Горища та дахи Львова

[STALKER]

Дах-Сихів, пр. Червоної Калини 107. Мій знайомий там живе на 10 поверсі от він і провів. Краєвиди досить непогані-видно Пасіки-Зубрицькі, торговий центр "Зубра", церкву в селі Зубра та й трохи саме село кільцеву дорогу, трохи будинки на Стрийській, трохи "Арену-Львів",мікрорайон "Пасічний",фак-парк з 90-ю трубою. Горище нічим не особливе-звичайні комірчини-кладовки.Єдине цікаво що перший підїзд має 10 поверхів, а другий підїзд має 9 поверхів. Будинок цегляний-трошки вищий за всі панельні навколо. Загалом файно От і мої фотки:

[STALKER]

І знову дах на Сихові-тепер вже вул.Кавалерідзе 1 Був там минулого року восени. Звичайна панельна 9-поверхівка.І знову ж горище використовується в якості комірчин.
Далі кілька фоток

[Roy]

Горище костелу святого Антонія, котрий знаходиться тут.
Поки шукали доступ до горища клінічної лікарні (медінституту), вирішили заглянути в цей костел, тим паче він поряд. І не пожаліли, навіть тому, що Руфус не зустрів омріяних львівських приписних кажанів.
Що ж, це справжній костел, було таке враження, що наче попав на територію польського посольства. Ксьондз важко говорив українською, практично взагалі не говорив нею. Єдине, замальовували незвичну картину робітники, котрі трудились над облагородженням споруди. Також, був помічник, людина котра знає кожен закаулок костелу, він нам все показував, та розказував. За що йому велике дякую.

Вхід на горище, один з найцікавіших, які я тільки бачив. Через іконостас церкви. На фото Руфус і наш провідник.


Просто в іконостасі відкриваються таємні двері, і попадаєш у внутрішній простір.


Найцікавішим було те, що на горище треба було пробиратися по карнізу, по периметру церкви, попід вікнами. Піднявши голову, незвично аж.


За іконостасом побачили продовбаний отвір в кладці, у підвал. Казали, що це єдиний вхід у підвал. Присутні людські кості, були поховання. Дихати тим не наважився, та й не сильно впускали туди.
Можливо, чергова сенсація буде?


Піднімаємося по драбині




Вперед


Ангел-Хоронитель


Проходити треба було акуратно, особливо з камерою на пузі. Переспективка опинитись внизу на кріслах і мікрофонах зовсім не тішила.


Вигляд з карнізу


ОргАн


Далі - лаз на горище по вузесенькому переході, якраз в ширину плечей.




Вже на горищі, перший побачений кадр. Все як завжди, доволі звикло.




Тут я на балконі, де ввечері підсвічується зображення св. Антонія. Кажуть, якщо щось загубив, можна помолитись до нього, подивитись на зображеня і святий Антоній допоможе.


Вид звідти на Личаківську


Тут люстри закріплені на підйомних механізмах


Старий хрест, який вже багато десятиліть висить на несучій балці купола.


Є купол, то чому на нього не вилізти?


Дах тут звичайний, оцинкованний, помальований нещодавно зеленою фарбою польського виробництва.


Ракурси з найвищої точки








Залишки мозаїки


Винниківський ринок


Зупинка


Час наверху якось призупиняється, а внизу кипить життя. Робітник вкладає бруківку.


ДПА на горизонті


Деревяні кульки, котрі опускаються на трос люстри


Балка, напис освячення, якщо не помиляюсь


Все, пора вертатись


Перехід чудовий.


Дякую Руфусу за компанію. Stay tuned 

[Roy]

Якось з Лесиком вирішили видертись на горище восьмого корпусу політехніки (той що хімічний).



І справді хімічний. Запах там хімічний, і покриття даху якесь хімічне 
Колись казали, що ось ця червона речовина, котрою покритий дах, була власною розробкою, таким собі ноу хау. Пам'ятаю, тоді обробляли дах люди в повних комплектах хімзахисту.
Спочатку покривалося піною, а після неї вже червоною речовиною. Може хтось вкурсі, що це?




Гарний вид на собор св. Юра


З іншого ракурсу




Вид на готель Дністер. Зліва, вдалині житловий будинок на "професорській колонії". Треба побувати якось на його даху, цікаві види там будуть.


Вигляд на центр


Дві вежі))


Городоцька, під сонячними променями


Шпиталь Шептицького на Озаркевича, вдалині - девятиповерхівки на Золотій


Гармонія, чи дисгармонія архітектурних стилів? Байдуже, звик до цього.


Розвязка Ангеловича-Шептицьких


Вид на колишній костел Ельжбєти. Хочу знову на вершок туди вилізти))


Ну і трошки деталей:










Лесик, злегка зафотошоплений 

[YserL]

Подіюною технологією оброблений будинок топ-топу на промисловій. Покривали червоною речовиною у повному косьтюмі захисту.

[Golem]

Оптима Плаза, Наукова 7б, вид з останнього поверху

[STALKER]

І знову дах з моєї невиличкої скромної колекції. Вул. Студинського 12. Яе на мене будинок трошки не стандартний, вихід на дах здійснюється через горище. Будинок походу панельний на 9 чи 10 поверхів.
Нижче кілька фоток:












Повна версія тут

[STALKER]

Знову дах-вул. Стрийська 107. 14-поверхівка. Пейзаж досить зачотний. Потрапив туди завдяки HEL_2. Нижче кілька фоток:













Повна версія тут

[Bottlehunter]

Між землею та небесами

Стаття в "Львівській газеті" від 4 жовтня цього року. Журналіст піднявся на дзвіницю собору святого Юра. Оригінал статті лежить на сайті видання.



Львівська ратуша та Високий замок як оглядові майданчики в місті поза конкуренцією

Уже кілька років вежа ратуші є загальнодоступною, достатньо лише заплатити невелику суму за вхідний квиток. Щодо Високого замку, то треба лише вибрати погожу днину, щоб піднятися на його вершину. Але ж на місто можна поглянути і з інших майданчиків, щоправда, не всі вони є загальнодоступними. Один із них — Святоюрська гора — фактично в центральній частині міста. У найнижчій ділянці просторої улоговини між Замковою та Святоюрською горами колись текла повновода Полтва, яку тепер закуто в бетонний панцир. Спробуймо поглянути на місто з іншої високої точки, розташованої у західній частині міста, тобто гори святого Юра. Попри те, що, за офіційними даними, її висота — 321 метр над рівнем моря, відносна висота значно менша. Доволі складним для підйому є хіба що північний схил, обернений до вулиці Городоцької. З південного боку гора полога і не така висока, що вельми зручно для парафіян церкви, надто літніх. Незважаючи на те, що собор святого Юра фактично домінує над містом, однак краєвид із самої гори не вражає: перед церквою розташовані Митрополичі палати. Журналіст «Газети» вирішив піднятися на дзвіницю, яка позаду храму, з північного боку.

Сакральний комплекс спроектовано так, що дзвіницю майже не помітно. Вона наче підкреслює той факт, що на Святоюрській горі головною будівлею є все ж собор. Попри те, що споруда висока, підніматися сходами легко: кімната з дзвонами розташована на висоті 10-15 метрів над рівнем землі. Верхню частину дзвіниці заставлено дошками, підніматися туди немає сенсу: вікон, з яких можна було б оглянути місто, там непомітно. Усього в дзвіниці є три дзвони: великий, який відлито 1933 року, з написом «А я тобі кажу, що ти є Петро», з Євангелія від Матвея, а також два менших, один з яких — найстаріший у Львові, його виготовили ще 1341-го. Вікна, які є на цьому рівні дзвіниці, закрито дошками, однак невдовзі виявляю, що деякі з них відхиляються, отож у такий спосіб можна побачити місто з незвичного ракурсу. Щоправда, через собор звідти неможливо роздивитися частину центру, хоча основні пам’ятки середмістя, передусім ратушу та латинський кафедральний костел, добре видно. Ну і, звісно, рельєфну домінанту міста — Замкову гору, яка наче замикає горизонт зі східного боку.

Південне вікно дзвіниці розташоване майже на рівні з корпусами Львівської політехніки, а західні вікна виходять на церкву святих Ольги та Єлизавети — колишній костел св. Ельжбети. До речі, саме його шпилі є найвищою спорудою Львова — 85 метрів. І така висота пов’язана з тим, що він мав стати конкурентом собору св. Юра: поляки, які в’їжджали до міста із заходу насамперед мали бачити шпилі римсько-католицького костелу. Але це — справи давно минулих днів, бо за радянських часів «Ельжбету» добряче понищили, а вже за роки незалежності вона стала одним з основних греко-католицьких храмів міста з новою назвою — святих Ольги та Єлизавети. Із дзвіниці собору святого Юра також можна побачити на горизонті, як у львівському аеропорту приземляються та злітають літаки, а якщо мати добру апаратуру, можна навіть роздивитися назви авіакомпаній на фюзеляжах. Північна сторона вражає передусім безкрайністю Брюховицького лісу, а також новобудовами — сучасна архітектура не надто прикрашає пейзаж. Чого не скажеш про пологовий будинок на вулиці Рапопорта — колишню єврейську лікарню, східний купол якої помітно виділяється з-поміж старих будинків центру Львова.

За давньою легендою, околиці Святоюрської гори заселили ще 1280 року, також там була печера, де оселився монах Василь (Василиск), який проводив майже весь час у молитві. У XVII столітті цю легенду записав один із найавторитетніших дослідників Львова Бартоломей Зиморович. Однак історія міста могла бути цілком іншою: завдяки зручному розташуванню саме тут могли закласти перший камінь у підмурівок Львова. Однак Святоюрська гора все ж програла і за висотою, і за розташуванням Замковій, де Данило Галицький разом із сином Левом заснували наше місто. Ну а на Святоюрській горі було збудовано храм на честь святого Юрія — фактично це була перша будівля поза межами міста. На жаль, точної інформації про першу церкву, з якого матеріалу вона була — дерев’яна чи мурована, — нині немає. Старий храм із чернечими оселями проіснував тут до XVIIІ ст., відтак на його місці збудували сучасний, величавий, що на кілька століть став головною святинею українських греко-католиків. Розбудова нової сакральної споруди розтягнулась аж на два століття.

[STALKER]

Ще один дах панельного будинку. Вул. Наукова 112-114. Потрапив туди дякуючи Soulstorm.
Все в тому будинку стандартне:останній поверх, підйом по сходах на горище і вихід біля машинного відділення ліфту. Думаю особливо нема що описувати.
Далі кілька фоток:











Більше фоток тут

[Bottlehunter]

Сьогодні утеплювали квартири в моєму будинку. Відповідно, вихід на дах був вільним  Вул. Вигін, 3

"Арсен" на Зеленій



Вид на Зелену



Вдалині - ТЕЦ-1



Зверху якось незвично чисто, телевізійні антени, жмути кабелів. Витяжки накриті металевими сітками. Відразу з'явилася ідея переночувати тут влітку.





Вид на Високий Замок



"Барвінок" на Дунайській

[Borealis]

Довелось якось побувати на даху Палацу естетичного виховання молоді (Петрушевича, 2). Ось кілька фоток з видом на Офіцерську колонію, Емеральд, тил "Атласу" і СШ№6

[Borealis]

Ось ще

[Roy]

Якраз позавчора, коли вкотре піднімався на вежу церкви всередині, в очі попадались численні діри від куль та розірваних снарядів на металічних риштуваннях.
Костел добряче постраждав під час подій 1941 року, на  цих фото це прекрасно видно.

Руйнування стін також значиме було. Але, сьогодні ці сліди, що на фото від артобстрілу вже ліквідовані.

[Roy]

Вчора мав чудову нагоду відчути перші теплі промені сонця, перші "спроби" весни, на дахівці однієї з дев'ятиповерхівок, котрі сконцентровані в межах вулиці Бойчука.
Мені, як корінному мешканцю старого-престарого австрійського будинку, не вельми цікаві були краєвиди поміж спальних районів, на кшталт цього, поміж будинок - коробок.
Але, як відомо, апетит приходить під час їжі, і я засмакув собі такий дах, і такі напрочуд сірі і не зовсім одноманітні краєвиди рідного міста.

Мешканці будь якого горища чи даху - це безсумнівно літаючі щурі голуби, пташки миру і щастя (якщо повезе).


Вільне летіння 



А тепер про види з цього даху.
Отже Дурка. Саме так, обласна психіатрична лікарня, корпуси котрої збудовані в другій половині ХІХ сторіччя, отримала таку назву від місцевої громади кульпаркова. Просто і зручно.
На фото вершечок головного корпусу, на другому плані будинки вулиці Кульпарківської а вдалині будинки, які належать до вулиці Петлюри.


Окрасою Дурки, котру видно з багатьох напрямків, є стара водонапірна вежа. Доволі симпатична споруда, проте з цього ракурсу ми можемо бачити лише її верх.


Вид на Володимира-Великого - Симоненка.
Посередині трішки правіше готель Гетьман, вдалині храм Ольги та Володимира.


Мікс будинків вулиць ВВ, княгині Ольги та Наукової. Вдалині Оптима Плаза.


Бойчука - Княгині Ольги


Бойчука - ВВ


Бойчука - ВВ - КО 


Гуртожитки на ВВ


Вулиця Боткіна і завод залізобетонних виробів


Завод ближче


Вдалині Домінант плаза, а ще далі новобудови житлового масиву "Пасічний"


До болю в боці, улюблена будівля податкової адміністрації


Ближче


Гуртожитки на вулиці Лазаренка


Десь там в глибині завод Мікроприлад та дзвіниця церкви Пресвятої Богородиці


Лісотехнічний університет, далі сіріють дахи 4 та 5 корпусу політехніки і церква св.Юра


Справа котельня від лікарні (дурки),  по центрі управління ДАЙї, далі будинки що належать до вулиці Кульпарківської


А на даху мережевий сир-бор. Інтернет у кожен дім.




Зелений умивальник


світле майбутнє - наші діти


Попідглядав трохи, за чиїмось терасами




Ну і антена мене повеселила. Точно вже якоїсь блондинки. 

[YserL]

Забрався на 14 поверх за адресою Кульпарківська, 125.
Відкриваються гарні краєвиди на аеропорт, південний, кульпарківську:

[Roy]

Цього разу дах житлового будинку що на вулиці Шептицьких. Звідти відкриваються гарні види на собор св. Юра та околиці.



Вид на проблемну ділянку, де планують зводити житловий-офісний центр




церква Єлизавети





















Наостанок трохи горища і його знахідок






Фотки всі тут

[STALKER]

Дах. Вул. Дж. Вашингтона. Ніц особливого-9-поверхівка. Але видно досить непогано. 2011 рік.

[Wolff]

Додам від себе пару рідкісних фоток. Радіо вежа на вул. Мушака 40 ( на жаль вже демонтована в 2007р ). Лазив туди декілька раз , а на послідок зробив пару фоток ( жаль на мобілках тоді камери 0.3 Мп були вершина бажань. А то зараз поліз би с кращою технікою.

[Wolff]

Крім фундаменту ніц немае (. А вишка - міліцецський звязок.  На вул. Мушака 40 колись було відділення міліції ( звязок на патрульні машини).