Чудово сходили, дякую! Нижче копіпейст мого звіту, який я опублікував в LiveJournal. (UPDATE: в мене чомусь остання частина звіту не відображається в браузері - якщо у вас те саме, пройдіть за лінком http://dali-bude.livejournal.com/558555.html )
Чуюся трохи ніяково, що публікую деякі фотографії, які обіцяв работягам не публікувати, але сподіваюся, що ні вони, ні їхнє начальство про це не дізнаються - у нас інша цільова аудиторія :-)
Відеозамальовка "
бурление говн" була зроблена на очисних спорудах селища Рудно, куди мене занесло абсолютно випадково, коли ми з сім"єю любо шпацерували сосновим лісом, - адже тотой об"єкт саме й захований серед лісу, від чого всі місцеві шпацерувальники, мабуть, в захваті. В неділю ж я наніс візит львівським очисним спорудам цілеспрямовано, в рамках досдіжження таємничої
промислової зони на Збоїщах, в якій очисні споруди лишилися останньою великою білою плямою. Для цього я зайшов на сайт
http://explorer.lviv.ua, знайшов репортаж про похід на очисні споруди, з задоволенням познайомився з його адміністратором і домовився про повторну експедицію, щоб вже взяти участь.

Отже, <lj-cut text="Welcome to Shitland">Бути пропущеними через ворота і КПП у нас не було жодних шансів, тому ми рушили розвіданим Олегом шляхом - боком через залізничну гілку, яка пролягає поруч.

Після повороту з вулиці Пластової на залізничну гілку ми пройшли метрів сто, і її перетнув бетонний жолоб, по якому текли говна. В своєму старому звіті про "зону" я нерозумно назвав цей потік Полтвою, але, як просвітив мене Олег, це не Полтва, а її притока, котра тече із Богдана Хмельницького і Рогатки. Біля бетонного жолоба стояла труба й з напором викидала в нього новий потік говн.

Олег пояснив, що ці говна - це відходи дріжджового й лікеро-горілчаного заводів, які збираються в спеціальний каналізаційний колектор і викачуються насосною станцією в потік, котрий впадає в Полтву й тече до очисних споруд. Насосна станція стояла поруч, одноповерхова циліндрична будова метрів 30 в діаметрі. В пошуках ракурсів я так і не сфотографував її цілком.

До будівлі якраз підійшов дядько, який її доглядає. Страшна робота в цього чувака: він сидить в цій будці, серед шуму й смороду, в каптьорці, яка навряд чи щось ізолює, і страждає фігнею, наглядаючи за насосами. Через брак спілкування він радо нас пустив всередину і ще й розказав, що до чого. Всередині все було прозаїчно - стояли насоси і качали собі лайно.


Після відвідання насосної станції ми рушили на самі очисні споруди.

Долго лі, коротко лі, але раптом з-під землі величаво витекла Полтва. Почався конкретний штин, до якого я так і не звик за всі три години, проведені в "зоні".

За декілька метрів Полтва розділяється на дві частини. Ліва тече на очисні споруди, щоб пройти очистку і вийти, за сміливими твердженнями працівників, придатною до пиття. Права, за браком потужностей, старим руслом тече неочищеною і пізніше зливається з очищеною.


На цих ґратах говна проходять грубу очистку від дохлих котів, пляшок і дерев.


А це - засохлі говна, які заблокували одну з проток. Глибина цих засохлих говн - кілька метрів. Час від часу приїжджає екскаватор і видлубує говна, очищаючи протоку. Саме такі роботи й спричинюють масовий викид смороду в атмосферу, який мешканці прилеглих районів (а часом і центру) вдихають у своїх домівках тихими вечорами, забувши закрити вікна.

Працівники очисних споруд не менш спраглі до спілкування і радо нас запрошують всередину на екскурсію. Спочатку нас завели в цех більш тонкої механічної очистки.

Говна тут очищуються від презервативів, тампонів та інших радостей, які пройшли крізь грубі ґрати першої стадії. Це відбувається, до речі, за допомогою просунутих забугрових машин, які роблять все автоматично. Вони фільтрують говна, подають виловлене сміття на конвеєр, воно потім пресується в пресувальній машині і вивозиться на звалище як тверді відходи.







Отут в сміттєвій машині воно собі збирається, поки не назбирається.


Пункт керування всією технікою виявився дуже сучасним, там усе комп"ютеризоване й перекладене українською мовою. Будь-які параметри будь-якого процесу можна побачити в реальному часі в інтуїтивній графічній формі.





Далі ми пішли на насосну станцію. Її функція - після механічної очистки качати говна до споруд, в яких відбувається подальша очистка.

Самі насоси виглядають так.



На кожному насосі по 5 кіловольт і 500 ампер, що примушує заповажати. Насоси також компутеризовані й українізовані. Люди на насосній станції раді були показати й розказати.

Пройшовши сотню метрів під землею, говна виринають з товстих труб, щоб уже під відкритим небом прослідувати до наступних споруд.

Потуга і міць, з якою говна вилітають на білий світ, важко піддається опису.




Наступна зупинка - великі круглі басейни, де відбувається відстіювання мулу. Вибирання й висушування цього мулу є ще одною з тих процедур, які сповнюють місто Львів неповторною атмосферою.



З цього басейну потроху викачують воду:


А з цього викачали й мул визбирали:

Наступна й остання стадія - аерація. Говна розподіляють прямокутними басейнами і починають прокачувати крізь них повітря. Бактерії, які живуть в говнах, починають їх активно хавати і нейтралізувати. Відбувається інтенсивне бурління говн. Це видовище не для делікатних людей.






Деякі басейни стоять порожні і порослі:

А з деяких саме викачували говна для якогось планового ремонту:

А деякі просто стоять розвалені:

Повітря для бурління постачає оця негостинна компресорна станція, в яку нас не пустили злі дядьки на балконі:



Якщо вийти за ворота, можна побачити, як сумно тече неочищений сегмент Полтви своїм природнім руслом.


На цьому наша мандрівка спорудами закінчилася. Ми вийшли через КПП повз прифігілого охоронця і почали віддихуватися. Мушу сказати, що здоров"я екскурсія Шитлендом нам не додала аж ніяк - смороди там стоять моцні, мені потім цілий день хотілося кашляти, так шо ліпше вам туди зайвий раз не ходити. Як то кажуть в одній телепедерачі, "we are doing this, so that you don't have to".</lj-cut>