г. Захар (с. Тухля)

Автор Drusja, 04.12.2014 23:41:08

« попередня тема - наступна тема »

0 Користувачі і 1 Гість дивляться цю тему.

Drusja

Отож у понеділок, відпочивши від вихідних, вирішили прогулятись, і послухавши поради місцевих жителів - пішли на г. Захар. Не подумайте, не ту, що за Славським з гірськолижними підйомниками, а маловідому локальну гірку висотою всього 831,5 м. зі справжньою назвою г. Путище. Народна, пішла від імені Захара Беркута чия статуя височить на вершині — саме там, де за переказами, і поховано цю історичну постать.



Трохи історії Тухлі:
     "За історичними даними Тухля відома з 1397 року. Над селом височіє пам'ятка Захара Беркута (гора Путище). По річці Опір через Славське проходив старовинний торговельний шлях з долини Дністра на Закарпаття та Придунайську низовину. Цією ж дорогою у середині XIII століття через Карпати намагався прорватися один з найбільших татаро-монгольських загонів, очолюваний Батиєм, внуком Чінгісхана. Після того, як татари у 1241 році зруйнували Галич, щоб зберегти свою землю від дальшого спустошення, до хана звернувся захоплений воєвода Дмитро: ,,Ти не повинен залишатися довго в цій землі; це сильна земля, як останешся довго, люди зберуться, озброяться і вас вже звідси не випустять". Мабуть, після цих слів завойовники розділилися на дві частини: одні через Карпати пішли в Угорщину, другі через Польщу – на захід, знищивши столицю Волині – Володимир.

     12 березня 1241 року, стікаючи кров'ю, до Пешта, столиці угрів, прискакав командуючий угорським авангардом Діоніс і оголосив страшну вістку, що татари перейшли через ,,Руську браму" Карпат. Шлях татар проліг по долині Стрия та Опору. Про це розповідають численні перекази і легенди, а також історична повість Івана Франка ,,Захар Беркут".

     Село Тухля славне тим, що свого часу під час нашестя монголо-татар тут, в долині, були зупинені полчища татар. Тухольці – волелюбні герої твору великого Каменяра – збагнули святу істину: в єдності сила народу, тому вони і перемагають. Іван Франко у повісті ,,Захар Беркут" опирається на історичні факти, називає імена ватажків монголо-татар, та ще одним джерелом написання повісті став багатий карпатський фольклор. Зокрема, факт потоплення в Карпатах монголів в історії не відомий. Але народ опоетизовував ,,славні діла славних прадідів". Іван Франко використовує народний переказ про Сторожа – величезного кам'яного стовпа, що звисав над тухольською долиною. Цар велетнів, цей ,,святий" камінь, що знаходився на схилі хребта Зелемінь, є своєрідним уособленням життя – ворогом богині смерті Морани. Тухольці цим каменем завалили вхід у долину і тим самим перекрили течію Опору. Води річки в місці впадіння Головчанки постійно прибували, а діватися не мали куди. Орда схаменулася і почала втікати у сторону теперішнього села Либохора, та було пізно. Стихія зробила своє. Населення не дало собі ради із захороненням ворога, ще багато днів у повітрі витав запах мертвого тіла. Від того й пішла назва села Тухля. Ще й тепер можна оглянути котловину з ,,Кам'яною бабою", урочище Облаз, де за народними переказами, була перегороджена ріка Опір, що затопила монголів.
     У Тухлі бував ватажок опришків Олекса Довбуш. Очевидно, через Тухлю  його шлях лежав з Гуцульщини на Турку, Борислав, Дрогобич.

     В селі є погруддя великого письменника та криниця, поставлені у 1978 році. Біля криниці знаходиться камінь зі словами Захара Беркута і сам ватажок тухольської громади з яструбом на плечі. До речі, місцеві люди стверджують, що вершина гори Путище, на якій височіє Захар Беркут, насправді немає ніякого відношення до подій тих років, а є лише пам'ятним знаком для жителів Тухлі. А Беркут помер у 1243 році в закарпатському селі Болонному. Захар Беркут – ватажок тухольської громади. Саме під його мудрим керівництвом тухольці перемогли монголів. Це людина, яка понад усе ставила інтереси громади. Коли постало питання: вихід ворогів з тухольської долини, або смерть улюбленого сина Максима, Захар Беркут вибрав останнє. На камені, що стоїть поряд з Захаром Беркутом є напис:,,Доки будете жити ... дружно ..., незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас". Неподалік збудована 1802 року місцева церква, розмальована відомим художником Корнилом Устияновичем."

Інформація взята звідси, так як мудра вікіпедія не багатослівна і пропонує трохи інший варіант

Шлях пролягає попри пилораму і через підвісний місток.



Милуючись неймовірними краєвидами йдемо хорошою дорогою





і непомітно потрапляємо в зимове царство, з неймовірними кристалами льоду та памороззю на деревах траві і всьому навколо





Дорогою далі йти було нецікаво - тому зрізаємо напряму



На вершині - дерев'яна фігура Захара Беркута, якому ніяк не можуть відновити другу руку,



а по сусідству з нахабно розмістилась вишка мобільного зв'язку та місцевого інтернет провайдра



Кілька панорам згори





Загалом шлях доволі легкий - з Тухлі всього 4км. в одну сторону, краєвиди дуже гарні і при бажанні похід можна продовжити далі по хребту до г. Яровище 909м.

Альбом фото by Женя.
>>>>>>>>>> Не довіряй нікому <<<<<<<<<<

286 Гості, 0 Користувачів