Бувши по справах у Золочіві.( Львівська обл.). Виникла потреба скрутити в бік с. Вороняки. Повертаючись назад примітив одинокого дідуся який чекав на перехресті автобуса . Знайомий в авто говорить - .. Даремно чекає ,автобуса не буде. Я у відповідь - Давай підберем все одно по дорозі.
Дідок дуже зрадів ,що йому так пощастило. І на радостях давай розповідати всякі небилиці по дорозі. Через декілька кілометрів дід каже - Зупиніться біля лісу.
На моє питання - А де ваше село , навкруги не було видно будівель. Дід розповів , що живе на покинутому хуторі який за 2 кілометри через ліс.
На моє прохання подивитись на хутір дід запідозрив ,щось не чисте і не хотів нас провести ( як потім розповів - думав ,що ми metal hunter і все покрадем. Але домовившись, що я нікому не дам координатів хутора повів у ліс. По дорозі ( а точніше майже повна її відсутність _ машину мусів залишити вже через 200 м.) дід розповів про хутір таку історію.
В 40 - 50 р. після війни тут оселились родини з навколишніх знищених сіл , але повна відсутність - благ цивілізацій ( школа , магазин , колгосп, робота , газ - поступово змусило людей переїжджати до сусідніх сіл. Вже на початку 70х р. на хуторі залишило 3 сїм*ї . Дід з бабою останні хто тут живуть .
Вже на початку хутора , чогось мені згадалась Чернобильська зона.
Покинуті будинки і господарки , що руйнуються роками без сторонньої допомоги навіюють гнітючу атмосферу.
Перша будівля до котрої потрапив ,комора (майстерня?) колишній господар явно був теслею. Залишені пилки, інструменти , деревяні частини конструкцій - справила ефект дежа-вю ( шевченківський гай) а головне все лежить як поклали десятки років назад без ознак мародерства.



На передньому плані деревяні гайка з гвинтом ( все чітко крутиться без клинів і змазки).





До деяких будівель не так легко добратись(.

Час робить свою справу.


Бабусина скриня ...


Старий колодязь ( вода є але десь глибоко на дні.).






