Вузькоколійка Антонівка-Зарічне

Автор Roy, 17.09.2014 15:14:30

« попередня тема - наступна тема »

0 Користувачі і 1 Гість дивляться цю тему.

Roy

Одного літнього дня, ми в кількості чотирьох осіб таки потрапили на станцію Антонівка, щоб покататись по найдовшій вузькоколійці Європи - Антонівка-Зарічне.
Дійові особи: Student+жінка Наталя, SANECKA і моя скромна персона.






Випакувались з поїзда Львів-Київ о 04:00.
Прохолодний ранок недозрілого літа зустрів нас на станції, в якій власне прийшлося троха досипати. Десь так приблизно:


І десь трохи згодом до нас підійшов місцевий чолов'яга, котрий був спраглий за розмовами. Ну ми йому налили, ось там склянка на лавочці стоїть.


Благо, запивон за спиною, тільки ручкою покрутити верх-вниз, і вже вода з присмаком металу наповнює спраглий організм. Хм..Гарний початок, для насиченого дня був.


І дядько, поділився знаннями про унікальність вузькоколійки.

Вузькоколійка насправді унікальна не тим що, з часу її прокладення, а це орієнтовно 1895 рік, фактично "дожила" до наших днів. І тим, що її теперішні функції - це виключно трансфер мешканців серед поліських лісів.
До 90-х років на цій колії доволі успішно відбувалось вантажне перевезення, возили ліс. До початку 80-х була парова тяга, далі перейшли на тепловозну - з серії ТУ-2.
Було побудоване депо, велику розвантажувальну станцію. В дев'яностих почало все глохнути.
Стагнація триває і по тепер. Все що ми бачили, це все тримається на ентузіазмі місцевих, незважаючи на брак техніки, коштів та персоналу.

Отже, перед нами 106 км 750 міліметрового залізничного полотна, 4 годину в дорозі.

О сьомій ранку, по графіку "кукушка", саме так зазвичай прибуває на окремо відведену платформу у Антонівці.


Потяг складався з трьох пасажирських вагонів. Склад потягу обслуговувала одна провідниця.
У вагонах було чисто.

До речі про провідницю. Красива жіночка, у формі, на підборах була. Привітна та доброзичлива, в принципі , як і більшість людей, яких ми зустрічали.

Наш поїздок стартував. Настав час роздивитися його.

Найперша атракція для нас - це переходи між вагонами! На ходу, переходиш, висуваєш голову, порушуєш всі норми ТБ на залізниці, хоч розбивайся, випадай, прошу дуже!




SANECKA вижив)


Можна було піднятись й на вагон. Але кількість відпрацьованого масла, яке з вихлопом рвалося з тепловоза не давало нам змоги це зробити.


Перекур між вагонами, і на маєш, джелізова віспа)


В одному з вагонів був помічений туалет. Куди, я так зрозумів воду в бачок треба свою заливати.


Тамбір вузенький, але ровер "Україна" поміщається і пару тлумків з молоком та чорницями.


Дивлячись у вікно угледів унікальне явище. Перехрещені залізничні колії.


Судячи зі стану рейок, на них доволі жвавий рух.


А потім на поїзд раптово зупинився, не від'їхавши від початкової станції і 5 кілометрів. Кукушка повільно відкотилась в депо.

Одразу на в'їзді актуальні оголошення.


ТУ2 відчепився та попихкав в сторону депо. Люди ж залишились чекати...


Постоявши хвилин з десять обабіч вагонів, вирішили пройтися до депо, де стояв наший тепловозик і з під котрого долинали звуки кувалдо-подібного тону.



Розговорились з працівниками. Таких привітних співрозмовників годі шукати!
А щодо поломки, то виявилося що занадто сильно був затиснутий підшипник, після поточного ремонту. Процедура з інструментом для надтонких робіт зайняла не менше як півгодини.


Тим часом машиніст зі смаком їв вишні, ще й нас запрошував.


Піднялись на платформу


Перше, що кинулось в очі, то це сидіння машиніста та помічника. Заводські, відкидні табуретки були замінені на якісні анатомічні крісла. Спині легше, зважаючи на час маршруту.




Місце машиніста


Нехитрі прибори


Двигун


Маслянки. І ще там слизько. Ну. в принципі як і в більшості вітчизняних тепловозів.


Водопій)


На території депо був помічений снігоприбиральний локомотив. Корпус дерев'яний. Всередині буржуйка для обігріву. При снігових заметах, його штовхає інший тепловозик, котрий є запасним у депо.





За деякий час ТУ2 вже полагоджений прямував до одиноких вагонів


Нарешті відправились. Отримали від провідниці квитки по копійчаній вартості.


Один з вагонів, який розфарбований в рамках туристичного проекту. Стоїть на задвірках..


Хм..Бурштиновий шлях, це дійсно. Незадовго за вікном, чергуючись з поліськими лісами, з'явились буквально під колією місячні пейзажі - сліди стихійного вимиву бурштину з-під надр земної поверхні.
Поламані, як сірники дерева, відсутня рослинність, це звичне явище.


Все заради ось цього - в руках бурштину десь приблизно на 150 - 200 вільно конвертованих.


Але, як правило місцеві риють ями-копанки самостійно, лопатами, без додаткових інструментів. Зовні, не поверхні землі, ознак що десь залягає бурштин не має.  Троє чи четверо чоловік, вибирають місце, і риють квадрат, 2Х2 метри. Зачасту, ями доводиться рити і в пусту. А може трапитися невеликий або великий джекпот. А це шматок, чи шматки бурштину, 500 грам, 1000 грам і більше.
І без прикриття, бо охочих є багато, зокрема міліція, представники котрих наклали свою добрячу лапу на цей бізнес.
Цікава тема, гідна дослідження.

"Кукушка" доволі таки швидко котиться - кілометрів 40 -50 за годину.


Пісок, хвоя, гарно!




На кожній зупинці ось така табличка


Село, з вікна потягу



На одній з зупинок машиніст спеціально чекав на те, як довезуть молоду дівчинку на біциклі. Взагалі, графік там то річ відносна. "Зловити" потяг посеред лісу, чи наперед домовитись з машиністом про зупинку (десь там на озері такому то), то в порядку речей.


А тут поїзд на дерев'яному мості сторічної давності, на річці Стир




Краса




Так зазвичай виглядає зупинка в селі. Сходиш собі на травичку, коровки пасуться. Можна встигнути купити собі морозива в крамничці і заскочити в останній вагон. Романтика!




Колія старенька. Проте виглядає надійною.


Всюдисуща Львівська залізниця, не спить машиніст, провідниця))


Окремо про сон в поїзді, тобто у вагоні.
Це важко. Тісні, вузенькі лавочки, ногу під вікно не поставиш, на яку можна спертись. Ноги витягнути теж проблемно.
Отак сплять діти:


Тут хлопчина, зі збитими колінами. Падав, доганяв поїзд.


Але найкраще для сну можна використовувати свою половину)


Окрім ряду озер, є також багато річок, відповідно було достатньо мостів


Рай для рибаків


Якщо підбити підсумки з вражень, то ось так сидіти в тамбурі, звісивши ноги, та під стукіт коліс спостерігати, як змінюються пейзажі - то це було найкраще. Неймовірно.




Тільки треба пам'ятати про вихлоп. Вологі серветки must have.


Ось так нам зупинили потяг серед лісу. Ми відправились до озера, збираючи паралельно гриби та ягоди.


Озеро Чорне. Дике місце для відпочинку та рибалки. Незагаджена природа, тихо. Лише вночі, під час купання голяком, під місячним світлом перегукувались з іншими відпочиваючими: путін! -хуйло!


Розбили табір, смажили м'ясце, плавали.




Словом, відпочили душею і тілом.
І не сподівались, що наший відпочинок продовжиться на вокзалі Антонівки, в яку ми прибули о шостій, і до поїзда який відправлявся в десятій вечора, ми, в компанії місцевих побратимів чудово провели час.


Гарно ми тоді провели час.
З радістю б поїхав туди ще раз. Ні, не за враженнями від вузькоколійки, а за природою, грибами чи то просто відпочинком. Гарний тур вихідних днів. Судіть самі: зі львова виїзд поїздом Львів-Київ в п'ятницю ввечері, сб/нд ночівля, неділя назад. У Львові, правда в понеділок о 07:00 ранку. Цей чистий край вимагає ще уваги. І я туди повернусь. ;)


Всі фото тут.
Обговорення теми тут.
Meine Ehre heißt Treue

:-)

Махнув зокрема і туди. Враження, що покатався дніпровським роздовбаним трамваєм але лісом.







Декольтем своїм мене манила.

Golem

Вузькоколійку недавно закрили. :( Гарне відео про це від Загородного є тут

https://tsn.ua/video/video-novini/chomu-sela-rivnenskoyi-oblasti-opinilisya-faktichno-v-izolyaciyi.html?utm_source=share&
Дігери всіх країн єднайтеся!

40 Гості, 0 Користувачів