Простий Одноденний похід на хребет Зелемянка і гори Беньки-Лопата з Камянки

[Golem]

Пропоную опис ще одного одноденного походу в Гори недалеко від Львова, основною ціллю якого є побути якнайдовше на сонці на висоті, аби трохи засмагнути перед довгими зимовими вечорами. Ну і пройтися Карпатами, побачити краєвиди і вернутися назад. Тобто на цей маршрут файно йти в добру погоду. Великим плюсом є добирання. В Камняку півтора години їзди власним автотранспортом, тричі на день ходять маршрутки з Львова ну і до Колії недалеко. Гора Лопата відома тим, що тут наші дали тягла німцям





Так от, перед Сколе як їхати зі Львова повертаємо ліворуч по вказівнику Камянка. Далі проїжджаємо КПП, кажемо шо ми в гості до знайомих з села і нічого не платимо, водоспад ну і саме село. Залишати машини рекомендую в центрі села коло Церкви. Тут їм точно ніц не буде + це найкраще місце шоб вернутися до них назад.









Зібравшись йдемо далі прямо по дорозі в напрямку на південь до перевалу на село Сукіль. Проїхати дорогою можна практично будь-яким позашляховиком. На перевалі звертаємо праворуч і йдемо в сторону хребта Зелемянки. Дорога далі автомобільна, але вже не така якісна. Зблудитти важко. Є одне місце де дорога розгалужуватиметься. Правильний відріг – правий. Лівий виходить на гарну галявинку ще ми піджирали, але з галявинки треба потім ломитися по хребту напряму вгору до основної тепер вже стежки.







Ще година ходьби і ми нагорі Беньки. Звідси відкривається шикарний краєвид на 270 градусів. ҐорҐани, Високий Верх, Тростян, Боржава, Пікуй, місто Стрий ну і звісно Параска. Куди без неї. Сюди, також, можна піднятися коротшою дорогою з Камянки, на карті сині стрілки. Для цього при переїзді річки потрібно повернути праворуч.









З Беньок пряма дорога на Лопату, півтора години ходу. Гора мутна заросла лісом, тому її траверсуємо. На Лопату виходимо майже без підйому. Тут Хрест і викопані гільзи. А також кавун який ми винесли з собою по приколу Звідси також можна йти вниз прямо в село, або більш пологою стежкою яка дублює маркований підйом зі Сколе. Недалеко від Лопати є гора Кудрявець з якої є агрний краєвид на місто Сколе.







Ми спускаємся довшою дорогою. Півтора кілометра йдемо вниз маркованою стежкою. Далі поворот праворуч на менш втоптану стежку і попадаємо на відріг хребта. За кілометр стежка переходить в автодорогу і виходить в село. Щоб не вертатися до машин назад, рекомендую зрізати по азімуту в напрямку церкви.







Ми йшли з 9 ранку до 6 вечора. Це з двохгодинним привалом на обід, збиранням грибів і поїданням ягід. По треку вийшло приблизно 15 км.





Всі фотки тут

[Svyatodiy]

Передостанній день літа вирішили провести в горах разом з Бобром та Олею.
Ціллю нашої вилазки стало взяти вершини Лопата, Кудрявець та Зелемінь, а початковою і кінцевою точкою було місто Сколе.



 До першої гори веде маркована стежка, яка починається із Павлівого потоку. Йти нею легко, думаю, кожному під силу.






По дорозі натрапили на джерело



І на чорних білок, яких я побачив вперше.




Із вершини Лопати видніються невисокі хребти довколишніх гір.







А краєвид Кудрявця вражає трохи більше: у долині видніється містечко Сколе, а далі - гора Парашка.





Після другої вершини почалась закинута і заросла ожиною стежка. Місцями вона навіть губилася серед зелені. Без GPS-у добратися до третьої гори було би складно. Та й визначили вершину Зелеміні завдяки навігатору: вона ніяк не позначена та оточена деревами. Майже вся стежка виглядає приблизно так:



А ще по дорозі трапляються гарні павучки.



Нажаль, на вершині Зелеміні росте досить густий ліс, тож сфотографувати краєвид не вийшло. Проте, недалеко від вершини ми натрапили на камені з надписами. Послання датовані XVII-XVIII століттям.




Перепочивши у затінку, ми почали спускатись. Потрібно було всигнути до вечора, бо о сьомій прибував електропоїзд до Львова. На початку стежки взагалі не було. Нам пощастило на неї потрапити через 200-300м спуску по заростях папороті. Не часто тут люди бувають Ще через кілометр ми вийшли на дорогу для вантажівок лісозаготівлі. Нею спускались аж до Сколе.




Любителям пригод і дикої природи рекомендую такий маршрут. Але можна повернутись у Сколе із Кудрявця тією ж дорогою, якою прийшли.

В очікуванні електрички вирішили прогулятись біля річки Опір. Від нудьги Бобер навчився ходити по воді 






А ось так у Сколе місцеві жителі перевозять колоди:



А ось, нарешті, до нас мчить епл-2т.

[Олесь]

Класно сходили. Цікаво, ці брили, 1790 - невже в ці роки хтось додумався автограф залишити на маршруті ? Чи це місце загибелі когось ...
Треба було і мені туди піти, а я тричі на Парашку ходив. )

[Golem]

Об'єднав дві схожі теми в одну. На ті камені я б сходив подивився. Може якшо пошукати ще знайдуться...

[Golem]

Дякую Святодію за наводку. Ці каменюки пролежали в його звіті чотири роки аж поки він не кинув лінк. 😊 Щойно їх там побачив одразу загорівся провідати. Я не боюся що описавши їх в інтернеті знищу об’єкт. Навпаки, розвину! Попри них все рівно проходить стежка і ніхто досі не звертав увагу. А вартувало би! Простояли стільки століть то ще простоять. Зрештою, кількатонну каменюку вниз в рюкзаку не понесеш. Сподіваюся що цей пост приверне увагу дослідників до ще однієї цікавинки Карпат яку потрібно розгадати.

Коло знахідки


Той самий камінь. 1639рік!


Зразу поруч є гарна галявина для перекусу в стилі Експлорер


Ще камЕні з надписами розкидані по вершині


Це я не свої шкари рекламую, а для масштабу


На горі Зелемінь коло Сколе є каміння з історичними надписами. Найстаршому з них майже 400 років! Знаходяться вони лише в кількох хвилинах ходьби від маршруту Сколе – Лопата – Зелемінь – Сколе. Трішки звернули зі стежки, а тут таке! Не часто в Карпатах можна зустріти наскельні надписи латинкою яким 400 років! Ось фото і приблизна розшифровка

Los Seiamed Doctor 1794 EIZNECK 1639


Це той самий камінь з надписом 1639. Тільки в куті. Я троха розчистив від моху. Але все рівно ніц внятного не прочитав


А це вже сучасний, Україна, 1973 і тризуб. За тризуб, тоді, могли і посадити. 


Пошевич Сер


Bazchzjkow 1832


Jan  Putycki


W. Dłużniewski. 1803


Не впевнений чи надпис чи природньо


ZR WC 1898


Ну і головна каменюка для масштабу


Хто були ці люди, для чого вони залишали тут свої автографи, що хотіли цим сказати? А можливо це лише «тут був Вася» тодішніх туристів? Тоді виходить що Зеленянка - це найстаріший туристичний маршрут Карпат. 😊 Щоб сказати точно тут потрібне фахове дослідження. Цілком ймовірно що десь під мохом є навіть старіші надписи. Наприклад автограф самого князя Святослава…

Ми автограф не залишаємо, нам достатньо фото


EIZENECK 1639


Іван йшов попереду і першим натарпив на цей камінь. Вершина Зелемінь на задньому плані


Ви це бачили, 1639!


Радянська Україна, 1979 рік і сучасний прапор на фоні. В ті часи похід в Карпати був не менш екстремальною розвагою ніж зараз у Полтву


Гора Зелемінь знаходиться в годині ходьби від гори Лопата, «Говерли» місцевого значення. Це популярний одноденний кільцевий маршрут. Старт маршруту зі Сколе від озера, далі підйом на Лопату, потім перехід на Зелемінь і спуск до озера. Але якщо йти ціленапрямлено на камЕні, то краще зі Сколе напряму. За мостом коло озера повертаємо праворуч і в кінець аж до шляк-бауму. Від нього до вершини пішки йти дві години. Проте є нормальна лісовозна дорога, навіть без колії. Поруч живе лісник. Якщо ви серйозні науковці, а не лісокради - то шляк-баум він відкриє. Але не забудьте бензопилу, нещодавній буревій повалив там кілька дерев на дорогу.

Підйом на Зелемінь. По цій дорозі можна підійти під саму вершину. Але останніх 300м треба буде йти напролом. Або стежкою що на фото прямо. Вона вийде зразу на вершину. Але трішки довше йти


Це фото для оцінки якості дорожнього покриття


Сколе і Корчанка


Це вже майже класична фотка


Закінчення лісовозної дороги.


Кажу що «далі напряму» і фотографую як він виламує дрина аби мене побити


Свіжий слід від мотоцикла на вершині


А ось і сама вершина!


Вид з гори Зелемінь на Боржаву


Фуд Блоггер


Так як вчора була Паска, в нас все по святковому


Іван - Гендальф на спуску вниз


Вниз йдемо стежкою а не дорогою. Для різноманітності


Ну і Сколе на обрії


Вершина гори Зелемінь є круглою і з заглибленням. Немов міні-кратер вулкану. Саме по ній і розкидані ці камЕні з надписами.

Одне з заглиблень на вершині, прямокутної форми


Друге, більше заглиблення. Тягне на артилерійську установку або криївку.


Менші шанці на підходах до вершини


Для масштабу


Я маю кілька версій хто і для чого залишив надписи:

1)   «Тут був Вася» - біда сучасного туризму. Не виключено що ці надписи позалишали такі самі «Васі» багато століть тому. Тобто тут колись проходив один з найстаріших туристичних маршрутів Карпат
2)   Військові. Звідси прекрасний вигляд на усі під’їзні дороги що ведуть до перевалів на Угорщину. Тому тут розташовувалися військові чатові і від нема чого робити вони…
3)   Картографи. Тут була їх база звідки вони змальовували навколишні вершини. От в погану погоду і царапали свої імена
4)   Ну і зовсім фантастична – усі надписи часів ПСВ, Січові Стрільці. Солдати, що тут розташовувалися, підробили ці надписи по приколу. На самій вершині та хребті видно старі шанці. Також на сусідній Лопаті відбувалися серйозні бої. Але ця версія найменш імовірна. Занадто багато праці як для «по приколу»

Карпатський Шедевр!


Ці надписи можуть стати ще одною принадою для розвитку туризму в регіоні. Відомо ж що гірські походи загартовують і тіло, і душу. Тому ніякий коронавірус тебе не візьме.

У пошуках нових абуктів!


І все це завдяки Експлореру!


Як бачите, не тільки літаками, ДОТ-ами та печерами цікаві Карпати 😊 Їм є ще чим нас здивувати. То ж досліджуймо далі!



ПС: На самій вершині Зелемінь ми бачили сліди мотоцикла. Також лісник казав шо зі сторони Гребенова шляк-баум відкритий. Для тих хто не любить ходити пішки.

[zelja]

Наша вилазка  з велосипедами по цих самих місцях

[Electri4king]

Докину свої фото з шляху до вершини. Нарешті я тепер на тому місці, куди дивився з цього дна

1.


2.


3.


4.


5.


6.


7.


8.


9.


10.


11.


12.


13.


14.


15.

[zommersteinhof]

Не знаю, що можуть означати найстаріші написи на камені на Зелеміні, але пізніше могли залишити написи туристи, яких там не бракувало, оскільки під вершиною був прихисток.



Дрогобицький відділ ПТТ (Польського товариства татранського) орендував у фірми Гредлів мисливські будинки. В результаті мережу схрониськ по селах і місті Сколе доповнювали такі "незагосподаровані прихистки" під вершинами Зелемінь, Магура, Магій, Буковинка (біля Тухлі), Віднога і Черенище (під хребтом Парашки), Тростян.
В 1936 р. прихистки під Зелемінем і Магурою було пристосовано до зимових умов: змінено підлогу, відремонтовано дах, ущільнено стіни, вставлено пічки і замість нар встановлено ліжка.
Ключі можна було взяти у садибі Дрогобицького відділу ПТТ в Сколе.

Усі Гредлівські мисливські будинки були однакові, тому для прикладу можна подивитись на прихисток на Тростяні: