Прага

[Bottlehunter]

Величезна Томайєрова лікарня (Thomayerova nemocnice) в Празі приховує під собою один цікавий об'єкт - захищений бункер-лікарню загальною місткістю 170 людей. Зрідка сюди можна офіційно потрапити, сьогодні був якраз такий щасливий день.

Будувати його почали на початку 50-х, як і більшість схожих об'єктів. КО-17 (офіційна назва) має три підземні поверхи і досі повністю готова приймати людей. Тут є 66 лікарняних ліжок для дорослих, 6 для дітей, дві операційні, рентген-установка, всі необхідні інструменти, засоби і медикаменти, запас палива і питної води і таке інше. Навіть інтернет проведений. Працівники хваляться, що відвідувачі з НАТО та Пентагону визнали їх заклад одним з найкраще підготовлених в Європі. Сховище може працювати повністю автономно як мінімум протягом 26 годин.

Таких об'єктів в Празі планували збудувати біля десятка, але через дороговизну закінчили лише три. Крім цього, ще один бомбік-лікарня є під інфекційною лікарнею на Буловці, теж повністю готовий для використання. Інший, в центрі міста, був затоплений і знищений під час великої повені 2002 року.

Далі фотки з коментарями.

Верхній вхід. Лікарня розміщена в схилі пагорбу, тож має два входи: на першому і третьому підземних поверхах. Крім того, є евакуаційний вихід і підземний коридор до основної лікарні, щоб евакуювати лікарів чи пацієнтів і в разі потреби не шастати по радіоактивній території))



Симпатичний олдскул ліхтарик. Такі ліхтарики подекуди розвішені на шнурочках в коридорах.



Душові та табличка на місці, де має проводитися дозиметричний контроль.





Палати є менші і більші, всюди рівненько стоять ліжка, є постіль та все необхідне.











Навіть радіо є, щоб веселіше лежалося.



Температура всередині - біля 17 градусів і дуже висока вологість.



Операційні, їх тут дві.











Бахіли


Є навіть ліфт! Ми, звичайно, ходимо пішки сходами.



Фільтраційна установка на третьому підземному поверсі потужністю 3000 л./год.



Дизель генератор потужністю 66kW. Має запас палива на 48 годин.









Бак на воду. Загальний запас - 48 кубометрів, крім того ще є можливість очищати і використовувати воду із зовнішнього колодязя.



Вихід назовні на 3 підземному поверсі.

[Bottlehunter]

Кілька недавніх дахів в Празі та краєвиди з них. Перша будівля - вежа біля Карлового мосту зі сторони Старого міста (Staroměstská mostecká věž). Це одна з найвідоміших готичних будівель Європи, вежа тут стоїть з кінця 14 століття. Місце на карті



Всередині є невеликий музей з можливістю піднятися на дах. Через карантин туристів майже нема, гуляти в центрі саме задоволення.
На найнижчому поверсі колекція речей, виловлених з Влтави. Теж мабуть магнітом бавилися)





Сходи та погляд на Карлів міст через вузеньке готичне віконце





Прагу деколи називають містом сотні веж (чеською: Praha stověžatá). З цього даху розумієш чому



Вигляд на річку







Камери дивляться що робиться внизу



Сліди стародавніх вандалів)





Наступний дах - тераса ресторану на найвищому поверсі відомого Танцюючого дому.



Всередині проходила виставка скла якогось відомого митця. Не те, щоб я був великий поціновувач, але погодьтеся - скляна свиняча голова - це потужно)))



Внутрішній дворик



Технічні приміщення в підвалі теж були відчинені









Ось і дах







Третє місце, хоч і не дах, але має бомбезні краєвиди. Це бар на 22-му, найвищому поверсі найвищого панельного будинку в Чехії. Я вже про нього згадував, коли писав про "Празький Сихів", тепер випала нагода посидіти всередині.

Місце на карті



Сама будівля - це гуртожиток для поліцейських та пожежників. На вході сидить вахтер, і він виявився стовідсотковим вахтером, якого можна забальзамувати і передати як еталон в Міжнародне бюро мір і ваг. Я аж заржав вголосину, коли дідок почав смішним голосом пищати, що тут фотографувати заборонено і вибіг з-за свого скла, щоб показати мені табличку з написом про заборону. Ось фотка того суперсекретного об'єкту (емблема будівлі)



Зрештою ми взяли себе в руки, а ще взяли в руки видані дідком перепустки і вислухали настанови з правил перебування всередині ("Їдьте ліфтом на 22 поверх і ніде по дорозі не виходьте, по тут повно поліцаїв!")

Ресторан виявився звичайним генделиком з мегадешевими цінами. Якби не краєвиди, я хз хто б сюди ходив. Персоналу пофіг на то, що ви відкриваєте вікна, щоб сфоткати те, що за ними. Курять тут теж в коридорі через вікно, не виходити ж кожного разу надвір 



Раритетний музичний автомат на диски





Зверху видно всю Прагу і далеко навколо, наприклад, чітко проглядався трикутник гори Мілешовка, що звідси кілометрів за 70. Шкода, що ми трохи пізно прийшли











Пора йти додому. Отак зазвичай офіціанти в Чехії підраховують хто що випив/з'їв. Розшивровка: десять пив на столик біля вікна, то коштує разом 300 крон)))

[Bottlehunter]

На превеликий жаль, відвідав це місце не я, а хлопці з ютуб-каналу badatele.net. Об'єкт справді крутий, але оскільки робити повноцінну озвучку українською чи  субтитри зайняло б багато часу, я просто написав невеликий текст за мотивами того, що у відео розповідає автор. По деяких моментах в тексті розіставив таймлапс.

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=bmjFRXlg5EY" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=bmjFRXlg5EY</a>

Відео відзняте на одному з вузлів Системи захисту метро (далі по тексту - СЗ) в Празі, де розміщений центральний командний пункт. Автор не розголошує де саме він є, проте зі схем і надписів, що часом потрапляють в кадр, можна здогадатися, що це поблизу однієї з центральних станцій жовтої лінії. Наприкінці відео він каже, що ось за цими дверима проїжджають поїзди метро.

СЗ почала будуватися в 70-х роках, разом з початком будови зеленої лінії "А". Найстарша гілка, "С", такої системи не має, бо від початку проектувалася як підземний трамвай з неглибоким заляганням, і тільки згодом плани будівництва змінилися.

Головною метою СЗ було в разі потреби перетворити всю систему метро в столиці Чехословаччини в одне велике сховище, де могли би сховатися 400 000 (так-так, чотириста тисяч) людей. Після закінчення Холодної війни Празьке метро насамперед прагне забепечити захист від можливого повного вимкнення енергії (такзваний блекаут), терористичної атаки чи повені.

Технологічний центр, по якому автору проводять екскурсію, - це підземний триповерховий об'єкт розміром як футбольне поле. Таких типових об'єктів під містом є кілька, є й один нетиповий, прибудований до фантомної станції Кларов, яка почала будуватися ще в 50-х роках для зовсім іншого проекту. За весь час існування на Кларові побувало тільки двоє журналістів, відео звідти також є на цьому ютуб каналі.

Якщо у всій Празі раптом пропаде електрика, потужностей аварійних дизелів не вистачить для того, щоб довезти всі поїзди, що зараз в дорозі, до станцій і безпечно евакуювати людей. Щоб це забезпечити, сполучення між сусідніми станціями майже ніколи не прокладене на одній висоті. Колія завжди має підйоми і спуски, відповідно, вагони можуть докотитися до найближчої станції своїм ходом. Дизелі цього технічного центру (з 3:10) можуть видавати до 7Мвт енергії. Постійно утримується запас палива на 24-48 годин безперервної роботи (з 4:03).

Для того, щоб запобігти паніці, забезпечити освітлення і евакуацію людей до старту дизель-генераторів,кожна станція метро та кожен технологічний центр має окрему акумуляторну (4:08).

Ємності для аварійного запасу води мають ємність 400 кубометрів. Можуть набиратися з центрального водоводу.

Метро вентилюється частково через рух повітря на станціях, частково через вентшахти. Але у випадку загоряння чи, наприклад, терористичної атаки з використанням отруйного газу, диспетчери вручну можуть керувати потоками повітря, щоб не завдати шкоди людям (з 5:30)

Технологічні центри, як і ділянки тунелів метро, можуть закриватися гермодверима (6:45). Автоматично їх можна відкрити або закрити з кількох диспетчерських пультів, у випадку потреби це можна зробити і вручну. Витримують тиск до 6 атмосфер.

Гермодвері з гідністю витримали випробовування великою повінню в Празі в 2002 році. На жаль, не витримали кабельні колектори. Саме через них вода просочувалася і затоплювала нові й нові станції. Ось 3-D візуалізація того, як відбувалося підтоплення метро:

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=5tEpr3qWCL8" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=5tEpr3qWCL8</a>

Частиною СЗ є і аварійне затоплення станції, тобто можливість якщо буде треба наповнити будь-яку станцію метро водою. Це може бути потрібним у випадку якщо  тиск підземної води загрожує проломити стіни станції (8:15).



ПеЕс. До відео це відношення не має, але для фанатів метро буде цікавим 

https://metroweb.cz/ - просто неймовірна збірка всього, що стосується метро в Празі. Станції, вагони, поїзди, схеми руху, звуки і відео і багато-багато іншого.
Ось, наприклад, як звучало оголошення диспетчера на станції Ленінова і часи соціалізму:

https://metroweb.cz/metro/zvuk/A/A.wav

[Bottlehunter]

Віднедавна на Головному вокзалі Праги, що сам по собі є дуже цікавим з технічної та історичної точки зору місцем, поставили його копію, складену з Лего. Модель стоїть в реконструйованому залі відпочинку, дуже там пасує і притягує увагу всіх, особливо дітей. Вся споруда складається з 342 000 кубиків Лего та важить 2700кг. Дуже точно зображена будівля вокзалу, перони, вхід до метро, широка дорога біля вокзалу та навіть "славнозвісний" парк напроти, що в народі отримав назву Шервуд як місце, де легко можна знайти собі пригоди  На коліях стоять три найпоширеніші типи поїздів ("Рихлік", "Пандоліно" та "Сіті Елефент"), на перонах їздять вантажні возики. Є кілька кнопок, які, наприклад, запускають ліфти або вмикають світло в підземних переходах до колій.

Модель вокзалу належить будівельній фірмі з міста Кладно, вона була створена в 2015 році. Залізничникам її позичили безплатно та на невизначений термін.

[Bottlehunter]

На Південно-Західній околиці Праги, на околиці колишнього села з прикольною назвою Велика Хухля (Velká Chuchle) стоїть стара вапняна піч. Називається вона за іменем винахідника - Іржі Пацольда - Пацольдова вапенка. Пан Пацольд був професором цивільного будівництва в Празькому технологічному університеті і вигадав новий спосіб випалювання вапна, так, що можна було використовувати несортований вапняк. Вапнярка, про яку йде річ, була збудована в другій половині 19 століття і пропрацювала з перемінним успіхом до 1938р. Пізніше будову проголосили історичною пам'яткою, трохи підмарафетили і так вона собі й стоїть.

В довколишніх лісах ще збереглися старі кар'єри та напівзасипані штольні, де видобувався вапняк. А ще тут водиться до біса диких свиней, земля під деревами, де можна знайти поживу, просто перекопана і всюди повитоптувані стежки зі слідами кабанячих ратиць.

Дорога до вапнярки йде через Барандовський міст, який проходить понад Влтаву та автомобільну магістраль. Міст за проектом мав мати дві залізничні колії з пішохідним тротуаром посередині, але через невелику завантаженість лінії запустили тільки одну колію.





Вигляд з мосту - дорога, залізниця та поля для гольфу









Відразу за мостом залізниця заходить в тунель



Ще півгодини пішки лісом - і я на місці.











Табличка каже, щоб через паркан не перелазити. Ну ок, не буду



Відразу біля вапнярки стоїть будівля, що колись була гуртожитком для робітників. Зараз в ній працює хостел, я навіть знайшов їх дуже дивний сайт, якщо вам раптом буде цікаво) http://ubytovanivapenka.wbs.cz/



Кінець чергової серії з хештегом #празькієбєня