Похід Майдан- Сколе)

Автор harry87, 31.07.2013 13:14:47

« попередня тема - наступна тема »

0 Користувачі і 1 Гість дивляться цю тему.

harry87

Всім вітання,
Похід відбувся, ще раз дякую Роману (McLaut), який долучився і вдалося поїхати.
Виїхали ми як і планувалося з АС-8, з Залізничного вокзалу, о 18 20 до Східниці.
Дорога там нормальна, тільки від Борислава до Східниці є кусок де просто жагливий стан.
Вийшли в Східниці на кінцевій (АС), хоча як потім виявилося треба було виходити біля готелю Київська Русь, там же заправка Окко, оскільки автобус на Майдан проходить саме там.
Переночували неподалік в полі.
Десь о 7 10 сіли на автобус до Майдану. Вартість 5 грн.
Пройшовши село ми дійшли до входу в нац. парк і тут же інформація про зубрів яких ми хотіли побачити.

Рушили до урочища Мальмансталь, до зубрів,  зауважу що жодних вказівників чи маркувань маршруту Майдан-Сколе я не бачив.
Саме урочище і будинок лісника (а за ним знаходиться і альтанка, і мангал), а за струмком і вольєр та годівниця, ми пройшли десь на кілометрів 10- 12 далі на південь. Маючи з собою карту ми прикинули відстань і розуміли що уже пройшли більше, але продовжили рух, розраховуючи що таки будинок лісника і зубри ще попереду. Коли ж нарешті сумніви взяли гору, ми вирішили спитати в людей,
Добре що місцевий з другом виїхав з дружинами на волзі за ягодами.
Ось в цих краях ми зустріли людей які нам допомогли


Від них ми і дізналися що будинок який ми пройшли, то і був будинок єгеря, а там і вольєри. Я розумію що поки жінки були на ягодах, чоловіки уже прийняли по сто, але все таки вирішили відвезти нас за 30 грн. назад. Скажу одразу що дорога там більше для позашляховиків, але його Волга все це якось пережила. Розказали нам що зубри людей не бояться, є їх там десь 12-13 штук, Наталя, Тимко, є і малі уже. На жаль ми крім посліду і слідів нічого не побачили, розповідали що треба ближче до вечора приходити коли вони виходять до годування.

Будинок єгеря


Альтанка та мангал


Вольєр


Ну а від урочища ми почали дертися на хребет Середній. Ще перед тим ми говорили з жінкою яка пасла корови, і казала що там все позаростало і певно маркування немає. Дійсно спочатку йшла дорога, а потім були подекуди стежки, зарослі кропивою, ожиною, та іншою зеленню. Але загалом треба пробиратися. На самому хребті також якихось маркувань не було, і нам не вдалося вийти на хребет Парашки. Так почалися наші блукання нетрями, точного нашого місця знаходження ми не знали, рухалися на південний - схід. Йти було не так просто як бо хребті, постійні яри, струмки, горби, зарослі, завали та всі принади безлюдного лісу.
Десь уже під вечір ми видерлися на гору, де побачили маркування (прямокутник, з білою -жовтою-білою смугами) . Крім того на схилі велася валка лісу, і стояв один гусеничний трактор, тому вирішили йти туди вниз до дороги, яка кудись нас та і мала привести. Пройшовши ще якихось пару кілометрів «дорогою» (оскільки там їхати або на конях, або на гусеничному) ми розбили табір на ніч біля струмка.
Уже в неділю вранці продовжили спуск дорогою попри струмок, і за якихось 2 години натрапили нарешті на  табір, де нам сказали що ми за 4 км від села Коростів.
Саме село дуже мальовниче, доглянуті хатки, та садки.

Там уже на трасу і на маршрутку до Львова.
От так замість того щоб пройтися хребтом Парашки і побувати на вершині, ми пробиралися через ліс.

Наступний раз піду на Парашку зі Сколе, як показує досвід там більше шансів потрапити на гору)
Заодно можна буде подивитися чи є маркування напрямку до Майдану.


Golem

Молодці. Шкода шо нема фотки зубрів.

Я колись ходив тудою. Маркування закінчується недалеко після Параски. реально важкопрохідні бескиди. тому найкраще мати з собою ЖПС. Тоді шанси на успіх є.
Дігери всіх країн єднайтеся!

284 Гості, 0 Користувачів