Ягеллонська-Горького-Гнатюка

[explorer]

Газета ПОСТУП http://postup.brama.com/

Ягеллонська-Горького-Гнатюка 

Ігор МЕЛЬНИК 
 
Теперішня вулиця Гнатюка виникла на місці дороги, що вела від міських мурів до фільварку багатого міщанина Станцля Шольца. Наприкінці XVI сторіччя Шольц заснував на своїх землях поселення - Станцльову Волю в околицях нинішнього головного корпусу ЛНУ ім. Івана Франка.

Вулиця Єзуїтська

У 1602 році фільварок купили оо. Єзуїти, що заклали на своїх землях великий сад, який згодом перетворився у перший львівський міський парк, що тепер носить ім'я Івана Франка. За наполяганням єзуїтів, у міських мурах була прокладена хвіртка, а за нею міст через річку Полтву, що текла нинішнім проспектом Свободи.

Дорогу до фільварку назвали Єзуїтською, а після скасування чернечого ордену у 1773 році - Поєзуїтською. Колись це була заболочена околиця, і тут ще у XVIІІ сторіччі полювали на качок.

У 1871 році за Поєзуїтською вулицею була закріплена назва Ягеллонської. За радянських часів її назвали спочатку вулицею Чернишевського, а за "других совітів" дали назву Максима Горького. У 1991 році вулиця була названа на честь Володимира Гнатюка (1871-1926) - видатного фольклориста та етнографа, довголітнього секретаря Наукового товариства імені Тараса Шевченка.

Після включення Львова у 1772 році до Австрійської держави вулиця за кілька десятиріч стала однією із центральних у місті. Стали розбирати міські мури та засипати фоси. Замість місточка за Єзуїтською хвірткою збудували солідний міст, а навпроти нього спорудили в 1785 році першу капітальну австрійську споруду в Королівському столичному місті Львові - генеральну військову команду.

Згодом, у 1840-х, командування львівського корпусу перебралось на Бернардинську (нині Соборну) площу, де донині знаходиться військова комендатура. А над Полтвою на її місці збудували готель "Англійський", що простояв півсторіччя.

Банківська брама

А у 1889-1891 рр. на цьому місці за проектом Юліана Захарієвича збудували споруду Галицької ощадної каси. Цю розкішну будівлю прикрасив своїми скульптурами Леонард Марконі. Одну з них під самим куполом із факелом у руках та зоряним вінцем над головою вважають "Львівською статуєю Свободи". Хоча насправді вона мала символізувати Ощадність. Під нею кілька років тому було встановлене електронне табло, яке відраховувало останні секунди ХХ сторіччя.

Окрім Марконі, над оздобленням споруди працювали ще такі відомі скульптори, як Юліан Марковський та Станіслав Роман Левандовський. З 1950 року тут розташований, перенесений зі свого приміщення, яке віддали для музею Лєніна, Львівський музей етнографії та художнього промислу, при якому згодом виник Інститут народознавства. У Золотій залі музею часто відбуваються цікаві заходи львівських митців та літераторів.

В останні роки споруду дещо шпетить металева галерея, яка мала б оберігати перехожих від кавалків ліпнини, що часом відлітає зі стін будинку, який потребує серйозного ремонту та реставрації. Поміж стовпами галереї розташувалась ціла торговиця, залишаючи перехожим вузький прохід на цьому відтинку найпринципальнішої вулиці міста.

Навпроти колишньої Галицької ощадної каси перед самою І Світовою війною встигли збудувати споруду для Празького банку за проектом чеського архітектора Матвія Блеха. Обидві будівлі із високими наріжними вежами стали своєрідною "Банківською брамою" міста, бо за ними починалась колишня фінансова дільниця Львова. Про неї нагадує й дім із колонами на розі Гнатюка та Січових Стрільців, у якому перебувала Галицька ощадна каса до 1891 року.

Тролейбус №1

Коли цісар Йосиф ІІ надав дозвіл на проведення Святоюрських ярмарків у Львові, то виникла потреба вигідного сполучення між Передмістям та площею перед собором Святого Юра. До початку ХІХ сторіччя на Святоюрську гору вела дорога, що відгалужувалась від Городоцької за костелом св. Анни. Але вона була надто стрімкою, тож її перекрили - відтоді називається вона Замкненою - і проклали нову дорогу між Єзуїтським городом та садами греко-католицьких митрополитів на Святоюрській горі. Тепер це вулиця Листопадового Чину.

Тож у ХІХ сторіччі вулиця Поєзуїтська, а потім Ягеллонська була важливою артерією міста. Вздовж неї виникали банки та модні крамниці. У 1890-х розглядались плани прокладення через Ягеллонську лінії електричного трамваю із головного двірця до центру. Однак надали перевагу трасі з більш лагідним підйомом через вулицю Коперника.

Та у 1952 році вулицею Горького таки проклали першу тролейбусну лінію №1 "Центр-вокзал". Згодом тролейбусні маршрути забрали з центральних вулиць міста, та ще у 1970-х кінцева зупинка тролейбусів №9 та №10 була на розі Горького та 17 Вересня (тепер Січових Стрільців).

Кам'яниці

На вулиці Гнатюка під час ІІ Світової війни бомби зруйнували кілька будинків. На місці одного з них у 1950-х збудували дім №3 у стилі "соцреалізму". Однак його сірий фасад та псевдокласичні прикраси не надто зіпсували архітектурний образ вулиці. На розі вулиці Наливайка зруйновану будівлю розібрали та засадили там сквер. А на місці парцелі №6 був колись літній майданчик від ресторану "Першотравневий". Тепер тут ведеться приготування до будівництва торгового центру, задля чого розбирають колишній готель "Брістоль" та прилеглі будівлі.

Взагалі забудова вулиці Гнатюка не відзначається єдністю. Перед І Світовою війною не встигли розібрати старі двоповерхові кам'яниці, щоб спорудити на їх місці модерні будинки.

Хоча дещо таки встигли. Зокрема постсецесійний будинок Ґрюнера (Гнатюка, 20-22), споруджений у 1911 р. за проектом архітекторів Фердинанда Касслера та Романа Фелінського архітектурно будівельною фірмою Михайла Уляма. Привертають увагу "єгипетські" скульптури Зиґмунда Курчинського, що стоять біля входу. До війни тут була розташована, серед інших установ, також відома польська туристична фірма "Орбіс". Тепер "подорожню" традицію будинку продовжують міські залізничні каси.

Вартий уваги теж дім №8, споруджений у 1902 році за проектом Зиґмунда Кендзєрського у стилі сецесії. Колись тут були "Банк польської землі", видавництво "Часопису польських адвокатів" та торговий дім Львівського промислово-торгового товариства. За радянських часів на розі вулиці Павлика Морозова містився магазин господарських товарів. Тепер на цьому місці ресторан "Прага" та купа гральних автоматів.