Торфозавод або Щоб вас завжди так охорона приймала

Автор Bottlehunter, 01.11.2018 22:51:11

« попередня тема - наступна тема »

0 Користувачі і 1 Гість дивляться цю тему.

Bottlehunter

Минулої неділі зі Львова в північному напрямку виїхав екіпаж експлорерів у складі Фляшкохантера, Лесика, Васіча та Електричкіна. Ціль попереду була дуже заманлива - завод з виробництва торфобрикетів та залізнична техніка на ньому. Васіч через розвинуту підпільну мережу Залізничних Ентузіастів (впливовішу навіть за масонів та рептилоїдів) домовився, що охорона не буде нам стріляти в дупу сіллю, а покаже дещо з залізничної техніки і запустить всередину цехів. Загалом в машині було ще одне вільне місце, але тільки завдяки тому, що дехто написав, що буде "50/50", а потім безслідно пропав  >:( >:( >:(

Побачили ми навіть більше, ніж очікували дякуючи теплому прийому. Тому принагідно бажаю всім, щоб вас завжди так охорона на об'єктах "приймала". Перепрошую, що не пишу як називається завод та де він розташований. Я обіцяв не писати про нього в ті ваші маладьожні інтернети, тому звіт буде про абстрактний неіснуючий торфобрикетний завод.

Сподіваюся, про залізничну техніку розкажуть більше Васіч з Електрічкіним, як і виставлять більше (і кращих)  фото.

Зупинилися перепочити по дорозі, дуже спрага замучила. Заодно відвідали закинуте локомотивне депо. Здивувало, що металхантери в цих краях досить ліниві: клепані баки та паровозна водяна колонка досі стоять. На місці поворотного кругу, на жаль, тільки велика яма.











До самого заводу веде побита дорога, з-під якої місцями проглядає бруківка. Місцями сильно пахне торфом, як на болотах поміж Левандівкою і Рясним. Залишаємо машину біля воріт і йдемо шукати охоронця.



Ось і вузькоколійка. Рейси криві та покручені, але, як пізніше виявилося, машиністи поїздів з того собі біди не роблять



Невелике кладовище техніки





Охоронця десь нема. І взагалі жодної живої душі. Йдемо всередину колишньої їдальні.





Двері холодильників в підвалі







Далі нарешті з'являється дядько на ровері, бере ситуацію в свої руки, відкриває нам цех зі всіляким залізничним залізяччям, знайомить з охоронцем, строго наказує показати нам все що тут є і їде собі додому. За дивним збігом обставин, таким дружнім він став після вручення Ордена Експлорера За сприяння другого ступеня, який своїм дизайном дуже схожий на фляшку зубровки.

Гуляємо по території і слухаємо веселі історії про минуле і про те як розвалили країну (теж веселі).

Головний і найбільший цех





Конвейєр, по якому торф з розвантажувальної залізничної платформи потрапляв до цеху



Вузькоколійний вагон, чекає тут ремонту. Вузькоколійка широко використовуєтся на торфовищах для доставки сировини. Причина в тому, що її порівняно легко класти і погодні умови практично не впливають на прохідність. Тобто якщо задощить і грунтові дороги на торфових полях розкиснуть, грузовикам буде скрутно. А колії все одно. А коли в одному місці торф закінчиться, можна швидко перекласти колію до іншого. Як висловився Васіч, "кинув дві дошки, зверху рельси і все. Воно криве. горбате, але поїзд їде".





Всередині ремонтного цеху.









Як виявилося, скоро з поля мав приїхати черговий поїзд з торфом. Це стало для нас приємною несподіванкою. Але до нього ще година часу, отже продовжуємо нишпорити по території





Всередині іншого цеху. Бульдозер з заміненим двигуном.



Залишки автомату з водою







Епічеська штука - перевертачка для вагонів. Вагон заїжджає всередину, фіксується, перевертається, торф потрапляє до глибокого бункеру, звідки доставляється лінією в цех.







Погода була вогка і холодна, зайшли трохи зігрітися в капторку



Останні гриби цього року





Разом з охоронцем троха упили домашнього самогону і пригостилися голубцями. А ще послухали історії про армійську службу в Угорщині на аеродромі  ;D
Тим часом приїхав поїзд. Йдемо дивитися як він буде розвантажуватися.





Заїжджає на спеціальну платформу, борти відкриваються, торф висипається з високої платформи.









Для того, щоб хоч трохи автоматизувати піднімання бортів в вагонах, хлопці придумали отаку тлусту трубу. Поїзд рухається, борт ковзає по похилій трубі, піднімається і стає на місце сам. Залишається тільки моцно тріснути зверху по замку ломом, якщо він з якихось причин не закрився. Наш провідник так старався, що аж зламав машиністам лом)))



Наприкінці просимося в машиністів покататися)))





Отака історія. Сподіваюся, хлопці закинуть сфої фото, а краще трохи більше розкажуть про торфову залізницю.
Альбом повністю тут: https://www.flickr.com/photos/147883664@N07/albums/72157672971957197/page1

Най жиє Гуцулія!

Roy

Дуже цікаво!
А то справді ремонтний цех в них, з вибитими шибками і рослинністю на землі?
Як вони взагалі там виживають, кому в основному торф збувають?
Meine Ehre heißt Treue

Bottlehunter

Ну так, такий справжній ремонтний цех. В тому, де автомат з газованою водою, живуть вгодовані дикі голуби. Гудуть як поліцейська сирена)
Торфобрикети збувають переважно всіляким школам і дитячим садкам, де твердопаливні котельні є. Ще багато відправляють на металургійні підприємства на Схід.
Най жиє Гуцулія!

Golem

Я теж купив був якось дві тонни їх торфу. Спвввідношення ціни до кількості гігакалорій найкраще. Але багато золи, я за зиму цілу парашку коло хати насипав

Звіт зачот! Молодці шо зїздили. Але як адміністратор модератору мушу зробити формальне зауваження. Звіт без планів це трохи нетойво. Ми про це вже дискутували, повторятися не потрібно. Просто старайтеся по максимуму писати все в плани. Бо нові кулєги саме на таких вилазках і зявляються. От зараз скількинас вже є :)
Дігери всіх країн єднайтеся!

Bottlehunter

Загалом погоджуюся, але є деякі рідкісні випадки, коли я особисто не можу писати в плани. Бо або кількість людей лімітована, або не своїх не беруть або банально компанія вже зібралася, є самодостатньою і нікого з собою брати не хоче.
Най жиє Гуцулія!

283 Гості, 0 Користувачів