Прага

[Bottlehunter]

Закинутий цвинтар психіатричної лікарні - незвичне місце для прогулянок, правда? Це одне з багатьох унікальних нетуристичних місць Праги, яке досі приховує багато таємниць і легенд.

На початку 20 століття за Прагою біля с. Богніце була заснована найбільша та найсучасніша в Австро-Угорській імперії психіатрична лікарня. Це було (та й зараз залишається) фактично "місто в місті", повністю самодостатній лікарняний заклад. Величезна територія відкрита, і тут теж є на що подивитися в плані архітектури.
В Чехії, до речі, вираз "тобі пора на Богніце" означає рівно те саме, що у Львові "їдь на Кульпарків", тобто що у співбесідника явно не всі вдома. Про Богніцьку лікарню згадується і в "Пригодах бравого вояка Швейка", де один з військових розказує про свою нелегку долю: "...Потім я був у божевільні на Слупах. А коли нас уже перед війною викликали в Богніце на комісію, мене визнали за здорового і відправили до армії відслужувати пропущені роки."



В ту добу психічні хворі в суспільстві сприймалися як прокляття для родини, від них часто відмовлялися. Та й лікування не було надто ефективним, а це автоматично означало, що в лікарні пацієнт жив аж до смерті і хоронити його десь треба було. Крім пацієнтів, тут також хоронили і персонал лікарні. Причина банальна - за це їх родині не треба було платити, а ціна похоавння в Празі була доволі відчутна.

Першого хворого на лікарняному цвинтарі поховали 1909 року, останнього - в 50-х роках. В часи Першої світової тут також хоронили вояків, пам'ятник в їх честь досі тут зберігся. Загалом тут спочивають більше чотирьох тисяч людей, імена більшості з них невідомі.

З того часу за цвинтарем практично ніхто не доглядав, він потрохи занепадав, заростав деревами. У вісімдесятих це місце облюбували сатаністи та інші любителі гострих відчуттів, в буремні дев'яності металеві хрести поспилювали на брухт. Напевно, не останню роль зіграло розміщення цвинтара: з трьох сторін до нього примикає ліс, з четвертої - дачний масив. Зараз тут збереглися тільки кілька кам'яних надгробків та розвалини цвинтарної каплиці. Вся територія обгороджена кам'яним муром та закрита. І все, буквально все обвите плющем, я стільки плюща в одному місці ніколи не бачив. Кілька років тому місцеві активісти привели в порядок територію та наглядають за нею.



В інтернеті можна знайти купу страшних історій та свідчень паранормальних явищ, що спостерігалися тут. Кажуть, що серед кількох десятків відомих вбивць, самогубць та маньяків, тут похований Гаврило Принцип, який 1914 року вбив Франца Фердинанда. Це стало приводом для початку Першої світової війни. А ще тут лежить чоловік, що взяв на себе вину за вбивство Отилії Вранської. Цій панянці, що працювала в Празі повією, свого часу дуже не пощастило, якщо можна так сказати. Одного дня 1933 року половина її тіла приїхала у валізі поїздом з Праги до Братислави, а інша - до Кошиц. До речі, українською мовою я про цю подію знайшов лише маленьку замітку в тогочасній американській газеті, читайте заголовок "Бестіяльний злочин" наприкінці першої сторінки.

Ось кілька моїх фоток. Привидів на них чомусь нема  :-\ Вже темніло, тому за якість вибачайте

Монумент воякам Першої світової.






Більшість території Богніцького цвинтаря саме так і виглядає: старі дерева і плющ на маленьких горбиках.







Те, що залишилося від каплички





Тіла людей, що померли від інфекційних хвороб, опускали в вапно. Спеціальна яма була облаштована в підвалі каплички. Зберігся оригінальний підйомник.



Кілька надгробків, що збереглися до нашого часу









Ця пані була працівницею лікарні і померла у віці 29 років від тифу. Це єдиний надгробок, куди й досі хтось носить квіти та запалює свічки.



Маленька брама зі сторони лісу.



Оце і все на сьогодні. Координати спеціально не вказую, щоб вам було цікавіше шукати.
Не полінуйтеся пошукати на Ютубі відео за запитом "Bohnický hřbitov", вони направду цікаві, навіть з огляду на те, що здебільшого чеською мовою.

[Bottlehunter]

Коли будете гуляти по Вацлавській площі, не полінуйтеся звернути на вуличку Jindřišská, де під номером 14 знаходиться дуже красива будівля головної пошти.
Будинок був побудований тут спеціально для потреб пошти, наприкінці 19 століття на місці колишнього монастиря. Має всередині два внутрішні дворики, один був призначений для обслуговування відвідувачів, а інший для транспорту, яким в ті часи, звичайно ж, були коні)))

Ось, до речі, Фотогалерея з фотографіями різних часів.

Увійшовши через одну з двох брам з боку вулиці Jindřišská, потрапляєте у внутрішній дворик, де знаходяться віконечка для обслуговування відвідувачів, столики і крамничка. Тут можна за кілька корун купити сувенірні поштівки або марки. Стіни розписані на початку 20 століття на мотиви поштовного і доправного життя-буття) Дах дворику засклений, тут тепло і затишно, і навіть стоять автомати з кавою. Те що треба, коли гуляєш по місту в холодний і вологий день.

Пошта працює практично цілодобово, має перерву тільки з 12 до 2 ночі.

Як бонус, за рогом є просто чудовий автентичний ресторанчик Кантина, який точно вас не залишить байдужим:  Отут.

Будівля та розклад роботи:





Вестибюль






Перед тим, як відправляти посилку чи ще щось, треба зареєструватися в такому апараті і взяти тальончик.



Зображення старих і нових поштових марок як елемент декору плитки





Великий зал і каси







Гвинтові сходи в кутку. Ними можна піднятися на другий поверх, де розташовані офіси поштових працівників.





Зал для відвідувачів з висоти другого поверху



І він же сто років тому



Елементи розпису стін









Ще один закапелок з касами



Автомат для продажу поштових марок



Крамничка з поштівками і пресою. Навряд чи ще десь в центрі ви знайдете відкритки за 4-6-8 корун.



Ну і трохи історії та старих фото наприкінці. Мова чеська, але Гугл перекладач працює)

[Bottlehunter]

Цими вихідними Празький музей громадського транспорту розпочав зимовий сезон. В честь цього на маршруті №2 їздив історичний трамвай Татра Т1, причому за ціною звичайного проїзду в громадському транспорті. Я такої нагоди пропустити не міг, тому глянув на сайті міського перевізника розклад руху, і вже в 10:30 стояв на зупинці Сідліще Петріни.

До речі, на тому ж dpp.cz можна глянути розклад і інших найближчих акцій. Наприклад, 8 травня можна буде покататися на відновленому Татра Т3 купе. А ще можна скинутися великою компанією і орендувати собі трамвай або накупити різного транспортного мерчу в їхній крамничці.

Т1 випускалися концерном ČKD (вони, серед багато чого іншого, робили і славнозвісні "чмухи" - тепловози ЧМЕЗ) в 50-х роках. Концепт-ідея Т1 була взята з американського PCC, якого і досі можна зустріти на вулицях деяких американських міст. Спочатку Татра теж мала зверху струмоприймач-штангу, як в тролейбуса. Згодом від неї вирішили відмовитися і замінили на звичний в наших краях пантограф.

Всього Т-перших було випущено під 300, до сьогодні дожили тільки 6, розміщені в різних музеях. Два з них в Празі - вагон 5001 стоїть в музеї транспорту, а 5002 повністю на ходу і катає час від часу туристів.

Ось дуже гарний ракурс, Три татри Т1, Т2 та Т3 в Празькому музеї:



Наш Т1 та Шкода 15T. Як писали колись в нездалих журналах нездалі журналісти, "минуле зустрілося з майбутнім".



Всі пакуються в відреставрований блискучий трамвайчик і ми вирушаємо, чітко за графіком. Трамвай їде досить жваво, як на сімдесятирічного дідуся. Точніше, бабусю, адже слово "трамвай" в чеській мові - жіночого роду  :D

Місць для сидіння 26, це м'які дермантинові диванчики уздовж салону. Окремо стоїть металева каса, за якою сидить кондуктор в формі 50-х років. Він же і оголошує зупинки та час від часу фотографується з пасажирами. Трамвай йде по звичайному маршруту і зупиняється на всіх зупинках, це стає приємним сюрпризом для людей, які чекають на зупинках 2 маршруту і несподівано мають нагоду прокататися у ретро вагоні.







Сам салон якийсь дуже низький, чи то може вікна незручно спроектовані. З моїм ростом, коли стоїш, доводиться згинатися, щоб щось розгледіти у вікно. Водію теж несолодко, всю дорогу їхав згорбившись, з тієї самої причини. До того ж, зеркала огляду салону і зовнішнє, щоб бачити двері у Т1 розміром з яблуко. Не уявляю, що в нього мало б бути видно  ;D



Краєвиди з вікна







Приблизно через 40 хвилин приїжджаємо на кінцеву зупинку. Трамвай їде на кільце, сьогодні він буде їздити туди-сюди весь день.





І насамкінець гарна новина - нещодавно Прага придбала два вагони Татра Т2. Зараз їх ремонтують і відновлюють, а з березня планують запустити на маршрут №23. Це такзвана "ностальгійна лінія", яка проходить через весь старий центр біля багатьох найвизначніших пам'яток. Тому коли будете в Празі, замість дорогої автомобільної екскурсії можете просто купити квиток на трамвай та проїхатися маршрутом 23 з кінця в кінець. А скоро ще й зробити це на Т2, для підсилення позитивних вражень  ;)

[Bottlehunter]

За кілька кроків від Староміської площі в Празі, що мов магніт притягує натовпи туристів, знаходиться Маріанська площа з красивою будівлею посередині. Це - Нова ратуша (Nová radnice). Була збудована на початку 20-го століття для потреб магістрату, що значно розширився, на місці старого костелу. Зараз в тут розташовуються кабінети працівників різних служб міської ради і що найголовніше - в Нову ратушу можна вільно зайти туристам. Працює вона в робочі дні з 8 ранку.



Заходимо всередину. Типові канцелярські коридори з безліччю дверей, гарні сходи. Нікого немає, можна тихенько походити і пороздивлятися.









Книга відгуків відвідувачів.



На стінах розвішені дитячі малюнки, якийсь черговий конкурс. Але раптом поміж стандартних білочок-сніговичків проскакує отакий постапокаліпсис:



І Голем, схожий на Йєтті



Для шанувальників промислової історії Нова ратуша буде цікава насамперед тим, що тут розташований Патерностер - це такий ліфт без дверей, що постійно рухається. Входити і виходити можна на будь-якому поверсі. 14 кабінок на дві особи кожна, головне - встигнути вчасно вийти, щоб не розчавило як жабу)))

Назва з латині перекладається як "Отче наш". Кабіни ліфта нагадують вервицю, яку монахи безперестанку перебирають, молячись. Патент на Патерностер був виданий в Англії в 1877, виробництво припинилося в 70-х роках 20 століття через (сюрприз-сюрприз!) проблеми з безпекою. Тутешній Патерностер був першим в Празі. Оригінальний, на жаль, не зберігся, теперішній механізм був виготовлений в 70-х роках. Виглядає елегантсько і дуже надається до робіння селфів всередині і назовні)

Для повноти відчуттів дочекайтеся кабінки номер 13 і проїдьте з нею повне коло. Дехто думає, що кабінка в кінці свого "шляху" перевертається разом з нещасливими пасажирами, але ні. Ось схема як він працює:



Ось Вікі сторінка зі всіма збереженими Патерностерами в Чехії.  В інших країнах Європи їх також лишилося досить багато, наприклад в Німеччині біля 230.

В Україні теж зберігся один такий ліфт, в будівлі Закарпатської ОДА в Ужгороді. Відкритий він був 1936 року, коли місто входило до складу Чехословаччини. На фотках деталей ліфта видно клейма легендарної корпорації ČKD

Після катання на Патерностері ви напевно зголоднієте. І тут в нагоді стане чудова кавярня, що знаходиться буквально за 5 метрів від ліфта на першому поверсі (нашому першому, що відповідає нульовому в Чехії), біля заднього виходу з будівлі. Дуже смачно і чудовий інтер'єр, а найголовніше - привабливі ціни. Кава, капучіно і великий шмат пирога зі сливами нам обійшовся 110 корун, що для центру Праги - нечувана халява. Кавярня відчинена в будні дні з 8 до 17, в п'ятницю до 14:30

[Bottlehunter]

Музика для настрою: Жадан і Собаки - 300 китайців

Практично в усіх великих містах світу існують райони, де компактно проживають представники некорінних національностей, такзвані Китайські, Італійські, Мексиканські та інші квартали або, скажімо, циганські гетто в містах Східної Європи. Всередині таких локалей переважно своє життя і свої правила, і чужих, а тим паче туристів з камерами, тут не дуже вітають.

Прага в цьому плані трохи відрізняється, тут практично нема яскраво виражених "поганих" або "інших" районів. Але все-таки є один виняток, це Сапа - величезний в'єтнамський ринок і місце локального проживання в'єтнамців навколо нього. Це абсолютно інший світ, і точно не те, що 99% людей асоціюють зі словом "Прага". Коли минаєш прохідну колишнього м'ясокомбінату, що слугує воротами ринку, здається, що Прага лишилася кілометрів за тисячу звідси. І це одна з "фішок" міста; як ви вже могли зрозуміти з інших дописів в цій темі, Прага має сотні потаємних закутків і таємниць для експлорерів.

В'єтнамці є третьою по чисельності (після українців і словаків) національністю в Чехії. Вони переважно живуть досить закрито і займаються тільки певним видом бізнесу - тримають цілодобові магазинчики, кафешки, манікюрні салони чи перукарні. "Малий Ханой" (інша назва Сапи) - це центр і мозок їхньої громади в Чехії. Тут є все, базар з одягом і екзотичними продуктами, оптові супермаркети, десятки кафешок з автентичною їжею, буддистський храм, салони з гральними автоматами, автомийки, туристичні офіси, своя пожежна команда і, підозрюю, щось таке, про що краще і не знати))) На площі майже 40 гектарів працює біля 7 тисяч людей.

Перше покоління в'єтнамців почали приїжджати в Чехію в п'ятдесятих роках. Теперішня молодь дуже часто майже не розмовляє рідною мовою. Самі себе вони влучно називають "бананові діти" - жовті ззовні і білі всередині.

Сапа була відкрита на тариторії колишніх м'ясокомбінату і птахофабрики в 1993 році. Ще років зо п'ять тому ця територія сприймалася чехами як дикі азійські джунглі, в які ніяк не прийде Рембо, щоб навести там порядок) Зараз відношення трохи змінилося і все більше людей їде сюди на вихідні, щоб закупитися продуктами, знайти особливі харчові приправи або просто пообідати.

А ще в Сапі проводять екскурсії. Я сам на такій не був, але народ у відгуках пише, що зайшло. Ось, може комусь пригодиться:

Нумер раз
Нумер два

Стаття англійською з гарними фото

Пару моїх фото. Один з в'їздів на ринок. Підозріло схожий на совкову заводну прохідну)))



Неподалік брами в траві посеред сміття випадково надибав на пам'ятний камінь. Напис: "Наріжний камінь птахофабрики, 1979"



Все, Європа лишилася десь далеко звідси.







Різні екзотичні продукти







Дорогих авто на території в рази більше, ніж в середньому по місті



Зайшов перекусити в один з десятків закладів. Типу ресторан, навіть персонал ходить в білих сорочках. Їдло смачне, але решта так... по-в'єтнамськи, коротше кажучи) Ноги липнуть до підлоги, стакани, що висять на барі, брудні. А коли хтось до тебе посміхається, виходить як в Термінатора, пам'ятаєте?) Але мені такі речі тим не менше подобаються, тому щиро рекомендую ресторан Три Дев'ятки в Малому Ханої  8)












Коли поїв, можна підібрати собі якісь лахи. Більшість з тутешнього краму робиться за принципом "чим більше полосок, тим більше Адідас" і продається оптом, коробками. Але і ціни теж копійчані. Окремої уваги заслуговують весільні салони, але там я фоток не зробив, бо був засліплений красою виставлених костюмів.











Ще одна вхідна брама і фонтан біля неї, популярне місце зустрічей





І насамкінець - затишний і атмосферний буддистський храм

[Bottlehunter]

Музей громадського транспорту в Празі знаходиться в історичній будові трамвайного депо Стрешовіце. Тут можна побачити більше сорока екземплярів техніки різних часів, а ще безліч моделей, документів, схем руху, квитків, фото і такого іншого. Можна також накупити трамвайно-тролейбусно-метрових сувенірів за копійчану ціну.

Офіційний сайт музею. Тут можна знайти інформацію про час роботи (зверніть увагу, що музей працює тільки у вихідні та святкові дні), ціни, найближчі акції та інше.

Разом з квитком можна соі взяти буклет з інформацією про весь транспорт музею, кількома різними мовами на вибір. Збоку від каси стоять каси з сувеніркою.
Що мені сподобалося найбільше - весь музейний транспорт ідеально відреставрований і майже весь на ходу.



Кінний трамвай, кінець 19 століття.



КонтрОлери старих трамвайних вагонів







Тролейбуси Шкода 8Tr та Татра T400 50-х років в ідеальному стані. Навіть гума на колесах новесенька.







Про кожен з експонатів можна напистати окрему статтю. Наприклад, оцей люксусний трамвайний вагон під номером 200. Був вироблений в 1900 році для службових поїздок празьких чиновників. Побував на технічній виставці в Парижі в 1900 році, де всі дивувалися фантастичному дизайну та внутрішньому оздобленню, а також технічним новинкам. Працював аж до 70-х років.





Час від часу його випускають погуляти)



Літній прогулянковий трамвай 1913 року





Трамваї міжвоєнного періоду



Сучасніші Татри, до кольОру до вибОру. Їх і досі дуже багато їздить по Празі.









Трамвай німецького виробництва для вирівнювання колії. Працював з 1966 до 2002 року.



Вагон-трансформатор, використовувався як додаткове джерело струму в разі потреби.





Маневровий трамвайний локомотив, тягав вантажні вагони до 1984 року





Перевозна квиткова каса, використовувалася на різних масових заходах, наприклад, спортивних змаганнях. Виготовленя в 1928 році, останній раз вокористовувалася в 1975.



Реклама з трамваїв періоду 1 Світової



Різні таблички та інші артефакти






:o








Багато чого цікавого лишилося несфотканим, наприклад причіп-акумуляторна батарея для трамвая  :o Тому обов'язково поділіться своїми враженнями і фотками після відвідин музею.

А після відвідин музею рекомендую зайти на пиво до пабу "Na staré Vozovně" ("В старому депо"), який знаходиться за кілька кроків від музею. Мають гарний дизайн та приємний персонал. А ще тут часто можна зустріти культову чеську панк-групу "Три сестри"

[Bottlehunter]

Вирішив сьогодні глянути як поживає недобудований нацистський підземний завод. Застав залочений вхід і отаку записку на ньому:



У вільному перекладі зміст повідомлення такий:

"Ці підземелля охороняються як місця зимівлі кажанів згідно параграфу парканадцять закону нумер шосьтамшосьтам дріб дев'яносто два. Уберсекретний нацистський завод закритий на уберсекретний замок і патрулюється кажанячою уберполіцією з жовтня по березень. Після того, як кажани прокинуться та відлетять, ми не тільки відкриємо підземелля, а ще й охоче проведемо вам екскурсію. Файно дякуємо за ваше терпіння, в тому числі і від імені тутешніх кажанів."

По-моєму, то круто. Я пішов в найближчий паб чекати березня і згадувати старих друзів

[Bottlehunter]

На затишній вуличці Hlavova, недалеко від Вишеграда і Влтави, стоїть будівля хімічного факультету Карлового університету (Chemický ústav Karlovy univerzity). Я мав трохи часу сьогодні, зайшов глянути. Тут знаходиться дуже цікавий варіант Періодичної системи хімічних елементів. Подивитися на неї може кожен, і то безкоштовно. Університет відкритий у стандартні робочі години, а сама таблиця знаходиться над головними сходами відразу навпроти входу.





За склом знаходяться зразки майже всіх хімічних елементів з таблиці. Нема тільки радіоактивних і тих, які "довго не живуть"))) Дуже "залипальна" штука, відразу почав згадувати, що я ще пам'ятаю зі шкільного курсу хімії  :D
Зверху є екрачник, можна тицьнути на відповідний елемент, комірка з ним підсвітиться, а на екран виведеться інформація.



Хлопці з лівої частини таблиці зазвичай дуже буйні, тому сидять в запаяних колбах



Інертні гази теж в трубках. Будемо вірити, що вони там дійсно є ;)



Титанова ковбаска, срібло, золото та їхні друзі







Берклію та Каліфорнію немає вдома  :) Це й не дивно, подивіться на картинку, яка називається "Контейнер для транспортування одного граму каліфорнію"  :o





На жаль, мав мало часу, хіба трошки пройшовся коридорами. Шафи з історичним хімічним приладдям





Підвал та незрозумілий дзвоник біля сходів





Затишний внутрішній дворик



В підвалі є ще студентське кафе зі студентськими цінами. Те що треба для бюджетного перекусу.

[Bottlehunter]

Вілла Мілада була типовим будинком часів Першої республіки (збудована після 1 Св. війни), яких в Празі сотні. Власники виїхали відразу після приходу в Чехословаччину червоного режиму і відтоді вілла належала державі. Наприкінці 80-х років будинок мали зносити і випадково видалили з кадастрового реєстру. Це зіграло визначну роль в долі Мілади - насправді вона існувала, а на папері - ні. Навколо будувалися висотки, дорожні розв'язки і таке інше, а Мілада стояла і далі закинута.

Перші сквоттери тут з'явилися на початку дев'яностих. В нульових Мілада була відомим далеко за межі Праги сквотом, тут постійно жили два-три десятки людей і, згідно згадок в тодішніх ЗМІ, "декілька собак". Тут постійно проводилися виставки, концерти та інші мистецькі акції. Але сквот є сквот, і "темна" його сторона тут набагато переважала сторону світлу: сусіди були не з захваті від бруду і постійного шуму, під час одного з регулярних рейдів поліціянти винесли звідси дві величезні сумки трави, а одного разу один з тутешніх собак забіг на територію Празького зоопарку, що розташований неподалік, і загриз там кілька овець.

Чорний день для мешканців настав влітку 2009 року, коли будинок після дооовгої бюрократичної тяганини таки внесли в кадастри і новий власник попросив поліцію допомогти його очистити. Сквотерів виселили, протести і суди тривали ще дуже довго, але Мілада й досі стоїть закинута, з замурованими аж до другого поверху вікнами і чекає на знос.

Фотки з 2009 року:











Вчора вирішив подивитися на це легендарне місце, перейняти, так би мовити, енергетику історичного місця  8)

Шлях до закинутого сквоту починається зі станції метро Надражі Голешовіце. Це точно не те місцце, про яке пишуть в туристичних путівниках - брудно, сміття, безпритульні, залишки якихось будівель і широкі та шумні автомобільні розв'язки.

Вид з мосту через Влтаву.







Пам'ятник тим, хто загинув тут під час Празького повстання на початку травня 1945 року



Вічна парковка



Трафаретний малюнок на опорі мосту підказує, що я на правильному шляху.



А ось і легендарна Мілада. Всі вікна і двері аж до другого поверху замуровані, де-не-де ще й зверху наварені грати. Я в житті не бачив такого захищеного абандону  :o
Тому зсередини фоток не буде, та й сумніваюся, що там було б щось цікаве.

















Хтось взяв на озброєння пораду з пісні Братів Гадюкіних "То правда же добру нема що пропадати" і майнить стару цеглу із залишків огорожі



Ну і по традиції, якесь цікаве гастро-місце наприкінці. Як будете в тих краях, дуже рекомендую Cross Club - це ресторан, кав'ярня та нічний клуб в стилі Стімпанк! Сподіваюся, колись напишу про нього детальніше.

[Roy]

Додам трохи фоток від себе, з часу нашої літньої поїздки в Прагу в 2019.
Якраз добре, бо можна освіжити спогади :)

З музею авіації:







Нусельський міст, Прага, Вишеград - неймовірна споруда. Ходиш по мості, чуєш запах їжі, який долинає з коминів, дзеленчання тарілок, з відкритих віконець. Враження, ніби ти на даху.
Але ні, ти на мості, де крім пішоходів  їздять машини та ходить метро. От так!











міська електричка



Ну і трохи нарізок:





















Щось на кшталт бітуму між бруківкою. Бруд чи це спеціальна система шумоподавлення?)





Будівля старого вокзалу





Чеські Драги





Вид на костел св. Людмили



Коли зробив то, що там не можна :)








Метро сподобалось. Таке враження, що ти в Київській підземці:)
Чується рука "братнього" народу.













Дякую Всім за гарно проведений час!

[Bottlehunter]

Кілька разів на рік в Празі проводять Дні відкритих дверей в трамвайних, автобусних чи метро парках. Досить часто можна цілком легально потрапити навіть в ремонтні цехи або службові тупічки метро. Слідкувати за такими акціями можна, наприклад, підписавшись на фейсбук міського перевізника: https://www.facebook.com/DopravniPodnikPraha/

Ось як виглядав один з таких заходів минулого року. Трамвайне депо Страшніце (Vozovna Strašnice)



Трамваї вишикувані перед депо, кілька різновидів Татра Т3, T6, KT8 та новіші Шкода 14Т та 15Т. Двері у всіх відчинені, а в кількох можна зайти і в кабіну. Під наглядом працівників дозволяють натиснути на всі кнопки! Зрозуміло, що там роїться хмара дітей, а найпопулярнішими кнопками є дзвінок та відкривання-закривання дверей)))
























Службовий трамвай, для очистки паморозі на лінії





Соціальна реклама на вагоні. Згідно правил, в Чехії трамвай має перевагу над всіма учасниками дорожнього руху, в тому числі пішоходами. Дуже часто бачив, як туристи в центрі з круглими очима тікають від трамвая, що чомусь не збирається зупинятися перед пішохідним переходом  ;D

До речі, це мабуть перший і останній раз, що я в Празі бачив трамвай жовтого кольору. Тутешні класичні "лівреї" червоно-білі. Жовтий колір типовий для Плзні.



Дітей та дорослих на території розважають аніматори в костюмах героїв чеських казок та є фотозона. Все це абсолютно безкоштовно.





Навчальний стенд



Спеціальний дядько з радістю відповість на найкаверзніші запитання про різні трамвайні залізяки



Трансформаторна підстанція









Диспетчерська система моніторингу та управління



Всередині депо. Воно майже порожнє, тому що трамваї на маршрутах









В цей же день можна було заглянути і в одне з трьох празьких метро депо - Гостівар. В честь свята до нього їздить отакий ретро-трамвайчик, який ще мабуть пам'ятає цісаря. Тут все по-справжньому, пані кондуктор всередині одягнута в довоєнну форму, на кожній зупинці вихожить надвір і дзвенить в дзвіночок.













Ось і депо, сіра совкова будівля.





На території свято вже йде повним ходом, надувні спускалки для дітей та ковбаски з пивом для дорослих. Раз в 15 хвилин пожежники включають велетенську поливалку, і тоді дитяче "О-о-о-о!!!" заглушує абсолютно всі звуки.



Вагони тут всі одного типу (якщо чесно, я навіть не знаю як вони називаються), депо обслуговує зелену лінію.











Машини для обслуговування колії

[Bottlehunter]

Першу гілку метро в Празі відкрили 9 травня 1974 року, відтак Прага стала п'ятдесятим містом в світі з власним метрополітеном. Перший проект був запропонований ще в 1898 році, напередодні будівництва каналізації. Мовляв, місто все одно треба повністю перекопати, то давайте заодно і метро прокладемо. Після того було ще кілька проектів, в тому числі і підземного трамваю. Зрештою, в 1965 році, під чуйним керівництвом товаришів з Москви, будівництво розпочалося. Ось цей історичний момент на фото:



Перший поїзд поїхав між станціями Соколовська (тепер Флоренц) і Качеров. В 1978 почався рух на першій ділянці зеленої лінії, а через сім років відкрилася і третя, жовта. Станції того часу називали за комуністичними канонами, була і Леніна і Московська і всіляких Будівельників... Сьогодні всі вони, звичайно, перейменовані. Єдине, що нагадує про ті часи, це фрески та барельєфи в стилі соцреалізму, як, наприклад, оці космонавти на станції Андєл.



Оригінальна кам'яна мозаїка на станції Гає, яка колись називалася Космонавтів



Дуже класний і дотепний сучасний малюнок на станції І. П. Павлова



Кожна лінія за початковим проектом мала свій стиль оформлення: червона - камінь, зелена - метал, жовта-скло. Пізніше, правда, при будівництві нових станцій, від цих правил деколи відходили.
Кожна лінія також має і свій "голос", тобто різні диктори озвучували повідомлення, що звучать всередині вагону.

Загальна довжина гілок метро на сьогодні більше 65 км, три гілки мають разом 61 станцію. Метро постійно розвивається і модернізується, минулого року розпочалося будівництво четвертої, синьої лінії. Рух там повинен початися в 2027 році, всі поїзди мають бути повністю автоматичні, без машиністів.

Нижче кілька фоток з депо Качеров, де я минулого року побував на дні відкритих дверей.

З нагоди свята, гостей в депо возив старий вагон Ечс, радянського виробництва. Ці вагони були запущені в 1974, разом з відкриттям метро, останній зійшов з лінії в 1997р. Один поїзд повністю на ходу, прописаний в депо Злічин і час від часу виїжджає на святкові покатухи.





Червону лінію обслуговують модерні Metro M1













Пожежна техніка надворі









Ну і оскільки ми в Чехії, всі історії закінчують однаково  8)

[Bottlehunter]

Після Другої світової війни Прага, як головне місто соціалістичної Чехословаччини, активно розбудовувалася. Реалізовувалися грандіозні проекти з побудови нових житлових масивів, підприємств, доріг, метро тощо. Щоб збільшити площу, до міста з початку 60-х до середини 70-х в кілька етапів було приєднано більше 60 навколишніх сіл. Звичайно, всі ці величезні території не є забудованими зараз, тому дуже часто фактично посеред міста можна натрапити на цілком дикий ліс, де скачуть зайці, бігають фазани і пасуться косулі.

Одним з таких місць, стежкою вздовж Далейського потоку, я прогулявся на вихідних. Маршрут на мапі



Починається маршрут в колишньому маленькому селі, а зараз віддаленому районі столиці - Репориє. Ви мусіли чути про нього, нещодавно там відкрили пам'ятник бійцям РОА, такзваним власівцям, які в травні 1945 допомогли звільнити Прагу від німців. Вони в той час квартирувалися саме в Репориях і на прохання керівництва празьких повстанців 5 травня 1945р. допомогли зброєю та бійцями. Ця подія відома як Празьке повстання. Звичайно, що комуністична пропаганда згодом "поправила" історію так, що визволителями стала Червона армія, яка насправді заходила зранку 9 травня у вже порожню Прагу.

Взагалі, я просто в шоці наскільки історія, яку нам викладали в школі, відрізняється від того, що відбувалося насправді. Останнім часом намагаюся читати статті та книги іноземних авторів і на більшість подій 20 століття просто заново відкриваються очі. Наприклад, ви знаєте як так сталося, що капітуляцію гітлерівська Німеччина підписала 7 травня, а дєнь пабєди святкують 9-го? Та просто Червона армія не встигала зайти в Прагу, де вже фактично не було німців та почав функціонувати місцевий уряд. Ввід військ в столицю країни після закінчення війни прирівнювався би до окупації, от і довелося влаштувати цирк з підписанням та перепідписанням.

Або, наприклад, ви знаєте як саме почалася Друга світова війна? Ну так, 1 вересня 1939р. Німеччина вторглася до Польщі, але як саме це відбувалося, де та як виглядав початок військових дій? Виявляється, класична тактика "їхтамнєтов" і військова агресія з метою захисту німецькомовного населення. Дуже рекомендую почитати на цю тему відповідний розділ в книзі Нормана Дейвіса "Боже ігрище - історія Польщі", вона перекладена українською мовою (http://historybooks.com.ua/prosmotr_podrobnuy.php?id=2696)








На площі встановлена меморіальна дошка, де, зокрема, процитовані слова Солженіцина з "Архіпелаг ГУЛАГ": "Все ли чехи разобрались потом, какие русские спасли им город?". Збоку на високій щоглі стоїть маленька скульптура російського танка з німецькою гельмою на ньому. Автором скульптури є мабуть найвідоміший сучасний митець Чехії - Давид Черний.



Звичайно, за порєбріком знатно пригоріло від такого пам'ятника. Рускі чомусь дуже не люблять, коли історію, яку вони колись виправили, виправляють назад. Репориї стали третьою за рік подією затяжної агресивної русофобії і ущемлєнія прав рускаязичних в Празі. Спочатку перейменували площу, на якій розміщене російське посольство, з Під Каштанами на Боріса Нємцова. Потім староста міського району Праги 6 сказав, що пам'ятник Конєву підчас карантину стоїть без маски і його треба знести (ну і відразу зніс). Історія на цьому не закінчилася, буквально два тижні тому в пресі з'явилися повідомлення, що поліція взяла під цілодобову охорону мера Праги, старосту Репориїв та того пана, що заставив Конєва дотримуватися карантину. Бо розвідка запеленгувала спеціального дипломата, що за давньою кагебістською традицією прибув з Москви з чемоданчиком отрути. Отаку веселу русофобію в нас в Празі затівають  ;D ;D ;D

Ну але досить про політику. Йдемо краще подивимося що тут є поексплорити. Скульптурна композиція "Охоронці", стоїть біля залізничної колії.



Потічок, вздовж якого якого я йду, колись був набагато повноводнішим, тут було кілька водяних млинів. Під одиним з них:





Цей припинив працювати десь в 50-х роках. Зараз тут тільки порослі лісом коробки будівель





Ще щось промислове і закинуте. В навколишніх горбах колись видобували вапняк, та й зараз є кілька діючих кар'єрів з піском і щебенем.









Збереглися залишки тунелів, по яких вузькоколійкою вивозили породу.





Споруда зверху - щось типу трансформаторної підстанції, часто такі зустрічав по селах навколо Праги. Нічого цікавого всередині.







Хтось має дачу в крутому місці


Навкруги скелі і дуже гарна природа. А ще одноколійна залізниця, якою час від часу проїжджають маленькі приміські поїзди.











Ще один закинутий тунель вузькоколійки, метрів 100 довжиною. Недалеко від нього в лісі знаходиться якась моцно секретна військова частина. Знайшов інфу, що її збудували на місці підземного нацистського заводу, зараз це щось типу ЗКП чеської армії. Як би там не було, але камери висять не тільки на воротах та по периметру, а й в навколишньому лісі на рандомних деревах)))









Затоплений кар'єр


Ще одна промислова пам'ятка Праги, височенний залізничний віадукт, "Празький семмерінг".





В літній період цією залізницею з Головного вокзалу можна проїхати ся на ретро поїзді, і то за невеликі гроші. А сфотканий рівними руками міст виглядає якось так:

[Bottlehunter]

Сьогодні пройшовся підземною частиною струмка Ботіч, приблизно кілометр шляху. Цю (частково) підземну річку ви вже бачили на фотках в цьому звіті. Моя прогулянка була більше для галочки, типу "пройти оцей кусок і закрити це питання для себе". Нічого дуже цікавого всередині не побачив. Це просто бетонний колектор, з кількома невеликими цегляними відгалуженнями, де пересуватися можливо тільки навкарачках. Є щурі і багацько риби, великої. Спуститися можна зручною металевою драбинкою отут, вийти - в місці, де Ботіч впадає у Влтаву, під старим залізничним мостом.

[Bottlehunter]

Через епідемію авіаційний музей цьогоріч відкрив сезон майже на місяць пізніше.

Сьогодні ходили з Любком на відкриття, найбільше розчарування трирічної дитини - гармата ПВО так жодного разу і не вистрілила))) Через відсутність туристів людей було помітно менше, ніж зазвичай.

Кілька свіжих фото
СУ-25К. Перші вироблені літаки цього типу постачалися в Чехословаччину з 1984 року









МИГ-15 з драбинкою



Емблеми





Тренувальні літаки





Основне відділення музею







МИ-1, перший з сім'ї популярних гелікоптерів. Початок випуску - 1948р. В 1959 році чехословацька команда пілотів поставила на цьому гелікоптері рекорд висоти - 5540м. (очевидно поспоривши на фляшку Бехеровки)



Довоєнні літаки Чехословаччини











Трактор на задньому плані - виробництва заводу Шкода, акурат цього року святкує сто років з дня народження. Вітання ювіляру, як то кажуть, Теодор_Кукурудза-День_народження_у_тебе.mp3



Сувенірка в магазині

[Bottlehunter]

Ходили сьогодні з Христиною на магнітну рибалку, це коли прив'язуєш дебелий магніт на грубий шнурок і кидаєш його в річки та озера в надії витягнути щось цікавіше за корок від пива. Мій магніт виглядає отак:



Почати вирішили, звісно, з Влтави. Точніше з того місця, де через неї проходить Вишеградський залізничний міст.
Трамваї (на фото низькопідлогова Tatra T3R.PLF) мусять повністю пригинати пантограф, щоб під ним пройти.



Відразу біля моста знаходиться найзавантаженіше трамвайне перехрестя Праги, в години пік тут проходить 120 вагонів за годину



Ми трохи покидали магніт під мостом, але нічого цікавішого за дроти і кілька арматурин не знайшли. Що ж, йдемо далі.







Дірка біля води на останньому фото - це місце, де до Влтави впадає Мотольський потік, про його підземну частину ми писали приблизно рік тому в цій темі. Тут ми знайшли отакий дебелий молоток.



Безрезультатні пошуки втомлюють, звісно. Набратися енергії допоміг ресторанчик GangsterBurger, дуже рекомендую. Зроблю їм рекламу: https://www.gangsterburger.cz/



Далі пішли до Чертовки - це невеликий (біля 750 метрів) і до дідька старий, як і все в Празі, канал.

Це все ще Влтава









Залишки механізму для опускання/піднімання шлюзів на річковому вокзалі



Я (.)(.) празьку архітектуру  8)



Вацлав Гавел, на правах людини-епохи, вітає нас на вході до острова Кампа. Місця для прогулянки тут просто супер, є на що подивитися.



Перші знахідки з Чертовки:



Тут досі збереглися старі колеса водяних млинів, правда слугують вони декором для ресторанчиків







Після бургерів з пивом справа явно йде веселіше. "Рибне" місце.







Десятки маленьких ключиків - від китайських замочків, які туристи щедро ліплять на поручні історичних мостів. Потім кажуть "наше кохання триватиме доти, поки хтось не знайде цей ключик", і скріплюють романтичний момент поцілунком. Ну а потім приходимо ми з магнітом, муа-ха-ха. А замок вже давно зрізали муніципальні служби.

Зліва лючок від пожежного гідранту, справа - вентиль від якоїсь труби


Ну а найбільший джекпот цього дня чекав нас під самим Карловим мостом. Я впевнений, що багато хто з вас вже бачив це місце раніше



Правильно, тут знімалася сцена з Амстердаму в старій добрій комедії "Євротріп". Для антуражу відео чеською:

Взагалі, всі європейські міста з цього фільму знімалися в Празі. За винятком Братіслави, в її ролі виступило місто Міловіце, що теж в Чехії. На правах офтопу вставлю і цей епізод теж

Так-от, на історичному місці нас чекали кілька монеток



І електричний самокат з прокату  ;D ;D ;D Весь обліплений намулом і річковими слимаками. Самокат лишили на березі, комунальники його приберуть







Підсумок дня:
- молоток
- оберемок залізяк невідомого походження
- 8 чеських корун, 9 російських рублів (!), 2 євроценти
- (голосом Якубовічя з програми Полє Чюдєс) ЕЛЕКТРИЧНИЙ САМОКАТ!
- прекрасно проведений час

[Bottlehunter]

Південне Місто (чеською - Jižní Město або скорочено - Jižák) - це найбільший панельний житловий масив Чехії, що розташований на південному заході Праги. Має площу близько 9 кв. км. і населення біля 90 тис. (Сихів зі своїми 200К людей на площі біля 17,5 квадратних кілометрів щиро посміхається, спльовує сємки та просить потримати пиво).

Музика для настрою - трек про Jižní Město культової чеської реп-команди PSH.

Будувати Їжак почали в самому кінці 70-х, це була частина грандіозного комплексного проекту розбудови Праги. Таких спальних районів мало бути чотири, але соціалістичний стрій розвалився швидше, ніж все заплановане реалізували. До початку 90-х це було похмуре сіре місце на краю столиці, зрештою, як і інші такі спальні райони в колишній країнах соцтабору. Щоб проникнутися атмосферою часів розбудови панельок, дуже рекомендую скачати фільм "Як народжується житловий масив" ("Panelstory aneb Jak se rodí sídliště") на чеському торент-трекері uloz.to Режисер Вєра Хитілова знімала просто посеред живих будмайданчиків з технікою і робітниками.

Уривок з фільму

Старі фото вражають. І нічим не відрізняються, скажімо, від краєвидів тих же часів нашого рідного Сихова (крім метро, звісно).













На щастя, в 90-х район не перетворився на гетто та осередок життя міської бідноти та маргіналів, як це часто ставалося в містах колишнього соцтабору. Завдяки вмілому самоврядуванні та дбайливому ставленню мешканців, Їжак розвивається і досить незле виглядає. Тут багато зелені, жодної проблеми з транспортом, є великі парки, багато місць для занять спортом та дитячих майданчиків. Будинки капітально ремонтуються, а нова забудова з'являється вкрай обережно, щоб не відбирати життєвий простір в людей.

Кран збирає кран) Це мабуть єдина будова, яку я знаю в околиці


Закритий дитячий майданчик в часи жосткого карантину



Пам'ятник першому і єдиному поки чехословацькому космонавтові біля станції метро Гає (стара назва - Космонавтів). Владімір Ремек зображений зі своїм совіцьким корєфаном Алєксєєм Губарєвим. В день, коли відкривалася ця станція метро, вони перебували на космічній станції Союз-28. Крім пам'ятника, на космічну тематику тут є ще кам'яна мозаїка у вестибюлі.





Комплекс будівель біля станції метро Гає - надивовижу потворна споруда. В моєму персональному антирейтингу вона ділить перше місце з будівлею львівського автовокзалу, що на Стрийській.



Панельки, що стоять навколо, найстаріші з тут побудованих. І найстрьомніші теж.










Найвища панельна споруда Чехії, зараз тут розміщений гуртожиток для поліціантів та пожежників. Два будинки, 19 і 23 поверхи, сполучені зверху містком. Можна попити пива в ресторані на 22 поверсі з милозвучною назвою "Купа" і насолодитися краєвидами бетонних коробок.





Цвинтар села Ходов, що колись було на цій території. Гробівці вирішили не зносили при забудові, так і стоїть обгороджений парканом посеред панельок. На території стоїть також меморіал асвабадітєлям.









Той випадок, коли в панельці живеш і до і після смерті





Вид на Празький град з околиць станції метро Опатов. Його дуже легко помітити  ;D Це одна з домінуючих висот міста.



На метро Опатов триває реконструкція







Біля смітників в одному з дворів хтось залишив кілька банок зі старим варенням, на кришках деяких збереглися наклейки з роком виготовлення.





2001 рік - ви можете то уявити? З часу як якась дбайлива пані закрутила ту банку сталося таке:

- Теракти в США 11 вересня
- Майже всі країни Східної Європи увійшли в НАТО та Євросоюз
- З'явилися Айпод, Вікіпедія, Фейсбук, Ютуб, Твіттер, коханий Експлорер і всіляка єресь типу Інстаграму і ТікТок
- Померли Іван Павло Другий, Майкл Джексон, Нельсон Манделла, Маргарет Тетчер та інші шановні люди
- Народилося багацько нинішніх молодих експлорерів
- В світі пройшло кілька війн, терактів та природніх катастроф, в Україні відбулися дві революції та війна з Росією

а ці банки і далі стояли на балконі панельного будинку на краю Праги. Аж ось в 2020 році хазяїн реліквії вирішив, що мабуть ніхто вже то повидло їсти не буде і обливаючись сльозами поніс на смітник. Люди часом бувають дуже дивні)

Наклейка футбольних фанатів празького клубу Богеміанс. На їхньому гербі зображений кенгуру, бо в 1927 році команда їздила в турне до Австралії, і це не жарт  :D
Металевий номерок зверху призначений для орієнтації пожежників, поліції чи швидкої допомоги, їх можна знайти буквально на кожному стовпі. Якщо ви дзвоните по екстренну допомогу і не знаєте де знаходитеся, достатньо просто назвати цей номер.



Ще трохи будинків. Проекти панельок в Чехословаччині відрізнялися по містах, тобто в Празі будували кілька типів своїх, в Брно свої, а в Братіславі ще інші.













Графіті













Малі архітектурні форми, що трапляються в дворах







Афіші. Деколи трапляються дуже дивні.







Автомобілі. Напис на сміттєвозі: "Увага! Жінки люблять чоловіків на Мерседесах". Це реклама праці сміттярем, машини в них якраз "Мерседеси"  :) За статистикою, коли в найменших дітей в Чехії питають ким вони хочуть стати, більшість відповідає якраз сміттярем. Вони мають яскраву оранжеву форму, такі самі великі яскраві машини і завжди махають дітям, що з роззявленими ротами дивляться, як перевертається черговий бак зі сміттям.







Ну і як же без пива





Ось таке празьке Південне Місто. Сподіваюся, вам сподобалося.

[Bottlehunter]

Петровіце - маленьке село, що було приєднане до Праги порівняно недавно і зараз є частиною адміністративного району Прага-10.
Орієнтовно в 13 столітті тут був побудований замок, який згодом, на початку 18 століття новий власник перебудував в невеличкий палац в бароковому стилі. Згодом будівля досить часто змінювала власників, ніхто палацом особливо не піклувався і зрештою ще в 2008 році він був визнаний аварійним.

Територія обгороджена, всередині є охорона. Мені з охоронцями вдалося розминутися, правда, не розумію за чим саме вони там дивляться: будівлі повністю порожні, з проваленими дахами.

Багато гарних фоток є тут: http://mistamehomesta.cz/?p=9180
Сторінка об'єкту на prazdnedomy.cs: https://prazdnedomy.cz/domy/objekty/detail/166-zamek-petrovice

Отак головний будинок виглядав колись:


Ця ж будівля, фото кількарічної давнини і з викошеною травою на подвір'ї. Зараз там кропива під два метри, чисто тобі джунглі.


Зовнішні стіни








На схилі зі сторони річки тут була велика тераса, а нижче неї басейн. Мабуть було дуже круто зранку пити тут каву.




По сусідству стоїть маленький готичний костел св. Якуба Сташого. Він є ровесником Львова, збудований в 2 пол. 13 століття




Стара цегла, напис на клеймі "21"


Прохід заборонено, чи щось таке)


Головний вхід тепер виглядає отак


Інтер'єри












Різні малюнки






Вид на садок

[Bottlehunter]

Оглядові вежі, тобто місця, де можна легально вилізти на щось високе, щоб пообзирати околиці та навіть плюнути донизу, досить часто зустрічаються в Чехії. Деколи вони облаштовуються в старих промислових та індустріальних спорудах (наприклад, телевежа Петрін в Празі чи оглядовий майданчик в старій водонапірній башті в місті Колін) або спеціально будуються десь на природніх висотах.

В минулу неділю погуляв по віддаленому районі Праги та подивився невелику (23.5 метри) вежу Дубравка, що стоїть посеред лісопарку в міському районі Прага-14

Місце на карті
Гарні фото є тут



Химерна дерев'яна конструкція складається з центральної вежі з гвинтовими сходами всередині, та трьох декоративних конструкцій, що ніби на нього опираються. Вежа Дубравка була відкрита два роки тому, а минулого року вже пережила пожежу.







Написи, які зазвичай трапляються на стінах, тут вирізьбили просто на сходах  :D Ще одна особливість вежі - якщо по сходах йде ще хтось крім тебе, вся конструкція резонує, розколисується і скрипить. Щоб адреналіну було більше)))



Краєвиди зверху

Висока труба на горизонті - сміттєспалювальний завод.


А тут далеко-далеко видно Жижківську телевежу




На карті помітив позначку "найменша оглядова вежа Праги". Всього півгодини пішки і я тут. Що сказати, вона мабуть найменша у всій Чехії, а може і Європі



Зате тут красива природа





Чому я люблю фотографувати опори ліній електропередач?



Пшениця і панельки - нічого зайвого. Хештег - #празькієбєня  8)

[Bottlehunter]

В 20-х роках минулого століття Прага як головне місто однієї з найрозвинутіших економік світу (Чехословаччина в міжвоєнний період стабільно трималася топ-10 найбагатших країн світу), активно розбудовувалася, підприємства потребували нових робітників. Сюди в пошуках заробітку з'їжджалися люди з усієї країни. Найм житла в місті був непомірно дорогий, тому робітники часто селилися на окраїнах, там, де через природні умови земля була дешева і не дуже комусь потрібна.

Так, зокрема, свого часу з'явилися і Слатіни. На заболоченій території (слово "slatíny" з чеської перекладається як мочар або болото), площею всього біля 2 кв. км. в долині Слатінського потоку в "кращі" часи тулилося біля 400 хаток. І це тільки зареєстрованих, часто тимчасове житло тут зводили без жодних дозволів. Будматеріалами слугувало все, що можна було знайти навколо: повживана цегла, дошки, бляха і таке інше. Хто роздобув вживаний залізничний вагон, вважався королем. Таким чином зовсім недалеко від центру міста в Празі виникли справжні фавели - неконтрольована забудова без нормальних комунікацій, з найбіднішим населенням і, скажімо так, не найпопулярніше місце для прогулянок.

Колоній типу Слатін біля Праги було кілька, але ця остання, де ще можна побачити залишки "минулої слави", архітектури та людей, які тут народилися і виросли.

Почати я вирішив з підземної частини, розімнути трохи спину) Слатінський потік частково проходить під землею і впадає в Ботіч. До речі, Гугл карти показують деякі підземні річки як звичайні, недавно звернув на це увагу. Наприклад, оцей потічок та Брусніце в Празі або Пократіцкий поток в місті Літомеріце.

Частина Ботіча, що проходить під залізницею. Тут він відносно чистий і аж кишить дрібною рибою.









Знайшов відеомагнітофон, під фотками якого в інтернеті часто пишуть "школоті не зрозуміти" :D



Початок Слатінського потоку. Висота цегляного колектора досить комфортна для прогулянок. Дощу не було вже дуже давно, відповідно і води на дні майже нема.







Час від часу зустрічаються невисокі бокові притоки, все зроблено з Празьким Каналізаційним Знаком Якості, навіть є місця для відпочинку ;D



Люки, крізь деякі проростає коріння, виглядає красиво.









Всюди живуть руді слимаки





Далі труба стає все менша і менша, вирішую вилазити. І недарма, бо вже через півгодини дивлюся знадвору на місце, де потічок затікає під землю. Нічого цікавого там нема.



Невелика територія Слатін зі всіх сторін оточена залізницею





Перша знахідка, пара чоловічих та жіночих мештів, акуратно складених на траві.




Не зважаючи на десяток вузьких перевулків, поштова адреса тут всього одна: вулиця На Слатінах. На табличках з номером будинку часто написано "тимчасова будівля №, колонія На Слатінах"



Звичайно, це місце вже давно не те, що колись було. На багатьох ділянках стоять гарні дачні будиночки або й звичайні будинки. Але ще можна знайти залишки старих споруд з палок та інших супутих матеріалів.















Дотепна інсталяція на болоті



Шматки старої цегли з клеймом





І чорний-чорний трамвай дорогою додому  :D