На захід від Краківської брами

Автор explorer, 18.01.2007 21:35:33

« попередня тема - наступна тема »

0 Користувачі і 1 Гість дивляться цю тему.

explorer

Газета ПОСТУП http://postup.brama.com/
http://postup.brama.com/dinamic/i_pub/usual.php?what=41105

На захід від Краківської брами 

Д.О.СВІДНИК 
 
Краківська брама середньовічного Львова містилася колись на нинішній Краківській вулиці. Це був цілий фортифікаційний комплекс з вежами, мостами, барбаканом, і пролягав він від нинішньої Преображенської церкви до площі Ярослава Осмомисла. Від неї розпочинається нинішня Городоцька вулиця. Віддавна на цьому місці вирувала торговиця. Називалась по-різному: "Кракідали", "Париж", "Центральний ринок". У середині ХХ ст. базар зайняв території зруйнованих будинків та синагог і містився на кількох ділянках від Оперного театру до пл. Центральної (Св. Теодора).

Колізей

У Львові, як і в Римі, був колись "Колізей". На вулиці Сонячній-Ботвіна-Куліша, №№23-25 у пасажі Германів збудували у 1898-1900 рр. за проектом знаних архітекторів М. Фехтера і А. Шлеєна сецесійний театр Colosseum (Miejski teatr Nowosci).

У міжвоєнний період Королівське столичне місто Львів утримувало два театри. У Великому (тепер Оперний) ставили драми, комедії та опери, а в "Колізеї" -- фарси, водевілі й оперети. Деякий час функціонував і Малий міський театр у Католицькому домі на вулиці Городоцькій (тепер Театр ЗахОК), де ставили камерні штуки.

Під час ІІ Світової війни "Колізей" був пошкоджений, але цілком надавався до відбудови. Однак більшовицька влада, виконуючи ленінське гасло "Мистецтво належить народові", перетворила театр на заводське приміщення. Можливо, тому Львів утратив свою оперетку. Коли 1946 року у Львові створили Прикарпатський військовий округ (ПриКВО), то за деякий час при ньому був організований театр російської драми, який зайняв приміщення Львівського театру музичної комедії на Городоцькій (там, де тепер Театр Західного ОК). Оперетку можна було перевести до "Колізею". Однак там уже діяли заводські цехи. Тому театр перемістили до Одеси, і Міша Водяной, котрий набрався у післявоєнному Львові батярського шарму, став у 1950-70-х символом єврейської Одеси.

Залишки індустріальної епохи

Нещодавно я спробував відшукати залишки "Колізею" серед промислової забудови між вулицями Куліша, Газовою, Джерельною та Балабана. Перебудований до невпізнання театр перетворився у звичайний заводський цех. Натомість серед сюрреалістичних залишків цехів заводу газової апаратури ще можна було б врятувати кілька будов колишньої газівні (газового заводу). Ці добротні зразки неоготичної промислової архітектури, збудовані з червоної цегли в другій половині ХІХ, після відповідної адаптації можна ще сто років використовувати як театр, музей, виставковий комплекс, торговий центр. А поки що тут, як і в деяких інших занедбаних промислових територіях, можна знімати трилери чи фантастичні фільми.

Не треба жалкувати за цими закритими заводами. Такі мертві релікти індустріальної ери можна знайти в Нью-Йорку, Чикаґо, Парижі, Манчестері... У тисячах міст Європи та Америки. Просто закінчилась певна епоха, і вони стали непотрібними. Тепер, коли маленький комп'ютерний чіп виконує роботу десятків людей та сотень кінських сил, міста розвинутих країн перетворюються з промислових центрів на інноваційні осередки, вузли інформаційних та фінансових потоків, центри ексклюзивних послуг та рекреацій. Львів до війни не був великим промисловим центром і якось давав собі раду. Можливо, менше приваблював до себе міґрантів з галицьких сіл та містечок. Тож і не мусив жити понад стан, пожираючи навколишні території та величезні ресурси людської праці, сировини, енергії, води... Якої, до речі, стало бракувати через надмірний розвиток промисловості, що працювала переважно на військову галузь.

Городоцька

Але повернімось на Городоцьку. У будинку колишнього монастиря Бригідок (1614-1784) австрійська влада розмістила в'язницю, яка функціонує донині як слідчий ізолятор. Взагалі монастирі Бригідок дуже любили перетворювати на буцигарні -- відомі такі "бригідки" у Львові, Дрогобичі, Луцьку.

Над вулицею панує неоготичний костел Св. Єлизавети. Після трагічної загибелі "нашої пані цісаревої", дружини Франца Йосифа І, на лінії вододілу Дністра і Бугу споруджено в 1903-1911 pp. цей величний храм за проектом найготичнішого галицького архітектора Теодора-Маріана Тальовського. За радянських часів тут був склад, а 1990 року міська рада передала спочатку цей костел римо-католикам. Однак захоплення оо. Кармелітами колишньої греко-католицької катедри в Перемишлі і відмова повернення її УГКЦ, навіть на прохання Івана Павла ІІ, спричинило відповідну реакцію у Львові. І тепер тут церква Св. Анни та Єлизавети УГКЦ.

Двірець

Неподалік сто років тому було збудовано новий залізничний двірець "Львів-Головний" на місці старого вокзалу, до якого 1861 року пролягла перша у Східній Галичині колія залізниці Кароля Людвіга від Перемишля до Львова. Тоді вже змогли львів'яни за сім годин доїхати швидким потягом до Кракова, а за 14 -- і до Відня. Квиток зі Львова до Відня у вагоні І-го класу швидкого поїзда коштував сто років тому 89 корон. Хоча третім класом звичайного потяга можна було доїхати до цісарської столиці і за 20 корон.

До речі, на початку ХХ ст. галицький намісник мав річну зарплату 24 тис. корон, професор університету -- 7-8 тис., учитель гімназії -- бл. 3 тис., урядник найнижчого рангу -- 2 тис. корон.

У 1866 році поряд був споруджений Чернівецький двірець, від якого починалась залізнична колія на Станіславів, Коломию, Чернівці і далі, через Ясси та Кишинів, до Одеси. Навпроти Чернівецького (тепер Приміського) вокзалу, за зблокованими "колійовими домами", що були збудовані в 1908-1912 рр. за зразками німецьких будинків для робітників, -- Будинок науки і техніки Львівської залізниці -- колишній "Рокс". Його спорудили на місці Городоцького цвинтаря, де колись ховали святоюрських владик. 

226 Гості, 0 Користувачів