Промисловість Львова. Історія.

Автор Alter, 20.04.2012 21:08:06

« попередня тема - наступна тема »

0 Користувачі і 1 Гість дивляться цю тему.

Alter

    Цікава загально-пізнавальна статейка. Все-таки цікаво дізнатись історії тих почасти вже і безіменних руїн, залишків промисловості минулого століття, якими так багатий та водночас бідний Львів.

      В економічному відношенні Львів на початку XX століття являв собою ремісничо-торгове місто зі слабо розвиненою промисловістю. За часів польської влади на першому місці за кількістю підприємств і робітників були швейна і взуттєва промисловість, на другому будівельна, на третьому харчова, на четвертому металообробна. На одне підприємство припадало в середньому 10,4 робітників. Згідно з даними польської офіційної статистики, у Львові в 1926 р. було 111 середніх і великих підприємств, на яких працювало 7006 робітників. Серед найбільш значних львівських підприємств слід назвати машинобудівний завод спілки "Зеленєвський Фіцнер і Гапнер", деревообробний завод, електростанцію, кондитерську фабрику "Бранка", фабрики "Контракт", "Аїда", газовий завод, металеву фабрику "Арма", взуттєву фабрику "Га фота", залізничні майстерні, млини "Аксельбрада" і "Марія Гелена", воєнні підприємства тощо.

      У 1910 році було прийнято рішення про організацію окремого банку для кредитування промисловості. Підприємства, які належали місцевим власникам, стали частіше звільнятися від сплати місцевих податків. Під впливом промислового пожвавлення на початку XX ст. певних змін зазнала економіка Львова.   Збільшення кількості населення, зайнятого в промисловості, відбувалося переважно у зв'язку з розширенням дрібних підприємств. Напередодні Першої світової війни в місті діяло близько 100 промислових підприємств з кількістю робітників понад 20 осіб. Всього на цих підприємствах працювало 8-9 тис. осіб. Ще більше зросла кількість зайнятих робітників і підприємств, які використовували парові машини і мотори. Потужність використовуваних двигунів за цей час майже потроїлась. Будівництво великої (потужністю 10 тис.кВт) електростанції дозволило розширити використання електромоторів.

      Галузева структура фабрично-заводської промисловості, як і раніше, була пристосована переважно до вузьких місцевих потреб. Тут були представлені всі основні галузі, крім легкої, яка залишалася й надалі на стадії ремесла. Як видно з даних промислового перепису 1910 р. й анотованого покажчика промислових і торгівельних фірм, найбільшими підприємствами Львова залишилися залізничні ремонтні майстерні, які істотно не розширили виробництво і мали близько 1000 робітників. З машинобудівних підприємств найбільшим був завод з виробництва обладнання для спирто-горілчаних і деревообробних підприємств та винокурень, на якому працювало до 200 робітників і використовувалися локо-мобілі потужністю 85 к. с. У передмісті, на Левандівці, діяв лісопильний завод, де також працювало близько 200 робітників.

      На початку XX століття у Львові з'явилися два великих підприємства паперових виробів:  фабрика цигаркових гільз, та фабрика паперових виробів. Великим комбінатом з виробництва різних будівельних матеріалів була фірма І. Левитського, де працювало близько 800 робітників. Ці та інші великі фабрики і заводи були острівками серед сотень дрібних підприємств і кількох тисяч ремісничих майстерень.

      Наприкінці 30-х років ХХ ст. найбільшими підприємствами у Львові були скляні заводи "Львів" і "Леополіс", які мали відповідно 400 і 350 робітників, три шкіряні заводи ("Пелліс", "Дермата" і "Новость"), де працювало відповідно 200, 150 і 75 робітників. У харчовій промисловості міста найбільшими були кондитерські фабрики "Бранка", "Газет" і Гефлінгера, на яких було відповідно 485, 290 і понад 100 робітників, консервний завод Рукера (500-600), пивоварний (370), державний спирто-горілчаний завод Бачевського і спирто-дріжджовий завод, де працювало по 100-300 робітників та ряд менших підприємств.

      Металообробна промисловість у Львові була представлена старими залізничними і трамвайними ремонтними майстернями, крім того, тут діяли заводи електротехнічних виробів "Контакт" і приладобудівний Ромера, пожежного устаткування "Унія строжацька", водяних насосів Кунца, вимірювальних приладів Булка, низьковольтних електроламп "Люкс".

      В 1946 р. стали до ладу заводи "Львівсільмаш", телеграфної і телефонної апаратури, вимірювальних приладів, інструментальний і мотороремонтний заводи, а також трикотажна, склодзеркальна, макаронна фабрики та інші підприємства. У 1947 р. дав першу продукцію механічний завод віконного скла, електро-арматурний, завод газової апаратури, завод водомірів, завод парфумерної посуди. В 1948 р. розпочали виробництво завод автонавантажувачів, а також картонажна фабрика і жировий комбінат. Різноманітність природних ландшафтів спричинила територіальну зумовленість розвитку промисловості.

      У промисловому відношенні тривалий час у Львові виділявся північний район, розташований поміж горбами Розточчя на сході, Кортумовою горою на заході і річкою Полтва. Він має досить рівну поверхню, що сприяло промисловому будівництву. Додатковими чинниками, що діяли в цьому ж напрямі, були близькість до залізничної станції Підзамче, розташованої з північного боку Високого Замку в самій гущавині житлових кварталів, та менша земельна рента, бо ця територія до 1931 року не входила до міста. Тому на тлі розкиданості промислового виробництва та відсутності певної промислової цілісності в межах районів і навіть кварталів північний район відзначався більш виявленим промисловим характером. У другій половині XX століття він формувався як район легкої та харчової промисловості. Тут було зосереджено шкіркомбінат, лакофарбовий і газовий заводи (розташування яких було зумовлено пануючим у Львові напрямом вітрів), харчові підприємства великий млинкомбінат, маслозавод, м'ясокомбінат, кондитерська фабрика, рибокоптильний, пивоварний, лікеро-горілчаний заводи, а також скляні підприємства, розташування яких пояснюється наявністю поблизу піску. В 1962 році на базі цих підприємств створено виробниче об'єднання "Райдуга".

      Другий, західний сектор промислового району, територія якого в основному збігається з межами Залізничного адміністративного району, був основним у Львові осередком машинобудування. Його транспортні потреби обслуговували станції Львів-Головний та Клепарів. Розгалужена залізнична мережа, близькість до центра і зручні транспортні зв'язки з ним сприяли розміщенню тут великих металообробних підприємств. Тут успішно працювали в 60-80-х роках минулого століття завод автонавантажувачів, паровозоремонтний, завод ім. Леніна, "Львів-сільгоспмаш", мотозавод, завод "Електрон". Порівняно незначну групу становили підприємства харчової промисловості: хлібозавод, жировий комбінат, молокозавод, кондитерська фабрика. Крім цього у 80-ті роки ХХ ст., за межами міста сформувався промисловий вузол "Рясне", який увійшов у склад західного промислового району. Забудова тут здійснювалася за рахунок підприємств, які виносилися з житлової забудови.

      Третій, південний сектор тяжів до залізничних станцій Персенківка та Скнилів. Економічну основу його становли підприємства електротехнічної та енергетичної промисловості (завод "Іскра", ізоляторний завод, завод електропобутової апаратури), а також автобусний завод. Тут зосереджувалась група цегельних заводів (що пояснюється насамперед наявністю сировини) та  завод будівельних матеріалів.

Власне звідси.

Любителям пофілософствувати на історичну тематику, а також для загального розвитку, раджу почитати ще цю статтю.
Нема нічого більш вічного за те, що обмотане синьою ізолентою.

Alter

Ех, не втримався щоб не кинути кавальчик із тої другої статті. Зачіпає за болюче, хоча й хороша тема для "мєсного" холівару.

ЦитуватиТреба пам'ятати, що фабрики і заводи у Львові створювались не членами комуністичної партії, а українцями. Працею цілого покоління українців були створені унікальні заводи, вискотехнологічна та наукомістка продукція, яких була гордістю Радянського Союзу. Окрасою промисловості були: "Кінескоп", Електрон", "Конвеєр","Мікроприлад", "Львівсільгоспмаш", "Автонавантажувач" і "ЛАЗ". Українська держава зобов'язана була зберегти цей промисловий потенціал для майбутніх поколінь, натомість ми отримали злочинну «прихватизацію».

Під час дискусій з прихильниками перетворення Львова в центр туризму, часто виникає запитання чи розуміють вони що таке «додаткова вартість». Торговельний капітал створює лише частину додаткової вартості у формі торговельного прибутку. В основному додаткова вартість та додатковий продукт створюється у виробництві. Як відомо, саме виробництво матеріальних благ та послуг відіграє вирішальну роль у розвитку суспільства. Послуги ще одне улюблене слово сучасних експертів. Перетворимо Львів на центр бізнес-послуг, ІТ-послуг, секс-послуг і т. ін..
Нема нічого більш вічного за те, що обмотане синьою ізолентою.

Anhorda

Підтримаю цікаву тему. Від мене перелік (звичайно неповний) промислових підприємств Львова часів СРСР.

•   Автобусний завод Львівського ордена Трудового Червоного Прапора.
•   Львівський завод автонавантажувачів.
•   Виробниче об'єднання «Львівхімсільгоспмаш».
•   Виробниче об'єднання «Конвейєр».
•   Завод «Львівприлад».
•   Виробниче об'єднання «Мікроприлад».
•   Науково-виробниче об'єднання «Термоприлад».
•   Виробниче об'єднання ім. 50-річчя Жовтня (фототелеграфна, телеграфна та інша техніка зв'язку).
•   Виробниче об'єднання ім. Леніна Ордена Жовтневої Революції (акустичні системи).
•   Виробниче об'єднання «Електрон» орденів Трудового Червоного Прапора і Жовтневої Революції.
•   Виробниче об'єднання «Кінескоп» ордена Трудового Червоного Прапора.
•   Львівський завод штучних алмазів і алмазного інструменту.
•   Львівський інструментальний завод.
•   Львівський завод фрезерних верстатів.
•   Львівський ізоляторний завод.
•   Львівський бронетанковий завод.
•   Виробниче об'єднання «Іскра».
•   Трикотажне виробниче об'єднання «Промінь».
•   Швейне об'єднання «Маяк».
•   Швейне об'єднання «Весна».
•   Взуттєве об'єднання «Прогрес».
•   Шкіряне об'єднання «Світанок».
•   Виробниче об'єднання «Колос» (пивзавод).
•   Виробниче об'єднання «Світоч» (кондитерська фабрика).
•   Меблева фабрика «Карпати».
•   Виробниче об'єднання «Райдуга» (кришталеві вироби).

Детальніше дізнатися про більшість з них можна в розділі "Львів індустріальний" (лінк на GoogleDoc)
з книги: Швед М. І. Львів. Короткий путівник-довідник / М. І. Швед. — Львів: Каменяр, 1978.

283 Гості, 0 Користувачів