Село Стіна. Козацьке кладовище, та штольні.

Автор Le-i-3o, 02.07.2016 15:18:26

« попередня тема - наступна тема »

0 Користувачі і 1 Гість дивляться цю тему.

Le-i-3o

Всім привіт! Хочу трошки перенести нас за межі "Lviv and around", і розповісти про маленьке село у Вінницькій області, від якого рукою подати до Молдавського кордону, яке наповнене просто неймовірною кількістю цікавих обєктів.



Звіт планувався давно але якось не було натхнення і так вийшло що 2 роки ідеє розповіді лежала на поличці.

Давайте почнемо з географії: с.Стіна знаходится у Вінницькі області в Томашпілському районі, здавніх давен посення на цьому місці було заховане від навколишнього світу у каньоні Річки Русава. Багато петель русла  річки у вузькому каньоні з відвісними стінами створили природній неприступний барєр для недруга. А саме село проїжаючи повз Каньйон можна і непомітити.




Тянуло в це місце людей здавна, заховане від Ворга і привітне для рідних жителів. Найдавнішу викопану знашідку місцеві шукачі відносять до Черняхівської культури. 

Перша картографічна згадка датуєтся 1648 роком, на карті України Гійома де Боплана. Звертаємо увагу що карта була складенна Півднем до верху.

Тут на карті маємо буквально дві назви Янгород і Чорне.

Згідно з слів місцевих старожилів чорне бо було спалене турками, татарами.
Щодо назви Янгород є дуже багато протирічь у версіях походження, я виберу саму просту як на мене.
В 1580 році землі біля річок Мурафи, Русави, Марківки, Буші переходять у володіння Яна Замойського, який в наступні роки починає масово укріпляти регіон у будувати фортеці у всіх стратегічних населених пунктах. Шаргороді, Ямполі, Комаргороді та сучасній Стіні.
У володіння Замойського були також Драгушовські землі і городище Драгушов.
Яке пізніше було назване Томашполем на чесь сина Яна, Томаша.

Забудови на цьому місці вже почав Томаш, і фортеця у Томашполі що ми можемо бачити на карті Боплана побудовани ним. Взявши доуваги перераховані факти, думаю що назва Янгород була дана вчесть Яна Замойського. Мені так простіше ;D

Співставиши карту з місцевістю розуміємо що фортеця розмішувалась на сучасній замковій горі(звідти і назва) де зараз Церква св.Миколая і козацьке кладовище. Ні з цеєї карти ні з інших джерел невідомо якої вона була і як була побудована.


В свій час Мартин Калиновський Гетьман польської корони коли брав Стіну в 1651 році порівняв її з Камянцем Поділський, процес взяття фортеці доволі яскраво описаний: "Відобравши Шаргород, Черніївці, Мурахву, Садківці і привівши до послушенства, поступився під Стіну — фортецю подібну до Камінця, і завдяки відвазі, наступивши з трьох сторін, взято нове місто з фільварками, обсаджене богатьма тисячами людей".
Нижче зображена схема Військової компанії під час якої Калиновський взяв Стіну.


Ще трошки ясності в опис села потім вніс Ульрих фон Вердум, його щоденник то така собі "Книга про різноманіття світу" Морко Поло, але в маштабах Галичини та Поділля. Щоденники мандрівника є цінним джерелом інформації в Історії маленьких забутих сіл Поділля.

Цікаве речення з його щоденника: "Селяни є невільниками шляхти. Шляхта взагалі безкарно убиває свого селянина, за вбитого чужого селянина платить 7 чи 8 талярів. Буйно процвітають у Польщі всі інші безчинства. Пани самі кажуть, що за гроші у них перед судом можна отримати стільки лжесвідків, скільки злотих буде на це витрачено". Дещо з пого часу зовсім не змінилось.

Ну але ок давайте далі про Стіну, одним з цікавих її обєктів є Церква св.Миколая що на замковій горі


Побудову церкви приписують козаку Нечаю, деякі полські історики стверджують що на одному з каменів у стіні церкви було вирізблено його Імя, отут мені б хотілось набратись терпіння і перелопатити всі джерела і побудувати якусь гарну звязку подій, але я не історик ;D і тому мені буде прощене що зроблю все по амоторські і дуже приблизно.

Загинув Нечай 1651 році під населеним пунктом Красне Вінницької області(умовна могила на фото).

Якраз при тій військовій кампанії коли Калиновський порівнює Янгород  з Камянцем.Отож церква малаб на Той час уже існувати.

Будувалася значить вона  коли Янгородська фортеця вже існувала бо Нечай народився після смерті Яна Замойського. Хоча якщо Укріплення будував Вже Томаш і назвав місто на честь батька після його смерті то церква могла будуватись одночасно з фортецею. Історія така що при копанні "фундаменту" було знайдено камінь на якому було зображенно Святого схожого на св.Миколая, і тут два варіанти або фундамент робився для церкви і при знайдені ікони їй дали назву св.Миколая. Або камінь з Іконою було знайдено при закладанні іншої будівлі і для неї вирішили побудувати церкву. Церква часто служила сховонкою для жителів при турецьких набігах.

Цікава Історія повязує церкву з узорами вишиванок Стінянських майстринь. В вишиванках переважають чорні кольори

Кажуть що раз перед Паскою один поляк-солдат попередив людей, шоб не ходили в церкву святити паски, а шоб тікали у ліс. І ті люди шо пішли до церкви всі були вирізані польським військом. Як тільки батюшка сказав «Христос Воскрес!» почалася різня. Отак поляки захопили село.

Немає в історії привязки до років, прочитавши одного дослідника схиляюсь до думки що події відбувались тоді коли фортеці вже не існувало, бо церква булаб за її надійними стінами та змісту ховатись у лісі у людей не булоб.

А пепер мабуть саме цікаве, мало тексту багато фото ;) Козацьке кладовище, мабуть найцікавіший цвинтар який я коли небуть бачив:












Висота деяки памятників просто вражає












Межі кладовища підходять до самого каньону.


А саме сучасне село яб не сказав що є дуже статистичним, розміщенне в каньоні, на схилах весною цвіте сон трава а самі схили це швидще Стіни всипані скелями. Всі нежилі будівлі так як паркани зробленні з сухої кладки. Трохи фото з села що встиг зробити при проїзді машиною:






Ось такий вот вхід на подвірря хати


І ще один але більш старіший. На території ніхто не проживає, хата напіврозваленна.


Такі "Мури" є біля всі доріг що примикають до схилів.



Все село заповнено такими мурами


В центрі села є джерело яке бє з під каменя, на камені висічений хрест, ще певно з тих козацьких часів.


Хата у центрі села:


Горщики на плоті) все як книжка пише)


І ще трошки сільських мурів








Залишилась лише не розкрита тема Штолень.
Отож уточнивши у знайомих де вони пішли на пошуки, знайшли, за відсутності хорошого світла довго не лазили.
В штольнях різали камінь по місцевому "Ракушняк" розмір ракушок з яких складаєтся 1-3мм. Дуже міцний. В районі таких Штолень є багато. Стінянський Камінь ж Важався найкращим.








Всі штольні були "Колгоспними", камінь різався спеціальними машинами, зараз вони недіючі, але місцеві умільці продовжують різати камінь бензопилами.
До чого це призвело у селі Сапіжанка можна почитати тут

А ще у Стіні є природні печери, але на їх пошуки часу не було. А ще є Сонячна електростанція, і карєр

в який можна вийти зі штолень що були на фото.

Багато чудової історії, Гарна природа, цікаві обєкти і безліч таємниць які ще потрібно розгадати дослідникам) Ось таке воно село Стіна.
Всім велике дякую за увагу.








Він копав, і ти копай!!!

Le-i-3o

Він копав, і ти копай!!!

274 Гості, 0 Користувачів