Київ, підземелля і надземелля

[maxiWELL]

Продовження огляду історичних абандонів спало на думку спонтанно. Згадав, що тема київської «історички» не розкрита повністю і можна подивитись і інші закинуті старовинні будинки. Враховуючи, що переважна більшість з них зачинена і загороджена не розраховував на щось більше, ніж оглядову прогулянку. Тим паче, лізти одному не хотілося.
Проте, в одну будівлю вдалося потрапити.

Нажаль, вийшло, як завжди, поверхово. Можна було більше обійти, більше пофотографувати. Але будній день — повно народу і автівок, відсутність залазів, перед прогулянкою не вивчив карту. Плюс — чашка чаю, яка виявилась зайвою.  ;D Тож всі думки були — пошвидше відфотографувати — і додому.

Перший об'єкт. Точніше, два будинки, — по вул. Тургенєвській, 17 і 19. Перший з них знесли цього року (за будівельним парканом видно залишки фасаду). Другий поки ще стоїть.


Цей будинок побудований у 1901 році за проектом архітектора І. Агурова. Будівля має охоронний статус, на відміну від сусіднього. Можливо тому і вистояла перед забудовниками.
Жалкую, що не звернув уваги на декор.


Дивно, що знайшовся вільний доступ. Всередині купи сміття.




Пекриттів між поверхами нема. Тому дивитись фактично нічого.


Всі поверхи видно наскрізь.


Далі вийшло так, що поряд був ще один закинутий будинок. Але оскільки не було при собі скріншотів з карти, шукав його в сусідньому кварталі. І навіть шось напівзакинуте знайшов. ;D Тому пішов прогулюватися далі.

Наступна будівля — колишнє видавництво по вулиці Гоголівській, 7б. Коли закинули — невідомо. Даних про історію будівлі, чи фоток зсередини нема.


За парканом — «склад» з дверей.


Поряд розташована закинута господарська будівля.


Вигляд з протележної сторони.


Наступна «історичка» — адміністративна будівля по вул. Михайла Коцюбинського, 12. Це частина садиби Міхельсона. Побудована в 1899 році(!!!). Будинок використовувався під різні установи: гімназію і училище, Контрольну палату шляхів сполучення, Міністерство Юстиції УРСР, курси підвищення кваліфікації кадрів Міністерства юстиції України. Закинутий з 2010го.


Будівля в гарному стані, тож лише зблизька помітно, що вона закинута.
Для дослідження недоступна. Плюс — навколо купа державних установ і посольства.


Черговий абандон, чи точніше — комплекс закинутих будівель, розташований в 5 хвилинах від Майдану Незалежності(!). Це будинки по вул. Мала Житомирська — колишня садиба Мурашка і прибуткові будинки, збудовані на початку 1900х або навіть раніше.


До речі, саме ці заброшки, спонукали зробити збірний огляд історичних будинків.


На диво, прохід під аркою був відчинений і я пройшов до внутрішнього двору зі ще одним закинутим будинком.
Хоча, судячи по ящикам з-під пляшок та вікнах, закритих плівкою, не такі вони й закинуті. Та в сусідні будинки доступу нема.


Колоритний краєвид. Щоправда, не став чекати, поки «мешканці» проженуть — швидко пофоткав і гайда шукати інші заброси.


Наступні закинуті старовинні будівлі також розташовані неподалік. Наприклад, ось цей будинок по вул. Алли Тарасової, 6б.


По сусідству розташований особняк, в якому хтось живе.


Наліпки:)


Далі спустився на Поділ. На вулиці Боричів Тік натрапив на таку хатинку. На вигляд явно закинута.


Ближче до Дніпра, на Волоській 2/19 розмістились чергові закинуті руїни. Ну а припарковані автівки наглядно демонструють стан вулиць в будній день:(


Одноповерховий будинок по Волоській, 5. І поруч ще один заброс.


Чекає нових господарів.
До речі, в нього можна було пробратись. Але чогось розхотілося.


На Контрактовій площі стоїть пусткою Гостинний двір. І хоча він новоробний, 1982 року, за архітектурою нагадує старовинні будівлі.


Всередині виглядає як типовий недобуд.


Знову повертаюся до центру. Там, на Ярославовому Валі поки ще стоїть будинок Сікорських (в якому народився авіаконструктор Ігор Сікорський) 1903 року побудови (вул. Ярославів Вал, 15б).


Доступу всередину немає.


Повертаюсь у район, звідки почав прогулянку.
На бульварі Шевченка, 34 знаходжу ще одну закинуту будівлю.


Біля неї, на розі вул. Коцюбинського і бульв. Шевченка розташований мальовничий двоповерховий будинок — колишній дім родини меценатів Терещенків. Збудований, начебто, у 1874 році(!).


Нажаль, і він зачинений.


Ось така туристична оглядова прогулянка.
І це ще не повний перелік старовинних заброшок.

Засмутився, що мало нафоткав, але як не буде інших ідей,  прогулянку можна повторити в розширеному варіанті.

[Іван Акімов]

Зрозумівши систему Львівського підземної річки, нам захотілось відвідати Київські -  Клов та Глибочицю.
Одразу ж після Клову поїхали на метро до Глибочиці. Як справжні дигери, поїхали з Майдану на Контрактову в хімзі
Під час Клову промокли ноги

На місці, завалюємось





Щоб потрапити у саму річку, потрібно зістрибнути в цю дирку, яка виходить прямо в річку.

Ну все! В річці😎
Вода достатньо тепла, в мене навіть вийшло відігріти ноги, так як ішов без взуття суто в л-1 та шкарпетці, аби взуття не промокло. Рівень води сантиметрів на п'ять вище чим у Клові, в бахілах можна проходити спокійно, в Л-1 тим більше.



Дно в річці не рівне, дуже засмічене камінням.
На шляху зустрічається дуже цікава рослинність







Врізка в колектор





Тут була захована пікарда, певно що Свят стріляв



Чия лопата?



Спочатку подумали, що це був мостик через річку, але потім зрозуміли по картам (в річці ловить зв'язок) що це трамвайна колія



Прям як паркет дома, але з каменю




Спеціально відведена доріжка з бортиком, аби вода не потрапляла на доріжку, судячи по зручності проходу на тому бортику, він був розрахований або на карликів або на китайців, бо дуже вузько та треба досить так нахилитись аби не разувати рослинність на стелі зубами




Пролазимо поміж трубами і починається пекло.
Влад зачерпнув ногою воду всередину



Хтось загубив ломіка




Проходимо маленький водоспадик і ідемо аби не гуськом, бо зачерпляємо головою стелю






По дорозі є люк, в якому можна випрямити спину та перепочити



Ще один водоспадик



Знаходимо місце аби сісти перепочити, та знаходимо швидше за все частини від гвинтівки





А тут стає страшно, аби не зачепити стелю, не хотілось би потрапити на меморіал пам'яті із за обрушення колектору.





Опа! Якісь дигери, достаємо ломіка, може фонарі захочуть віджати👺

Тююю, це екскурсія, а екскурсовод з поїздки Голема в Чорнобиль на власному авто

А все, побачили ломіка і покрутили педалі

Історична пам'ятка річки



На перехресті нам хтось залишив мариновані огірочки, голодні туристи вирішили ризикнути, та романтично при свічках перекусити

Все, вилазим