Автор Тема: Несебир, Болгарія  (Прочитано 1450 разів)

1 гість дивиться цю тему.

Lesyk

  • Свої
  • Гуру
  • *
  • Повідомлень: 865
  • Рейтинг 232
  • Стать: Чоловіча
    • Перегляд профілю
Несебир, Болгарія
« : 09.10.2016 02:30:06 »
Всіх пацанят запрошую до бокалу чаю і читання у зручному положенні оповідь про це доволі дивне, тим не менше цікаве місто.
Най качка копне той Flickr



Заснування фракійського поселення на місці сучасного Несебира відносять на кінець ІІ тис. до н. е. Тоді воно було відомо як «Мелсамбрія», тобто «місто Melsa», легендарного засновника поселення. Поселення мало дві зручних гавані — південну і північну, де навіть сьогодні знаходять багато останків стародавніх кораблів.
В кінці 6 ст. до н. е. до фракійських берегів прибули грецькі поселенці дорійського походження і заснували тут свою колонію. Місто, яке змінило назву на «Мессамбрія», поступово розширювалося, будувалися храми, школи, театр. З того періоду залишилися фрагменти фортечних мурів і рештки глиняного посуду.

Мессамбрійці почали карбувати власні монети близько 440 р. до н. е., приблизно з І ст. до н. е. карбували золоті монети. У міста були жваві торговельні відносини з полісами Чорного, Егейського і Середземного морів.

У 72 р. до н. е. місто було здано мешканцями без опору римському полководцю Марку Лукуллу і згодом стало частиною Римської імперії. Римляни не стали руйнувати мури і громадські будівлі. Вони спорудили терми і систему водопостачання. Месемврія, як тоді називали місто, продовжувала карбувати свої бронзові монети і залишалася важливим торговельним і культурним центром на узбережжі Чорного моря римської Фракії, незважаючи на зростання поруч Анхіалу (нині — Поморіє). Після розпаду Римської імперії Месемврія опинилась у складі її східної частини.


Ну а далі про історію східної Болгарії може почитати на Вікіпедії, або на інакших не менше безавторитетних ресурсах, ібо болгарською читати - то просто вочи повипадают. Тому далі розказуватиму вже свою оповідку.

Несебр як місто складається з трьох умовних частин - історична частина (що розташована на острівці, котрий з'єднаний з материком 400м перешийком), стара-нова частина (шось схоже на Тернопіль, Івано-Франківськ чи тому подібні містечка) та зону, де вже виключно готелі.
Можу сказати одне - якщо хтось їде в Болгарію в ті краї, але не в Несебр (Сонячний берег і інші Помор'я) - можна з гарантією в соточку сказати шо там навіть не пахне людиною, котру цікавить культура (то ті, хто у Львові знають тільки Оперний театр, Макдональдс та рандомний_гадюшникоклюб_нейм - я впевнений що ти, мій маленький експлорист, знаєш декілька десятків таких людей. Не слухай їх, ти ліпше сьорбни ще чайку і читай маю простиню.

Отже, поговоримо про історичну частину.

Рухаючись по перешийку, проходячи повз старий дерев'яний млин (такий печальний що я навіть толком і не фотав його), дожовуючи солодку та соковиту кукурудзу царєвіцу ми опиняємось перед залишками оборонних споруд.





З підсвіткою в темний час доби там здебільшого печальненько, тим не менше де гарно - додаватиму вечірні фото



При вході зустрічаємо карту острова з цифрами та назвами пам'яток - по-моєму безкоштовний квест це якраз наш варіант. От і поїхали!



Йно сраний паклюжний млин навіть не входить в список пам'яток - так йому, паскуді гнилому, і треба. А ми вже бачимо що оборонні мури вже ми пройшли, тож пункт номер 2 - то археологічний музей - ось і він





Я там був 10 років тому. Як і в інших місцевих музеях. Дивитись там нічого, відверто кажучи. Тому гопца-ца далі!

Наша прогулянка відбуватиметься мальовничими вуличками, оточеними будиночками 19-20 століття. Усі вони виглядають наступним чином: перший поверх з каменю, 2, 3 - з дерева. Направду самих вуличок можна було б зробити трильйон фоток, але дуже тяжко вловити той момент коли немає ні висячих туристів, ні ходячих кондиціонерів



Нашим 3 пунктом є Церква Святого Стефана, котра була побудована в XI столітті. Спочатку церква вона присвячена Богородиці, і пізніше була перейменована в «Святого Стефана». Таким чином, багато фресок є тематично пов'язані з життям Божої Матері.

У XVI столітті церква була розширена на захід, і в XVIII столітті був доданий притвор. Будівля церкви є трехнефную базиліку розміром 12 ? 9,50 м. Вона була побудована з кам'яних блоків і цегли.

У церкві є більше 1000 зображень в 258 композицій, на яких представлені сцени чудес Христа, наведені за євангельськими переказами. Характерні стилі робіт дозволяють розрізняти кисті трьох майстрів: двоє працювали в східній частині нефа, а третій - в західному. На початку XVIII століття на східній стіні притвору була написана сцена «Страшного суду» в традиційній іконографії того часу. Заходити не будо можливості, але фото з нету говорять самі за себе. Не до такого іконописання я звик - тут в кожного шо не очі як в циклопа, то лоб як в прибульця. Не моє, оминаємо. Але для цікавих - фотки тиць



Четвертою точкою є в нас Церква Святого Іоанна Алітургетоса (неосвяченого), XIV століття, Несебир - хрестово-купольна церква з трьома вівтарними апсидами і нартексом. Довжина 18,5 м, ширина 10 м. Основа хрестоподібної частини церкви є майже квадрат. Оформлена чотирма колонами, кладка кам'яна і цегляна, фасадні стіни розчленовані сліпими двоступінчастими нішами, прикрашеними різними геометричними формами з цегли і невеликих кам'яних блоків (кераміко-пластичний стиль). Є два входи - північний і південний. Подібне архітектурне рішення рідко зустрічається у церковних будівель.

І тут - ТАДАААААААМ, РЕКОНСТРУКЦІЯ!!



Підкріпимося на пів шишечки фото з вікі -



Не далеко звідси є доволі своєрідний заклад, вивіска говорить сама за себе -



Кажуть що десь після півночі, коли п'яні туристи вже порозбрідаються по домівках, тут відбуваються посиденьки під акомпонемент пісень раннього "Скрябіна" та трушного "Дафт панку". Жизнь - то така вещь...

А ми здійснюємо маленький марш-кидок - і опиняємось біля 5 точки. Так як сюди потрапити очевидно, більшість туристів, що не заглядують в таємничі вулички товчуться саме тут.

Церква Христа Пантократора, перша половина XIV ст - хрестово-купольна церква з трьома вівтарними нішами і нартексом. Загальна довжина - 16 м. Ширина - 6,7 м. Хрестоподібна частина будівлі оформлена чотирма колонами. Апсиди зсередини напівкруглі, зовні пятістенний. Фасади розчленовані багато декорованими сліпими нішами. На диво, дуже мало є статтей (більших за 4 рядки) на Вікі українською про що-небудь в Несебрі, тим не менше про цю споруду - тиць



І тепер бігом до 6 точки - Церква Святого Іоанна Хрестителя, X століття- хрестово-купольна церква з трьома вівтарними нішами. Загальна довжина храму складає 12 м, ширина - 10 м. Храм має хрестоподібну конфігурацію в плані. Конструкція церкви складається з двох циліндричних зводів, що перетинаються в центрі композиції. При будівництві використовувалися річкове каміння і бут. Фасад, цілком ймовірно, був гладко поштукатурений.





Поруч при вході організована приємний скверик з фонтанчиками. Взагалі, тут доволі багато питних краників посеред міста. Зручно, капець. Але лише щоб помити яблучко, але не напитися - вода там звичайна водоканалівська хлорка.



Ти все чемно читаєш та уважно розглядаєш? Містер Чайка тримає ситуацію під контролем, не наривайся на неприємності.



Наступною ничкою буде наш пункт 7 - Церква Святого спаса. Немає тут чого багато розказувати - більше схоже на гараж, ніж на церкву 16 століття. Тим не менше, позаду можна побачити заникану площу та дерево інжиру. Там маленька площа заникана. Там не ходить жирносракий турист, там не ходить жандармерія. Там була наша ничка, де ми дерли з дерева інжир, шоб закусити ракію (місцевий алкоголь - фруктовий самогон, гадість рідкісна). Гарне місце для привалу посеред прогулянки. Ти, мій маленький читачу, також перекуси чогось. Бажано краденого, так буде атмосферніше.



І тут стає несподіванкою, що вже 2 дні я бухав гидку ракію поруч з пунктом 8 - Ранньовізантійськими термами (а ше думав шо то за розвалини  :) ). Ці терми були побудовані в 6 столітті за часи правління Юстиниана І Великого. Вивчено лише 2/3 її площі - 5 теплих приміщень, 2 з яких з півкруглими басейнами, центральний зал та коридор. Інша частина будівлі залишилась під вулицями та новими будинками. Терми працювали до 8 ст.



Ничкою 9 буде знову заникана від жирних туристів Церква Св. Архангелів Михаїла та Гавриїла, XIII століття - однонефна церква з нартексом, куполом і дзвіницею. Довжина 14 м. Ширина 5,2 м. Нартекс з двома виходами - північним і південним. Фасад декорований склепінчастими нішами з каменю і цегли.





Десята ничка - І тут НУ СЛАВА БОГУ, ХОЧА Б ОДНА СПОРУДА КЛАСНО ПІДСВІЧЕНА УНОЧІ - Церква Святої Параскеви, XIII століття - однонефна церква з характерним нартексом і вівтарної апсидою. Конструкція даху не збереглася. Можна припустити, що церква була купольної. Ймовірно, над нартексом височіла вежа-дзвіниця. Кладка змішана - цегляна і кам'яна, брили ретельно обтесаних. Фасади вирішені в кераміко-пластичному стилі.









А далі (11 ничка) рухаємось до розвалин Церкви Святої Софії, кінець V - початок VI століття - тринефна базиліка з відкритим перекриттям. Загальна довжина 19 м. Ширина 13 м. Поділяється на нефи двома рядами по п'ять стовпів. Середній неф шириною 9,3 м завершується на сході великий критої апсидою - зсередини круглої, зовні тристоронньої. Справжній свій вигляд отримала на початку IX століття. Базиліка була частиною комплексу - резиденції митрополита Несебрского.

Проходимо до неї такою от ничкою



На сьогоднішній день використовується як концертна зала під вікритим небом - в перші дні ми там бачили розставлені музичні інструменти та стільці для слухачів - там відбувався місцевий фестиваль етнографічної музики. Дуже тяжко сфоткати бз ніякої мудили, котрі лізе в кадр - знову ж таки, на центальній вулиці знаходиться, всяка жиробасина лізе.



Тепер трошки фотодRoyчки з місяцем і гівнофотиком



Пошук 12 нички - то була ше та історія. Я довго не міг роздуплитися, що от ця яма поруч з базаром типу Вернісажу, без жодних "розпізнавальних знаків" - то не згорілий гараж Діда Опанаса та його копЄйкі - а Церква Святого Димитрія. Внезапно знайдена 1968р. Хз що це мало бути, може якась сімейна церква (це офіційна версія).



На шляху до 13 нички нас (так-так, саме НАС - тебе також, уважний читачу) кантрить високопосажений сматрящій



Ііііі - 13 ничка, себто церква Святого Теодора (13 століття) -  це ще один сарайчик  ;D Маленька однонефна церква з нартексом і апсидою. Довжина 8.7м, мирина 4.15м. Фасади розділені сліпими нішами з цеглинок та маленьких камінців. 



Ну ладно, 14 ничка вже ліпша, то базиліка Богородиці Елеуса. Побудована в 6ст. В історичних джерелах про неї згадується протягом усього середньовіччя до 14ст, коли вона була частиною монастирського комплексу. Була відкрита під час археологічних розкопок в 1920р. Представляє собою трьохнефну, трьохапсидну базиліку з притвором і внутнішнім двориком. Середня апсида ззовні - тристінна, а в середині - напівкругла. В бокових нефах знаходиться ще по 2 апсиди менших розмірів, розташовані на північній та південній сторонах.



15 ничкою буде церква Святої Богородиці, котра є діючою з 1873 року. Всередині - на половину церконий магазин, на половину реставраційне недорозуміння.





До речі, в Несебрі є дивна традиція - коли хтось помирає, то всюди розвішують оголошення про те коли буде поминальна служба - ламінований а4, де є ім'я та призвіще, фото, іноді ше поганяло, та дата, година та місце. І це стосується не лише парастасу, але і 9 днів, 40 днів - на кожних дверях щось висить. Поруч з церквою дерева та паркани вопше окуповане повністю



Ну а 16 ничка - то музей, котрий був закритий сімома замками, тому фоток не буде. Хіба от вуличка поруч:



Що можна загалом сказати про Болгарію - або сюди, або нікуди (імхо). Навіть не здогадуюсь, чим би я займався тих самих 11 днів, якби не ходив гуляти майже щодня до історичного центру. На рахунок болгар - УЛЬТРА-СУПЕР-ДУПЕР ввічлливі та приємні люди, хоча зазвичай не знають ніякої мови, крім болгарської. Завжди на пальцях підкажуть, зорієнтують і т.д. За той весь час не зустрів жодного неприємного болгара. А от москалі усі гидкі були. Як і ромуни. А болгари - молодці і красавци.
Церкви гарні ззовні, але всередині дивитися немає на що. Може хіба пара стендів з фотками стоятиме. Але, впринципі, не варто очікувати більшого, все-таки це невеличкі цервушки, більшості з яких понад століття.

Болгарська мова - читається та розуміється дуже просто. Але виключно коли вона на папері. Усну мову зрозуміти анріал. Ось трошки написаного, шо мене позабавило і я при цьому не забув це сфоткати



Про кухню: весь Несебр завалений ресторанчиками на любиий гаманець. Усюди зазивали9000, котрі і російську, і польську, і навіть іноді трохи українську знають - та шо там говорити, один навіть "Карпати-Львів" знав  8) . Тим не менше, сама-по-собі болгарська народна кухня нічого цікавого з себе не представляє. Це, в основному, "пательня" або "глечик" з тушеними овочами та м'ясом в різних пропорціях відповідно. Місцева живність з води - це виключно кілька, ставридка, чернокоп (одна хоч трошки більша рибка) і ше якась мєлоч. Усе інше - імпорт. Смачно, гарно, але на скільки це необхідно в межах подібного відпочинку - кожен хай вирішує для себе. Пиво місцеве - гімно  :P Вино - всюди абичне, тільки в одній точці я знайшов вино місцевого маленького виробника - з гордістю можу заявити, що це було найсмачніше вино, що я коли-небудь пробував. Вода - чистюня, пляж - гарний пісочок (але не там де москалі - бо там де москалі, там всьо в бичках, лушпинні від сємок і інше лайно, ненавиджу москальню гррр ).

Посони, дякую за увагу, гарно посиділи, багато почитали та оглянули - хочу дати вам пораду, котру варто запам'ятати на все життя. Її доносить кожна трансформаторна будка -  НЕ ПИПАЙ, ОПАСНО ЗА ЖИВОТА



Обговорення тут
Розшарити F VK G+