.


Таємниці єврейських кладовищ

Старі єврейські цвинтарі одні з найцікавіших, і на жаль, маловідомих пам'яток історії України. Більшість «неєврейських» путівників про них навіть не згадують. Хоча у Празі, наприклад, жодна екскурсія містом не обходить старий єврейський цвинтар. До речі, не варто хмикити від словосполучення «українські історичні пам'ятки» вжитого до єврейської спадщини. Це дійсно невід'ємна частина нашої історії. Адже культура українських євреїв розвивалася саме на нашій землі і увібрала у себе чимало елементів української народної культури. Дослідження символіки надгробних барельєфів закинутих єврейських кладовищ.

Текст, фото, промальовки: Дмитро Панаїр


В оздоблені тих же мацев, про які йдеться у цьому дослідженні, легко помітити вплив і навіть пряме повторення традиційних українських орнаментів. Зі своєї сторони, сучасні єврейські історики досліджують побут, типажі та одяг тогочасних євреїв по... українських православних іконах. Давні художники, зображуючи біблійні сцени (наприклад, народ вітає Ісуса в Єрусалимі), за взірець античних юдеїв брали своїх сусідів, ретельно змальовуючи їх зовнішність та одяг та будинки. Тож, лише на перший погляд здається, що культура українських євреїв була чимось абсолютно відокремленим та «чужим».



Мало хто знає, що в Україні є об'єкти, які мало чим поступаються всесвітньо знаменитому старому єврейському некрополю в Празі (там, наразі, найстаріше поховання датується 1439 р.). Наприклад старий цвинтар у Сатанові (Хмельницька обл.). Найдавніший надмогильний пам'ятник (еврейською – мацева, мацейвос, мацевот) там датується 1576 роком! В украіні більш давній є лише на Львівщині у Буську (1520 р.). Крім того, враховуючи що Сатанів довгий час був своєрідною «єврейською столицею» усього Поділля, тут поховано чимало відомих і дужне поважних людей. Відповідно і пам'ятники там непрості.

Цвинтар у моєму рідному Городку (той самий) правда не такий старий – там надгробки "лише" XVIII-ХХ cт.

Єврейські мацевот цікаві не тільки своїм поважним віком, але й високохудожнім різьбленням по каменю. Особливо красиві надгробки з XVIII до самого початку ХІХ ст. – на цей час випадає пік розквіту різблярського мистецтва. Це справжні високохудожні шедеври, які залюбки виставили б найпрестижніші світові музеї.

Надгробки в юдаїці – це пам'ятки з досить «багатошаровим» значенням. Тут і дуже цікаві, часто поетичні епітафії (у більшості випадків у написах бачимо або пряме цитування, або натяк на тексти із священних книг євреїв) і оригінальні вишукані барельєфи, кожен з яких несе багатюще смислове навантаження. Варто зазначити, що релігія забороняє євреям зображувати людей. Тож у давнину «портрет» покійного, його звички, професію, родовід, характер тощо, зазвичай «зашифровувався» різними символічними зображеннями. Саме значенню цих барельєфів і присвячене дане дослідження.



Лев – чи не найпопулярніше зображення на мацевах. Тут нічого дивного. Адже в юдейській традиції саме ця тварина уособлює єврейський народ. Лев – символ коліна Ієгуди (всі сучасні євреї походять з колін Ієгуди та Біньямін). Леви зустрічаються, як самі собою (поодинці та парами), так і у поєдинку з єдинорогом. Поєдинок лева з єдинорогом дуже поширений сюжет в єврейському мистецтві. Такі сюжети прикрашали давні манускрипти, використовувалися у розписі синагог тощо.
У єврейській традиції поєдинок лева та єдинорога символізує очікування приходу Мошиаха – Месії.

Нагадаємо, що після смерті царя Соломона (близько 928 р. до н.е.) єврейська держава розділилася на дві: Іудею та Ізраїль. В Іудеї опинилися коліна Єгуди і Біньяміна, а інші десять колін склали населення північного царства Ізраїль. Як це часто водиться між сусідами, - царства ворогували. Ворогували аж поки у 721 р. до н.е. ассірійський цар Саргон II захопив столицю Ізраїльського царства Самарію і вигнав у полон його жителів. З цього моменту десять із дванадцяти колін Ізраїлю зникли з історичної арени.

Боротьба лева (уособлення Іудеї) та єдинорога (уособлення Ізраїлю) на барельєфах нагадує про ту давню ворожнечу та натякає про майбутній прихід Мошиаха, після якого це протистояння закінчиться, 10 «загублених» колін знайдуться і весь єврейський народ знову об'єднається.

А ще лева зображували на могилах людей, що мали ім'я Лейб (Лев).



Очікування приходу Мошиаха зашифровано ще у одному давньому надгробку, який можна побачити у Сатанові. Тут зображено ведмедя з квітучими галузками у лапах. Цей сюжет теж широко відомий в єврейському мистецтві. Галузки спочатку роз'єднуються, а потім з'єднуються над головою тварини. У цьому випадку вони символізують спочатку роз'єднання, а потім об'єднання усіх колін Ізраїлю після приходу Месії. Правда, в Сатанові бачимо лише лише натяк на з'єднання галузок. Швидше за все майстрові-різбляреві не вистачило місця. Ці паростки, також, символізують Дерево Пізнання та Дерево Життя.

В Сатанові та Городку зустрічається ще один, досить розповсюджений у юдаїці «ведмежий сюжет» - два ведмеді, які несуть на жердині грона винограду. Ведмеді з виноградом це біблійні розвідники, які повертаються до єврейського народу в пустелю з доброю звісткою про родючість Ханаанської землі (нагадаємо, що у євреїв зображення людей на той час були під суворою забороною, то ж замість них вирізали ведмедів). Виноград тут символ родючості та багатства.



В Сатанові є два, майже ідентичні пам'ятники з ведмедями та виноградом. Два таких надгробки є і в Городку. Один із них дещо випадає з традиції. Ведмеді тут зображені у досить специфічному, абстрактному, стилі (див. фото), а замість винограду бачимо якусь незрозумілу конструкцію. Такі «абстрактні» ведмедики, на відміну від реалістичних, - величезна рідкість.

Ведмедів найчастіше зображували на надгробках людей які мали ім'я Дов або Бер – тобто Ведмідь.

В Сатанові та Городку можна побачити ще один, надзвичайно рідкісний для єврейських надгробків сюжет – медальйон, де зображено трьох зайців, які біжать по колу. Подібні зображення на мацевах відомі лише в Сатанові, Городку та сусідньому Смотричі. Більше такого немає ніде.



Це медальйон-головоломка. На перший погляд здається, що кожний заєць, як і належить, має два довгих вуха. Але, придивившись, бачимо, що кожен з них одночасно... зовсім без вух! На медальйоні вирізьблено три зайці і, одночасно, три вуха на усіх. Виходить, що вуха кожної з тварин одночасно належить двом сусіднім. Цей заячий сюжет досить відомий у світі. Найдавніші такі зайці знайдено в Китаї (їм понад 2 тис. років!). Цей сюжет зустрічається і на давніх арабських монетах та посуді. Такими медальйонами прикрашено і багато середньовічних соборів у Західній Європі. В останньому випадку вони символізують Святу Трійцю – кожен з зайців є окремою істотою, але усі разом вони одне ціле, а біг по колу означає нескінченність. В юдейській традиції, як вважають спеціалісти, ці три зайці символізують трьох біблійних патріархів - Авраама, Іцхака та Яакова. Подібний заячий медальйон колись прикрашав і інтер'єр сатанівької синагоги, його добре видно на одній із старих фотографій.

На відміну від «трьох зайців» барельєфи де орел клює довговухого – досить поширені і зустрічається на старих надгробках чи не по усій Східній Європі. Наразі цей сюжет символізує Страх Божий, у якому прожив своє життя похований (орел, наразі символізує Господа, але про це – далі). Як і «три зайці», це дуже давня композиція. Зокрема орла що тримає у кігтях зайця можна побачити на монетах, що карбувалися у V ст. до нашої ери в Сіракузах та на динарах польського короля Владислава ІІ (1138-1146 р.р.). До речі, зображення на одному з сатанівських надгробків майже ідентичне античній монеті.



Часто на надгробках зустрічаються зайці самі по собі. Як і у попередньому випадку вони символізують богобоязкість небіжчика.

В Сатанові можна побачити і кілька надгробків з білочками, які гризуть горішки обабіч символічного Дерева Життя - це натяк на мудрість небіжчика, який прожив "гризучи мудрість". Розум, мудрість та хитрість похованого символізує також і зображення лисиці.



На тому ж таки сатанівському цвинтарі впадає в очі надгробок з величезним зображенням вовка. Але це не означає, що покійний був злим та хижим, як вовк. Просто ім'я похованого – Вольф (Вовк). Тут варто зазначити, що у старій єврейській традиції на мацевах досить часто зображували тварин, які відповідали імені покійного. Як вже зазначалося: лев - на могилі Лейби, ведмідь – Дова чи Бера, олень – Герша або Цві, пташка - Фейги або Ціппори, голуб – Іони, риба – Фішла... (всі зазначені імена у перекладі й означають вказаних тварин). Десь з середини ХІХ ст. ця традиція зійшла нанівець. Але «тотемно-іменні» тварини зустрічаються і на більш пізніх надгробках. Зокрема в Сатанові на могилі чоловіка на ім'я Елефант (слон) можна побачити зображення цього велетня тваринного світу.



Часто попадаються зображення ланей. Але вони до імені відношення не мають. Ланей, як і спочиваючих єдинорогів вирізали на надгробках незайманих дівчат. Вони символізували чистоту та цнотливість похованої.



Надгробки одружених жінок переважно прикрашає п'ятисвічник з пташками обабіч. Символіка проста: пташка – це хранителька домашнього гніздечка. П'ятисвічник це символ жіночого благочестя – в обов'язок жінки входило запалювання свічок на шабат та свята... Свічки запалювали, щоб у хаті було світло, що вже саме по собі створює святкову атмосферу, а також аби у темряві ніхто б не перечепився і не забився, щоб не було сварок у домі.



З птахів найчастіше зустрічається орел. В юдейській традиції орел символ Бога. Як одноголовий так і двоголовий. Двоголовий єврейський орел немає нічого спільного ні з російським, ні з австрійським, ні з албанським (всі перелічені є «нащадками» Візантійського орла). Єврейський двоголовий орел – це уособлення дуалістичної суті Господа. Це - Суд та, одночасно, Милосердя, Суворість та, одночасно, Любов.



Найоригінальнішого двоголового орла можна знайти на городоцькому цвинтарі. Майстер вирізав птаха, який лапами тримає за шиї лелек. Значення цієї композиції майже таке ж, як і сюжету, де орел клює зайця, але ще з глибшим підтекстом. Справа у тому, що давньоєврейською (тобто на івриті) лелека звучить, як «хасіда». Що має один корінь (х-с-д) з «хасідус» - праведність. Барельєф натякає на те, що небіжчик був праведником, який повністю віддавав себе у руки Господа.

В Сатанові є мацеви, де лелеки зображені як самі по собі, так і з змією у дзьобі. Останнє символізує перемогу добра та праведності над злом.

Змії, окрім того, символізують смерть. В Городку, зокрема, на кількох надгробках вирізьблено, як змії жалять лева.



Цікавими і дуже красивими є барельєфи з грифонами. Це такі фантастичні тварини, які мають тіло лева, а голова та крила - орла. Грифони, переважно, символізують стражів-охоронців. Грифони, зокрема, «охороняють» вище згаданий медальйон з зайцями.

Досить традиційний для старих єврейських надмогильних пам'ятників є зображення складених особливим чином рук (як на мацеві з двоголовим орлом та лелеками). Це, так зване, благословення коенів, саме таким жестом вони благословляли народ. Коени - представники стану жерців в іудаїзмі з роду нащадків Ааарона. На багатьох могилах коенів крім рук можна побачити також зображення колон – як пам'ять про Храм в Єрусалимі, де служили їх предки.



Крім жерців-коенів були також і жерці рангом нижче – левіти (нащадки коліна Левія, які виконували у Храмі ролі співаків, музик, охоронців, готували тварин до жертвоприношення, тощо). Могили нащадків левітів теж мають своєрідне оздоблення, що вказує на статус похованого. На таких надгробках можна побачити давні музичні інструменти, глек для єлею тощо...

Цікаво, що шестикутна зірка Давида (могендовид), яка сьогодні стала чи не головним символом євреїв, в оздоблені старовиних мацев майже не зустрічається. На той час символом єврейства була менора (її зображень, як раз, більш ніж достатньо). Могендовид, як символ єврейства, почали широко вживати лише наприкінці ХІХ ст.



В Сатанові є унікальна мацева на могилі Авраама-Давида Бабада датована ще 1775 роком, де центром композиції є велика шестикутна зірка. Це найстаріше в Україні і одне з перших у Східній Європі зображення могендовида на єврейській могилі.

Варто зазначити що всі вище згадані символічні барельєфи зустрічаються «індивідуально», так у найрізноманітніших поєднаннях. Так на одному з надгробків у Сатанові одразу вирізьблено зайців (страх перед Богом), ворона і лисицю (розум і мудрість) та виноград (багатство).



Мабуть найбільш насичена різноманітною символікою надзвичайно красива та вишукана барокова мацева, яка датується приблизно межею XVIII-ХІХ ст. (надгробок сильно вгруз в землю і точної дати наразі не видно). Навіть ззовні пам'ятник чимось нагадує тендітну дівчину у весільному вбрані. На цій мацеві одразу вирізьблено левів (символ єврейського народу), сплячих єдинорогів (символ чистоти та цноти), ланей (символ чистоти) зажурених лелек (символ праведності) та плоди гранату (доброчинність, милосердя, багатство). Лише за оздобленням легко визначити, що похована – молода дівчина, праведна, доброчинна та милосердна. А багатий декор засвідчує не лише, що вона з досить забезпеченої родини, але й про те, як сумують за нею батьки. Розшифровка напису цілковито підтверджує все зашифроване у барельєфах. До речі сама епітафія, виконана вибагливим шрифтом, не менш романтична та зворушлива ніж сам пам'ятник.



Зокрема читаємо:

«Ось вам: насіння святих пам'ятник (пам'ятник нащадку святих людей)
За цією красою,
що стліє в землі плачу я (вислів з «Талмуду»).
Мяка і зніжена (парафраза Дварім 28:56),
Скромна [у тому що стосується] її добрих справ,
панна Сара, донька
відомих рабинів
Меїра зі Львова,
яка померла...»
(далі напис заховано в землі).

Варто зазначити, що у цьому досліджені ми висвітлили значення лише найбільш розповсюджених сюжетів барельєфів, що прикрашають давні єврейські надгробки. Наостанок зупинимося ще на одному цікавому аспекті. А саме на художньому стилі.



Давні різблярі найчастіше працювали у стилі бароко, надзвичайно популярному у ХVII-XVIII ст. При чому тут простежуються як елементи «загальноєвропейського» стилю, так і суто українського, «козацького бароко». Крім того, навіть не спеціалісту впадають в очі елементи та орнаменти характерні для українського декоративно-прикладного мистецтва. Що яскраво свідчить, що єврейська культура, яка виникла, розквітла та, на жаль, загинула на нашій землі – є невід'ємною частиною культури та історії Поділля.


Використані матеріали

«100 еврейских местечек Украины: Исторический путеводитель. Вып. 1. Подолия» - Иерусалимский центр документирования наследия диаспоры, НП "Петербургская иудаика"; Сост.: В. Лукин, Б. Хаймович.

Михаил Носоновский, "Старинные еврейские кладбища Украины: история, памятники, эпитафии"

Михаил Носоновский «От Подолии до Ямайки: евреи-мореплаватели и надгробная символика»
Най жиє Гуцулія!

Bottlehunter

Най жиє Гуцулія!

Джел

Кладовище в Судовій Вишні
















Джел

Скульптури Самбірського кладовища












Indigo

Темка про Дрогобич нагадала мені шо маю кілька знимок з
Дрогобицький єврейський цвинтар.
Він за межами старого міста, їдучи повз нього вулицею Орлика зразу й не зрозумієш шо це старий некрополь.
Аби потрапити всередину слід ЗНАТИ де вхід, що, переважно, зачинений. Але за кілька метрів від нього у стіні є чимала пробоїна. Одразу біля неї щось виросло (кущоподібне ніби бузина, воно ускладнило пробирання на територію кладовища).
Але там позаростало рослинністю ВСЕ: доріжки, могили, гробівці. Фотки зроблені у липні 2013 р.










Bottlehunter

Єврейський цвинтар в Болехові

На карті

Давній (деякі надгробки мають дати з 17 століття) і досить великий (біля трьох тисяч поховань) кіркут. Доглянутий і прибраний, з викошеною травою. Особливістю цвинтаря є те, що він обнесений високим парканом, а вхід знаходиться на території обійстя місцевого дядька, тому треба стукати до нього і просити, щоб пустив. До євреїв той пан жодного відношення не має, просто так сталося, що вхід тимчасово на його території, а нового міська влада ніяк не зробить))) Ну але він був досить люб'язний, щоб нас впустити.


















Най жиє Гуцулія!

Bottlehunter

Меморіал пам'яті турецьких воїнів біля с. Лопушня Рогатинського району

Перша світова війна була веселеньким часом. Всі воювали зі всіма і проти всіх. Використовуючи, зокрема, отруйні гази і дирижаблі і опиняючись при  цьому в найнесподіваніших місцях. Наприклад, ви знали, що чехословацькі війська протягом кількох місяців утримували під контролем майже всю Транссибірську магістраль в Росії (біля 7000 км)? А потім ще й захопили російський золотий запас, і в обмін на нього змогли покинути Москаляндію і через Тихий океан і Америку потрапити додому.

А на території Галичини проти Росії воювали, зокрема, турецькі солдати. В 2016 році в пам'ять про 8 тис. воїнів, полеглих на наших землях, біля с. Лопушня відкрили військовий меморіал. Він розташований на пагорбі і має вигляд каскаду, у верхній частині якого обеліск сторічної давності, а внизу - сучасний.

Ми відвідали це місце рік тому в рамках експедиції в Бережани, разом з Руфусом, Стінгером та Зеленою Мишею.
















А потім всі потрапили в Рай  ::) ::) ::)


Най жиє Гуцулія!

explorer

Весною далекого 2012 року ми знайомились з Стільським: шукали невідомо що повзаючи по краю села :).
Те, про що всі знають ми знайшли трохи згодом, а нижче буде про не менш цікаву місцину, а саме - чудово збережене та дуже атмосферне старе кладовище.
Оскільки загалом кладовища нас цікавили в тій мандрівці найменше, то й почали ми обходити діюче кладовище стороною: трохи північніше за церквою щоб опинитись на мальовничих пагорбах над долиною річки Зубри.



Замість обіцяних печер ми натрапили на невиразний парканчик, за яким в чистенькому лісі стояли похилі пам"ятники з каменю. Ніякого різнобою по стилю оздоблення і матеріалах, ніякого пластикового сміття, пересохлих віників з квітів. Усі різні втім з спільними рисами - всюди зображені люди дивних, як на наш час, карликових пропорцій.



Теплі промені весняного сонця, легкий вітерець, чистенький ліс з древніми статуями абсолютно незвичного вигляду... жодне кладовище не залишало стільки вражень. Ми з задоволенням розглядали кожну деталь, шукали написи. Пам"ятники давали розігратись уяві та представити хто тут спочив більше ніж століття тому.



Унікальність на мою думку в тому, що тут нема слідів від сучасних поховань та будь-яких атрибутів сучасності. На галявині серед лісу є тільки ви та історія, і саме така атмосфера підштовхує на роздуми про тих людей які там знайшли свій останній прихисток.



Bottlehunter

Пам'ятник солдатам різних національностей, що загинули на цих землях в роки Першої світової. На табличці німецькою мовою написано, що тут спочивають 11830 військових. Місце цікаве ще й тим, що має форму практично ідеального кола.

Цвинтар знаходиться недалеко від Заліщиків, біля села Звенячин.














Най жиє Гуцулія!

Андрій74

Цікаві залишки надгробків,свого роду мистецтво.





Най го качка копне...

Андрій74

Був не давно в Ямполі біля Львова,там є не великий музей на цвинтарі. До Вашої уваги:
Най го качка копне...

Андрій74

Най го качка копне...

115 Гості, 0 Користувачів