Казка про Волгу

Автор Escapist, 20.08.2014 23:29:02

« попередня тема - наступна тема »

0 Користувачі і 1 Гість дивляться цю тему.

Escapist

На прохання вельми поважного панства напишу оповідку про 21-шу Волгу, яка мала піти на металобрухт, але доля вирішила інакше. Писатиму потроху час від часу.

Escapist

Свою першу машину я купив у 2006-му році. То був Запорожець ЗАЗ-968М, який представляв собою купку металобрухту зі стуканувшим двигуном. Шляхом довгих маніпуляцій мені вдалось зробити машину, що може позмагатися у кільцевих гонках з досить серйозними суперниками. Машина отримала форсований двигун, дискові гальма Брембо на всіх колесах, гідравлічний ручник (хоча це більше ралійна примочка), дещо підсилений кузов, сидіння з розвиненю боковою підтримкою, значно вдосконалену ходову й багато інших переробок, зберігши при цьому гарну, майже недоторкану зовнішність. І тут мене поперло. Я захотів великий вінтажний автомобіль. Оскільки з дитинства мені подобалась 21-шо Волга, то вибір був очевидний.
Так одного прекрасного дня я став власником ГАз-21 С - експортної Волги, що прибула до нас з Німеччини (ГДР) на рубежі 70-х  - 80-х років. Машина знайшлась у одного дядька, що мешкав біля шкірзаводу. Він саме збирався здати її у металобрухт, але не судилося)))
Ось такою я побачив її вперше:























Звичтайна розтеліпана стара Волга. Двигун димить, двері не зачиняються, в салоні сморід напіврозложеного органічного пластику, старого поролону, кислий запах прілого лінолеума і старої брудної тканини. Усе, що можна було забруднено фарбою. У своєму першому житті Волга покинула конвеєр у яскравому блакитному кольорі, багато оздоблена хромом і вирушила підкоряти столицю ГДР. Після повернення до СРСР від булої розкоші лишились тільки деякі фрагменти люксового оздоблення і скромний напис на підкапотній табличці: "Экспортирован В О АвтоЭкспорт. Москва".
Далі буде...

Escapist

Отже тиждень подумав. Інших варіантів не було - й цю Волгу було досить непросто знайти. Тож 8-го березня приїхав забирати.
День був морозний. Теперь уже колишній власник виніс з дому відро гарячої води і залив у радіатор, а його син приніс трохи бензину. Акумулятора не було. Його довелось позичити у сусідів з "Москвича", але запустити двигун не вдалось - той акумулятор був геть сівший. На поміч прийшов Кадет мого знайомого

Довго покрутивши стартером і заливши півстакана бензину прямо у фільтр мотор нарешті подав ознаки життя. Він димів, працював з перебоями але все ж працював! 8)

Я сі втішив, але щастя було недовгим, бо рушити машина не змогла. Точніше вона їхала навіть на нейтралці, перемкнути передачу було неможливо бо нігрол в коробці і мості замерз. Погазувавши хвилин 10 і потроху відпускаючи зчеплення вдалось увімкнути другу передачу. Машина виїхала з двору, я розрахувався і ми рушили в гараж.

За кермом їхав бувший газдо, а я сидів поруч і тримав пасажирську дверку, бо вона не зачинялась. Місцями розганялись до 90 км/год і після одного з таких почав відмовляти двигун. Спочатку перестав працювати один циліндр, потім другий. В гараж машина заїхала на єдиному працездатному циліндрі і заглохла. Більше завести мотор не вдалось.

Акумулятор забрали, я злив з мотора й радіатора воду і пішов додому, думаючи про себе "але я дурний...навіщо воно мені треба?" (це ще м*яко кажучи!)))

Escapist

Я бачив і розумів, що придбав трупа, але бажання хоч трохи на ній поїздити було сильнішим за логіку, тож прийшов час взятись до справи. Прийшовши до гаража побачив, що ворота завалені купою шутру, перемішаного з льодом, а лопата, лом і т.д. Були в середині. Чия то купа я не знав. Вернувся за пару тижнів, коли все розтануло, знайшов газду, вломив йому пі... пояснив, що так сі не робе, що треба жити по-сусідські і на другий день тої купи вже не було. Спочатку залив тосол, поставив нормальний акумулятор і спробував завести: не вийшло. Відкрутив свічі і мені стало ясно, чому мотор не працює: обгорілі електроди нагадували скоріше шмарки, що лишаються після зварювання. Поставив нові свічі, поміняв провода і двигун завівся. Працював він жахливо, димів і ревів через діряву вихлопну. Не став мучити машину, а вирішив розбиратись далі. "Розтин" показав, що карбюратор скорше Гуф. Але виходу не було, знайти новий важко, тож більш менш привів до ладу той, що був і нарешті сам сів за кермо. Емоцій було море. Дверку прив*язав дротом до каркасу сидінняі поїхав кататись по кооперативу. Звернув увагу, що машина час від часу рушає так, ніби волочить за собою "Камаз".  Але був радий, бо раніше нічого дійсно раритетного у мене не було. На Пасху помив машину і хотів поїхати нею до церкви але доїхавши до шлакбаума зрозумів, що ліпше не ризикувати. До того ж треба було вдруге повертати до життя Запорожець,  що мені розбив знайомий за день до кільцевих змагань "Калуська осінь"

А далі було святкування 10-річча Клубу любителів "Запорожців" у Києві, проблеми на роботі і бажання розпочати свою справу. Волга зависла в різних гаражах до осені. Десь у вересні-жовтні нарешті дойшли руки і до неї. За декілька днів машина була розібрана



Побачене шокувало. По суті треба було міняти лудь не всю машину: дверки і крила були вкриті синтиметровим шаром ацетонової шпаклівки і геть повигнивали. Передня права кузовна стойка колись була вивернута вперед і так само повністю згнила під кілограмом шпаклівки, зазорів не було. Лонжерони можна було проткнути пальцем. Віддав машину на поварку



Стойку зварили заново, трохи підлатали дверки і виставили зазори. Якість була нижче плінтуса, як і мій настрій.
Забрав Волгу в гараж, де остаточно розібрав і прийнявся вичищати "вікові" нашарування і вирізати гниль.





Як не дивно днище виявилось цілим


Але все решта... Розуміючи, що зараз бюджет мені не дозволить зробити хоч щось добре було прийняте рішення законсервувати все таяк є до ліпших часів



Разом з колегами перекотили машину в інший гараж, де вона майже на рік перетворилась у склад для дров і всілякого барахла.

Escapist

Весною стало ясно, що дешевше буде купити іншу машину і робити її. Почався пошук. І от одного дня я випадково пішов з гаражного кооперативу іншою стежкою, ніж звичайно. І поряд з крайнім до входу в кооператив дворику побачив білу Волгу з . ЕКСПОРТНИМИ ТАБЛИЧКАМИ!111 :o Як я її раніше не помічав? Але довший час не вдавалось застати вдома газду. Коли нарешті сі здибали і після оголошення ціни, яка була ледь вище за вартість тих табличок, рішення забирати машину прийшло само.





З розповіді я взнав, що перший власник живе неподалік. То був старенький дідусь, у якого дуже давно була "Побєда", через деякий час з нез*ясованих причин було оформлено заміну кузова на ГАЗ-21 1965-го року, а ще років за 10 заміна двигуна, коробки і ручника на агрегати від ГАЗ-24, додався також гідровакуумний підсилювач гальм. В 90-ті машину продали. Кажуть, що той дідусь плакав, як прощався з Волгою. Після того вона пішла по руках. Її продавали мінімум 5 разів і я сам неодноразово бачив її в різних частинах міста. Врешті вона опинилась у того чоловіка, що продав її мені. Він займається ремнотами і шукав собі витривалу недорогу машину, яка може возити великі вантажі. Але його чекав облом у вигляді розходу бензину в районі 15 літрів. Волга встала на його подвір*ї на 3.5 роки. Колеса вросли в землю, до антенни надійно вчепилась виноградна лоза. Уся гідравліка витекла. Я приніс трохи бензину з гаража і акумулятор. Не здивування двигун завівся після декількох обертів стартера. Я задоволений зганяв по воду,  аби залити в радіатор і за пару хвилин уже прокачував зчеплення. Гальма з гідровакуумником прокачати на місці не вдалось, про що трошки пошкодував, коли завалив цілий паркан і ворота того газди ;D Але він ся не образив і сказав, шо то навіть добре, бо паркан тре мінєти.

Оскільки ця Волга планувалася як донор, то і вкладаись в неї я не хотів. Зробив гальма, страхівку і вирішив трохи поїздити
Дві Волги зустрілись

На фото вже навісив нещодавно придбані нові крила.
Важко сказати, скільки я наїздив на ній за то літо, але нарікання були хіба на адський салон і мутні документи. Найбільше запам*ятав поїздку на АртПоле









Але все добре колись закінчується. Так, одного дня огляд виявив, що машина до всього була ще й згорівша. Відсвяткували з синім москвичеводом День незалежності-2012 і у вересні почалось перекидання органів з одної машини в іншу і навпаки







Таким чинов синя Волга отримала свій законний люксовий хром, надписи, нові бампера, передню підвіску, радіатор (в рідному не було половини сот), пічку, штири дверцєта, колеса, деякі елементи оздоблення салону, антенну, бензобак, трохт дефіцитних засобів кріплення тощо.
Але донор був поставлений на хід і згодом проданий за ціною металобрухту в село біля Калуша якомусь вуйкові в якості сільського тракторця, бо нехай машина хоч так, але їздить.
П.С. Ще цікава історія про гараж, до якого я поставив білу Волгу після розбору.
Цей гараж належить першому власнику донора. Після продажу машини його зачинили і навідувались дуже рідко. Коли син того дідуся віддавав мені ключі то побачив, яку машину я збираюсь там тримати. Набрав свого батька і схвильованим голосом промовив "Тату, Волга повернулась до дому..."
Далі буде.

Roman_P

Молодець . Гарна машинка . На фото де з наметами коло річки , шо за місце ? Дністер ? Сам люблю так відпочивати .

Escapist

Дякую. Так, то на Дністрі. Село Уніж.
Але ті місця, нажаль, після проведення щорічного фестивалю весь час забруднені пляшками, гандонами, порожніми консервними банками, бульбуляторами, гамном і подекуди шприцами :'(

Escapist


Отже потреба шукати нове авто відпала, бо майже все необхідне зняв з донора. Але щоби бачити картину так, як вона є і далі робити висновки щодо доцільності відновлення машини було прийняте рішення відпіскоструїти кузов. Ну і документи! Оскільки я одразу не переоформив машину на себе, то треба було зробити це зараз, перед початком значних вкладень капіталу.

Що і було зроблено.





В процесі очистки кузова виявлилось, що, по-перше не такий він вже і труп, а по-друге крім звичайної, для цих автомобілів технології шпаклювання оловом застосовувалося запаювання всіх зварних швів латунню! На експорт робили дійсно якісно і назавжди! В місцях, що їх не торкалась рука майстра метал був у відмінному стані, тому піскоструїти увесь кузов не стали. Все таки заводське покриття тих часів - це щось неймовірне і його вирішили зберегти по максимуму.

Піскоструй підходив до завершення, а мені як раз надійшло цікаве замовлення: потрібно було зробити ГАЗ-67Б 43-го року. Оскільки розірватись між двома машинами я не міг, то свою Волгу віддав робити на СТО, а сам взязвся за Газончик, бо клієнта не втратив і грошей трохи заробив :D

Було:

Стало:


А тим часом кузов Волги витягували, відновлюючи геометрію, підганяли нові крила і донорські дверки, варили, шпаклювали й фарбували










І ось вона нарешті їде до мене





В той же час подзвонили з МРЕВ, сказали, що документи готові

Оформлення трохи затягнулось, бо я хотів якісь гонорові номери і обов*язково зараєстровану двоколірну схему пофарбування.
Почався дооовгий період зборки.

Navara

Молодець, продовжуй у тому ж дусі. Добре що хоч хтось пям'ятає про про ці машини і займається ними, замість того щоб вони доживали свої дні на чиїхсь подвір"я у вигляді брухту. З нетерпінням чекаю продовження.
Боїшся - не починай, почав - не бійся

Roman_P

Старі машинки мають щось таке чого не мають сучасні . Тому вони і вартують відновлення . Сучасні якісь несправжні , пластикові може навіть пластилінові . Звичайно що економічні , комфортні , надійніші , безпечніші і т.д. Але старі моделі кайфовіші . Керуєш справжнім залізом . Вистояним . Як хороше вино . Таке авто для кайфу .

Escapist

Дякую:)

Зборка машини - процес надзвичайно кропіткий і довготривалий. У випадку з ретроавто все додатково обтяжується складністю у пошуку деталей, тим більше, що мені були потрібні не просто запчастини, а такі, що приблизно відповідають часу випуску самої машини. Оскільки я вже проходив цей шлях з іншими машинами, мене потроху почала накривати волго-депресія))) Моя половинка заради моральної підтримки своїми руками зробила мені отаку штуку для натхнення, та й взагалі допомагала як могла.




Отож для початку я прикрутив на місце накапотну емблему і губу капота, яку через деякий час замінив на нову.


Потім перетягнув Волгу в теплий гараж, бо то вже була зима, і почав старанно мовілити стики кузовних елементів, встановлювати прошву й зовнішній хром. Чому я почав з цього? Бо коли машина ззовні вже має певні завершені обриси, то морально значно легше з нею працювати, ніж коли технічна частина уже змайже зроблена, але авто зовсім не схоже само на себе.






Але кузовні роботи - то задоволення не дешеве, після того, як забрав машину з СТО фінансів на подальші роботи було обмаль, так що на цьому етапі машина знову поїхала зимувати у металічний гараж. Сусід по гаражу ніби каже нам "рок-н-рол!" :D



А мені на реставрацію приїхав горбати Запорожець
Було:






Стало:




Слідом за ним був ГАЗ-69А
Було:


Стало:


А потім Волга 31029, але то вже мейн-стрім




Але відносно своєї Волги дурно час я також не гаяв. Була придбана вищезгадана нова губа на капот, нові задні ліхтарі, пошитий салон, поремонтований двигун, приведені в порядок бампера. Купу дрібничок так само відпіскоструїв, що треба було - відреставровано або замінено і пофарбовано.


























Як згадувалось раніше, при їзді деколи було враження, що машину хтось тримає. Це проявлялось після гальмування. Оскільки гальма безпосередньо впливають на безпеку руху, то була проведена повна ревізія і виявлено забиту трубку, що йде на задній міст. Гальмівна рідина під тиском потрапляла до циліндрів і колеса гальмували, а от назад вона верталась порівняно слабким зусиллям стяжних пружин. Само собою, що все було ретельно промите, перевірене, що потрібно без вагань замінено на нове. Між життям і автентичністю я обираю перше.

Ну, а згодом поміняв металічний гараж на цегляний і частково зібрана Волга перекотилася туди




Зібрав підкапотне


І настав час вібро-шумо ізоляції. В оригіналі на дах був наклеєний картон, на підлозі лежав тонкий поролон, прикритий зверху картонними щитками, що прикручувалися болтиками, приблизно як тут

Ну, оскільки планується прихована установка якісної аудіосистеми, то й оригінальна шумоізоляція була замінена на сучасну. Все одно її ніхто не бачить :P Для цього знадобилось понад 20 листів STPшної вібри, в якості шумки використав... ватин. Він неперевершений - чудові термо і звукоізолюючі властивості вкупі зі смачною ціною












Тепер вже можна зайнятись обробкою днища





Ущільнення дверей на Волзі, та й взагалі на ретро машинах досить сильно відрізняється від сучасного. В дверному пройомі на спеціальних зажимах встановлено гумові валіки, що обшиті досить специфічною тканиною. Знайти її було вкрай важко. Достатньо сказати, що її не було ніде, крім декількох ретро-майстерень у нас і в Росії. Вибору не було, так що замовив в києві готові ущільнювачі, уже обшиті тою тканиною

Без цих ущільнювачів подальша зборка салону була просто НЕМОЖЛИВА. Бо поки не поставиш їх - не поставиш стелю, без стелі не поставиш скло, без скла торпеду і задній диван. Електропроводка мене теж виснажила по повній. Стара була схожа на розтеліпаний віник. Тож від неї були відділені нормальні джгути, перевірені, й озброївшись електросхемою і купою дротів була відновлена оригінальна проводка.

Знайти для взірця оригінальну обшивку підлоги салона і багажника не вдалось, але на виручку прийшов Самарський архів, де знайшлись усі усі креслення, по яких було зроблено викройки











Так непомітно промайнуло ще одне літо...
І ось нарешті тест-драйв!


Усе було добре і ми з друзями вирішили навідатись до побєдовода у Калуш.
Доречі ці два горбатих так само пройшли через мої руки)))




А за тиждень я вже катав на весіллі свого сусіда по гаражу, того що казав "рок-н-рол!")


Машину прикрашав не я, того так рагульно ;D
А коли ми відійшли від п*янки приїхали замовлені ще літом фліппера на колеса, диски так само було прокатані, відпіскоструєні і пофарбовані


І на завершення сезону поїхали з коханою подивитись старовинний Галич


















Далі буде...

Lesyk

В дверях шумки немає? А то шось не видно було на фото

Escapist

В дверях якийсь адський антикор, ще з часів дідуся-власника донора. У мене рука не піднялась його прибрати. Тому роль шумки відіграють карти. Разом з тим враховуючи товщину металу і велику жорсткість дверей шумка їм просто наразі не потрібна.
По-друге конструкція дверей і ущільнення форточок і скел передбачають потрапляння води в двері. Вібро-шумо буде перешкоджати вентиляції внутрішнього простору і може спричинити гниття. Так що вона не тільки не потрібна, а й може нанести певну шкоду.

Lesyk

Ок, ясно.
Хром на крилах якийсь мутний (ну мені так здається), морда і лобовуха куди блискучіші. На фото він не полірований, чи там ше є якісь причини? Зараз вони відрізняються?

Escapist

Хз. На якому фото він мутний?
Хром весь однаковий. Може тут ліпше видно?




Lesyk

Напевне мені так здалось через те, шо великі круглі деталі більше світла відбивають, ніж малі квадратні.

Різниця - молдинг крила і фара


Табличка "Волга" і замок багажника


Ти хром просто відмивав, чи якісь крутіші операції проводив?
Колись на драйві читав, шо комплект хрому на першу генерацію після перехрому коштував більше ніж 2к зелені.

Escapist

Просто відмив і трохи полірнув.
В реалі він гірший, ніж на фото( Перехром - це дійсно ДУЖЕ дороге задоволення. Той хром, що стоїть зараз на 4+ і відноститься до категорії "на кожен день". Комплект ідеального ще не назбирав.
На рахунок 2к зелені за компект то якось мало. Хіба без бамперів. Бо я знаю, що тільки бампера перехромувати в Польщі в районі 1500-2000 у.о. У нас зараз тільки налагоджують цю справу. Бо якість нашого перехрому значно поступається польському при майже тій самій ціні.
На рахунок замка багажника - то так і є. Я не встиг його зняти, а піскоструйщик за збігом обставин спробував найперше дунути саме то місце і маємо те, що маємо. Внутрянку замка довелось міняти, а кнопка лишилась матова.

YserL

Супер відновлення. В мене за 200 км валяється Луаз думаю продати чи лишити до кращих часів)
Попередження по хостингу фотографій: використано сайт http://io.ua/ і на гіркому досвіді форуму фото можуть безслідно зникнути.
Будь ласка викорстовуйте сервіси Google.

Navara

Цитата: Roman_P від 25.08.2014 23:10:57
Старі машинки мають щось таке чого не мають сучасні . Тому вони і вартують відновлення . Сучасні якісь несправжні , пластикові може навіть пластилінові . Звичайно що економічні , комфортні , надійніші , безпечніші і т.д. Але старі моделі кайфовіші . Керуєш справжнім залізом . Вистояним . Як хороше вино . Таке авто для кайфу .
Повністю з тобою згоден.  ;)
Боїшся - не починай, почав - не бійся

goom

Чоловіче! Респект за труди.

247 Гості, 0 Користувачів